25 травня 2023 року
м. Київ
справа № 120/2133/22-а
адміністративне провадження № К/990/36932/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 120/2133/22-а
за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Гніванський завод спецзалізобетону» до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,
за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Гніванський завод спецзалізобетону» на рішення Вінницького окружного адміністративного суду (суддя Чернюк А. Ю.) від 17 травня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Кузьмишин В. М., Сушко О. О., Сапальова Т. В.) від 28 вересня 2022 року,
І. РУХ СПРАВИ
1. У лютому 2022 року Приватне акціонерне товариство «Гніванський завод спецзалізобетону» (далі - ПАТ «Гніванський завод спецзалізобетону») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 1 від 11 листопада 2021 року про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідачем прийнято спірне рішення всупереч вимог статті 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки відсутня сукупність умов необхідна для прийняття рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.
При цьому позивач наголошує, що він щомісячно сплачує податок на додану вартість, а тому несплати податкових зобов'язань протягом 90 календарних днів не існує. У свою чергу відповідач суму податкового боргу станом на 11 листопада 2021 року не конкретизував та не надав доказів того, що сума боргу перевищувала граничне значення.
Крім того, в ході судового розгляду позивач зазначав, що у відповідача були відсутні передумови, передбачені статтею 95 ПК України, для прийняття оскаржуваного рішення, оскільки у контролюючого органу була заборгованість перед позивачем щодо надміру сплачених ним грошових зобов'язань.
3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року, відмовлено ПАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» у задоволені позову.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 26 грудня 2022 року ПАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
5. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
6. 23 лютого 2023 року до Верховного Суду від Головного управління ДПС у Вінницькій області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» (код ЄДРПОУ 00282435) перебуває на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у Вінницькій області.
9. 11 листопада 2021 року заступником начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області прийнято рішення № 1 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, яким відповідно до пункту 95.5 статті 95 ПК України вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах ПАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» (код ЄДРПОУ 00282435).
10. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивачем подано скаргу до Державної податкової служби України, яка рішенням від 26 січня 2022 року залишена без задоволення.
11. Вважаючи рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 1 від 11 листопада 2021 року протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходили з того, що згідно з даними ІТС «Податковий блок» у ПАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» обліковувався податковий борг з податку на додану вартість та земельного податку з юридичних осіб.
13. З огляду на вказане суди попередніх інстанцій вважали, що податковий орган мав право стягувати кошти для погашення такого податкового боргу, оскільки податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов'язань, визначених платником податків у податкових деклараціях, що подавались контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
14. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
15. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
16. Зокрема в доводах касаційної скарги позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень у цій справі взагалі не досліджувався доказ наявності зобов'язання контролюючого органу перед позивачем щодо повернення помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань в сумі 492 440 грн, на яку ПАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» посилалося як одна з підстав неправомірності оскаржуваного рішення, та докази якого містяться в матеріалах справи.
17. На переконання позивача, наявність зобов'язання держави щодо повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, виключає можливість застосування контролюючим органом пункту 95.5 статті 95 ПК України, а не дослідження цього доказу судами першої та апеляційної інстанцій є порушенням норм процесуального права, що безпосередньо призвело до винесення незаконних рішень.
18. Крім того позивач вважає, що судами попередніх інстанцій без жодних обґрунтувань відхилено докази про існування іншого зобов'язання держави щодо повернення помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань у сумі 363 809,62 грн.
19. Окремо позивач звертає увагу на те, що судом першої інстанції визначено, а суд апеляційної інстанції безпідставно з цим погоджується, що податковий борг з ПДВ позивача станом на 11 листопада 2021 року становив 11 483 536 грн. Відповідачем у відзиві станом на 11 листопада 2021 року визначено борг з ПДВ - 17 527 807,07 грн. При цьому і суд першої інстанції і відповідач посилаються на дані ІТС «Податковий блок» які відсутні в матеріалах справи.
20. При цьому позивач зауважує, що відповідачем не надано жодного доказу існування у ПАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» податкового боргу, коли саме він виник, яка його конкретна сума та на протязі якого часу він не сплачувався. Також відповідачем не було доведено (в матеріалах справи відсутні докази), а судами першої та апеляцій6ної інстанцій не взято до уваги те, коли саме (конкретна дата) податковий борг перевищив суму п'ять мільйонів гривень. Даний факт має важливе значення для справи, оскільки саме з моменту перевищення суми боргу можливе застосування норм статті 95 ПК України.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
22. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (тут і далі, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
24. Податковий борг в розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
25. Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється положеннями статей 95 - 99 ПК України.
26. Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
27. Для цього контролюючий орган звертається в порядку пункту 95.3 статті 95 ПК України до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.
28. Відповідно до пункту 95.5 статті 95 ПК України, у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.
29. У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи.
30. З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за наступних умов: 1) виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку; 2) податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень; 4) податковий борг не сплачено протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати; 4) відсутні зобов'язання держави щодо повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.
31. При цьому зазначена норма закону прямо встановлює право керівника контролюючого органу (його заступника або уповноваженої особи) прийняти рішення про стягнення коштів платника податків за перелічених вище умов.
32. У справі, що розглядається судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що згідно з даними ІТС «Податковий блок» у ПАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» станом на 01 січня 2018 року обліковувався податковий борг з податку на додану вартість та земельного податку з юридичних осіб на загальну суму 1 201 527,98 грн, який зростав протягом наступних бюджетних років та станом на день винесення спірного рішення (11 листопада 2021 року) становив: за самостійно задекларованими зобов'язаннями з ПДВ 11 483 536 грн, земельного податку з юридичних осіб 1 394 634,09 грн та податку на нерухоме майно 611 256,32 грн.
33. З огляду на наявність вказаного боргу суди попередніх інстанцій вважали, що контролюючий орган мав право стягувати кошти платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення вказаного податкового боргу.
34. Водночас позивач, в ході розгляду справи в судових інстанціях, доводячи протиправність рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 1 від 11 листопада 2021 року про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу посилався на те, що на момент винесення вказаного рішення у Головного управління ДПС у Вінницькій області згідно з рішенням Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі №802/808/17-а існувало зобов'язання перед ПАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» по поверненню помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань в сумі 492 440 грн.
35. Також позивач вказував про наявність зобов'язань держави щодо повернення ПАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» надмірно сплачених грошових зобов'язань у сумі 363 809,62 грн.
36. Позивач в порядку статті 43 ПК України звернувся до відповідача із заявою про повернення вказаної переплати, однак така переплата йому не повернута.
37. Вказані доводи позивача залишені поза увагою судів попередніх інстанцій та належним чином не перевірені.
38. Відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України надміру сплаченими грошовими зобов'язаннями є суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
39. Не з'ясування вказаних обставин свідчить про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про відсутність зобов'язань держави щодо повернення позивачу як платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, що є обов'язковою умовою для застосування процедури погашення податкового боргу на підставі пункту 95.5 статті 95 ПК України.
40. Також, судами попередніх інстанцій не було надано належної оцінки доводам позивача щодо сплати ним в рахунок погашення податкового боргу податку на додану вартість на загальну суму 21 138 813 грн.
41. Колегія суддів звертає увагу, що надаючи оцінку правомірності оскаржуваного рішення відповідача суди також не перевірили обставини виникнення у позивача податкового боргу (коли саме він виник, яка його конкретна сума, на протязі якого часу він не сплачувався).
42. Не встановлення вказаних обставин свідчить про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про наявність умов для застосування процедури погашення податкового боргу на підставі пункту 95.5 статті 95 ПК України.
43. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що положення частини другої статті 341 КАС України не дають повноважень суду касаційної інстанції встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
VІ. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
44. За змістом частини четвертої статті 9 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
45. Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 КАС України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
46. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 КАС України).
47. Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
48. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вказане та встановити обставини пов'язані з належністю, допустимістю та достовірністю доказів, надати оцінку таким обставинам в контексті вимог статті 95 ПК України.
49. Згідно статті 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
50. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.
51. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
52. За правилами статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Гніванський завод спецзалізобетону» задовольнити.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року у справі № 120/2133/22-а скасувати, а справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду на новий розгляд.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов