Справа № 591/3881/23
Провадження № 2-а/591/33/23
25 травня 2023 року
Суддя Зарічного районного суду м. Суми Ніколаєнко О.О., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про зняття арешту з рахунку,-
19 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Зарічного районного суду м. Суми зі скаргою, у якій просив зняти арешт з його рахунку, на який він отримує соціальну допомогу.
Частиною 1 ст. 20 КАС України визначено виключний перелік категорій справ, які підсудні місцевим загальним судам, як адміністративним. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 20 КАС України місцевим загальним судам, як адміністративним підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 КАС України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.
З поданої скарги та доданої до неї копії листа Ковпаківського ВДВС у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вбачається, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого на виконання вироку у кримінальній справі про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави процесуальних витрат. У межах цього виконавчого провадження накладено арешт на кошти на рахунку боржника, з чим боржник не згоден.
Згідно з ч. 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Положеннями ст. 539 КПК України визначено порядок вирішення судом питань, які виникають під час виконання вироку. Проте зазначеною нормою закону не встановлено порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби при виконанні вироку суду у кримінальній справі. Відсутнє і посилання на можливість такого оскарження за правилами ЦПК України.
Разом з тим ч. 1 ст. 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
З наведених вище норм процесуального права слід дійти висновку про те, що оскарження дій або бездіяльності державного виконавця з виконання постанови про накладення арешту на виконання вироку суду, для яких процесуальними кодексами та Законом про виконавче провадження не передбачено спеціального порядку оскарження таких дій або бездіяльності, проводиться у порядку адміністративного судочинства.
Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №201/2779/17.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».
Враховуючи викладене, суд зазначає, що право на доступ до правосуддя випливає із принципу міжнародного права, який забороняє відмову у правосудді, та є одним з найважливіших елементів права на судовий захист.
Дослідивши предмет спору, враховуючи, що інститут територіальної юрисдикції розмежовує компетенцію місцевих адміністративних судів, як адміністративних, суд доходить висновку, що вказаний спір підсудний Сумському окружному адміністративному суду.
Відповідно до ч.2 ст. 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність передачі справи за підсудністю до Сумського окружного адміністративного суду.
Керуючись ст.ст. 20, 29, 243, 248, 295 КАС України, суддя, -
Передати матеріали заяви ОСОБА_1 про зняття арешту з рахунку до Сумського окружного адміністративного суду для розгляду за підсудністю.
Після спливу строку на апеляційне оскарження копію ухвали разом з матеріалами справи направити до Сумського окружного адміністративного суду .
Направити копію ухвали особам які беруть участь у розгляді справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня її підписання.
Суддя О.О. Ніколаєнко