Справа № 363/374/22
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/4053/2023
Головуючий у суді першої інстанції: Чіркова Г.Є.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.
22 травня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді - Семенюк Т.А.
Суддів - Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М.,
розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 22 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна», про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом, посилаючись в обгрунтування своїх вимог на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини відповідача, її автомобілю завдано шкоди, яку відшкодовано страховиком відповідача ПрАТ «СК «Євроінс Україна».
Однак, у зв'язку з недостатністю страхової виплати, отриманої від страхової компанії відповідача, просить стягнути з ОСОБА_1 невідшкодовану суму збитків в розмірі 14 678 грн. 56 коп. та судові витрати, що складаються з судового збору та витрат на правову допомогу.
Рішенням Вишгородського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2022 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди грошові кошти в розмірі 14 678 грн. 56 коп., а також судовий збір в розмірі 992 грн. 40 коп., витрати пов'язані із залученням спеціаліста в розмірі 2 500 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000 грн., а всього 24 170 (двадцять чотири тисячі сто сімдесят) грн. 96 (дев'яносто шість) коп.
Не погоджуючись з рішенням суду , ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.
Зазначав в обґрунтування скарги, що суд помилково вважав звіт ФОП ОСОБА_3 щодо вартості відновлювального ремонту автомобіля позивача обґрунтованим та вмотивованим, оскільки, на його думку, збитки повинні бути підтверджені звітом (актом) про оцінку майна. Також вказує, що звіт про оцінку майна було складено під час судового розгляду, його як учасника ДТП не було запрошено для участі у огляді, відтак, вважає даний звіт неналежним доказом.
Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, 26 березня 2021 року о 16:10 у м. Вишгород по вул. Промислова, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «VOLKSWAGENTRANSPORTER», державний номерний знак НОМЕР_1 , при виїзді на головну дорогу не надав перевагу у русі автомобілю «VOLKSWAGEN POLO», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі та скоїв із ним зіткнення. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Вказаними діями водій ОСОБА_1 порушив пункт 10.2 Правил дорожнього руху України за що передбачена адміністративна відповідальність згідно із статтею 124 КУпАП.
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 08 жовтня 2018 року відповідача визнано винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , власником транспортного засобу «VOLKSWAGEN POLO», д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_2 .
Як вбачається з полісу №АР/5120946 від 24 березня 2021 року, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», державний номерний знак НОМЕР_1 на момент настання дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПрАТ «СК «Євроінс Україна». Згідно п. 5 вказаного полісу розмір франшизи складає 2 600 грн.
29 березня 2021 року ОСОБА_2 звернулась до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» із заявою про виплату страхового відшкодування.
07 квітня 2021 року у приміщенні СТО «VІР МОТОRS» за адресою: м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 20-В, у присутності представника ПрАТ «СК «Євроінс Україна» проведено огляд механічних пошкоджень транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN POLO», д.н.з. НОМЕР_2 , за результатами якого складено Акт №14884 огляду колісного транспортного засобу (дефектна відомість) та ремонтна калькуляція №36944.О від 28 квітня 2021 року, відповідно до якої вартість відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля становить 26 596,85 грн.
При цьому, в ремонтній калькуляції вказано, що сума вирахування становить 14 518,29 грн., що складається з вирахування зношення запчастин 70 % в розмірі 12 078, 56 грн. та франшизи.
Як вбачається з листа ПрАТ «СК «Євроінс Україна» №1527/ДВЗ від 06 травня 2021 року, за страховим випадком, що стався 26.03.2021 року, згідно договору №0011007-2310-5120946 та страхового акту №36944/21, ПрАТ «СК «Євроінс Україна» прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 11 918,29 грн. за реквізитами, що вказані в заяві про виплату страхового відшкодування. Розмір страхового відшкодування зменшено на розмір франшизи 2 600 грн., що передбачений п. 5 полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно виписки рахунку приватного клієнта №013504-2021/1213, 25 травня 2021 року ПрАТ «СК «Євроінс Україна» виплатило на користь ОСОБА_2 суму страхового відшкодування згідно акту №36944/21 від 26 травня 2021 року в розмірі 11 918 грн. 29 коп.
16 серпня 2022 року до ФОП ОСОБА_3 звернулася ОСОБА_2 з проханням провести дослідження автомобіля «VOLKSWAGEN POLO», д.н.з. НОМЕР_2 з метою встановлення вартості його відновлювального ремонту та матеріального збитку завданого внаслідок ДТП, яка трапилась 26 березня 2021 року.
17 серпня 2022 року ФОП ОСОБА_3 проведений огляд автомобіля «VOLKSWAGEN POLO», д.н.з. НОМЕР_2 , за результатами якого складений акт огляду від 17 серпня 2022 року та ремонтна калькуляція №13/22 від 17 серпня 2022 року.
