Справа №369/6969/22
Апеляційне провадження №22-ц/824/5490/2023
13 квітня 2023 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Сас Ю.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київського області від 19 грудня 2022 року у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_1 , про видачу обмежувального припису,
У серпні 2022 року заявник звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису. В обґрунтування заяви зазначила, що вона є законним представником дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 02.06.2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб, який був зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 592. Протягом останніх декількох років відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були досить складними, виникали часті сварки та непорозуміння.
07.02.2022 року рішенням Солом'янського районного суду м. Києва шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано.
Під час шлюбу у подружжя народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_2 разом з малолітніми дітьми проживає за адресою АДРЕСА_1 .
Доступ до вказаної квартири має ОСОБА_1 , оскільки має ключі від вхідних дверей. Також на його ім'я укладений договір з охоронною компанією.
10.11.2021 року малолітня донька ОСОБА_3 повідомила своїй бабусі «секрет» про те, що «тато гладив її статеві органи».
19.11.2021 року ОСОБА_2 звернулася до психолога ОСОБА_5 з метою оцінки психологічного стану доньки.
За результатами психологічної консультації було встановлено:
«Психологічними ознаками інцесту, що стався в сім'ї ОСОБА_6 , є наступне:
1. Еротизація відносин, відсутність цнотливості. Дівчинка на фотографіях приймає еротичні пози, фотографує для батька свої геніталії.
2. Почуття провини, яке відчуває дівчинка, вважаючи себе учасником цих подій.
3. Відкриті зізнання дівчинки та високий рівень деталізації розповіді про те, що сталося, не можуть бути плодом її уяви.
4. Розповіді вихователям у дитсадку про батьківські дотики до статевих органів дівчинки, яким свого часу ніхто з дорослих не повірив.
Гіпотеза про те, що перелічені вище факти можуть бути плодом фантазії дитини вкрай малоймовірна. Феномен «хибної пам'яті» коли люди «згадують» про інцест, якого не було, характерніш для дорослих пацієнтів психодинамічної психотерапії і не характерний для дітей раннього віку, тим більше з таким ступенем деталізації, і прямі та реалістичні розповіді дитини про інцест, фотографії статевих органів, сексуальні пози, рухові занепокоєння (дівчинка при розповіді перебирає ногами, затискаючи стегна, вимагають втручання та можуть бути кваліфіковані як розбещення неповнолітньої).
Рекомендації: Оскільки розбещення 6-річної дитини є кримінальним злочином, необхідно звернутися до поліції для відкриття кримінального розслідування за цим фактом.
30.11.2021 року в результаті обстеження дівчинки в Медичному центрі приватного підприємства «Клініки Медіком», психологом було складено заключення.
За результатами психологічної консультації було встановлено:
«В поведінці проявляє ознаки сексусиьного розбещення (стискає ноги, звивається, піднімає догори нижню частину тіла, розповідаючи про розбещення, стаканчик засовує повністю в рот). Зі слів мами, коли бачила когось з чоловіків, розсувала ноги.)
Діагноз:
Виявлені ознаки сексуального розбещення.
Рекомендовано: Спираючись на виявлені дані, необхідне звернення до правоохоронних органів для проведення розслідування, звернення до органів опіки та піклування. До завершения розслідування, з психологічної точки зору, необхідно обмежити спілкування з батьком, спираючись на психоемоційний стан та слова дитини та з точки зору її психологічної безпеки.
18.01.2022 року в результаті повторного обстеження дівчинки в Медичному центрі приватного підприємства «Клініки Медіком», психологом було складено заключения.
Діагноз:
Виявлені ознаки сексуального розбещення. Виявлено підвищений рівень тривожності.
Рекомендовано: При повторному обстеженні виявлено, що з психологічної точки зору до завершення розслідування, обов'язково необхідно обмежити спілкування з батьком, спираючись на психоемоційний стан та слова дитини та з точки зору її психологічної безпеки. Спираючись на виявлені дані, необхідне звернення до правоохоронних органів для проведення розслідування, звернення до органів опіки та піклування. Необхідна психотерапія за медичними показаннями.
19.01.2022 року ОСОБА_7 під час навчального процесу в «Академії інтелект» поскаржилася вчителю на головний біль та відчуття страху.
При огляді дівчинки медичною сестрою виявлено прискорене серцебиття (123*), температура тіла 37,8, ознаки ПВУ відсутні, у дитини спостерігалися озноб, пітливість, тремор рук. Рекомендовано: звернутися до лікаря педіатра, невропатолога.
08.12.2021 року ОСОБА_2 звернулася з заявою про вчинення злочину відносно її малолітньої доньки ОСОБА_3 .
Відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.2 ст.156 КК України, номер кримінального провадження № 12021111050002733.
Вказане кримінальне провадження скероване до Києво - Святошинського районного суду Київської області.
Розгляд кримінального провадження призначений на 12.09.2022 року.
Працівниками поліції не вчинено жодні обмежувальні заходи щодо ОСОБА_1 , тобто малолітня потерпіла ОСОБА_3 залишилася не захищена.
29.12.2021 року ОСОБА_2 звернулася з заявою до служби у справах дітей та сім'ї Солом'янського району м. Києва.
Листом від 25.01.2022 року за вих.№ 108/24-345 було повідомлено, що заява щодо вчинення домашнього насильства по відношенню до ОСОБА_3 з боку її батька ОСОБА_1 розглянута.
Надіслано лист до уповноваженого органу щодо вжиття заходів в межах своєї компетенції щодо особи ОСОБА_1 та надіслано лист для проведення соціального інспектування родини.
На підставі вищевказаного заявниця просила суд встановити такі заходи тимчасового обмеження прав та покласти на нього такі обов'язки:
- заборонити ОСОБА_1 перебувати за адресою: АДРЕСА_1 , на строк 6 місяців;
- заборонити ОСОБА_1 наближатися ближче ніж 100 метрів до будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_2 з малолітньої донькою ОСОБА_3 та малолітнім сином ОСОБА_8 . ОСОБА_9 .
- заборонити ОСОБА_1 спілкування з малолітньої донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на строк 6 місяців;
- заборонити ОСОБА_1 наближатися на відстань ближче ніж 100 метрів до місяця роботи ОСОБА_10 та інших місць частого її відвідування, на строк 6 місяців;
- заборонити наближатися на відстань ближче ніж 100 метрів до дитячої школи та інших місць частого відвідування та перебування малолітньої доньки ОСОБА_3 та малолітнього сина ОСОБА_4 , на строк 6 місяців;
- заборонити ОСОБА_1 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 , малолітню доньку ОСОБА_3 та малолітнього сина ОСОБА_4 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому ОСОБА_1 , переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними, на строк 6 місяців;
- заборонити ОСОБА_1 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_2 , малолітньою донькою ОСОБА_3 та малолітнім сином ОСОБА_4 , або контактувати з ними через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб, на строк 6 місяців.
-встановити строк дії обмежувального припису - 6 (шість) місяців.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 грудня 2022 року заяву задоволено частково, видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_1 , і встановлено такі заходи тимчасового обмеження прав та покладено на нього такі обов'язки:
- заборонено ОСОБА_1 спілкування з малолітньої донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 6 місяців;
- заборонено ОСОБА_1 наближатися на відстань ближче ніж 100 метрів до місяця роботи ОСОБА_10 та інших місць частого її відвідування, на строк 6 місяців;
- заборонено наближатися на відстань ближче ніж 100 метрів до дитячої школи та інших місць частого відвідування та перебування малолітньої доньки ОСОБА_3 та малолітнього сина ОСОБА_4 , на строк 6 місяців;
- заборонено ОСОБА_1 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 , малолітню доньку ОСОБА_3 та малолітнього сина ОСОБА_4 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому ОСОБА_1 , переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними, на строк 6 місяців;
- заборонено ОСОБА_1 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_2 , малолітньою донькою ОСОБА_3 та малолітнім сином ОСОБА_4 , або контактувати з ними через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб, на строк 6 місяців.
Встановлено строк дії обмежувального припису - 6 (шість) місяців; у задоволенні решти вимог заяви - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 направив апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв'язку з цим апелянт просить апеляційний суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви.
21.03.2023 року до Київського апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу.
10.04.2023 року на електронну адресу Київського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Коноваленка Д.С. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. В обґрунтування клопотання адвокат зазначав, що не може прибути у судове засідання у зв'язку з тим, що викликаний до Вінницького міського суду Вінницької області у справі №127/8529/23 щодо розгляду поданої ним скарги у кримінальному провадженні на постанову слідчого про зупинення досудового розслідування.
Дослідивши вищевказане клопотання, колегія суддів апеляційного суду вважає, що воно не підлягає до задоволення з огляду на наступне:
До свого клопотання представник ОСОБА_1 - адвокат Коноваленка Д.С. долучив копію ухвали про відкриття провадження у справі. З наданої адвокатом Коноваленком Д.С. копії ухвали апеляційний суд не може встановити, що розгляд справи Вінницьким міським судом Вінницької області має будь-яке відношення до адвоката Коноваленка Д.С. Інші докази з цього приводу до суду надано не було, у зв'язку з чим посилання на обставини, якими адвокат обґрунтовує неможливість своєї явки до суду, з точки зору суду не були належним чином підтверджені відповідн7ими доказами, відтак не можуть бути прийняті судом.
Також в своєму клопотанні представник ОСОБА_1 - адвокат Коноваленка Д.С. зазначає про неможливість прибуття у судове засідання ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що останній перебуватиме у службовому відрядженні у м. Львів у період часу з 10.04.2023 по 14.04.2023 року. На підтвердження вказаного адвокат долучив до клопотання копію наказу № КМ-686 від 07 квітня 2023 року «Про відрядження». При цьому заявником не було надано жодного доказу, що він взагалі має будь-яке відношення до вищевказаного господарюючого суб'єкта. Натомість в своїй скарзі та в своїх поясненнях до суду ОСОБА_1 зазначав, що місцем його роботи є ОСББ «Шалімова 69», де він обіймає посаду голови правління, в той час як жодного доказу щодо зазначеного в заяві про відкладення слухання справи місця роботи матеріали не містять. З огляду на наведене колегія суддів вважає, що наведені в клопотанні обставини неможливості прибуття ОСОБА_1 у судове засідання є недоведеними, відтак вони не можуть бути прийняті судом.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
В ході розгляду справи судом встановлено, що 02 червня 2012 року відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Згідно наданого заявницею свідоцтва про народження, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_3 .
Заявниця 19.11.2021 року звернулися до дитячого психолога та отримала відповідний висновок про те, що відносно ОСОБА_3 (6 років) батько - ОСОБА_1 вчиняв розбещуючі дії, надано відповідні рекомендації по корекції психологічного стану дитини та рекомендовано звернутись до правоохоронних органів.
З метою отримати висновок вже іншого спеціаліста в галузі дитячої психології заявник звернулася до клініки Медіком і 30.11.2021 року отримала висновок про виявлені ознаки сексуального розбещення з боку батька відносно доньки - ОСОБА_6 .
08.12.2021 року ОСОБА_12 звернулась до ГУНП в Київській області Чайківського відділення поліції з заявою про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 156 КК України.
29.11.2021 року заявниця звернулася до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_1 , укладеного 02 червня 2012 року.
Згідно наданих представником заінтересованої особи довідок про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 .
Малолітня особа ОСОБА_3 тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_3 з батьками заявниці; заявниця та малолітній син ОСОБА_4 проживають за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з необхідністю проведення реабілітаційних процедур малолітнього сина, заінтересована особа проживає окремо ( АДРЕСА_4 ).
08.12.2021 року ОСОБА_12 звернулась до ГУНП в Київській області Чайківського відділення поліції з заявою про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 156 КК України.
Представники правоохоронних органів зареєстрували в ЄРДР заяву щодо вчиненого правопорушення передбаченого ст. 301-1 КК України, жодних обмежувальних заходів відносно ОСОБА_1 не було застосовано.
Задовольняючи заяву про видачу обмежувального припису, суд першої інстанції виходив із наявності обґрунтованих ризиків вчинення заінтересованою особою домашнього насильства щодо заявниці та її малолітньої дитини ОСОБА_3 .
Не погоджуючись із оскаржуваним рішенням апелянт зазначав наступне:
1. Наявність кримінального провадження саме по собі не може вважатися належною підставою для застосування обмежувального припису;
2. Застосування заходів обмежувального припису по суті є продовженням попереднього обмежувального припису;
3. Заява про встановлення обмежувального припису є способом вирішення майнових спорів сторін.
За таких умов вважав, що ухвала суду не відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із такою позицією апелянта. Наявність кримінального провадження дійсно не може бути самостійною підставою для застосування обмежувального припису. Ухвалюючи рішення суд першої інстанції згадав про наявність такого кримінального провадження в якості опису подій, і жодним чином не ґрунтував свої висновки про необхідність застосування заходів обмежувального припису саме формальним існуванням кримінального провадження. Зокрема, суд першої інстанції при вирішення питання мотивував свою позицію наступним:
« Відповідно до ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно п. 3, 6, 7, 8, 15 ч.1 ст.1 цього Закону домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Сексуальне насильство - форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності;
Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону).
Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Частинами 2, 3, 4 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Враховуючи усі надані заявницею та заінтересованою особою докази, її пояснення у судовому засіданні, з огляду на встановлені судом обставини та наявні реальні ризики щодо малолітньої дитини ОСОБА_3 , суд, приходить до висновку, що наявні обґрунтовані ризики вчинення заінтересованою особою домашнього насильства щодо заявниці та її малолітньої дитини заявниці ОСОБА_3 , тому з метою захисту прав та інтересів заявниці та її малолітньої дитини ОСОБА_3 слід видати строком на шість місяців обмежувальний припис відносно ОСОБА_1 .»
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції.
Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року в справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява № 18390/91).
Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
Той факт, що застосований обмежувальний припис співвідноситься з обмеженнями за попереднім обмежувальним приписом жодним чином не спростовує їх належності, оскільки при виборі засобів обмежувального припису суд детально аналізує кожен з них і застосовує у співвідношенні до їх необхідності та актуальності. Зокрема, на підтвердження цього свідчить і той факт, що суд першої інстанції відмовив у застосуванні такого обмежувального заходу як заборона ОСОБА_1 наближатися ближче ніж 100 метрів до будинку АДРЕСА_5 , де проживає ОСОБА_2 з дітьми. Таке рішення суду обумовлене оцінкою позиції ОСОБА_1 щодо того, що він обіймає посаду голови правління ОСББ «Шалімова 69» і наявність запропонованого заходу унеможливить виконання ним трудової функції.
Не погоджується колегія суддів апеляційного суду і з твердженням про те, що запропоновані судом першої інстанції обмеження впливають на вирішення судом майнових спорів сторін, оскільки жодних висновків стосовно майна, які можуть бути використані в якості преюдиційних фактів, судом в рамках даної справи зроблено не було, відтак такі твердження апелянта є безпідставними.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київського області від 19 грудня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько