ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.05.2023Справа № 910/10389/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства "Банк Альянс" (04053, м. Київ, вул. Січових стрільців, буд. 50)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 106-Б)
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Евотерра Трейд" (37812, Полтавська обл., с. Хильківка, вул. Шевченка, буд. 45)
про стягнення 3 888 909,59 дол. США
за участю представників сторін:
від позивача: Башаров В.Є.
від відповідача 1: Кепич І.В.
від відповідача 2: Кузьміна К.О.
від третьої особи: Фокін С.О.
У судовому засіданні 17.05.2023 в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини справи:
Акціонерне товариство "Банк Альянс" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" та громадянина України ОСОБА_1 про стягнення 3 888 909,59 дол. США.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем 1, як боржником, та відповідачем 2, як поручителем, взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором №21-214/ЮК про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 04.10.2021 в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 було постановлено звернутися до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (01010 м. Київ, вул. М. Омеляновича-Павленка, 15) із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 .
05.12.2022 від Печерської районної в місті Києві державної адміністрації надійшла відповідь на запит.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 18.01.2023, здійснено виклик у підготовче засідання представників учасників справи.
13.12.2022 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої, позивач просив стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЙВЕСТ" та з громадянина України ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства "БАНК АЛЬЯНС" заборгованість по Договору про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №21- 214/КЖ від 04.10.2021 року в сумі 3 933 364,39 доларів США, з яких: сума заборгованості по кредиту - 3 800 000,00 доларів США; сума заборгованості за процентами - 133 364,39 доларів США.
28.12.2022 через загальний відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшло клопотання про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву.
28.12.2022 через загальний відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву та додаткові документи до нього, відповідно до якого відповідач-1 просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Також, відповідачем-1 було подано клопотання про витребування у позивача копію Рішення кредитного комітету AT "Банк Альянс" про надання кредиту ТОВ "ДЕЙВЕСТ" в рамках програми "Фінансування Агро-підприємств на придбання добрив за програмою партнерства з OSTCHEM, ЕВОТЕРРА АЗОТ, УТК ХІМАЛЬЯНС, ADAMA" для придбання добрив у ТОВ "Евотерра Азот" та копію Рішення кредитного комітету AT "Банк Альянс" про надання кредиту ТОВ "ДЕЙВЕСТ" в рамках програми "Фінансування Агро-підприємств на придбання добрив за програмою партнерства з OSTCHEM, ЕВОТЕРРА АЗОТ, УТК ХІМАЛЬЯНС, ADAMA" для придбання добрив у ТОВ "Евотерра Трейд" на підставі якого укладено Договір № 21-214/ЮК про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 04.10.2021 на наступних умовах: Ліміт кредитної лінії, валюта кредитування - 3 800 000,00 доларів США; кінцевий термін повернення заборгованості - 24 серпня 2022 року; ціль кредитування - поповнення обігових коштів; процентна ставка - 7 % річних; тип процентної ставки - фіксована; інші умови.
06.01.2023 через загальний відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
13.01.2023 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1 із додатковими документами до нього та доказами направлення її учасникам справи.
17.01.2023 через відділ діловодства суду від представника відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на захворювання представника та неможливість прибуття у судове засідання.
17.01.2023 через загальний відділ діловодства від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2.
У судове засідання, призначене на 18.01.2023, з'явилися представники позивача та відповідача-1, які підтримали подані через загальний відділ діловодства суду заяви та клопотання та відповіли на питання суду.
Розглянувши в судовому засіданні заяву позивача про збільшення позовних вимог, суд встановив, що остання подана із додержанням вимог ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, а тому судом приймається до розгляду, а відтак має місце нова ціна позову.
Також, в судовому засіданні було проголошено протокольну ухвалу про задоволення клопотання відповідача-1 про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву, та залучено відзив на позовну заяву до матеріалів справи.
Крім іншого, ухвалою суду від 18.01.2023 задоволено клопотання відповідача-1 про витребування доказів у позивача та відкладено підготовче засідання на 08.02.2023.
26.01.2023 відповідачами через загальний відділ діловодства суду подано заперечення на відповідь на відзив.
30.01.2023 позивачем через загальний відділ діловодства суду на виконання вимог ухвали суду від 18.01.2023 надано належним чином завірені копії витребуваних документів.
