25 травня 2023 року
м. Київ
справа № 440/12065/21
адміністративне провадження № К/990/35292/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 440/12065/21
за адміністративним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірми «Урожай» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (суддя Клочко К. І.) від 21 грудня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів Жигилія С.П., Русанової В. Б., Перцової Т. С.) від 31 жовтня 2022 року,
І. РУХ СПРАВИ
1. Приватне сільськогосподарське підприємство агрофірма «Урожай» (далі - ПСП агрофірма «Урожай») звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 вересня 2021 року:
- № 00063540701 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 1 205 667,50 грн, в тому числі 964 534 грн за податковим зобов'язанням та 241 133,50 грн за штрафними санкціями;
- № 00063550701 про визначення суми завищення від'ємного значення з ПДВ у розмірі 37 023 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про те, що придбане у ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ «ГРАНД ОПТ ПРОДУКТ» дизельне пальне використано ним в ході здійснення сільськогосподарської діяльності. На підтвердження спірних господарських операцій позивачем було надано всі необхідні первинні документи. Податкова інформація, що міститься в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача не є належним доказом, оскільки носить виключно інформативний характер. Недоліки заповнення товарно-транспортних накладних не є підставою для висновку про відсутність господарської операції. У зв'язку з наведеним, на думку позивача, ним не було порушено п. 44.1, статті 44, пп. 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а також пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України.
3. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року, позов задоволено.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Полтавській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року скасувати, а справу направити на новий розгляд.
5. Ухвалою Верховного Суду від 05 січня 2023 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
5.1 Крім того, ухвалою Верховного Суду від 05 січня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Полтавській області про зупинення виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року у цій справі.
6. 09 березня 2023 року до Верховного Суду до Верховного Суду надійшов відзив від ПСП агрофірма «Урожай», в якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням ДПС у Полтавській області було проведено планову документальну виїзну перевірку ПСП агрофірма «Урожай» (код ЄДРПОУ 05287928) за період з 01 січня 2018 року по 31 березня 2021 року.
9. За результатами перевірки складено акт від 20 липня 2021 року № 5507/16-31-07-01-10/05287928, яким зафіксовано такі порушення ПСП агрофірма «Урожай»:
- пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено суми податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 964534,00 грн., в тому числі за грудень 2019 року - 936867,00 грн., за січень 2020 року на суму 27667,00 грн.
- пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено р.21 по ПДВ «Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду» в періоді, що перевірявся на загальну суму 37023 грн., в тому числі за березень 2021 року на суму 37023,00 грн.
10. 06 вересня 2021 року ГУ ДПС у Полтавській області були винесені податкові повідомлення-рішення:
- № 00063540701 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 1 205 667,50 грн, в тому числі 964 534 грн за податковим зобов'язанням та 241 133,50 грн за штрафними санкціями;
- № 00063550701 про визначення суми завищення від'ємного значення з ПДВ у розмірі 37023 грн.
11. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення від 06 вересня 2021 року протиправними, прийнятими з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з цим позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що факт здійснення господарської операції позивачем з його контрагентом підтверджується відповідними первинними документами. Водночас відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень.
13. Щодо посилання контролюючого органу на недоліки в товарно-транспортних накладних та інших документів, то суди попередніх інстанцій зауважили, що недоліки складання товарно-транспортних накладних не можуть слугувати підставою для висновку про відсутність певних господарських операцій, оскільки метою складання зазначених документів є підтвердження правомірності відображення в податковому обліку витрат, пов'язаних із транспортуванням. Зазначені документи не впливають на формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями з приводу постачання товарно-матеріальних цінностей.
13.1 Крім того, наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.
14. Щодо посилання контролюючу органу на відсутність у контрагентів позивача по третьому ланцюгу необхідної кількості трудових ресурсів, основних засобів, виробничо-складських приміщень, матеріалів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутністю ділової мети даних операцій, то суди попередніх інстанцій зауважили, що зазначені висновки контролюючого органу були зроблені на підставі проведеного аналізу інформаційних баз контролюючих органів (ІС «Податковий блок», Архів електронної звітності (ЄРПН) та інше).
14.1 Водночас викладені в акті доводи податкового органу про вчинення платником податків порушення закону стосуються діяльності контрагентів платника, тобто третіх осіб та допущених ними правопорушень у сфері податкового, цивільного чи іншого законодавства.
14.2 Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
14.3 Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту/витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
15. Щодо посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагенту контрагента позивача по ланцюгах постачання, то суди попередніх інстанцій не взяли це до уваги, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
16. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у цій справі.
17. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій скаржником зазначено пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
18. У поданій касаційній скарзі скаржник зауважує про те, що судами попередніх інстанцій не враховано дефектність товарно-транспортних накладних, а також те, що до перевірки не були надані довіреності та доручення (в наданих ТТН придбаний товар відпустила посадова особа ТОВ «Вано-Трейд Груп», а саме, директор ОСОБА_1 за дорученням ТОВ «ТД «Гранд опт продукт»).
19. Також скаржник звертає увагу на те, що в результаті проведеного аналізу ланцюгів постачання придбаних нафтопродуктів ТОВ «ТД «Гранд опт продукт» було встановлено нереальність продажу ідентифікованого товару, первинне введення в обіг якого не підтверджується фактом (законним джерелом) реального походження цих товарів за ланками постачання. Перевіркою встановлено невідповідність даних ланцюгів постачання наданим сертифікатам відповідності.
20. Крім того, згідно Єдиного реєстру акцизних накладних встановлено відсутність реєстрації акцизних накладних на поставку дизпалива постачальником ТОВ «ТД «Гранд опт продукт» (передбачено статтею 231 ПК України), що, на думку скаржника, підтверджує відсутність факту постачання дизпалива. Таким доводам взагалі не було надано оцінку судами попередніх інстанцій.
21. Скаржник також зауважує, що до перевірки не було надано актів приймання-передачі товару по кількості та якості.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.
23. Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
24. Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
25. Відповідно до підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
26. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 ПК України.
27. Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
28. Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
29. Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
30. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
31. Як визначено пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
32. Отже, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) та в подальшому на віднесення цих сум до бюджетного відшкодування виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.
33. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
34. За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
35. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
36. Аналіз наведених норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
37. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
38. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
39. У ході розгляду справи установлено, що ПСП агрофірма «Урожай» є юридичною особою приватного права, дата державної реєстрації: 18 березня 1997 року; дата запису: 22 листопада 2005 року; номер запису: 15661200000000194.
40. Підприємство має штат працівників в кількості 35 працівників. Для здійснення господарської діяльності ПСП агрофірма «Урожай» використовує офісні, виробничі та складські приміщення (зерносклади, майстерні, вагові, сушарки, корівники, телятники, ангари для техніки, гаражі тощо). Основними видами економічної діяльності ПСП агрофірма «Урожай» є 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.47 Розведення свійської птиці; 01.50 Змішане сільське господарство; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.63 Післяурожайна діяльність; 01.64 Оброблення насіння для відтворення; 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням; 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 64.19 Інші види грошового посередництва; 64.92 Інші види кредитування.
41. Крім того, підприємство має ліцензію на право зберігання пального - реєстраційний номер 16130414202000327; висновки по результатам комплексної дефектоскопії резервуарів (3 шт.)
42. Також установлено, що позивач у своїй діяльності використовує трактори колісні, комбайни зернозбиральні, екскаватор навантажувач, навантажувач телескопічний, сівалку, культиватори, зерномети, розкидачі, комбайни, косарки, жниварки, жатки, оприскувач причіпний, плуг, підживлювач для внесення рідких добрив, загладжувальну машину, деревоподрібнюючу машину, сідельний тягач, автомобілі ГАЗ 53, ГАЗ 51, КАМАЗИ 55102, причеп СЗАП, САЗ 3507, КАМАЗ 5320, КІА SРОRТАGЕ, ТОУОТА НILUX, автомобіль вантажний МЕRCEDES ВЕNZ тощо, що в свою чергу відображено в повідомленні про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням через які провадиться діяльність за формою 20-ОПП.
43. ПСП агрофірма «Урожай» є сільськогосподарським товаровиробником, платником єдиного податку четвертої групи, що займається виробництвом (вирощуванням) переробкою, реалізацією сільськогосподарської продукції та продукції її переробки на земельних ділянках сільськогосподарського призначення на території Полтавської області (Кобеляцького району), перелік яких відображено у податковій декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2021 рік.
44. Згідно матеріалів справи, перевіркою контролюючого органу були досліджені господарські відносини між ПСП агрофірма «Урожай» та ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ «ГРАНД ОПТ ПРОДУКТ» за договором поставки № 2402/12/2019 від 09 грудня 2019 року.
