Єдиний унікальний номер справи 359/7246/22
Провадження №22-ц/824/2720/2023
13 квітня 2023 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Сас Ю.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання,
У жовтні 2022 року позивач звернулась до суду з позовом стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання.
В обґрунтування позову зазначила, що 03 грудня 2003 року вона уклала шлюб з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дочка ОСОБА_3 . Рішенням Коростенського міськрайонного суду від 10 травня 2011 року шлюб між сторонами був розірваний. Рішенням Коростенського міськрайонного суду від 31 травня 2011 року з ОСОБА_2 на користь позивача були стягнуті аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 в розмірі 600 гривень щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до досягнення дитиною повноліття. ОСОБА_1 посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 досягла повноліття. Починаючи з вересня 2022 року вона навчається в Національній академії внутрішніх справ. У зв'язку з тим, що навчання здійснюється за денною формою, ОСОБА_3 позбавлена можливості влаштуватись на роботу, отримувати заробіток та утримувати себе.
У зв'язку з викладеним просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 в розмірі 6000 гривень щомісячно, починаючи з для пред'явлення позову до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років або закінчення нею навчання.
Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2022 року позов задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 3087 гривень 84 копійок щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову, а саме з 03 жовтня 2022 року, до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років або закінчення нею навчання; у задоволенні позову в частині вимоги про стягнення аліментів в більшому розмірі відмовлено.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, позивач направила апеляційну скаргу, в якій зазначила, що оскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв'язку з цим апелянт просить апеляційний суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Станом на початок розгляду справи по суті відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.
07.03.2023 року на адресу суду надійшло клопотання відповідач про залишення апеляційної скарги без розгляду. В обґрунтування клопотання відповідач зазначив, що ним було подано до суду першої інстанції заяву про перегляд заочного рішення суду.
Дослідивши вищевказане клопотання, колегія суддів апеляційного суду вважає, що таке клопотання не підлягає до задоволення з огляду на наступне:
По-перше, посилання відповідача про подання ним до суду першої інстанції заяви про перегляд заочного рішення не було підтверджено належним чином. Матеріали справи не містять жодного доказу подання вищевказаної заяви. По-друге, чинним процесуальним законодавством передбачено надання можливості оскарження судового рішення обом сторонам по справі. При ухвалені заочного рішення процедура оскарження для позивача передбачає подання апеляційної скарги, а для відповідача - подання заяви про перегляд заочного рішення; у разі відмови в її задоволені або ж ухвалення нового рішення - процедура оскарження передбачає можливість відповідача звернутися із апеляційною скаргою. При цьому, розгляд апеляційної скарги однієї сторони не перешкоджає самостійному розгляду апеляційної скарги іншої сторони. Окремо суд зважає і на те, що процесуальне законодавство не передбачає залишення апеляційної скарги без розгляду на наведених відповідачем підставах.
В судове засідання 13.04.2023 року позивач не з'явилась, про розгляд справи належним чином повідомлялась, про причини неявки суд не повідомляла, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надала.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
В ході розгляду справи судом встановлено, що 03 грудня 2003 року ОСОБА_4 уклала з ОСОБА_2 шлюб, зареєстрований у ВРАГС Дарницького РУЮ у м. Києві, про що був складений запис за №1130. Після одруження ОСОБА_4 було присвоєно прізвище « ОСОБА_5 ». Це підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 3 грудня 2003 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилась дочка ОСОБА_3 . Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 21 серпня 2008 року.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду від 10 травня 2011 року (а.с.8) шлюб між ОСОБА_1 та відповідачем був розірваний.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду від 31 травня 2011 року (а.с.9) з ОСОБА_2 на користь позивача були стягнуті аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 в розмірі 600 гривень щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до досягнення дитиною повноліття.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 досягла повноліття.
Суть доводів апелянта у даній справі полягає в неналежності з її точки зору визначення судом суми, необхідної для здійснення утримання повнолітньої дитини сторін, яка продовжує навчання.
Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з такими твердженнями апелянта.
За нормою ст.198 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Відповідно до ст.199 Сімейного кодексу України, передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Згідно ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.
За змістом п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирiшуючи питання щодо розмiру алiментiв, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матерiальне становище дитини i платника алiментiв; наявнiсть в останнього iнших неповнолiтнiх дiтей, непрацездатних чоловiка, дружини, батькiв, повнолiтнiх дочки, сина; iншi обставини, що мають iстотне значення.
Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.
З огляду на вищевказане, стверджуючи про необхідність встановлення аліментних зобов'язань саме у заявленому нею розмірі, позивач мала довести обґрунтованість та належність визначеної нею суми. При цьому така позиція мала бути не голослівною, а підтверджена належними та допустимими доказами. В той же час зазначену вимогу апелянт належним чином не виконала, відтак її твердження не можуть бути прийняті судом.
Натомість, при вирішення справи суд першої інстанції детально дослідив питання щодо розміру грошового утримання, необхідного для утримання дитини, яка продовжує навчатися. Зокрема, суд врахував вартість навчання, вартість оренди кімнати в гуртожитку, а також розмір встановленого утримання для придбання необхідних продуктів харчування, мінімального набору продовольчих товарів та мінімального набору послуг (прожитковий мінімум встановлений законом), оскільки інший розмір належним чином доведено не було. Враховуючи всі витрати, які необхідні на утримання дитини,суд першої інстанції визначив їх сукупний розмір, а з огляду на обов'язок обох батьків утримувати дитину, стягнув з відповідача в якості аліментів 1/2 вирахуваної суми.
З огляду на вищевказане, апеляційний суд не вбачає підстав для прийняття доводів апелянта стосовно недостатності встановленого судом розміру аліментів. В свою чергу це веде до відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько