25 травня 2023 року
м. Київ
справа № 420/3249/19
касаційне провадження № К/9901/20751/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод»
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року (головуючий суддя -Андрухів В.В.)
та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Скрипченко В.О.; судді - Косцова І.П., Осіпов Ю.В.)
у справі № 420/3249/19
за позовом Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод»
до Офісу великих платників податків ДПС
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У травні 2019 року Публічне акціонерне товариство «Одеський припортовий завод» (далі - ПАТ «Одеський припортовий завод»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДПС (далі - Офіс ВПП ДПС; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 січня 2019 року № 0000024910 і від 14 лютого 2019 року № 0000474910.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 17 жовтня 2019 року в задоволенні позовної заяви відмовив повністю.
П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 08 липня 2020 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.
ПАТ «Одеський припортовий завод» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року, постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року та прийняти нове рішення, яким податкове повідомлення-рішення від 02 січня 2019 року № 0000024910 скасувати в частині застосування штрафу в розмірі 856869,66 грн, а податкове повідомлення-рішення від 14 лютого 2019 року № 0000474910 - в частині застосування штрафу в розмірі 20707,88 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, наголошує на безпідставності неврахування судовими інстанціями при вирішенні спору положень Закону України від 16 січня 2020 року № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон № 466-IX), який набрав чинності 23 травня 2020 року, має зворотну дію в часі та відповідно до якого штрафні санкції за допущені платником у розглядуваній ситуації порушення не можуть перевищувати 1020,00 грн.
Верховний Суд ухвалою від 12 жовтня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ «Одеський припортовий завод».
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
11 травня 2023 року ПАТ «Одеський припортовий завод» заявлено клопотання про заміну позивача у справі - ПАТ «Одеський припортовий завод» на Акціонерне товариство «Одеський припортовий завод» у зв'язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить закрити провадження у цій справі, посилаючись не те, що після відкриття касаційного провадження, 10 грудня 2020 року, відповідачем у порядку статті 55 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) та на підставі підпункту 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 ПК України відкликано податкові повідомлення-рішення від 02 січня 2019 року № 0000024910 і від 14 лютого 2019 року № 0000474910. На заміну скасованих прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 10 грудня 2020 року № 2384/15-32-04-15 та від 10 грудня 2020 року № 2382/15-32-04-15 про застосування штрафних санкцій відповідно до вимог пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.
В той же час, у зазначеному клопотанні платник зазначає, що в повній мірі підтримує доводи касаційної скарги, вважає їх вмотивованими та всебічно обґрунтованими, а відтак клопотання позивача про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість з питання дотримання ПАТ «Одеський припортовий завод» граничних термінів реєстрації податкових накладних (розрахунків коригування кількісних і вартісних показників) в Єдиному реєстрі податкових накладних за період реєстрації лютий 2017 року - листопад 2018 року, за наслідками якої складено акт від 13 грудня 2018 року № 286/28-10-49-10/00206539/35.
Перевіркою встановлено порушення платником вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України внаслідок реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних (розрахунків коригування кількісних і вартісних показників): з порушенням терміну реєстрації до 15 календарних днів на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 8321129,80 грн; з порушенням терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 85823,75 грн; з порушенням терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 23349,05 грн; з порушенням терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 2742,95 грн.
На підставі зазначеного акта перевірки Офісом ВПП ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 02 січня 2019 року № 0000024910, згідно з яким до позивача застосовано штраф у загальному розмірі 857379,66 грн.
Крім того, відповідачем здійснено камеральну перевірку даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість з питання дотримання ПАТ «Одеський припортовий завод» граничних термінів реєстрації податкових накладних (розрахунків коригування кількісних і вартісних показників) в Єдиному реєстрі податкових накладних за період реєстрації листопад 2018 року, результати якої оформлено актом від 28 січня 2019 року № 16/28-10-49-10/00206539/4.
