465/3532/23
3/465/2034/23
Іменем України
24.05.2023 року м. Львів
Суддя Франківського районного суду м.Львова Марків Ю.С., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
Як вбачається із протоколу серії ВАВ № 212566 від 04.05.2023 року, 04.05.2023 року о 19 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинив відносно дружини свого рідного брата, ОСОБА_2 домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, що потягли за собою фізичні та психологічні страждання, що могло завдати шкоди фізичному та психічному здоров'ю ОСОБА_2 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
В судове засідання, призначене на 24.05.2023 року ОСОБА_1 не з'явився, хоча й був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення такого.
Потерпіла у судовому засіданні 24.05.2023 року пояснила, що проживає разом із своїм чоловіком за адресою АДРЕСА_1 . 04.05.2023 року, о 19 год. 00 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння брат її чоловіка, ОСОБА_1 вчиняв психологічне та фізичне насильство, погрожував фізичною розправою, виганяв з дому.
Адвокат Шуріна Н.Р. яка діє в інтересах потерпілої ОСОБА_2 наголосила, що дії ОСОБА_1 носять систематичний характер, просила визнати його винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
З метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що особа, яка притягається до відповідальності не з'явилася в судове засідання, обізнана про наявність даного адміністративного провадження та скерування справи на розгляд до суду, а також повідомлялася про місце, час, дату розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи, вважаю можливим провести розгляд справи у його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд встановив наступне.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Склад правопорушення - сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою для притягнення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності. Об'єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об'єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об'єктивних умов його здійснення.
Об'єктивна сторона вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі виражається в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Згідно із ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); та ін.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
У відповідності зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена відповідальність. Склад адміністративного правопорушення складає: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Як вбачається із протоколу серії ВАВ № 212566 від 04.05.2023 року, 04.05.2023 року о 19 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинив відносно дружини свого рідного брата, ОСОБА_2 домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, що потягли за собою фізичні та психологічні страждання, що могло завдати шкоди фізичному та психічному здоров'ю ОСОБА_2 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Крім цього, судом встановлено, що 04.05.2023 року відносно ОСОБА_1 винесено терміновий заборонний припис, серія АА № 313826, стосовно кривдника, зобов'язано залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи, заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи та заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою. Терміновий заборонний припис винесений строком на 6 діб з 20.55 год. 04.05.2023 року діє до 20.55 год. 10.05.2023 року.
Відповідно до принципу юридичної відповідальності "non bis in idem" особа не може бути двічі притягнута до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення.
Цей принцип закріплено в ст. 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Стаття 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує, що нікого не може бути вдруге притягнуто до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Ігор Тарасов проти України" зазначив, що ст. 4 Протоколу 7 слід розуміти як заборону кримінального переслідування або судового розгляду у справі щодо другого "правопорушення", якщо вони витікають з ідентичних, або по суті одних і тих самих фактів (одне й те саме місце, однин і той самий час, та сама поведінка особи). Високий суд констатував порушення ст. 4 Протоколу 7 у зв'язку з притягненням особи до кримінальної відповідальності після накладення неї адміністративного стягнення фактично за те саме діяння.
Судом встановлено, що до ОСОБА_1 за вчиненні дій, які мали місце 04.05.2023 року застосовано терміновий заборонний припис стосовно кривдника строком на 6 діб. Відтак, притягнення до адміністративної відповідальності за ці дії, є порушенням принципу «non bis in idem».
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що в діях ОСОБА_3 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а тому дана справа підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Оскільки адміністративне стягнення до ОСОБА_1 не застосовується, то судовий збір з нього не стягується.
Керуючись ст.ст.247, 283, 284 КУпАП, суддя -
постановив:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП, відносно ОСОБА_1 - закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м.Львова протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Суддя Ю.С.Марків