Справа № 358/371/23 Провадження № 2/358/413/23
25 травня 2023 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Тітова М.Б.,
за участю
секретаря судового засідання Зеленько О.Д.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про визнання правочину дійсним та визнання права власності на нерухоме майно (нежитлову будівлю), -
23 березня 2023 року до Богуславського районного суду Київської області надійшов цивільний позов ОСОБА_1 , який в подальшому був уточнений, в якому він просить суд визнати дійсним правочин - попередній договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, що розташована по АДРЕСА_1 , що був укладений 01 грудня 2022 року між ним - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за ним - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на нерухоме майно, а саме на нежитлову будівлю, що розташована по АДРЕСА_1 з такими технічними характеристиками : нежитлова будівля (Гараж), літ. Б, загальною площею - 278,60 кв.м.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01 грудня 2022 року між ним - ОСОБА_1 та відповідачем по справі - ОСОБА_2 , фактично було укладено попередній договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, що розташована по АДРЕСА_1 , що підтверджується безпосередньо попереднім договором купівлі-продажу від 01.12.2022.
Зазначає, що ОСОБА_2 зобов'язувався у майбутньому, а саме: у строк до 01 січня 2023 року з моменту підписання цього попереднього договору здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (перенесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відділу ЦНАП Богуславської міської ради Київської області відомостей про реєстрацію права власності) та здійснити проведення поточної технічної інвентаризації (виготовлення технічного паспорту) на нежитлову будівлю, що розташована по АДРЕСА_1 та у строк до 01 січня 2023 року відчужити «Покупцю» - ОСОБА_1 нежитлову будівлю, що розташована по АДРЕСА_1 , однак не виконав своїх зобов'язань.
Також зазначає, що він (позивач) як покупець зазначеного нерухомого майна виконав належним чином всі взяті на себе договірні зобов'язання, що викладені в попередньому договорі купівлі-продажу від 01.12.2022, але продавець нежитлової будівлі та відповідач по справі ОСОБА_2 , фактично ухилився від своїх обов'язків, що були викладені в п.3.1. попереднього договору купівлі-продажу від 01.12.2022 та від нотаріального посвідчення нашого основного договору купівлі-продажу (не уклав основний договір купівлі-продажу в органах нотаріату) нежитлової будівлі, що розташована по АДРЕСА_1 , що і змусило його звернутись з даним позовом безпосередньо до суду.
Позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій просить суд справу розглянути без його участі, а також зазначив, що позов підтримує в повному обсязі.
Відповідач - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, однак надіслав до суду заяву, в якій позов визнає та просить його задовольнити і розглянути справу без його участі.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, однак надіслали до суду заяви, в яких позов ОСОБА_1 визнають та просять його задовольнити і розглянути справу без їх участі.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідно до частини 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши письмові докази, надані позивачкою, суд вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 01 грудня 2022 року в простій письмовій формі уклали попередній договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, що розташована по АДРЕСА_1 , що підтверджується копією вказаного договору від 01.12.2022 (а.с. 33-36).
Відповідно до умов попереднього договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, а саме відповідно до п. 1.1 вбачається те, що ОСОБА_2 зобов'язувався у майбутньому, а саме: у строк до 01 січня 2023 року з моменту підписання цього попереднього договору здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (перенесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відділу ЦНАП Богуславської міської ради Київської області відомостей про реєстрацію права власності) та здійснити проведення поточної технічної інвентаризації (виготовлення технічного паспорту) на нежитлову будівлю, що розташована по АДРЕСА_1 та у строк до 01 січня 2023 року відчужити «Покупцю» - ОСОБА_1 нежитлову будівлю, що розташована по АДРЕСА_1 , купити в майбутньому у строк до 01 січня 2023 року за ціною - 100000,00 грн. (сто тисяч грн. 00 коп.) нежитлову будівлю, що розташований по АДРЕСА_1 , та яка належить продавцю - ОСОБА_2 .
На час укладення договору нежитлова будівля, що відчужується належала ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно видане виконавчим комітетом Медвинської сільської ради 08.07.2009 та зареєстровано КПКОР «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації» 23.07.2009 за реєстровим №27857930 (а.с. 24-25).
У попередньому договорі купівлі-продажу нежитлової будівлі вказується що в майбутньому у власність «Покупця» - ОСОБА_1 , а саме, у строк до 01 січня 2023 року переходить нежитлова будівля, (гараж), літ - Б, загальною площею - 278,60 кв.м., що розташована по АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 1.4 вказаного попереднього договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, земельна ділянка на якій розміщена вищевказана нежитлова будівля, розташована по АДРЕСА_1 не приватизована (не набута у власність) ОСОБА_2 та перебуває у власності територіальної громади Медвинської сільської ради Білоцерківського (колишнього Богуславського) району Київської області.
Матеріали справи містять заяву ОСОБА_3 (третя особа) про надання згоди її чоловікові на укладення із ОСОБА_2 договору купівлі-продажу нежитлової будівлі (а.с. 38). Зі змісту цієї заяви вбачається, що факт її перебування у шлюбі із ОСОБА_1 підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 , виданим Медвинською сільською радою Богуславського району, актовий запис за №31 (а.с. 11).
Згідно заяви ОСОБА_4 (третя особа) нею надано згоду своєму чоловікові на укладення із ОСОБА_1 договору купівлі-продажу нежитлової будівлі (а.с. 39). Факт її перебування у шлюбі із ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 , виданого 08.06.1985 Ленінградським відділом реєстрації актів цивільного стану, актовий запис за № 953 (а.с. 19)
На підтвердження укладеної угоди, позивач ОСОБА_1 сплатив відповідачу ОСОБА_2 повну обумовлену вартість вказаної нежитлової будівлі, що становить 100 000,00 грн. (сто тисяч грн. 00 коп.), як плату за вищевказану нежитлову будівлю (розписка про отримання коштів від 01.12.2022 ) (а.с. 37).
Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання по оплаті вказаної нежитлової будівлі, що підтверджено належними доказами по справі: попереднім договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 01.12.2022 та розпискою про отримання коштів від 01.12.2022.
При укладенні вищезазначеного договору купівлі-продажу сторони домовились про подальше нотаріальне посвідчення договору, але продавець нежитлової будівлі та відповідач по справі ОСОБА_2 , фактично ухилився від своїх обов'язків (не уклав основний договір купівлі-продажу в органах нотаріату), що були викладені в п.3.1. попереднього договору купівлі-продажу від 01.12.2022 та від нотаріального посвідчення основного договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, що розташована по АДРЕСА_1 .
Так, судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором, оплативши вартість об'єкту, чим вчинив дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів необхідних для набуття права власності на нежитлову будівлю.
Проте, відповідач не виконав свої зобов'язання за попереднім договором. На даний час кошти позивачу не повернуто, подальше нотаріальне посвідчення договору не вчинено.
Вказані обставини справи встановлені матеріалами справи.
Даючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Так, відповідно до частини першої статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставою їх виникнення, окрім іншого, є договори та інші правочини.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
Відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтями 6, 11 та 12 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень статті 202 ЦК України під правочином розуміються дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до вимог ст.ст. 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), якою вона має право володіти, користуватися та розпоряджатися.
Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли домовленості з усіх істотних умов.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
До об'єктів нерухомого майна ЦК України віднесено житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно (ст.ст. 331, 376).
Відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з часу передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.
Так, відповідно до ч. 2 cт. 220 ЦК України, якщо сторони договору домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна сторона ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Виходячи із вищенаведеного, угода (правочин) між сторонами відбулася, вона виконана в повному обсязі, нею були припиненні обов'язки відповідача щодо нежитлової будівлі та встановлені права на нерухомість у позивача, тому є правові підстави визнати договір купівлі - продажу нежитлової будівлі дійсним та визнати право власності на предмет договору вищезазначеного нерухомого майна, за позивачем ОСОБА_1 .
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що маються достатні підстави для визнання дійсним попереднього договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, що розташована по АДРЕСА_1 , що був укладений 01 грудня 2022 року між ним - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та визнання права власності за позивачем на дане нерухоме майно.
Визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому є всі підстави для задоволення позову.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість та підставність вимог позивача, тому такі підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 19, 77, 79, 80, 258, 263, 265, 268, 273, 274, 279, 354, ЦПК України, ст.ст. 220, 328, 334,392, 655-657 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати дійсним попередній договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, що розташована по АДРЕСА_1 , що був укладений 01 грудня 2022 року між - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на нерухоме майно, а саме: на нежитлову будівлю, що розташована по АДРЕСА_1 , з такими технічними характеристиками: нежитлова будівля (Гараж), літ. Б, загальною площею - 278,60 кв.м.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий: суддя М. Б. Тітов