19 травня 2023 року
м. Київ
справа № 640/33160/21
адміністративне провадження № К/990/15923/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офісу Генерального прокурора, Київської міської прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення коштів,
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офісу Генерального прокурора, Київської міської прокуратури, у якому просила:
- визнати протиправним з моменту прийняття та скасувати рішення П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 13 вересня 2021 року № 236 «Про неуспішне проходження атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки на загальні здібності та навички»;
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Київської міської прокуратури від 19 жовтня 2021 року № 2783к, яким ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Київської місцевої прокуратури № 8 на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-IX з 21 жовтня 2021 року;
- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Святошинської окружної прокуратури Києва, Київська міська прокуратура, або на рівнозначній посаді в органах прокуратури України з 22 жовтня 2021 року;
- зобов'язати уповноважену кадрову комісію обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) призначити ОСОБА_1 новий час (дату) повторного проходження (складання) етапу атестації - іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки;
- стягнути з Київської міської прокуратури середній заробіток ОСОБА_1 за весь час вимушеного прогулу без утримання податків й інших обов'язкових платежів, починаючи з 22 жовтня 2021 року по день до моменту фактичного поновлення на роботі;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді прокурора Святошинської окружної прокуратури Києва, Київська міська прокуратура, або на рівнозначній посаді в органах прокуратури України з 22 жовтня 2021 року;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Київської міської прокуратури середній заробіток на користь ОСОБА_1 за весь час вимушеного прогулу без утримання податків й інших обов'язкових платежів, середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць;
- визнати недійсним запис від 21 жовтня 2021 року № 37 про звільнення з займаної посади та органів прокуратури на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», зроблений на підставі наказу керівника Київської міської прокуратури від 19 жовтня 2021 року № 2783к у трудовій книжці НОМЕР_1 ОСОБА_1 ;
- стягнути на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з наданням правничої допомоги у розмірі 10000,00 грн;
- стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн та послуги банку 18,53 грн., разом 926,53 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2022 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 13 вересня 2021 року № 236 «Про неуспішне проходження атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки на загальні здібності та навички» ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Київської міської прокуратури від 19 жовтня 2021 року № 2783к, яким ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Київської місцевої прокуратури №8 на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-IX з 21 жовтня 2021 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Київської місцевої прокуратури № 8 з 22 жовтня 2021 року. Стягнуто з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22 жовтня 2021 року по 06 жовтня 2022 року у сумі 90 285,91 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2022 року та ухвалено у справі нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.
01 травня 2023 року ОСОБА_1 втретє надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Предметом спору у цій справі є правомірність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки на загальні здібності та навички, наказу про звільнення з посади прокурора, поновлення на посаді прокурора, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Під час перевірки втретє поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що вона повністю повторює зміст попередньої касаційної скарги, яку ухвалою Верховного Суду (провадження №К/9901/13148/23) від 19 квітня 2023 року повернуто скаржнику.
У тексті касаційної скарги підставою перегляду оскаржуваного судового рішення заявник знову зазначив пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, вказуючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права, а саме:
- пункту 9 розділу ІІ Закону №113-ІХ - щодо застосування до спірних правовідносин правил складання і визначення результатів іспиту на загальні здібності, передбачених Порядком проходження прокурорами атестації, затвердженим наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 у взаємозв'язку з пункту 7 розділу І, пункту 2 розділу V цього Порядку;
- пункту 16 розділу ІІ Закону №113-ІХ - в контексті правової оцінки і тлумачення правомірності визначення кадровою комісією результатів складання іспиту на загальні здібності з врахуванням особливостей ситуації, яка виникла у зв'язку з проходженням атестації позивачем, а саме наявності чинного рішення кадрової комісії стосовно задоволення заяви позивача про визначення нової дати (часу) іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки (не набрання мінімального прохідного балу) та в подальшому пізнішою датою прийнятого рішення іншою кадровою комісією про неуспішне проходження прокурором атестації ухваленого за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності (не набрання мінімального прохідного балу);
- пункту 17 розділу ІІ Закону №113-ІХ - в контексті підставності і правомірності ухвалення кадровою комісією за результатами атестації прокурора рішення про неуспішне проходження атестації у випадку наявності особливостей оцінювання результату іспиту позивача;
- пункту 7 розділу І Порядку № 221 про можливість призначення нового часу (дати) складення відповідного іспиту для прокурора виключно у випадку, якщо його попереднє складення було перервано чи не відбулося з причин, незалежних від членів комісії та прокурора.
Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Суд зауважує, що Верховним Судом вже сформовано правову позицію щодо вказаних заявником норм права, зокрема, у постанові від 26 січня 2023 року у справі № 260/2643/20.
З огляду на зазначене, посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України є необґрунтованими, оскільки заявником не конкретизовано, у якому контексті має бути сформовано правовий висновок Верховним Судом щодо застосування зазначених ним норм у спірних правовідносинах з урахуванням наявності висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах.
Інші аргументи касаційної скарги зводяться до неповного з'ясування обставин справи судами попередніх інстанцій та переоцінки доказів, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Верховний Суд зазначає, що скаржник, звертаючись до суду з касаційною скаргою втретє, не врахував висновки Верховного Суду, які були зазначені в ухвалі (провадження №К/9901/13148/23) від 19 квітня 2023 року щодо невідповідності касаційної скарги вимогам процесуального закону, недоліки якої стали підставою для її повернення. Касаційна скарга за змістом повністю співпадає зі змістом попередньої касаційної скарги.
Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до оформлення касаційної скарги та проігнорував висновки Верховного Суду щодо необхідності дотримання законодавчих вимог до змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судового рішення.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офісу Генерального прокурора, Київської міської прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення коштів повернути особі, яка її подала.
2. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
3. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
4. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С.А. Уханенко