У судовому засіданні 08.02.2023 представник відповідача-1 подала клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Евотерра Трейд», яке було задоволено протокольною ухвалою суду від 08.02.2023, у зв'язку з чим відкладено підготовче засідання на 01.03.2023.
20.02.2023 позивачем через загальний відділ суду подано докази, на виконання вимог суду, щодо направлення копії позовної заяви з додатками на адресу третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Евотерра Трейд».
23.02.2023 загальним відділом діловодства суду зареєстровані пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю «Евотерра Трейд», в яких третя особа зазначає, що нею здійснювалось постачання відповідачe-1 аміаку у вересні-листопаді 2021 року за договором поставки № 02092021 від 02.09.2021, однак припинилось у зимовий період 2021-2022 через відсутність заявок від покупця ТОВ «Дейвест». Також третя особа-2 вказує, що в неї було достатньо накопичено на складах аміаку для виконання Договору поставки №02092021-1 від 02.09.2021, однак останній не був повністю поставлений покупцю за договром, у зв'язку з відсутністю у останньої спеціальних складів для зберігання аміаку. В подальшому, з початком 24.02.2022 активних бойових дій наказом Уманської районної державної адміністрації було зобов'язано забезпечити вилучення із орендованих третьою особою складів аміаку у безпечний район у найкоротші терміни, у зв'язку з чим Товариству з обмеженою відповідальністю «Дейвест» було запропоновано забрати недоотриманий аміак, однак цього зроблено не було, у зв'язку з чим аміак було перероблено в аміачну воду, а залишки аміаку (аміачної води) були поставлені Товариству з обмеженою відповідальністю «Дейвест» в березні 2022 року.
27.02.2023 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої, позивач просив стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЙВЕСТ" та ОСОБА_1 заборгованість за Договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №21- 214/КЖ від 04.10.2021 року в сумі 3 978 547,95 доларів США, з яких: сума заборгованості по кредиту - 3 800 000,00 доларів США; сума заборгованості за процентами - 178 547,95 доларів США.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2022 прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог до розгляду та відкладено підготовче засідання на 15.03.2023.
14.03.2023 відповідачем-1 через загальний відділ діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням уповноваженого представника в іншому судовому засіданні, також подано клопотання про долучення до матеріалів справи заяви вих. №222/1403 від 14.03.2022 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 3 854 093,68 доларів США, з доказами направлення такого клопотання усім учасникам справи.
14.03.2023 через загальний відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшли письмові пояснення.
У судовому засіданні 15.03.2023 проголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 05.04.2023 та надано учасникам процесу час для ознайомлення з матеріалами справи.
29.03.2023 загальним відділом діловодства суду зареєстровані заперечення позивача на пояснення ТОВ «Дайвест» від 10.03.2023, в тому числі стосовно заяви відповідача-1 щодо зарахування зустрічних однорідних вимог.
04.04.2023 відповідачем-1 подано через загальний відділ діловодства суду клопотання про призначення судової економічної експертизи.
У судовому засіданні 05.04.2023 протокольними ухвалами відмовлено у задоволенні клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи, з підстав не обґрунтованості, задоволено клопотання позивача та залучено до матеріалів справи лист від 24.03.2023 № 02.1/755, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 19.04.2023.
18.04.2023 через електронний суд представником відповідача-1 клопотання про відкладення розгляду справи через перебування уповноваженого представника в іншому судовому засіданні.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2023 задоволено клопотання відповідача-1 та відкладено розгляд справи на 17.05.2023.
У судовому засіданні 17.05.2023 представником відповідача-1 подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, яке було залишено судом без розгляду в порядку ч. 2 ст. 207 ГПК України.
Представником відповідача-1 у судовому засіданні також заявлено клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку із поданням ТОВ «Дайвест» позовної заяви про визнання припиненим зобов'язання за кредитним договром.
Судом протокольною ухвалою відмовлено у вказаному клопотанні з підстав необґрунтованості, не доведеності та відсутності станом на 17.05.2023 судової справи щодо зазначеного предмету, оскільки на надано процесуального документу щодо відкриття провадження у справі за вказаним позовом.
У судовому засіданні 17.05.2023 судом заслухано пояснення представника позивача, який позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити у повному обсязі. Представники відповідачів проти вимог заперечували та просили суд відмовити повністю, з підстав наведених у відзиві.
Третя особа позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
04 жовтня 2021 між Акціонерним товариством "Банк Альянс" (надалі - Банк або кредитор/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дейвест" (надалі - позичальник/відповідач) укладено Договір №21-214/ЮК про відкриття невідновлювальної кредитної лінії (надалі - кредитний договір), за умовами якого Банком було відкрито позичальнику кредитну лінію в розмірі 3 800 000,00 доларів США, з щомісячною сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 7% (сім) процентів річних, з кінцевим терміном повернення кредиту до 24 серпня 2022 року.
У п. 1.2.1. кредитного договору сторонами погоджено, що у разі порушення строків повернення Кредиту (в тому числі його частини згідно Графіку зменшення ліміту кредитування), що передбачені цим договором, процентна ставка за користування кредитом/кредитними коштами встановлюється в розмірі 11,0% річних і нараховується виключно на прострочену суму кредиту, починаючи з дня виникнення такого порушення та закінчуючи днем погашення простроченої суми кредиту (день погашення простроченої суми кредиту не враховується). Такий розмір процентної ставки є іншим розміром процентів (ст. 625 ЦК України), що встановлений цим договором, в разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання по поверненню кредиту та/або його частини (в.т.ч. після настання кінцевого терміну повернення заборгованості відповідно до п. 1.3. Договору), який погоджений сторонами.
Сторони усвідомлюють та підтверджують, що таке збільшення розміру процентної ставки не є зміною умов цього договору та/або зміною процентної ставки за цим договором, що здійснюється кредитором в односторонньому порядку, і, відповідно, не потребує укладення окремого договору про внесення змін до цього договору.
У п. 3.1 кредитного договору сторонами передбачено, що кредитор надає позичальнику кредит однією сумою або окремими частинами (надалі за текстом кожна частина кредиту окремо - транш, а у сукупності - транші) на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.
Відповідно до п 3.3 кредитного договору надання кредиту здійснюється шляхом: перерахування кредитних коштів (кредиту/траншу) на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_1 в межах доступного ліміту кредитування встановленого п. 1.1 цього договору; оплати розрахункових документів Позичальника.
За умовами п. 3.4. кредитного договору днем (моментом) надання кредиту вважається день зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника, відкритий в Банку, або день оплати розрахункових документів позичальника.
У п. 3.6 кредитного договору визначено, що погашення кредиту здійснюється відповідно до Графіку зменшення ліміту кредитування, якщо Графік не встановлений - відповідно до строків, визначених в п. 1.1 цього Договору, позичальник здійснює шляхом перерахування коштів на рахунок, зазначений в п. 1.1 цього договору.
Якщо останній день для сплати кредиту/траншів припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то зазначені платежі повинні бути здійснені в перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем.
У разі ненадходження платежів від позичальника у встановлені цим договором строки суми непогашених у строк платежів визнаються простроченими та наступного банківського дня перераховуються на рахунки простроченої заборгованості.
Як вбачається із матеріалів справи, Додатком №1 до Кредитного договору позичальнику було встановлено графік зниження ліміту кредитної лінії.
Зобов'язання за цим договором можуть бути виконані іншою ніж позичальник особою, про що позичальник зобов'язаний письмово повідомити Банк (п. 3.7. кредитного договору).
Згідно з п. 3.8 кредитного договору нарахування процентів по договору здійснюється щомісячно на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами, виходячи з процентної ставки у розмірі, визначеному в п. 1.1 цього договору. При розрахунку процентів використовується метод «факт/факт», враховуючи перший день надання та не враховуючи день погашення кредиту.
Проценти нараховуються з моменту видачі кредиту до дати фактичного повернення кредиту за цим договором.
Відповідно до п. 3.10 кредитного договору сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк з 1-го по 5-те число місяця, наступного за звітним, в день, що є кінцевим терміном повернення заборгованості та /або у день остаточного повернення кредитних коштів, на рахунок зазначений в п. 1.1 цього договору.
У випадку порушення позичальником встановлених цим пунктом договору строків сплати процентів, сума несплачених в строк процентів, вважається простроченою.
Згідно з п. 3.11 кредитного договору позичальник повертає кредит та сплачує проценти за його користування у валюті кредиту. У разі надання кредиту в іноземній валюті: валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором несе позичальник; витрати, пов'язані з купівлею або продажем валюти, здійснюються за рахунок коштів позичальника.
Якщо валюта кредиту є відмінною від національної валюти України, задоволення вимог кредитора за цим договором, в тому числі в примусовому порядку та/або при зверненні стягнення на предмет забезпечення, здійснюється, за вибором кредитора, в валюті зобов'язання за цим договором або в національній валюті України.
Відповідно до п. 3.12 кредитного договору сторони встановлюють наступну черговість погашення заборгованості за цим договором:
1) в першу чергу сплачуються прострочені проценти за користування кредитом;
2) в другу чергу сплачуються прострочені комісії;
3) в третю чергу сплачується прострочена заборгованість по сплаті кредиту;
4) в четверту чергу сплачуються нараховані проценти за користування кредитом;
5) в п'яту чергу сплачуються нараховані комісії;
6) в шосту чергу сплачується строкова заборгованість по кредиту;
7) в сьому чергу сплачуються штрафні санкції;
8) в восьму чергу сплачуються інші платежі за цим договором.
Кредитор має право змінити вищезазначену черговість погашення заборгованості в односторонньому порядку.
У випадку порушення позичальником умов цього договору в частині повернення (в т.ч. дострокового) заборгованості за цим договором, зокрема повернення кредиту (в тому числі частково, згідно з Графіком зменшення ліміту кредитування), сплати процентів, комісій, неустойки (штрафів, пені), а також в інших випадках, прямо передбачених цим договором, кредитор має право на стягнення такої заборгованості будь-яким не забороненим чинним законодавством способом, в тому числі шляхом договірного списання (п. 5.2.8 кредитного договору).
Кредитор має право вимагати дострокового погашення всієї заборгованості Позичальника за цим Договором (в тому числі за рахунок звернення стягнення на предмет забезпечення), зокрема у випадку: порушення позичальником будь-яких умов цього Договору та/або будь-яких інших зобов'язань за цим Договором, зокрема, передбачених п. 1.6. цього Договору (пп. 5.2.7. п. 5.2. кредитного договору).
Позичальник відповідно до пп. 6.1.2. п. 6.1. кредитного договору, зобов'язується у випадках, передбачених цим договором достроково повернути всю заборгованість. У випадку вимоги кредитора про дострокове повернення заборгованості за цим договором, позичальник зобов'язаний здійснити таке повернення/сплату впродовж 30-ти календарних днів з дня надіслання Кредитором на адресу Позичальника відповідного листа-повідомлення (вимоги).
Відповідно до пп. 5.2.9. п. 5.2. кредитного договору кредитор має право: інформувати позичальника будь-якими засобами зв'язку про наявність заборгованості за кредитом, Процентами та іншими платежами за цим договором.
Згідно з п. 11.3. кредитного договору всі листи/повідомлення за цим договором будуть вважатися направленими/зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені у письмовій Формі за підписом уповноваженого представника Сторони та надіслані рекомендованим листом, кур'єром або вручені особисто за адресами Сторін, зазначеними у цьому Договорі або за адресами Сторін, що зазначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на дату відправки.
Датою отримання таких листів/повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення, а у разі повернення листа на адресу Банку з іншими поштовими відмітками (в тому числі закінчення терміну зберігання, відсутність адресату за вказаною адресою, відмова адресата від одержання та інше) - дата відправлення такого повідомлення.
Всі листи/повідомлення за цим Договором також будуть вважатися направленими/зробленими належним чином у разі, якщо вони передаються в електронному вигляді засобами системи «Клієнт-Банк» з використанням електронних підписів у порядку, визначеному законодавством.
Даний кредитний договір, відповідно до п. 7.1, набирає чинності з дати його укладання та діє до повного виконання позичальником прийнятих на себе зобов'язань за договором, в тому числі повного погашення позичальником заборгованості за кредитом, процентами, комісіями, неустойками, іншими платежами/сумами, що підлягають сплаті позичальником на користь кредитора за цим договором.
За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи, для забезпечення виконання кредитного договору між Банком, відповідачем-1 та ОСОБА_1 (надалі - поручитель/відповідач-2) 04.10.2021 було укладено договір поруки № 21-214/ЮК/П (надалі - договір поруки).
Відповідно до п. 1. договору поруки в порядку та на умовах, передбачених цим договром, поручитель поручається перед банком за виконання позичальником зобов'язань за договром про відкриття непоновлювальної кредитної лінії №21-214/ЮК від 04.10.2021, включаючи всі зміни та доповнення до нього (в т.ч., але не виключно й ті, що збільшують розмір основного зобов'язання), які будуть укладені в майбутньому між Банком та позичальником.
За умовами п. 4, 5 договору поруки за виконання зобов'язань за кредитним договором поручитель та позичальник відповідають перед Банком як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів та витрат, передбачених кредитним договором, відшкодування збитків. Наступним сторони домовилися, що у разі збільшення або зменшення обсягу зобов'язань позичальника за кредитним договором (в тому числі зміни розміру суми кредиту, строків виконання зобов'язань за кредитним договором, тощо), обсяг поруки згідно умов цього договору без додаткового повідомлення поручителя та укладання додаткового договору до цього договору збільшується або зменшується відповідно до обсягу забезпеченого порукою основного зобов'язання таким чином, щоб поручитель відповідав перед Банком за виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі.
За твердженнями позивача, Банк на виконання умов кредитного договору перерахував позичальнику кредитні кошти на загальну суму 3 800 000,00 дол. США, що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку). Однак, позичальником (відповідачем-1) неналежним чином не виконувалися зобов'язання за вказаним кредитним договром, у зв'язку з чим Банком було направлено на адресу позичальника та поручителя листи-вимоги (про дострокове погашення заборгованості) від 15.07.2022 № 31.1./1673 та №31.1/1674.
В даних листах-вимогах зазначено, зокрема: «даним листом АТ "Банк Альянс" повідомляє ТОВ «Дайвест» про порушення умов кредитного договору, в частині своєчасної сплати процентів за користування кредитними коштами. Станом на 15.07.2022 загальна сума кредитної заборгованості складає 3 832 064,75 дол. США, з яких: строкова заборгованість за кредитом - 3 800 000,00 дол. США, нараховані строкові проценти за кредитом у період з 01.07.2022 по 14.07.2022 - 10 202,74 дол. США та прострочені проценти по кредиту за період з 01.06.2022 по 30.06.2022 - 21 863,01 дол. США».
Також вказаними листами звернено увагу позичальника та поручителя, що у разі не виконання вказаної вимоги до 15 серпня 2022 року (включно), Банк розпочне процедуру стягнення кредитної заборгованості в судовому порядку.
Оскільки, як вказує позивач, вимога не була виконана, заборгованість за кредитним договором не була погашена ані позичальником ані поручителем, Банк звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості у розмірі 3 888 909,59 дол. США, з яких: прострочена основна заборгованість складає 3 800 000,00 дол. США та заборгованість по процентам у розмірі 88 909,59 дол. США (проценти розраховані по 30.09.2022).
В подальшому позивачем були подані заяви про збільшення позовних вимог, в частині нарахування процентів, які були прийняті судом до розгляду, а відтак, станом на момент розгляду справи по суті, позивачем заявлені вимоги про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості у розмірі 3 800 000,00 дол. США та заборгованість по процентам у розмірі 178 547,95 дол. США (проценти розраховані по 31.01.2023).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що Банк у повному обсязі виконав зобов'язання за кредитним договором, та надав позичальнику кредитні кошти, що підтверджується виписками з рахунків позичальника, які додані до позовної заяви. Зокрема, на підтвердження розміру заборгованості Банк долучив до матеріалів позовної заяви первинну бухгалтерську документацію - виписки з особових рахунків позичальника з електронних реєстрів бухгалтерського обліку. Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц.
Так, на момент звернення позивача до суду із цим позовом, виходячи з наявних в матеріалах справи банківських виписок з особового рахунку позичальника, підтверджується прострочення повернення позичальником кредиту у розмірі 3 800 000,00 дол. США.
Відповідачами не надано суд жодних доказів на спростування наведених позивачем обґрунтувань та погашення вказаної заборгованості за кредитним договром.
Наведені у відзиві відповідача-1 заперечення щодо позовних вимог спростовуються наявними у матеріалах справи доказами та умовами кредитного договору, оскільки в силу ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Позивачем також заявлено вимоги, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за процентами у розмірі 178 547,95 доларів США, розрахованих за період дії кредитного договору та по 31.01.2023.
Досліджуючи аргументацію сторін про правомірність нарахування позивачем процентів за користування кредитом, суд виходить з такого.
Відповідно до приписів частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.
Водночас за змістом частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 з приводу застосування приписів статті 1048 ЦК України у разі неправомірного, незаконного користування боржником грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов'язання Велика Палата Верховного Суду вказала на таке.
Плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстави для застосування аналогії закону відсутні.
У постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відтак, Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини 4 статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом.
У постанові від 04.02.2020 у справі 912/1120/16 зазначено, що у постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною 1 статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною 1 статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною 2 статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання (подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.
Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Позицію Великої Палати Верховного Суду про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, а в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання було неодноразово підтримано Великою Палатою Верховного Суду та касаційними судами у складі Верховного Суду, зокрема у постановах від 17.11.2021 у справі № 910/22113/17, від 08.12.2021 у справі № 922/4053/20.
Також судом взято до уваги, що у п.п. 145-146 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 визначено:
«Насамкінець Велика Палата Верховного Суду зазначає, що з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Велика Палата Верховного Суду повинна мати ґрунтовні підстави: її попередні рішення або підходи, застосовані в цих рішеннях, мають бути очевидно застарілими внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання, враховуючи зміни, що відбулися в суспільних відносинах, у законодавстві, практиці Європейського суду з прав людини; вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість, зокрема внаслідок існування невідповідності критерію «якість закону» законодавчих норм, що призвело до різного тлумачення судами (колегіями, палатами) норм права.
Однак у процесі розгляду цієї справи вказаних вище підстав виявлено не було. Натомість Велика Палата Верховного Суду акцентує увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16».
У справі, що розглядається № 910/10389/22, судом встановлено, що основна заборгованість за кредитними договорами підтверджена, проте заявлені проценти саме за користування кредитом нараховані банком станом по 31.01.2023, тобто після спливу строку кредитування (після 15.08.2022)
Зокрема, як вбачається із наявного в матеріалах справи листа-вимоги (про дострокове погашення заборгованості) від 15.07.2022 № 31.1./1673 Банком, внаслідок порушення позичальником взятих на себе зобов'язань, було реалізовано закріплені в наведених положеннях кредитного договору права та заявлено вимогу про дострокове повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України, нарахованих станом на 15.07.2022.
Таким чином, з прийняттям відповідного рішення Банком фактично на власний розсуд, на підставі наданих йому положеннями кредитного договору та чинного законодавства України прав, було змінено умови основного зобов'язання щодо строку кредитування, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, встановивши сплив таких строків 15.08.2022 (дата спливу строку зазначеної у листі-вимозі банку).
Вирішуючи в такому випадку питання нарахування процентів за користування кредитом слід враховувати, що у відповідності до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України такі проценти нараховуються до дня, встановленого кредитором у змінених умовах виконання основного зобов'язання, тобто, до спливу строку дострокового повернення всієї суми кредиту, адже право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України.
Тобто, наявність рішення Банку про дострокове повернення кредиту зумовлює зміну строку дії договору з відповідної дати (в даному випадку 15.08.2022), а тому, враховуючи наведену вище позицію Великої Палати Верховного Суду подальше нарахування процентів та неустойки за таким договором є неможливим.
При цьому суд зазначає, що господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.03.2018р. у справі №927/467/17, від 21.05.2018р. №904/10198/15, від 22.01.2019р. №905/305/18, від 28.01.2019р. №922/3782/17, від 14.02.2019р. №922/1019/18, від 05.03.2019р. №910/1389/18 та від 27.05.2019р. у справі №910/20107/17.
Відтак, судом здійснено розрахунок процентів з урахуванням наведених вище положень Великої Палати Верховного Суду за період дії кредитного договору по 15.08.2022 року включно, за результатами якого, сума процентів, що підлягає до стягнення з відповідачів становить 55 363,28 доларів США.
В іншій частині позовних вимог про стягнення процентів у період з 16.08.2002 по 31.01.2023 у сумі 123 184,67 доларів США суд відмовляє.
Разом з тим, як вже було встановлено судом, для забезпечення виконання кредитного договору між Банком, відповідачем-1 та ОСОБА_1 (відповідач-2) 04.10.2021 було укладено договір поруки № 21-214/ЮК/П.
Відповідно до частини першої статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частинами першою та другою статті 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.
Відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Таким чином, при солідарному обов'язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред'явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред'явити вимогу до іншого солідарного боржника.
Обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).
