25 травня 2023 року
м. Київ
справа № 400/173/23
адміністративне провадження № К/990/17094/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Стародуба О.П., суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М., перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2023
у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про:
- визнання протиправними дій щодо відмови у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021 р. для перерахунку пенсії;
- зобов'язання підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області довідку про розмір грошового забезпечення станом 01.01.2021 р. вiдповiдно до вимог статей 43 i 63 Закону № 2262, положень постанови Кабiнетy Мiнiстрiв України вiд 30.08.2017 № 704 щодо визначення посадового окладу і окладу за вiйськовим званням шляхом множення розмiру прожиткового мінiмуму для працездатних осiб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на вiдповiдний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомiсячних додаткових видiв грошового забезпечення та премiї, для проведення перерахунку пенсiї з 01.02.2021 р.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 позов задоволено.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2021 р. для перерахунку пенсії.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом 01.01.2021 р. вiдповiдно до вимог статей 43 i 63 Закону № 2262, положень постанови Кабiнетy Мiнiстрiв України вiд 30.08.2017 № 704 щодо визначення посадового окладу і окладу за вiйськовим званням шляхом множення розмiру прожиткового мінiмуму для працездатних осiб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на вiдповiдний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомiсячних додаткових видiв грошового забезпечення та премiї, для проведення перерахунку пенсiї з 01.02.2021 р.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 992,40 грн. на користь позивача.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2023 апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено без руху.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2023 апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 - повернуто апелянту.
Відповідачем подано касаційну скаргу на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2023.
Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апелянтом не надано доказів сплати судового збору відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір".
Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору, суд виходив з того, що апелянт не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати.
Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що відсутність фінансування бюджетної установи, яка діє як суб'єкт владних повноважень, не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.
Крім того, суд апеляційної інстанції покликався на те, що будь-яких змін щодо порядку сплати судового збору суб'єктом владних повноважень у зв'язку із введенням воєнного стану в України до Закону України «Про судовий збір» та/або КАС України не внесено і не змінено порядок сплати судового збору.
До того ж, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апелянтом не надано доказів того, що станом на дату ухвалення судового рішення по суті спору його майновий/фінансовий стан зміниться і належна до сплати сума судового збору буде сплачена.
Апелянту роз'яснено, що у разі неусунення зазначених недоліків апеляційної скарги, відповідно до ст.169 КАС України апеляційна скарга буде повернута скаржнику.
Повертаючи апеляційну скаргу заявнику, суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником не виконано вимоги ухвали суду про залишення скарги без руху.
Відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб'єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що умови, за наявності яких скаржнику можливо було б відстрочити сплату судового збору, відсутні, і враховуючи те, що звільнення, відстрочення та розстрочення суб'єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов'язані сплачувати відповідний збір, відсутні підстави для задоволення клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Враховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а тому суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись пунктом 5 частини 1, пунктом 2 частини 2 статті 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2023 у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук