Справа №:755/5245/23
Провадження №: 2-о/755/207/23
"24" травня 2023 р. м.Київ
Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
Головуючого судді - Коваленко І.В.,
за участі секретаря судових засідань - Назарової І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дніпровський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті,-
04 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту смерті його дядька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Міусинськ, Ровеньківського району, Луганської області.
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду, заявник ОСОБА_1 посилається на наступне: він є племінником - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Міусинськ, Ровеньківського району, Луганської області. З метою отримання свідоцтва про смерть його дядька, заявник звернувся до Дніпровського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), однак отримав відмову, оскільки документ про смерть ОСОБА_2 , виданий на тимчасово окупованій території України, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження. Встановлення факту смерті заявнику необхідно для проведення державної реєстрації смерті шляхом внесення до Реєстру запису про смерть.
Заявник в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити на підставі наявних у справі доказів.
Представник заінтересованої особи - Дніпровського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в судове засідання не з'явився, про дату та час повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті підлягає задоволенню з наступних підстав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд, приходить до наступного.
Як убачається з матеріалів справи, заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є племінником ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження заявника та витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 13.04.2023 року № 00039270849, № 00039271696. (а.с.4,5).
Документами, що підтверджують факт смерті ОСОБА_2 є: довідка про причину смерті №66 від 15.11.2022 та лікарське свідоцтво про смерть №66 від 15.11.2022.(а.с.6)
Згідно наявних в матеріалах справи документів 24 листопада 2022 року «Відділом запису актів громадянського стану Краснолуцького міського управління юстиції Міністерства юстиції самопроголошеної Луганської Народної Республіки» здійснено запис акту про смерть №1853 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , відповідно до якого ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Красний Луч, м.Міусинськ, Луганської області.
В подальшому, заявник звернувся до Дніпровського районного у м. Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України (м. Київ) із заявою про проведення державної реєстрації смерті ОСОБА_2 , однак отримав відмову у проведені державної реєстрації смерті, оскільки заявником для підтвердження факту смерті пред'явлено документ, виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Відповідно до абз. 2 ч.1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Відповідно до п. 1 Розділу І Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року № 52/5 (далі - Правила), державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.
Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил встановлено, що підставами для проведення державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за №1150/13024; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; г) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Положення про інформаційну систему формування переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) від 07 травня 2022 №562, абзац четвертий підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 квітня 2022 №457 викладено в такій редакції: «Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), формується в електронній формі відповідно до Положення про інформаційну систему формування переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2022 року №562, а у разі відсутності технічної можливості формування такого переліку в електронній формі - затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.»
Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 07 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України (абз.4 ч. 2 ст.1 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).
Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Згідно з ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1)документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Також, суд бере до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України від 23лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.
Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, Loizidou v. Turkey, Cyprus v. Turkey), проти Молдови та Росії (зокрема, Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia, Ilascuand Others v. Moldovaand Russia), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі Cyprus v. Turkey, ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Підставою звернення заявника до суду є неможливість реєстрації факту смерті його дядька.
В силу положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» основою гуманітарної, соціальної та економічної політики держави Україна стосовно населення тимчасово окупованої території України є захист і повноцінна реалізація національно-культурних, соціальних та політичних прав громадян України, у тому числі корінних народів та національних меншин.
Аналізуючи вищевикладені доводи в їх сукупності, враховуючи що заявником до матеріалів справи додані документи, які доводять факт смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , та враховуючи те, що ОСОБА_2 помер в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а реєстрація його смерті в органах реєстрації актів цивільного стану на території України не проводилась, то є підстави в судовому порядку встановити факт смерті громадянина ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 в м.Красний Луч, м.Міусинськ, Луганської області, Україна, у зв'язку з чим заява ОСОБА_1 , про встановлення факту смерті підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 263-265, 315, 317, 319, 354 ЦПК України, Правилами державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року № 52/5, ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дніпровський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті - задовольнити.
Встановити факт смерті, громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Міусинськ, Луганської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в м.Красний Луч, м.Міусинськ, Луганської області, Україна, причина смерті: серцева недостатність ІІ-Б.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Суддя: