Постанова
Іменем України
16 травня 2023 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/7391/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Желепи О. В., Стрижеуса А. М.,
за участю секретаря Ратушного А. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва
від 09 вересня 2013 року
в складі судді Величко Т. О.
у цивільній справі №759/8925/13-ц Святошинського районного суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ"
до ОСОБА_1 , ОСОБА_2
про стягнення заборгованості за кредитним договором
В червні 2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" (далі - ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», Товариство), як правонаступник Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк", Банк), звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом, в якому посилаючись на те, що ОСОБА_2 , як позичальник, належним чином не виконує взятих на себе зобов'язань у договірних відносинах, просив стягнути солідарно з останньої та поручителя ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 159 453,85 доларів США.
Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 09 вересня 2013 року позов задоволено у повному обсязі та вирішено питання про судові витрати.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28 лютого 2023 року заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що судом першої інстанції не було враховано, що у ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" відсутнє право примусового стягнення заборгованості за договором поруки та відсутні докази на підтвердження права вимоги за кредитним договором.
Судом не взято до уваги, що у позивача не виникло права стягнення заборгованості з поручителя і з тих підстав, що Товариство не пред'явило поручителю вимогу щодо погашення заборгованості за кредитом, внаслідок невиконання зобов'язань позичальником.
Суд також не взяв до уваги, що позивачем не надано належних доказів заборгованості за кредитним договором, а наданий позивачем розрахунок заборгованості є неналежним доказом розміру заборгованості, оскільки не є документом первинного бухгалтерського обліку. Крім того, до розрахунку заборгованості включено період нарахування заборгованості до відступлення права вимоги, тобто за період часу коли у ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" не було правовідносин з відповідачами і нарахування здійснював інший кредитор.
Крім того, як на підставу скасування рішення суду посилався на те, що судом було допущено порушення норм процесуального права під час розгляду заяви про перегляд заочного рішення.
Також вказував на те, що суд порушив норми процесуального права щодо належного повідомлення його про розгляд справи, оскільки не надсилав йому жодної судової повістки, чим позбавив можливості реалізувати свої процесуальні права в суді.
Наголошував на тому, що 09.10.2013 йому не надходила судова кореспонденція та він не отримував поштові листи, підпис на розписці про отримання поштового відправлення йому не належить. Копію заочного рішення він також не отримував.
За вказаних обставин, просив скасувати заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 вересня 2013 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених в ній.
Представник ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" - Мірвода А. М. в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити без задоволення, а рішення суду без змін, як законне та обґрунтоване. Пояснив суду, що дана справа вже переглядалася в суді апеляційної інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , де ОСОБА_1 приймав участь. Також пояснив, що є недоречними доводи ОСОБА_1 про те, що він не отримував судову повістку в суді першої інстанції, з тих підстав, що на розписці не його підпис, оскільки згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 15.04.2021 у справі №655/94/20, обов'язок вручення повістки покладається на працівника пошти і суд не повинен перевіряти дійсність підпису. Додав, що з дня ухвалення заочного рішення минуло майже 10 років і не підлягають застосуванню правові висновки Верховного Суду, які викладено в постановах після ухвалення судом рішення першої інстанції, що переглядається.
Відповідач - ОСОБА_2 , належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася та свого представника не направила.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності відповідача ОСОБА_2 .
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників скаржника та позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
За приписами ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (частина четверта статті 287 ЦПК України).
Частиною першою статті 288 ЦПК України визначено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для справи.
Вищевказані положення закону кореспондуються з положеннями ст. 224, 232 ЦПК України (в редакції на день ухвалення оскаржуваного заочного рішення), якими було врегульовано умови ухвалення заочного рішення та підстави його скасування.
Аналіз вказаних норм закону приводить до висновку, що підставою скасування заочного рішення - коли відповідач доведе, що не був належним чином повідомлений про судове провадження і не з'явився в судове засідання з поважних причин. Після встановлення цих обставин потім доводяться істотні заперечення та докази, яким суд надає правову оцінку.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 посилався на те, що судом першої інстанції ухвалено заочне рішення з порушенням норм процесуального права, оскільки суд не повідомив його про розгляд даного позову, зокрема в матеріалах справи відсутні докази: надсилання та вручення йому судових повісток за всіма призначеними судовими засіданнями; надіслання та вручення ухвали про відкриття провадження у справі; надіслання та вручення позовної заяви з додатками та вручення копії заочного рішення.
Колегія суддів вважає необґрунтованими такі доводи апеляційної скарги, враховуючи наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 13.06.2013 ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» звернулося до Святошинського районного суду м. Києва з даним позовом.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 19.06.2013 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 24 липня 2013 року (а. с. 42). В цей же день - 24.07.2013 судом надіслано відповідачам копію ухвали про відкриття провадження у справі та матеріали позову (а. с. 45-46).
24 липня 2013 року до судового засідання від ОСОБА_2 надійшла телеграма про відкладення судового засідання (а. с. 48).
24 липня 2013 року сторони не з'явилися в судове засідання (а. с. 49).
Відповідач ОСОБА_1 отримав судову повістку в судове засідання на 24.07.2013 разом з ухвалою про відкриття провадження у справі та позовною заявою з додатками (а. с. 92а).
Оскільки сторони не з'явилиcя в судове засідання 24 липня 2013 року судове засідання було відкладено на 09 вересня 2013 року (а. с. 50).
Відповідач ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про судове засідання на 09.09.2013, судову повістку вручено завчасно (а. с. 53). ОСОБА_2 також була належним чином повідомлена про судове засідання на 09.09.2013 (а. с. 54).
09 вересня 2013 року судом ухвалено оскаржуване заочне рішення (а. с. 56).
Суд першої інстанції виконав свій обов'язок та 12.09.2013 направив копію заочного рішення відповідачам (а. с. 61).
19 вересня 2013 року ОСОБА_1 отримав копію заочного рішення, що підтверджується зворотним поштовим повідомленням (а. с. 65).
30 вересня 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з клопотанням про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та із заявою про перегляд заочного рішення (а. с. 67-72).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2013 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення (а. с. 80). В даній ухвалі судом встановлено обставини отримання ОСОБА_2 19.09.2013 копії заочного рішення.
20 листопада 2013 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на заочне рішення (а. с. 82-84).
12 грудня 2013 року ОСОБА_2 отримала ухвалу апеляційного суду від 28.11.2013 про залишення її апеляційної скарги без руху (а. с. 87-89).
30 грудня 2013 року ухвалою Апеляційного суду м. Києва апеляційну скаргу ОСОБА_2 повернуто (а. с. 90).
04 березня 2020 року та 18 січня 2022 року ОСОБА_2 знайомилася з матеріалами справи (а. с. 116, 119).
25 січня 2023 року з матеріалами справи знайомився представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 (а. с. 120-121).
31 січня 2023 року ОСОБА_1 подав заяву про перегляд заочного рішення (а. с. 128).
Наведені фактичні обставини вказують на те, що суд першої інстанції виконав свій обов'язок щодо надсилання як відповідачу ОСОБА_1 , так і відповідачу ОСОБА_2 копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви. Суд повідомив відповідачів про два судових засідання (24.07.2013 та 09.09.2013) і докази повідомлення містяться в матеріалах справи.
Також суд належним чином виконав свій обов'язок та ОСОБА_1 направив копію заочного рішення від 09.09.2013, яке отримане останнім 19.09.2013, що теж підтверджується матеріалами справи.
Колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_1 , що підпис на розписці про отримання копії заочного рішення йому не належить, оскільки згідно правового висновку Верховного Суду, суд не наділений повноваженнями перевіряти обставини хто саме отримав судову повістку; обов'язок вручення судової повістки покладається на працівника пошти.
Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 09.09.2013 був належним чином повідомлений про судове засідання, в якому ухвалено оскаржуване рішення, отримував від суду судові повістки на судові засідання 24.07.2013 та 09.09.013, а також інші судові документи, в тому числі 19.10.2013 отримав копію оскаржуваного заочного рішення.
Разом з тим, заяву про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 подав майже через десять років з дня ухвалення оскаржуваного рішення.
Сукупний аналіз наведених обставин свідчить про недоведеність ОСОБА_1 порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме неналежне повідомлення про судове засідання, в якому було ухвалено оскаржуване рішення суду.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до того, що не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції ухвалив заочне рішення за відсутності в матеріалах справи доказів повідомлення відповідачів про розгляд справи в цілому та про судові засідання, які призначалися судом.
При цьому, будучи належним чином повідомленим про судове засідання на 09.09.2013, ОСОБА_1 не подав до суду заперечень проти позову або пояснень по суті спору, як і не подавав доказів або будь-яких клопотань, в тому числі про застосування строку позовної давності, припинення поруки або витребування доказів.
За наведених обставин колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про незаконність ухвали суду першої інстанції про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (частина четверта статті 287 ЦПК України).
Встановивши порядок оскарження заочного рішення в апеляційному порядку після його перегляду за заявою відповідача, законодавець не змінив підставу для скасування такого рішення, яку визначено у ч. 1 ст. 288 ЦПК України, та згідно якої, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для справи.
Тлумачення статей 284, 287, 288 ЦПК України дає підстави дійти висновку, що ЦПК України передбачає, що підставою для скасування заочного рішення апеляційним судом є доведення факту неналежного повідомлення судом першої інстанції відповідача про судове засідання, що відповідач не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, а вже потім доводяться заперечення та докази, які на думку відповідача, мають суттєве значення.
Оскільки доводи ОСОБА_1 про: неотримання ухвали суду про відкриття провадження та позовної заяви з додатками; неналежне повідомлення про судове засідання, в якому було ухвалено оскаржуване рішення, спростовуються матеріалами справи, за обставин, коли відповідач, обізнаний про розгляд справи в суді, скористався своїми правами на власний розсуд, та не подавав відзиву на позовну заяву, відсутні підстави для скасування заочного рішення.
Враховуючи, що відсутні, передбачені ст. 288 ЦПК України, підстави для скасування заочного рішення, то і відсутні підстави для аналізу доводів апеляційної скарги по суті заявлених позовних вимог, зокрема обставин та доказів, на які посилається скаржник, та які, на його думку, мають істотне значення для вирішення справи.
Щодо посилання скаржника на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) в контексті доступу до суду, колегія суддів зазначає таке.
Практика ЄСПЛ, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягає застосуванню, як джерело права.
Колегія суддів у прийнятті даної постанови також керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
Так, як вже неодноразово вказувалося вище, ОСОБА_1 , будучи повідомленим про розгляд справи в суді першої інстанції та 09.10.2013 отримавши копію оскаржуваного заочного рішення, майже через десять років звернувся до суду із заявою про перегляд такого рішення суду.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що заочне рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду без змін, а скарги без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 вересня 2013 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Повний текст постанови складено 25 травня 2023 року.
Головуючий О. Ф. Мазурик
Судді О. В. Желепа
А. М. Стрижеус