Відповідно до Звіту №54/22 з оцінки матеріального збитку після ДТП, складеного ФОП ОСОБА_3 17 серпня 2022 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «VOLKSWAGEN POLO», д.н.з. НОМЕР_2 після ДТП станом на момент 26.03.2021 року після округлення з урахуванням ПДВ складає 39 151,80 грн., матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «VOLKSWAGEN POLO», д.н.з. НОМЕР_2 внаслідок ДТП станом на момент 26.03.2021 року з урахуванням ПДВ складає 20 645,20 грн.
Як вбачається з договору №51/22 від 16 серпня 2022 року загальна вартість робіт по даному договору складає 2 500 грн., які оплачені позивачкою 17 серпня 2022 року, що підтверджується розрахунковою квитанцією серії БВАБ №038679 від 17 серпня 2022 року.
Задовольняючи позовні вимоги в розмірі 14 678 грн. 56 коп., суд першої інстанції виходив з того, що про збільшення позовних вимогпозивач заяву не подавала, зазначила про це у відповіді на відзив, відтак, такі вимоги суд до уваги не прийнявта розглянув справу виключно в межах заявлених нею позовних вимог в позовній заяві.
ОСОБА_2 рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувала.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
За змістом положень статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187, 1188 ЦК України.
За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди.
Така особа, відповідно до статті 1192 ЦК України, має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За змістом статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Суд першої інстанції, встановивши, що розмір шкоди, завданої позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_1 , перевищує виплачений страховою компанією за правилами статті 29 Закону № 1961-IVрозмір страхового відшкодування, дійшов обґрунтованого висновку про те, що з відповідача, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодуванням.
Так, вирішуючи питання щодо розміру завданого позивачу збитку, суд першої інстанції поклав в основу судового рішення Акт №14884 огляду колісного транспортного засобу (дефектна відомість) та ремонтну калькуляцію №36944.О від 28 квітня 2021 року, відповідно до якої вартість відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля становить 26 596,85 грн., сума вирахування становить 14 518,29 грн., що складається з вирахування зношення запчастин 70 % в розмірі 12 078, 56 грн. та франшизи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) від 4 липня 2018 року дійшла висновку, що уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. У разі недостатності страхової виплати, різниця сплачується потерпілому винною особою.
З врахуваннями зазначеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки ПрАТ «СК «Євроінс Україна» виплатило на користь ОСОБА_2 суму страхового відшкодування в розмірі 11 918 грн. 29 коп., на користь позивача слід стягнути заподіяні збитки, як різницю між виплаченим розміром страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту у розмірі 14 518, 29 грн. (26596,85 грн.- 11918,29 грн.).
Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що звіт ФОП ОСОБА_3 щодо вартості відновлювального ремонту автомобіля позивача про оцінку майна було складено під час судового розгляду, його як учасника ДТП не було запрошено для участі у огляді, відтак, вважає даний звіт неналежним доказом, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, даний звіт було надано позивачем з огляду на піддання відповідачем сумніву Акту №14884 огляду колісного транспортного засобу (дефектна відомість) від 07.04.2021 року та ремонтної калькуляції №36944.0 від 28.04.2021 року, при цьому, вирішуючи питання щодо розміру завданого позивачу збитку, суд першої інстанції виходив з Акту №14884 огляду колісного транспортного засобу (дефектна відомість) та ремонтної калькуляції №36944.О від 28 квітня 2021 року, при огляді транспортного засобу та складанні акту був присутній представник ПрАТ «СК «Євроінс Україна» - страховик відповідача.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 522/15636/16-ц (провадження № 61-1819св17), суд касаційної інстанції дійшов таких висновків:
- у справі № 6-691цс15: правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати);
- у справі № 522/15636/16-ц: виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом № 1961-IV покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом і договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а вартість складників аварійно пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу. Особа, яка має право на отримання відшкодування, може вимагати від страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виплати страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту з урахування коефіцієнта фізичного зносу. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Знос пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків) (пункт 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»). Враховуючи викладене, правильним є висновок апеляційного суду про стягнення з особи, винної у ДТП, різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) і страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншим за страхове відшкодування (страхової виплати) (постанова Верховного Суд України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15).
Подібні за змістом висновки сформульовані також в постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 344/3008/17 (провадження № 61-26423св18), від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19 (провадження № 61-10010св20), від 16 лютого 2022 року у справі № 709/370/20 (провадження № 61-16320св20).
Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують та не впливають на їх правильність.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Оскільки рішення суду постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 22 жовтня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає чинності з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді