№ справи 755/186/23
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/8615/2023
Головуючий у суді першої інстанції: Савлук Т.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
24 травня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого Немировської О.В.
суддів Желепи О.В., Ящук Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заінтересована особа ОСОБА_2 , за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 05 квітня 2023 року,
встановив:
у січні 2023 року скаржник звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця та просив визнати незаконним дії виконавця та скасувати постанову Дарницького відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відкриття виконавчого провадження, зняти арешт з коштів боржника та повернути виконавчий документ стягувачу.
В обґрунтування скарги зазначав, що рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 06 жовтня 2022 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та стягнуто на її користь зі ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 184 474 грн. та судові витрати. Вказував, що рішення суду було ним оскаржено та не набрало законної сили. Разом з тим, 03 січня 2023 року Дарницьким відділом державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) було відкрито виконавче провадження та накладено арешт на його рахунки, чим порушено його права.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 січня 2023 року скаргу було залишено без руху з підстав невідповідності її форми та змісту вимогам процесуального закону. Суд дійшов висновку, що скаржником не зазначено у скарзі державного виконавця, дії якого оскаржуються, та невірно вказано процесуальний статус учасників розгляду скарги. Крім того, суд вважав, що скаржником не зазначено, які саме рішення, дії або бездіяльність державного виконавця ним оскаржуються та не зазначено коли саме він дізнався про порушення своїх прав, що позбавляє суд можливості перевірити чи подана скарга у встановлений законом строк.
24 січня 2023 року до суду надійшла скарга у новій редакції із зазначенням даних стягувача та органу державної виконавчої служби, дії якого оскаржуються. Також скаржником були надані копії постанов про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 квітня 2023 року скаргу було повернуто.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, скаржник подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення його скарги, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Частиною 2 ст. 367 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення заяви заявникові розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Вирішуючи питання про повернення скарги, суд першої інстанції виходив з того, що її недоліки у встановлений ухвалою суду строк скаржником усунуті не були.
Однак, з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може з таких підстав.
Положеннями ст. 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
За змістом ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Як роз'яснено в п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК, та містити відомості, передбачені положеннями Закону України «Про виконавче провадження», зокрема зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, та норму закону, яку порушено, а також обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Якщо скарга за формою і змістом не відповідає таким вимогам, то застосовуються положення статті 185 ЦПК України.
Вимоги до форми та змісту позовної заяви встановлені ст. 175 ЦПК України. У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Зокрема, позовна заява повинна містити найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування сторін та інших учасників справи. Позовна заява має містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, а якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Повертаючи скаргу суд першої інстанції виходив з того, що скаржник невірно визначив коло учасників справи, оскільки сторонами у даному розгляді є заявник та заінтересовані особи, а також не надав доказів на підтвердження того, коли саме він дізнався про порушення своїх прав.
Разом з тим, зі змісту поданої скарги вбачається, що заявником було зазначено всіх заінтересованих учасників,, а саме стягувача ОСОБА_2 та Дарницький відділ державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), як орган, дії посадової особи якого оскаржуються. Саме по собі зазначення назв учасників справи як стягувача і боржника, замість заявника та заінтересованої особи, не можуть бути підставою для повернення такої скарги, що було б проявом надмірного формалізму.
Крім того, матеріали справи свідчать про те, що постанови про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника були прийняті 03 січня 2023 року, а скарга заявником сформована в системі «Електронний суд» 04 січня 2023 року, тобто на наступний день. Вказані обставини дають можливість встановити чи подана скарга у встановлений законом строк, однак судом першої інстанції до уваги взяті не були.
Неналежне, на переконання суду, викладення скаржником вимог скарги не може бути підставою для залишення такої скарги без руху та її повернення.
При цьому не підлягають задоволенню вимоги апеляційної скарги про задоволення скарги на дії державного виконавця за наслідками скасування ухвали про її повернення, оскільки по суті вимоги скаржника судом першої інстанції не розглядались.
Статтею 379 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали
В даному випадку оскаржувана ухвала суду була постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 379, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 05 квітня 2023 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді