Справа № 473/1381/22
Номер провадження 1-кп/473/62/2023
"25" травня 2023 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі колегії: головуючого судді - ОСОБА_1 , суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12022152190000195 від 29.03.2022 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковська Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з початковою середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця мешкання, раніше не судимого в силу ст.89 КК України,
- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.6 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України,
25.05.2023 до суду від прокурора надійшло клопотання щодо продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, в якому, зазначаючи, що ОСОБА_7 , який обвинувачується у скоєнні особливо тяжких злочинів, є особою без постійного місця мешкання та без постійного джерела існування, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілу в даному кримінальному провадженні, враховуючи суворість можливого покарання та з метою запобігання вказаним ризикам, просить клопотання задовольнити.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала в повному обсязі.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав позицію свого захисника.
З'ясувавши позиції сторін, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного.
01.04.2022 стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, який в подальшому неодноразово продовжувався, в останній раз - до 01.06.2023 включно; міра запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому була обрана з урахуванням тяжкості інкримінованих злочинів, даних про його особу, а також наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України.
За змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження та застосовуються на підставі ухвали суду.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, в т.ч., переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден из більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово акцентував увагу на тому, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування, та зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованості підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості, у зв'язку з чим судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, та такі підстави мають бути чітко вказані національними судами. (п.60 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України», п.79 рішення у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, яке набуло статусу остаточного 10.05.2011).
При вирішенні питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , судом повністю враховуються обставини, визначені ст.178 КПК України, зокрема тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, вік обвинуваченого, стан його здоров'я, який на даний час не перешкоджає перебуванню під вартою, відсутність у нього міцних соціальних зв'язків та постійного місця проживання, репутацію обвинуваченого, майновий стан та те, що ОСОБА_7 не працює, та відповідно, не має джерела прибутку, є раніше не судимим в силу ст.89 КК України.
Крім цього, суд враховує характер, тяжкість і наслідки кримінальних правопорушень, які інкриміновані обвинуваченому ОСОБА_7 та є особливо тяжкими злочинами, за найтяжчий з яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, а також оцінює ризики, на які посилається в своєму клопотанні прокурор. При цьому, під ризиком мається на увазі певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Серед таких ризиків є ризик переховуватись від суду. В контексті практики ЄСПЛ, ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Суд вважає, що матеріали провадження містять дані, які доводять існування ризиків, на які посилався прокурор, зокрема ризик переховування від суду.
Разом з цим, ОСОБА_7 , з метою уникнення відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення, може негативно впливати на потерпілу та свідків, які є його знайомими, шляхом залякування, погроз чи іншого впливу, що може негативно впливати на об'єктивність їх подальших показань, які мають суттєве значення у справі.
Судом не встановлено обставин, які свідчать про те, що необхідність у раніше обраному відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою відпала та ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, зменшилися; на думку суду, застосування щодо нього більш м'яких запобіжних заходів жодним чином не перешкоджатиме останньому здійснити переховування від суду та/або незаконний вплив на потерпілу або свідків у кримінальному провадженні.
Відтак, суд вважає, що в подальшому обвинуваченого ОСОБА_7 слід утримувати під вартою, а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 350, 369-370, 372 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою до 24.07.2023 включно, з його утриманням в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор».
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, прокурором протягом п'яти днів з дня її оголошення, що не зупиняє її виконання.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3