23 травня 2023 року
м. Київ
справа №540/1419/20
адміністративне провадження № Зв/990/59/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Шевцової Н.В.,
суддів: Данилевич Н.А., Мацедонської В. Е.,
за участю:
секретаря судового засідання - Лук'яненко О.О.
учасників справи:
представника відповідачів-1, -2 - Петрика В.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження як суд касаційної інстанції заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №540/1419/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Херсонської обласної прокуратури, Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним і скасування рішення, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
І. Короткий зміст позовних вимог.
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-1), Херсонської обласної прокуратури (далі - відповідач-2), Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-3), в якому просив:
1.1. визнати протиправним і скасувати наказ прокурора Херсонської області №187-к від 30 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва та публічного обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Херсонську область, Прокуратури Херсонської області, з 5 травня 2020 року на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру";
1.2. визнати протиправним і скасувати рішення Другої кадрової комісії Генеральної прокуратури України №79 від 2 квітня 2020 року про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
1.3. зобов'язати Прокуратуру Херсонської області поновити ОСОБА_2 на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва та публічного обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Херсонську область, Прокуратури Херсонської області, або на рівнозначній посаді в органах прокуратури України з 5 травня 2020 року;
1.4. стягнути з Прокуратури Херсонської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 5 травня 2020 року і до моменту фактичного поновлення на посаді.
ІІ. Історія справи.
2. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року позов задоволено частково.
2.1. Визнано протиправним і скасовано наказ прокурора Херсонської області від №187к від 30 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва та публічного обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Херсонську область, Прокуратури Херсонської області та з органів прокуратури Херсонської області на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 5 травня 2020 року.
2.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва та публічного обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Херсонську область, Прокуратури Херсонської області та в органах прокуратури Херсонської області з 6 травня 2020 року.
2.3. Стягнуто з Херсонської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 6 травня 2020 року по 18 вересня 2020 року в сумі 97045, 60 грн із відрахуванням податків і зборів.
2.4. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва та публічного обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Херсонську область, Прокуратури Херсонської області та в органах прокуратури Херсонської області з 6 травня 2020 року.
2.5. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Херсонської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 18583,20 грн з відрахуванням податків та зборів
2.6. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3. Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року змінено, виклавши абзац 3 резолютивної частини рішення суду в такій редакції:
«Поновити ОСОБА_1 на роботі в Херсонській обласній прокуратурі на посаді, прирівняній до посади прокурора другого відділу процесуального керівництва та публічного обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополь, що поширює свою діяльність на Херсонську область, Прокуратури Херсонської області та органів прокуратури Херсонської області з 06 травня 2020 року».
3.1. У решті рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року залишено без змін.
4. Верховний Суд постановою від 22 березня 2023 року скасував рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року та ухвалив нову постанову, якою відмовив у задоволенні позову.
ІІІ. Провадження за виключними обставинами.
5. 17 квітня 2023 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд постанови Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №540/1419/20 за виключними обставинами з підстави, встановленої пунктом 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). У цьому зв'язку заявник зазначив, що Рішенням Конституційного Суду України від 1 березня 2023 року №1-р(ІІ)/2023 (справа №3-5/2022(9/22) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пункту 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-IX).
6. Ухвалою від 19 квітня 2023 року Верховний Суд відкрив провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №540/1419/20.
7. 25 квітня 2023 року до Верховного Суду надійшло заперечення Офісу Генерального прокурора на заяву позивача, у якому відповідач-2 просить відмовити у її задоволенні. Так, відповідач-1 зазначив, що Рішення Конституційного Суду України від 1 березня 2023 року №1-р(ІІ)/2023 (справа №3-5/2022(9/22) не має ретроспективної дії та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати його ухвалення, та не може застосовуватися до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення.
ІV. Позиція Верховного Суду
8. Розглянувши подану заяву та перевіривши наявність підстав для перегляду за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №540/1419/20, колегія суддів виходить з такого.
9. Відповідно до частини другої статті 368 КАС України справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.
10. Згідно з частинами першою, п'ятою статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
10.1. Підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні кримінального правопорушення, внаслідок якого було ухвалено судове рішення; 3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом.
11. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина шоста статті 361 КАС України).
12. Відповідно до частин першої та другої статті 365 КАС України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.
13. Отже, у адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати обставину (підставу), яка виникла пізніше ухвалення судового рішення. Тобто, перегляд справи у зв'язку з виключними обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням підстав, які виникли після ухвалення судового рішення.
14. В якості підстави для перегляду постанови Верховного Суду від 22 березня 2023 року за виключними обставинами позивач зазначає про прийняття Конституційним Судом України Рішення від 1 березня 2023 року № 1-р(ІІ)/2023, яким визнано неконституційним пункт 6 розділу 2 «Прикінцеві І перехідні положення» Закону №113-IX, відповідно до якого «з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру».
15. Відповідно до частини першої статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
16. Частиною другою статті 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
17. Конституційний Суд України у Рішенні від 24 грудня 1997 року № 8-зп у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій), вказав на те, що: «частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.».
18. У Рішенні від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України зазначив таке: «незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.».
19. Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України «Про чинність Закону України «Про Рахункову палату», офіційного тлумачення положень частини другої статті 150 Конституції України, а також частини другої статті 70 Закону України «Про Конституційний Суд України» стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) від 14 грудня 2000 року (справа№1-31/2000) визначено, що рішення Конституційного Суду України мають пряму дію.
20. Таким чином, аналіз норм розділу ХІІ Конституції України («Конституційний Суд України») та Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року №2136-VIII дає підстави дійти висновку про те, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі та застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення Конституційним Судом України, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України.
21. Тобто, рішення Конституційного Суду України поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.
22. Відповідний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 листопада 2020 року №4819/49/19.
23. Як слідує з резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 1 березня 2023 року № 1-р(ІІ)/2023, припис пункту 6 розділу 2 «Прикінцеві І перехідні положення» Закону №113-IX, що визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
24. Отже, згідно зі статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» припис пункту 6 розділу 2 «Прикінцеві І перехідні положення» Закону №113-IX, визнаний неконституційним, втратив чинність та, відповідно, не підлягає застосуванню з 1 березня 2023 року - з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 1 березня 2023 року № 1-р(ІІ)/2023, що також прямо встановлено цим рішенням.
25. Варто додати також, що встановлена Конституційний Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення передовсім як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням у справі.
26. Відповідний правовий висновок викладено в ухвалах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року у справі №140/2217/19, від 22 грудня 2022 року у справі №805/1312/16-а та в ухвалі Верховного Суду від 13 квітня 2023 року у справі №600/1450/20-а.
27. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
28. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
29. Так, колегія суддів приймає до уваги висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» та від 24 липня 2003 року у справі «Рябих проти Росії», відповідно до яких одним з основоположних аспектів принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає, що в разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
30. Окрім цього, із змісту імперативних приписів пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України слідує, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами виключно, якщо рішення суду ще не виконане.
31. У випадку, що є предметом дослідження, рішення не може вважатися невиконаним в контексті приписів пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України, оскільки є рішенням, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено та не передбачає примусового виконання.
32. Тобто, постанова Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №540/1419/20, про перегляд якої за виключними обставинами звернувся ОСОБА_1 , у розумінні пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України не може переглядатися за виключними обставинами.
33. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року у справі №140/2217/19, від 22 грудня 2022 року у справі №805/1312/16-а та в ухвалі Верховного Суду від 13 квітня 2023 року у справі №600/1450/20-а.
34. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
35. За правилом частини першої статті 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
35. Зважаючи на викладене колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №540/1419/20.
Керуючись статтями 359, 361, 368, 369 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №540/1419/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Херсонської обласної прокуратури, Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним і скасування рішення, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено 25 травня 2023 року.
Головуючий суддя Н.В. Шевцова
Судді Н.А. Данилевич
В.Е. Мацедонська