За наслідками цього контрольного заходу Офіс ВПП ДПС дійшов висновку про недотримання платником правил пункту 201.10 статті 201 ПК України з огляду на порушення до 15 календарних днів термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 212178,72 грн.
На підставі вказаного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 лютого 2019 року № 0000474910, згідно з яким до позивача застосовано штраф у розмірі 21217,88 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ПАТ «Одеський припортовий завод» не спростовано факт несвоєчасної реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних, які виписувалися на підставі статті 199 ПК України на власне ім'я та стосувалися частки використання товарів/послуг, необоротних активів (7 % або 20 %) в неоподаткованих операціях, а відтак оскаржувані акти індивідуальної дії прийнято відповідачем законно та обґрунтовано.
На переконання Верховного Суду, наведені висновки судових інстанцій є передчасними з огляду на таке.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача-платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
За правилами пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
Законом № 466-IX, який набрав чинності 23 травня 2020 року, змінено статтю 120-1 ПК України та викладено пункт 120-1.1 у такій редакції: «Порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу…».
Крім того, Законом № 466-ІХ доповнено підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України пунктом 73, за змістом якого штрафи за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов'язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов'язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», застосовуються в розмірі 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень.
Штрафи, застосовані через відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу нараховані платникам податків протягом періоду з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов'язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов'язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», застосовуються в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.
Пізніше, Законом України від 14 липня 2020 року № 786-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб-підприємців», який набрав чинності 08 серпня 2020 року, у підрозділі 2 у пункті 73 ПК України в абзацах першому і другому після слів та цифр «відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу» доповнено словами «та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної», а слова і цифри «до 31 грудня 2019 року» замінено словами «до дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», строк сплати грошових зобов'язань за якими не настав або»; в абзаці першому цифри і слова « 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень» замінено цифрами і словами « 1 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 510 гривень»; в абзаці другому цифри і слова « 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень» замінено цифрами і словами « 2,5 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1700 гривень».
Виходячи зі змістовного та синтаксичного аналізу побудови наведених вище норм права, можна дійти висновку, що таким чином законодавець мав на меті не лише уточнити й розширити перелік випадків, за яких платник податків звільняється від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, а й убезпечити платників податків від надмірного тягаря відповідальності, встановленого раніше чинними положеннями пункту 120-1.2 статті 120 ПК України, у випадках та за умов, наведених у пункті 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
Тобто законодавець передбачив ретроспективну дію положень пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в частині порядку застосування штрафів за порушення платниками податку на додану вартість порядку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, визначеними таким пунктом, яка проявляється в тому, що відповідні положення поширюють свою дію на всі штрафні санкції, нараховані платникам податків протягом періоду з 01 січня 2017 року до дати набрання чинності Законом № 466-ІХ, у разі якщо відповідні податкові повідомлення-рішення перебувають у процедурі адміністративного або судового оскарження (без обмеження інстанційності судового розгляду) та грошові зобов'язання за ними не сплачено станом на дату набрання чинності цим Законом.
У такий спосіб законодавець, який виявив певні недоліки (непропорційність) у механізмі відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, що не надається покупцю товарів/послуг, звільнив від надмірного тягаря відповідальності, встановленого раніше чинними нормами податкового законодавства, за наведених у пункті 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України умов.
У рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України дійшов висновку, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Зворотна дія нормативно-правового акта в часі (ex post facto) - це дія нового нормативно-правового акта на факти та відносини, що мали місце до набуття ним чинності.
Таким чином, станом на час розряду справи в суді касаційної інстанції чинною і такою, що підлягає до застосування, є редакція пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, якою впроваджено ретроактивну (ретроспективну, тобто таку, яка передбачає, що дата вступу в силу та дата набрання чинності акта збігаються, однак він змінює на майбутнє правові наслідки діянь та подій, які мали місце до набрання ним чинності) дію закону у відповідних правовідносинах, а саме - щодо штрафів, нарахованих платникам податків протягом періоду з 01 січня 2017 року до дати набрання чинності Законом № 466-IX за наведених у цій же нормі умов.
При цьому слід враховувати, що положеннями пункту 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Отже, за загальним правилом узгодженими, у випадку звернення платника податків до суду, вважаться грошові зобов'язання з дня набрання рішенням законної сили.
В Законі № 466-ІХ виділено окремі категорії грошових зобов'язань, які підлягають відкликанню як неузгоджені, водночас запроваджено інший, відмінний від загального, підхід, за яким для цілей цієї норми під неузгодженими грошовими зобов'язаннями розуміються ті, щодо яких відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов'язання за ними не сплачено станом на дату набрання чинності Законом № 466-ІХ.
Таким чином, для цілей, задекларованих цією нормою, зміст і обсяг поняття неузгодженості має спеціальне призначення і розкривається в дужках, при цьому воно не відсилає до пункту 56.18 статті 56 ПК України, а конкретизується і становить окремий, відмінний від загального визначення, зміст узгодженості грошових зобов'язань.
Отже, застосування загальної дефініції, визначеної пунктом 56.18 статті 56 ПК України, для реалізації права, визначеного пунктом 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, законодавцем не передбачено.
Натомість для цілей пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України закріплено відмінне від загального розуміння неузгодженого грошового зобов'язання, а саме - для цілей цієї норми грошове зобов'язання є неузгодженим протягом всієї процедури судового оскарження (без обмеження в суді якої інстанції знаходиться спір) за умови, що грошове зобов'язання за відповідним податковим повідомленням-рішенням не сплачено.
Окрім того, відповідно до вказаних змін контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку здійснює перерахунок суми штрафу і надсилає (вручає) такому платнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним) без вчинення будь-яких додаткових дій з боку контролюючого органу, тобто в силу закону.
Право ж на зменшення та перерахунок штрафних санкцій на підставі пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України належить виключно контролюючому органу, на якого закон покладає обов'язок скласти та направити нове податкове повідомлення-рішення. Суд в межах своєї компетенції може лише встановити правомірність/неправомірність донарахування відповідних штрафних санкцій та наявність/відсутність підстав для поширення наведеної вище ретроспективної правої норми на спірні правовідносини, однак не може підміняти собою уповноважений орган та самостійно зменшувати суму донарахувань.
Таке правозастосування відповідає усталеній практиці Верховного Суду (постанови від 17 липня 2020 року у справі № 640/5138/19, від 06 серпня 2020 року у справі № 200/7002/19-а, від 10 серпня 2020 року у справі № 640/6528/19, від 10 вересня 2020 року у справі № 520/3188/19, від 11 листопада 2020 року у справі № 160/1553/19, від 11 січня 2021 року у справі № 480/3000/19).
Водночас встановлені частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України межі касаційного перегляду справи позбавляють суд касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, з огляду на зміну правового регулювання спірних правовідносин суду необхідно перевірити, чи були сплачені визначені оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями суми штрафів на дату набрання чинності Законом № 466-ІХ, з'ясувати позицію відповідача щодо оспорюваних актів індивідуальної дії, зокрема, встановити статус штрафних санкцій, застосованих цими рішеннями, станом на час судового вирішення справи, а також перевірити доводи платника про відкликання контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 02 січня 2019 року № 0000024910 і від 14 лютого 2019 року № 0000474910 та прийняття на заміну скасованих нових - від 10 грудня 2020 року № 2384/15-32-04-15 та від 10 грудня 2020 року № 2382/15-32-04-15 про застосування штрафних санкцій відповідно до вимог пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Отже, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Замінити позивача у справі - Публічне акціонерне товариство «Одеський припортовий завод» його правонаступником Акціонерним товариством «Одеський припортовий завод».
У задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» про закриття провадження у справі № 420/3249/19 відмовити.
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова