24 травня 2023 року
м. Київ
справа № 160/13757/22
адміністративне провадження № К/990/18584/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу адвокатки Бойко Наталії Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року у справі №160/13757/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
В вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДМС у Дніпропетровській області, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДМС у Дніпропетровській області № 127 від 10 грудня 2021 року "Про відмову особі в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту" відносно ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління ДМС у Дніпропетровській області прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДМС у Дніпропетровській області № 127 від 10 грудня 2021 року "Про відмову особі в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту" відносно ОСОБА_1 . Зобов'язав Головне управління ДМС у Дніпропетровській області (вул. В. Липинського, буд. 7, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 37806243) прийняти стосовно ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія № НОМЕР_1 , виданий Міністерством Юстиції Республіки Казахстан від 4 березня 2013 року, довідка про звернення за захистом в Україні № 003270 від 22.11.2021) рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2022 року в адміністративній справі № 160/13757/22 скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись із цим судовим рішенням апеляційної інстанції, адвокатка позивачки звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 21 травня 2023 року засобами поштового зв'язку.
У своїй касаційній скарзі скаржниця просить постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року у справі №160/13757/22 скасувати, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2022 року залишити без змін.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень заявник зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
На підтвердження таких доводів заявник послався на висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, висловлений у справі №820/1309/16, оскільки у цій справі вирішено спір у правовідносинах, що є подібними до предмету спору у цій справі.
Разом з тим, аналізуючи зміст оскаржуваного судового рішення на предмет відповідності висновкам Верховного Суду у вищевказаній справі, Верховним Судом встановлено, що відмовляючи у задоволенні позову та скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що підставою для звернення із заявами про визнання позивача та її доньки біженцями або особами, що потребують додаткового захисту як в 2018 році так і 2021 році слугували побоювання позивача власного колишнього чоловіка, якій на її думку, хоче забрати в неї дитину, здійснював у відношенні неї насильство та приниження на релігійіному підгрунті, хоче позбавити позивача волі та має для цього відповідні зв'язки. Суд апеляційної інстанції зауважив, що зазначені обставини були предметом розгляду в 2018 році як органів ДМС, так в подальшому і судових органів, їм була надана правова оцінка, як відповідач так і суди дійшли висновку, що вказані обставини не зумовлюють підстав для визнання позивача та її дитини біженцями чи особами, які потребують додаткового захисту. З урахуванням того, що позивач вже зверталась з аналогічною заявою та ОСОБА_1 вже було відмовлено в її задоволенні, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту прийнято відповідачем із дотриманням вимог Закону.
Натомість висновки Верховного Суду, висловлені у справі № 820/1309/16 стосуються правовідносин, у яких суди, з висновками яких погодився Верховний Суд, надали правову оцінку правомірності дій органу ДМС, який відмовив у наданні статусу біженця особі, яка перебувала на території України з 2012 року і була (є) громадянином країни, де існує тривалий збройний конфлікт, який супроводжується обстрілами і бомбардуванням населених пунктів та об'єктів соціальної інфраструктури. Вирішуючи цей спір суди встановили, що позивачу безпідставно відмовлено у наданні такого статусу, оскільки ситуація у країні його походження є вкрай небезпечною і складною, що є загальновідомим фактом і не потребує доказування. Наведене спростовує доводи заявника щодо подібності спірних правовідносин.
Суд зауважує, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду перебувають у нерозривному зв'язку із обсягом встановлених у кожній конкретній справі окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи.
Дослідивши зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності з урахуванням обставин кожної конкретної зазначеної справи, Верховний Суд резюмує, про помилковість означених доводів касаційної скарги, оскільки наведена скаржником постанова Верховного Суду ухвалена за інших фактичних обставин справи, що не дає підстави дійти висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
Ураховуючи наведене, Суд вважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Зазначене свідчить, що скаржниця формально підійшшла до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, в частині зазначення підстав касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанцій із урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України. Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судом попередньої інстанції судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу адвокатки Бойко Наталії Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року у справі №160/13757/22.
На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу адвокатки Бойко Наталії Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року у справі №160/13757/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
………………………….
Н.М. Мартинюк,
Суддя Верховного Суду