45. На підтвердження реальності виконання умов договору поставки ПСП агрофірма «Урожай» було надано: видаткову накладну № ТДГ462 від 09 грудня 2019 року щодо реалізації товару (паливо дизельне ЄВРО СОРТ С клас К5 (ДТ-Л-К5), що відповідає вимогам ДСТУ 7688:2015 для ДП-Л-Євро5-ВО, дизпаливо ДТ-3-К5, сорт Р) на суму 6009342,00 грн., в тому числі ПДВ - 1001557 грн., зареєстровану податкову накладну, головну книгу, оборотно-сальдові відомості, журнали та ордери, платіжне доручення № 3748 від 27 грудня 2019 року, товарно-транспортну накладну № 462/5 від 09 грудня 2019 року, товарно-транспортну накладну № 462/4 від 09 грудня 2019 року, товарно-транспортну накладну № 462 від 09 грудня 2019 року, товарно-транспортну накладну № 462/1 від 09 грудня 2019 року, товарно-транспортну накладну № 462/2 від 09 грудня 2019 року, товарно-транспортну накладну № 462/3 від 09 грудня 2019 року, сертифікат відповідності тощо.
46. Суди попередніх інстанцій установили, що отримання вищевказаного товару зафіксовано у книзі обліку надходження та списання паливно-мастильних матеріалів за 2019 рік, який в подальшому було передано для зберігання для власного використання для заправлення власних машин.
47. Використання товару у власній господарській діяльності було відображено у книзі обліку витрат пального і масел виробничої лінії на ПСП агрофірма «Урожай», що підтверджується лімітно-забірними картками, подорожніми листами, звітами по використанню паливно-мастильних матеріалів.
48. Аналізуючи господарські відносини позивача із зазначеним контрагентом, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що надані копії первинних документів за своїм змістом розкривають суть задекларованої позивачем господарської операції.
49. Водночас колегія суддів Верховного Суду вважає такі висновки суддів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.
50. Як свідчать матеріали справи, упродовж судового розгляду відповідач наголошував на тому, що при проведенні перевірки встановлено дефектність при складанні товарно-транспортних накладних, а саме:
- неможливо визначити звідки відбувалось транспортування товару, оскільки не зазначена адреса в графі «Пункт навантаження», що є обов'язковим реквізитом до заповнення;
- неможливо встановити де і як саме відбувалося навантаження товару;
- відсутня печатка перевізника;
- відсутній номер посвідчення водія, відсутні марки авто, у графах відсутні дата та номер довіреностей на отримання товару та номер резервуару;
- не заповнені рядки ТТН: дата і час виїзду з підприємства вантажовідправника, дата і час прибуття до вантажоодержувача, дата і час виїзду від вантажоодержувача;
- не зазначено дані та відмітки перевізника, а саме, податковий номер та печатка ТОВ «ВІП Транс Ойл», що унеможливлює ідентифікацію перевізника.
51. Однак зазначені доводи відповідача були залишені судами попередніх інстанцій поза увагою та їм відповідна правова оцінка не надавалася.
52. Так, у порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи, судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено факт транспортування товару (дизпалива), замовника надання транспортних послуг перевезення, документів, що підтверджує факт транспортування та інше, що пов'язане з цим питанням.
53. Крім того, у ході розгляду справи відповідач також наголошував на такі обставини:
- згідно Єдиного реєстру акцизних накладних встановлено відсутність реєстрації акцизних накладних на поставку дизпалива постачальником ТОВ «ТД «Гранд опт продукт» відповідно до статті 231 ПК України, що підтверджує відсутність факту постачання дизпалива;
- за результатами аналізу ланцюгів постачання придбаних нафтопродуктів ТОВ «ТД «Гранд опт продукт» встановлено нереальність продажу ідентифікованого товару, первинне введення в обіг (первинний продаж) якого не підтверджується фактом (законним джерелом) реального походження цих товарів за ланками постачання. Перевіркою встановлено невідповідність даних ланцюгів постачання придбаного дизпалива з наданими до перевірки сертифікатів відповідності;
- до перевірки не надано актів приймання-передачі товару по кількості та якості, який здійснюється покупцем відповідно до п. 5.2-5.3 Договору купівлі-продажу та вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпустку та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України;
- судами не досліджено наявність у позивача документів, передбачених Інструкцією з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.
54. Зазначеним доводам відповідача також не було надано належної оцінки судами попередніх інстанцій.
55. Колегія суддів Верховного Суду зауважує, що повнота встановлення усіх обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, є обов'язковою складовою судового процесу, й має бути дотримана судами у будь-якому спорі.
56. Верховний Суд також наголошує, що принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі полягає, насамперед, у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об'єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з'ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази. При цьому суд може вживати заходи щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина четверта статті 9 КАС України).
57. Згідно з частинами першою, другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
58. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
59. Оскільки вказані вище обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), відсутня можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.
60. Ураховуючи наведене, судові рішення на підставі статті 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в ході проведення якого необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
61. Оскільки колегія суддів направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області задовольнити.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року скасувати, а справу № 440/12065/21 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов