"17" квітня 2023 р.
м. Київ
Справа № 911/2430/22
Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Парасочки Т.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест» (01104, місто Київ, вулиця Болсуновська, будинок 6, поверх 4, код ЄДРПОУ 39534785)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астор і Ко» (08202, Київська обл., місто Ірпінь, вулиця Соборна, будинок 152, код ЄДРПОУ 39812547)
про стягнення заборгованості,
за участю представників:
позивача: Пшенична Вікторія Вікторівна;
відповідача: Бурашнікова Олена Сергіївна,
Історія справи
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява ТОВ «Укрбуд Інвест» до ТОВ «Астор і Ко» про стягнення 1958431,64 грн основного боргу за договором № Б/08/05/20 від 08.05.2020, а також 18672,17 грн трьох відсотків річних та 59162,26 грн втрат від інфляції.
Ухвалою від 13.12.2022 суд відкрив провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 10.01.2023 на 14:45.
У судовому засіданні 10.01.2023 був присутній представник відповідача. Задля забезпечення позивачу доступу до правосуддя, суд відкладав розгляд справи у підготовчому засіданні на 23.01.2023 на 14:30.
У судовому засіданні 23.01.2023 були присутні представники позивача та відповідача.
До Господарського суду Київської області надійшов відзив, який прийнятий судом та долучений до матеріалів справи. Так, суд у судовому засіданні в порядку п. 12 ч. 2 ст. 182 ГПК України встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив до 07.02.2023.
Також, суд у судовому засіданні у порядку п. 12 ч. 2 ст. 182 ГПК України встановив відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до наступного судового засідання.
З цих підстав, суд в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України оголосив перерву у підготовчому судовому засіданні до 20.02.2023 до 14:45.
До суду за час перерви надійшла відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив, які прийняті судом та долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 20.02.2023 суд в порядку п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 14.03.2023 на 17:00.
Під час розгляду справи по суті, представник відповідача зазначила, що позивачем було здійснена оплата за договором від 05.03.2019 №Б/05/03/19, доказами чого є платіжне доручення від 16.11.2021 №720 на суму 2000000,00 грн.
З огляду на це, суд зобов'язав представника відповідача надати відомості про зарахування коштів за платіжним дорученням від 16.11.2021 №720 на суму 2000000,00 грн, а саме до якого договору відповідачем були віднесені кошти, зокрема, відомості стосовно того яким чином у відповідача обліковується вказаний платіж перед податковим органом (за яким саме договором), до наступного судового засідання.
Суд оголосив перерву у судовому засіданні до 31.03.2023 до 14:00.
До Господарського суду Київської області надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, з якого вбачається, що представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Астор і Ко" була позбавлення можливості з'явитись в судове засідання в зв'язку з хворобою.
Враховуючи невиконання вимог суду у строк, що встановлювався ухвалою від 14.03.2023 суд повторно зобов'язав відповідача виконати наведені вимоги до 03.04.2023.
Також ухвалою від 31.03.2023 суд повідомив відповідача, що у разі неможливості виконати вимоги суду, відповідач повинен подати письмові пояснення з цього приводу, у той самий строк.
Судове засідання вирішено провести 04.04.2023.
Початок судового засідання, призначеного на 04.04.2023 на 13:45, припав на момент, коли у місті Київ була оголошена повітряна тривога, у зв'язку з чим, судове засідання не відбулося. З цих підстав, суд повідомив сторін, що наступне судове засідання з розгляду справи № 911/2430/22 по суті відбудеться 17.04.2023 о 16:00.
До суду 17.04.2023 від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, клопотання про зупинення провадження до набрання законної сили рішенням у справі № 910/4642/23 за позовом ТОВ "Астор і Ко" до ТОВ "Укрбуд Інвест".
Суд залишив без задоволення вказані клопотання відповідача, з огляду на відсутність реальних підстав для зупинення розгляду справи за іншим договором між сторонами, де вимоги відповідача (позивача у справі № 910/4642/23) носять самостійний характер та виникають з інших договірних правовідносин. Також суд не вбачає відсутності у справі предмету спору та відмовляє у задоволенні заяви відповідача про закриття провадження у справі.
Також до суду надійшли пояснення сторін, які прийняті судом та долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 17.04.2023 суд, заслухавши виступи представників сторін, прийняв рішення у справі.
Обставини спірних правовідносин, вимоги позивача та заперечення відповідача
Позивач звернувся до господарського суду з вимогою стягнути з відповідача основний борг за договором Б/08/05/20 від 08.05.2020 у розмірі 1958431,64 грн, 18672,17 грн трьох процентів річних та 59162,26 грн втрат від інфляції.
ТОВ "Укрбуд Інвест" вказало, що протягом дії договору сторонами були підписані специфікації № 1 від 08.05.2020, № 2 від 20.05.2020, № 4 від 01.07.202, в яких було зазначено перелік товарів, які відповідач мав поставити позивачу, вартість товару, умови оплати та поставки. Протягом дії договору позивачем було сплачено загальну суму за товар у розмірі 7008979,69 грн, зазначає позивач, а відповідачем поставлено товар на загальну суму 4967081,68 грн.
Таким чином позивач стверджує, що відповідачем не здійснено поставку товару, який є сплачений позивачем за договором у загальному розмірі 1959431,64 грн, тобто така сума є надмірно сплаченою.
Позивач здійснив направлення листа № 131 від 27.06.2022 на адресу відповідача, в якому містилась вимога або здійснити поставку товару на надмірно сплачену суму, або здійснити повернення позивачу цієї оплати за товар.
Позивач вказав, що вказана вимога була отримана представником відповідача, але будь-яких дій з боку відповідача на виконання вимоги вчинено не було.
Тож позивач і звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача надмірно сплаченої суми, а також процентів річних та інфляційних.
Відповідач не визнав вимог позивача, заперечував проти позову зосередивши увагу суду на тому, що між позивачем і відповідачем укладено не один договір поставки про який зазначено у позовній заяві, а три договори за якими у позивача рахується не тільки переплата, а й заборгованість. Відповідач вказав, що, зокрема, за договором Б1/08/05/20 від 08.05.2020 про поставку товару позивач не сплатив відповідачу 201677,09 грн за поставлений товар.
Щодо договору № Б/08/05/20, відповідач стверджував про недотримання позивачем строків оплати та умов оплати встановлених у пункті 4.8 цього договору та в пункті 2.1 специфікацій до договору.
Відповідач також звертав увагу суду на Договір поставки № Б/05/03/19 від 05.03.2019 року (копія його додається); За цим договором правовідносини між позивачем і відповідачем виникли раніше двох попередніх договорів, але і в цьому випадку позивач не був сумлінним платником та не дотримувався строків та умов оплати.
Умови договору № Б/05/03/19 від 05.03.2019 містять аналогічний розділ 6 «Відповідальність сторін», який передбачає вимогу, відповідно до якої покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання проти термінів обумовлених в договорі повинен сплати інфляційні витрати, які станом на 20.01.2023 рік складають 211.043,10 грн та пеню у розмірі 221.043.10 грн. Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом. Оскільки договором не встановлений інший процент річних та станом на 23.01.2023 позивач повинен сплатити відповідачу 49448,17 грн. Відповідно до вимог пункту 4.10 договору № Б/05/03/19 від 05.03.2019 «При наявності заборгованості за поставлений товар Постачальник (в даному випадку ТОВ «Астор і Ко») має право зарахувати кошти, що надійшли від Покупця (мається на увазі ТОВ «Укрбуд Інвест») незалежно від призначення платежу, в тому числі кошти, що надійшли в якості попередньої оплати майбутніх поставок, на погашення заборгованості, що утворилася». Таким чином, доводи позивача про наявність заборгованості ТОВ «Астор і Ко» перед ТОВ «Укрбуд Інвест», не відповідає дійсності, оскільки при наявності заборгованості Тов «Укрбуд Інвест» перед відповідачем за цим договором та попередніми договорами, повернення сплаченої суми є неможливими.
Також відповідач стверджував про відсутність факту порушення господарського зобов'язання та звертав увагу на те, що ТОВ «Укрбуд Інвест» не виконало умову для повернення надмірно сплаченої суми встановленої в пункті 4.8.5. договору № Б/08/05/20 від 08.05.2020, а саме: «у разі якщо вартість фактично поставленого товару і витрат на його транспортування буде менше, ніж сума коштів, сплачених Покупцем, Постачальник за письмовою вимогою Покупця або поверне надмірну сплачену суму протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання оригінальних документів (лист вимогу, акт звірки), або прийме її в рахунок оплати наступних поставок».
Відповідно до наданих до суду позивачем документів, а саме вимоги від 27.06.2022 та доказів її відправки ТОВ «Укрбуд Інвест» не виконало умови договору та не надало один із обов'язкових документів для здійснення повернення - акт звірки, - переконаний відповідач.
Крім того, строки вказані у вимозі не відповідають строкам вказаним в договорі, а саме у вимозі датованій 27.06.2022 вказано про здійснення повернення або здійснення поставки у строк до 30.06.2022, що не відповідає строку вказаному у пункті 4.8.5 договору: 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання оригінальних документів (лист вимогу, акт звірки). Крім того, відповідач не міг в такий строк виконати вимогу позивача, оскільки згідно наданих позивачем повідомлення про поштове відправлення отримав таку вимогу лише 04.07.2022.
Відповідач стверджує, що зі змісту вимоги ТОВ «Укрбуд Інвест» від 27.06.2022, не можливо встановити, що вказана позивачем сума є надмірно сплаченою, оскільки позивач у вимозі самостійно просить здійснити поставку товару та в жодному реченні не говориться, що сума яка вимагається на повернення є надмірно сплаченою.
Тобто логічно, що ТОВ «Астор і Ко» діяло в межах та в спосіб передбачений умовами договору та повинно здійснити поставку після отримання та узгодження письмової заявки від позивача та отримання від ТОВ «Укрбуд Інвест» та узгодження графіку поставки товару.
Відповідач переконаний в тому, що позивачем не було доведено факту порушення відповідачем зобов'язань з поставки товару в установлений строк, що свідчило б про наявність у ТОВ «Укрбуд Інвест» права вимагати повернення спірної суми грошових коштів.
Позивачем самостійно визначено правову природу сплаченої суми коштів саме як попередня оплата, тобто кошти, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх зобов'язань, - зазначає відповідач.
Правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов'язань за договором не змінюється і залишається такою до моменту, коли сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми. Проте, звертаючись до суду з даним позовом, позивачем не було надано жодних доказів, які містять відомості щодо конкретних дат чи строків поставки товару, переконаний відповідач.
Відтак, матеріали справи свідчать про те, що сторонами не узгоджено строк поставки товару, в зв'язку з чим можна вважати, що така поставка мала бути здійснена відповідачем після спливу строку вказаного в вимозі. Позивачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження направлення відповідачу вимоги про поставку товару та повідомлення про конкретну дату прибуття уповноваженої особи покупця за отриманням цього товару. З огляду на вищевикладене, можна дійти висновку, що строк виконання відповідачем обов'язку передати товар на суму попередньої оплати на момент звернення позивача до суду з даним позовом не настав.
Враховуючи вищенаведене, позовна заява не підлягає задоволенню, на думку відповідача, з наступних підстав:
- позивач не врахував наявності заборгованості перед відповідачем та домовленість сторін та право відповідача зараховувати кошти які надійшли від позивача, незалежно від призначення платежу на погашення заборгованості, що утворилась;
- позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що мало місце порушення Постачальником обов'язку щодо своєчасної передачі товару, який був попередньо оплачений, відмови продавця від здійснення своїх обов'язків; не надано доказів на підтвердження добросовісності поведінки покупця для встановлення належного виконання покупцем свого кореспондуючого обов'язку щодо прийняття товару; не надано доказів на підтвердження вчинення позивачем належним чином всіх дій, регламентованих законодавством, для уникнення неналежного виконання зобов'язань, що склалися між сторонами;
- позивач не дотримав процедуру та строки визначені в договорі для повернення надмірно сплаченої суми, не конкретизував, яка сума на його думку є надмірно сплаченою та не додав до вимоги в підтвердження акт звірки, як обов'язковий документ;
З приводу тверджень відповідача про неотримання ним акту звірки від позивача, як вимагають умови п. 4.8.5 договору позивач вказав наступне. Позивач здійснив направлення листа-вимоги № 131 від 27.06.2022 року, який було отримано представником Відповідача 04.07.2022 року, що ним і не заперечується, крім того, Позивач при поданні позовної заяви до суду, до поданих документів додав акт звіряння за період січень 2020 р. - листопад 2022 р., і даний акт звіряння був направлений Відповідачу, разом з позовною заявою, що підтверджується описом вкладення в цінний лист та чеком про відправку.
Відповідно до п. 4.8.5. Договору, на який посилається відповідач, у разі, якщо вартість фактично поставленого Товару і витрат на його транспортування буде менше ніж сума коштів сплачених Покупцем, Постачальник за письмовою вимогою Покупця або поверне надмірно сплачену суму, або прийме її в рахунок майбутніх поставок.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказав, що для того, щоб поставити товар ТОВ «Астор і Ко» по меншій мірі повинно отримати від покупця заявку, в якій конкретно буде вказано дату, час, кількість бетону, марка бетону, місце розвантаження, відповідальних осіб, що здійснюватимуть приймання товару. Крім того, така заявка повинна бути прийнята до виконання постачальником. Тобто, умовами договору чітко прописана процедура, яка повинна в обов'язковому порядку передувати поставці товару.
Враховуючи вищенаведене, відповідач наголошував, що має намір виконати до кінця поставку товару, оскільки отримавши передплату закупив всю необхідну сировину, проте не може виконати поставку, оскільки позивач не виконав необхідну обов'язкову умову для здійснення такої поставки, а саме не повідомив постачальника про марку, кількість, місце та час поставки. За таких умов позивач передчасно звернувся з позовом, оскільки відповідач не порушив жодного права позивача.
Відповідач зазначає, що твердження позивача у відповіді на відзив, що предметом спору є саме стягнення заборгованості за договором №Б/08/05/20 від 08.05.2020, а інші договори нічим не зв'язані, спростовується тим фактором, що позивач самостійно надав до суду лист ТОВ «Укрбуд Інвест» № 776 від 16.11.2021 «Про заміну призначення платежу», яким чітко просив змінити призначення платежу з договору №Б/05/03/19 від 05.03.2019 року на договір № Б/08/05/20 від 08.05.2020, що своєю чергою доводить пов'язаність цих договорів та необхідність розглядати справу вцілому.
Проаналізувавши аргументи позивача, викладені в позові та відповіді на відзив, відповідач зазначив, що оскільки заявок на поставку товару на суму, яку пред'являє до стягнення ТОВ «Укрбуд Інвест» не надав, а ТОВ «Астор і ко» не могло виконати поставку товару без заявок покупця, таким чином сума, яку позивач просить стягнути, не є заборгованістю, а Постачальник, не є боржником перед Покупцем, тобто між сторонами відсутній по суті предмет спору.
Висновки господарського суду
Суд, розглянувши детально наявні у матеріалах справи документи та додатки, прийнявши до уваги позиції сторін, що висвітлені у заявах по суті справи та були детальніше обгрунтовані під час виступів представників сторін у судових засіданнях, оцінивши докази на які посилаються сторони у відповідності до чинних положень закону та актуальної судової практики, розглянувши всі аргументи та контраргументи сторін, вважає за необхідне вказати наступне.
Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини, воно закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.
Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 ГК України є господарський договір.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За змістом положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Дана норма кореспондується зі ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Отже, судом з'ясовано, що між позивачем та відповідачем 08.05.2023 було укладено договір № Б/08/05/20 "на поставку товару для будівництва багатоквартирного житлового комплексу з підземним паркінгом та наземними паркінгами, адміністративно-офісними приміщеннями, торгівельно-розважальними, навчальними, оздоровчими закладами та іншими об'єктами загального користування на вул. Каунаська, 27 Дніпровському районі м. Києва", відповідно до якого ТОВ "Астор і Ко" виступало постачальником, а ТОВ "Укрбуд Інвест" - покупцем.
За цим договором постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар та надати послуги, найменування, кількість, ціна яких вказані в Специфікації, що є невід'ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього Договору, про що вказано у пункті 1.1 договору.
Пунктами 2.1 та 3.1 договору визначено, що поставка товару здійснюється на основі заявок покупця. Пунктом 3.2 договору узгоджено, що покупець зобов'язаний надати та погодити з постачальником графік поставки товару до 14:00, що передує дню відвантаження, обумовленого графіком поставки, підтвердити свої наміри заявкою на відвантаження.
Пунктом 4.8. договору визначено порядок і строки оплати вартості товару:
- покупець оплачує товар на умовах та у строки, визначені у специфікації (п.п. 4.8.1);
- датою здійснення платежу буде дата сплати коштів на поточний рахунок постачальника (п.п. 4.8.2);
- у разі якщо вартість фактично поставленого товару і витрат на його транспортування буде менше, ніж сума коштів, сплачених покупцем, постачальник за письмовою вимогою. покупця або поверне надміру сплачену суму протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання оригінальних документів (лист-вимогу, акт звірки) або прийме її в рахунок оплати наступних поставок.
Відповідно до пункту 11.2 договір являє собою цілісний договір між сторонами і замінює всі попередні договори, заяви, гарантії (як усні, так і письмові) між сторонами щодо предмету договору.
Цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2020, про що зазначено в пункті 11.5. В цьому ж пункті йдеться про те, що у разі якщо до закінчення терміну дії договору сторони не виявлять бажання розірвати договір, то він вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах. Про намір розірвати договір сторони зобов'язані повідомити один одного за 15 робочих днів до закінчення дії договору.
Вбачається, що за договором № № Б/08/05/20 постачальник поставив покупцю товару на суму 4967081,68 грн, що підтверджується наявними у справі видатковими накладними та актами надання послуг, які підписані сторонами.
Відповідно до наявних у матеріалах справи копій платіжних доручень, позивач в рахунок оплати за договором № Б/08/05/20 перерахував відповідачу 5008979,69 грн в період з грудня 2020 року по серпень 2021 року.
Судом враховано також твердження відповідача про наявність кількох інших однотипних договорів між сторонами з іншим предметом, відповідно до яких ТОВ "Астор і Ко" так само виступало постачальником, а ТОВ "Укрбуд Інвест" - покупцем. Це договори Б/05/03/19 від 05.03.2019 та Б1/08/05/20 від 08.05.2020.
Слід зауважити, що платіжним дорученням № 720 від 16.11.2021 позивач перерахував відповідачу 2000000,00 грн, вказавши призначення платежу "сплата за бетонні суміші згідно договору поставки № Б/05/03/19 від 05.03.2019 року". Цього ж дня, листом за підписом директора ТОВ "Укрбуд Інвест" № 776 "про зміну призначення платежу" позивач просив відповідача вважати вірним призначення платежу в наступній редакції "сплата за бетонні суміші згідно договору поставки №Б/08/05/20 від 08.05.2020". Матеріали справи не містять доказів відправки прохання зарахувати оплату від 16.11.2021 відповідачу.
В той же час, судом перевірено долучені до заперечень на відповідь на відзив копії актів звіряння взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем за різними договорами в період з 01.03.2019 по 15.02.2023, який підписаний ТОВ "Асторі і Ко" та з'ясовано, що відповідач врахував платіжне доручення № 720 від 16.11.2021 саме за договором № Б/08/05/20. Щодо договору № Б/05/03/19 жодних оплат в цей день не обліковано. З долученого до заперечень акту, можна зробити висновок, що розмір заборгованості на користь ТОВ "Укрбуд Інвест" за договором № Б/08/05/20 становила якраз 1958431,64, що еквівалентно сумі основного боргу, яку позивач просив стягнути з відповідача у позовній заяві.
Тож вказівки відповідача щодо іншого призначення платежу та щодо зарахування зазначеної оплати за іншим укладеним між сторонами договором нівелює та обставина, що самим відповідачем підтверджено, шляхом подання до суду сформованого ним акту звірки, що вказаний платіж обліковано та прийнято у якості оплати саме за договором № Б/08/05/20 за яким заявлено позов. Відтак, суд констатує, що цим також підтверджується факт отримання та задоволення відповідачем листа № 776 «про зміну призначення платежу».
Позивачем 27.06.2022 складено лист вимогу № 131, де зазначалось, що покупець неодноразово звертався до постачальника, надавав заявки щодо поставки оплаченого товару, але станом на день підготовки цієї вимоги товар на суму 1958431,64 грн не є поставлений. Тож позивач керуючись положеннями ЦК України вимагав здійснити поставку товару у строк до 30.06.2022 або в цей же строк здійснити повернення передоплати.
Направлення вимоги було здійснено 27.06.2022, що вбачається з опису вкладення № 0110314230671, фіскального чеку та накладної № 0110314230671. З рекомендованого повідомлення № 0110314230671 вбачається, що 04.07.2022 представник відповідача отримав вказаний лист. На момент винесення рішення матеріали справи не містили доказів виконання відповідачем вимоги позивача, письмових відмов від виконання вимог чи інших документів, якими б відповідач відреагував на лист позивача від 27.06.2022, зокрема доказів вчинення дій щодо узгодження поставки.
Суд відхиляє аргументи відповідача з приводу того, що для поставки потрібна заявка покупця, а тому позивач передчасно звернувся з позовом, не надавши постачальнику документів, які б надали змогу визначити марку, кількість товару, час поставки. Позивачем у вимозі запропоновано відповідачу альтернативні варіанти реагування на вимогу - поставити товар або повернути передоплату у конкретному розмірі. Відповідач же в свою чергу жодним чином не повідомляв позивача щодо того чи він має намір виконати своє зобов'язання з поставки.
Статтею 539 ЦК України визначено, що альтернативним є зобов'язання, в якому боржник зобов'язаний вчинити одну з двох або кількох дій. Боржник має право вибору предмета зобов'язання, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Таким чином відповідач не реалізував своє право на вибір способу виконання свого зобов'язання, не повідомляв позивача про намір здійснити поставку, у разі якщо ним не повернуто суму передоплати, або про неможливість виконати вимогу позивача у встановлений строк.
Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У договорі № Б/08/05/20 у пункті 11.8 визначено, що у випадках не передбачений договором сторони керуються чинним законодавством України.
Враховуючи те, що вимога від 27.06.2022 містила посилання на ці положення статті 530 ЦК України, а також з огляду на те, що вказана стаття не суперечить положенню підпункту 4.8.5 договору № Б/08/05/20, суд не може погодитися з позицією відповідача в тому, що позивачем не була дотримана процедура повернення надмірно сплачених коштів та строків визначених у договорі. Передусім, дослідивши розрахунки позивача, що додані до позову, суд переконався в тому, що позивач визначає момент прострочення виконання зобов'язання не як 30.06.2022 (як було зазначено у вимозі), а у відповідності до статті 530 ЦК України - після спливу семиденного строку від дня отримання вимоги представником відповідача.
З огляду на обставини справи вбачається, що мав місце факт здійснення надмірної оплати товар за договором, що має ознаки переплати.
Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відтак не виконавши вимогу про поставку товару (не здійснивши юридично значимих дій для цього) у відповідача виникло грошове зобов'язання перед позивачем щодо повернення залишку суми попередньо сплачених коштів, які той мав повернути у семиденний строк з моменту отримання вимоги, як то визначено статтею 530 ЦК України, позаяк з восьмого дня розпочинається прострочення вказаного зобов'язання в силу вимог закону.
Таким чином у відповідності положень статей 530 ЦК України та 693 ЦК України станом на 12.07.2022 у позивача виник обов'язок щодо повернення суми передоплати, а відповідно позивач підставно звернувся до суду з такою вимогою, яка визнається судом доведеною у тому обсязі, що заявлено у позовній заяві. Тож, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення основного боргу за договором.
З огляду на невиконання відповідачем грошового зобов'язання, що виникло в межах договору № Б/08/05/20, а також відсутності факту поставки товару за цим договором, в семиденний період з дня пред'явлення вимоги позивачем, останній заявив у позові також вимогу про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних.
Відповідно до частини 3 статті 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Тобто норма статті 625 ЦК України конкретизує визначений у ст. 536 ЦК України обов'язок боржника сплачувати проценти за користування коштами, отриманими в якості попередньої оплати.
Сам по собі обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України, без відповідної вимоги позивача. В той же, час, суд бере до уваги те, що стягнення заборгованості за договором, з огляду на невиконання письмової вимоги позивача відповідачем протягом тривалого строку, заперечення основної суми заборгованості, твердження про неможливість поставити товар не отримавши заявнки від позивача, при цьому не вживаючи жодних дій зі свого боку, як реакція не вимогу, ігноруючи встановлений статтею 530 ЦК України (відсилка до якої містить сама вимога) обов'язок виконати альтернативно запропонований грошовий або негрошовий обов'язок, суд розцінює ці обставини, як такі, що надають позивачу можливість скористатися наданою йому, як кредитору в цих відносинах, статтею 625 ЦК України можливість здійснювати інфляційні та відсоткові нарахування.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Визначене частиною 2 статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Оскільки, прострочення виконання зобов'язання, як встановлено вище, згідно вимоги позивача мало місце починаючи з 12.07.2022, заявлений позивачем період починаючи з цієї дати по 04.11.2022 визнається судом, як можливий для нарахувань визначених статтею 625 ЦК України. Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх арифметичну правильність, тому суд вважає за можливе задовольнити позов у повному обсязі.
Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
В силу частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 ГПК України сторонами доказів.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Астор і Ко» (08202, Київська обл., місто Ірпінь, вулиця Соборна, будинок 152, код ЄДРПОУ 39812547) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест» (01104, місто Київ, вулиця Болсуновська, будинок 6, поверх 4, код ЄДРПОУ 39534785) 1958431,64 грн основного боргу, 18672,17 грн трьох відсотків річних, 59162,26 грн втрат від інфляції та 30541,91 грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.
Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 24.05.2023.
Суддя А.Ф. Черногуз