Справа № 373/256/23 Головуючий у 1 інстанції Лебідь В.В.
Провадження №22-ц/824/8131/2023 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
24 травня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Писаної Т.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Переяславської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 про визнання рішення міської ради недійсним,
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом, в якому просила визнати рішення Переяславської міської ради від 26 травня 2020 року №200-85/2-VII, яким передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 із земель комунальної власності недійсним та скасувати його.
Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2023 року позовну заяву залишено без руху, у зв'язку з тим, що вона не відповідає вимогам ст. ст. 175-177 ЦПК України.
15 березня 2023 року ОСОБА_1 на виконання вимог вказаної вище ухвали суду подала до суду першої інстанції заяву, в якій повідомила про наявність у неї та третьої особи по справі оригіналів доказів, копії яких додано до позову, а також зазначила, що частина доказів знаходиться у матеріалах цивільної справи №373/1896/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту, у зв'язку із чим просила суд витребувати матеріали зазначеної справи та дослідити їх у судовому засіданні.
Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17 березня 2023 року позовну повернуто позивачу разом із усіма доданими документами.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17 березня 2023 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що нею були виконані вимоги ухвали Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2023 рокуналежним чином, зокрема, до суду першої інстанції подано заяву від 15.03.2023, в якійзазначено про наявність доказів, а також повідомлено, що вона не претендує на стягнення з відповідача судових витрат.
Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив.
Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
За правилом пункту 6 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві.
Згідно приписів частини другої статті 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції, яка зазначена в статті 353 ЦПК України, розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів частини 13 статті 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не виконано вимоги ухвали від 28 лютого 2023 року, зокрема, не подано копії документів, зміст яких був би можливим для прочитання.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначені в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Так, у справі Delcourt v. Belgium, Європейський суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».
У справі Bellet у. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Переяславської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 про визнання рішення міської ради недійсним.
Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2023 рокупозовну заяву залишено без руху, у зв'язку з тим, що вона не відповідає вимогам статей 175-177 ЦПК України, а саме: позивачем не зазначено про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, до позовної заяви додано частину письмових документів, які викладені в дуже низькій якості та є не читабельним по причині не розбірливості тексту (шрифт не відповідає вищевказаним вимогам) та не зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
На виконання вимог вищевказаної ухвали ОСОБА_1 15 березня 2023 року подала заяву, в якій вказала, що частина доказів в оригіналах знаходиться в останньої, частина у третьої особи по справі ОСОБА_2 , а решта у матеріалах цивільної справи за позовом третьої особи ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про визнання Державного акту недійсним, справа №373/1896/19, яку позивач просила витребувати з Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області матеріали справи для ознайомлення та долучення до матеріалів даної справи.
Крім того, у позовній заяві та в заяві від 15 березня 2023 року вказано, що ОСОБА_1 не претендує на стягнення з відповідача судових витрат.
Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції передчасно повернув позовну заяву ОСОБА_1 , не дослідивши матеріали справи у повному обсязі та не надавши належної оцінки обставинам, викладеним позивачем в позовній заяві та заяві, поданій 15 березня 2023 року, оскільки ОСОБА_1 , на думку судової колегії, чітко вказала суду першої інстанції про можливість отримання копій документів, необхідних суду для вирішення даної справи, шляхом витребування матеріалів справи №373/1896/19 для огляду.
Згідно статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Пунктом 6 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог статті 379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена із порушенням норм процесуального права.
Керуючись ст. 7, 367, 374, 379, 381, 382, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17 березня 2023 рокускасувати, справу за позовом ОСОБА_1 до Переяславської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 про визнання рішення міської ради недійснимнаправити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складений 24 травня 2023 року.
Судді: Д.О. Таргоній
С.А. Голуб
Т.О. Писана