За змістом статті 559 ЦК України зміна обсягу зобов'язань боржника може бути підставою для припинення поруки. Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. У разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов'язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов'язання.
У відповідності до п. 2 договору поруки згідно цього договору порукою забезпечуються наступні зобов'язання позичальника, шо випливають з Кредитного договору: повернути отримані на умовах непоновлюваної кредитної лінії кредитні кошти (далі - Кредит) в розмірі 3 800 000,00 (три мільйони вісімсот тисяч) доларів США в порядку та на умовах, передбачених Кредитним договором, у строки (погашення Кредиту здійснюється згідно Графіку зниження ліміту та не пізніше « 24» серпня 2022 року (включно), в т.ч. з урахуванням випадків дострокового погашення), передбачені Кредитним договором; щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 7% (сім) процентів річних, інші проценти, як це передбачено Кредитним договором; сплатити будь-які комісії, передбачені Кредитним договором; використати грошові кошти (Кредит) на цілі, передбачені Кредитним договором; у разі порушення умов Кредитного договору сплатити неустойку, штраф, пеню в строки, у розмірі та у випадках, передбачених Кредитним договором; відшкодувати збитки, витрати та іншу заборгованість, що можуть виникнути у Банку, в зв'язку з укладенням та виконанням Кредитного договору, та які передбачені умовами Кредитного договору; виконати інші зобов'язання Позичальника, які випливають з Кредитного договору.
Поручитель має право самостійно (за власною ініціативою), без отримання повідомлення/вимоги Банку, протягом дії Кредитного договору, виконувати (в т.ч. достроково) зобов'язання Позичальника за Кредитним договором, в тому числі погасити повністю або частково заборгованість по Кредиту, сплатити проценти за користування Кредитом та виконати всі інші зобов'язання по Кредитному договору за Позичальника (п. 3 договору поруки).
За виконання зобов'язань за Кредитним договором Поручитель та Позичальник відповідають перед Банком як солідарні боржники (п. 4 договору поруки).
Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і Позичальник, включаючи сплату Кредиту, процентів за користування Кредитом, комісій, пені, інших платежів та витрат, передбачених Кредитним договором, відшкодування збитків. Наступним Сторони домовилися, що у разі збільшення або зменшення обсягу зобов'язань Позичальника за Кредитним договором (в тому числі зміни розміру суми кредиту, строків виконання зобов'язань за Кредитним договором, тощо), обсяг поруки згідно умов цього Договору без додаткового повідомлення Поручителя та укладання додаткового договору до цього Договору збільшується або зменшується відповідно до обсягу забезпеченого порукою основного зобов'язання таким чином, щоб Поручитель відповідав перед Банком за виконання Позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором в повному обсязі.
З огляду на викладене вище, суд доходить до висновку, що у даному випадку відповідачі мають відповідати перед позивачем за невиконання грошових зобов'язань з повернення кредиту за як солідарні боржники.
Як вбачається з матеріалів справи, Банк направив на адресу поручителя ОСОБА_1 лист-вимогу (про дострокове погашення заборгованості) у якому вимагав усунути порушення кредитного договору шляхом сплати у повному обсязі кредиту та процентів у строк до 15.08.2022 (опис вкладення, фіскальний чек та накладна від 15.07.2022 наявні в копіях в матеріалах справи).
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Стосовно доводів відповідача-1 про відсутність заборгованості саном на момент вирішення спору, внаслідок вчинення останнім 14.03.2023 правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Так, у матеріалами справи наявна заява про зарахуванню зустрічних однорідних вимог ТОВ «Дейвест» вих. №222/13-03 від 14.03.2023, яка адресована АТ "Банк Альянс" та докази направлення тої заяви адресату.
У вказаній заяві за вих. №222/13-03 від 14.03.2023 ТОВ «Дейвест» зазанає, що у АТ "Банк Альянс" наявний солідарний обов'язок разом із ТОВ "Евотерра Трейд" із відшкодування збитків у загальному розмірі 4 822 190,11 доларів США, завданих неналежним виконанням третьою особою своїх зобов'язань за Договором поставки №02092021-1 від 02.09.2021, укладеного між відповідач-1 та третьої особою, з поставки аміаку.
За приписами ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Недопустимість зарахування зустрічних вимог визначено ст. 602 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої не допускається зарахування зустрічних вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.
Аналіз зазначених вище норм, дає підставу стверджувати, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо).
Суд зазначає, що в даному спорі, грошові вимоги АБ «Банк Альянс» до ТОВ «Дейвест» виникли з кредитного договору, факт боргу та його розмір підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не заперечуються відповідачами.
В той же час, вимоги ТОВ «Дейвест» до Акціонерного товариства «Банк Альянс», як стверджує сам відповідач-1, є позадоговірними та Банком повністю заперечується наявності у нього грошового зобов'язання перед третьою особою та відповідно щодо його розміру.
Крім іншого, слід зазначити, що ані до заяви про зарахування, ані до матеріалів справи не долучено жодних доказів реальності вимог ТОВ «Дейвест» до АТ «Банк Альянс», а відтак у суду відсутня можливість оцінити (встановити) факт існування грошових зобов'язань позивача перед ТОВ «Дейвест».
Саме поняття «кредитор» та суб'єктний склад у правовідносинах зарахування (кредитор/боржник) обумовлює необхідність встановлення судами і відповідно доведення кредитором наявності зустрічного зобов'язання особи, яку вона вважає боржником, вчинити на користь такої сторони певну дію (в даному випадку - сплатити кошти).
Отже, для висновку про вчинення (укладення) ТОВ «Дейвест» правочину зарахування необхідно достеменно встановити (довести) реальність виникнення між банком та відповідач-1 правовідносин, в яких банк є боржником, а відповідач-1 - кредитором, що може бути здійснено шляхом подання належних доказів, які б доводили реальність виникнення таких правовідносин.
У разі доведення виникнення подібних правовідносин (реальності/дійсності вимог сторін/сторони) може бути укладений (вчинений) правочин зарахування, в той час як питання обсягу та правомірності зарахування підлягають вирішення в спорі щодо оскарження такого правочину.
Оскільки, відповідачем-1 не долучено жодних договорів із контрагентами, якими останній обґрунтовує виникнення таких вимог (сплатою збитків, штрафних санкцій за порушення зобов'язань перед контрагентами) на підтвердження виникнення у Банку грошових зобов'язань перед ТОВ «Дейвест».
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України обов'язок сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, зважаючи на відсутність доказів дійсності (реальності) грошових вимог ТОВ «Дейвест» до Акціонерного товариства «Банк Альянс2, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач-1 є кредитором в розумінні ст. 601 Цивільного кодексу України, а відтак що останній міг вчинити правочин зарахування.
В даному випадку, суд вважає за необхідне керуватись правовою позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.09.2022 у справі №910/12525/20, відповідно до якої, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 Цивільного кодексу України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Тобто касаційний суд дійшов висновку, що якщо відсутній предмет правочину чи даний предмет правочину не належить особі, яка вчиняє такий правочин щодо цього предмету, то відповідно такий правочин є неукладеним та не породжує жодних правових наслідків для особи.
З огляду на наведене вище та враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження існування грошових вимог відповідача-1 до позивача, а відтак і доказів наявності у відповідача-1 статусу кредитора у розумінні ст. 601 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що даний правочин зарахування, оформлений заявою вих. №222/13-03 від 14.03.2023, є неукладеним (не вчиненим), тому не створює жодних правових наслідків для позивача.
За таких обставин у суду відсутні правові підстави для висновку про припинення грошових зобов'язань Акціонерного товариства «Банк Альянс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейвест» за договором №21-214/ЮК про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 04.10.2021.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Отже, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Банк Альянс».
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеній частині позову з покладенням судового збору на відповідачів в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, згідно з абз. 3 п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року № 7 у разі коли позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейвест» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 106-Б; ідентифікаційний код 39430951) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «Банк Альянс» (04053, м. Київ, вул. Січових стрільців, буд. 50; ідентифікаційний код 14360506) основну суму заборгованості за договром про відкриття невідновлювальної кредитної лінії № 21-214/ЮК від 04.10.2021 у розмірі 3 800 000,00 доларів США, заборгованість за процентами у розмірі 55 363,28 доларів США.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейвест» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 106-Б ідентифікаційний код 39430951) на користь Акціонерного товариства «Банк Альянс» (04053, м. Київ, вул. Січових стрільців, буд. 50; ідентифікаційний код 14360506) витрати по сплаті судового збору у розмірі 420 731 грн 98 коп.
5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «Банк Альянс» (04053, м. Київ, вул. Січових стрільців, буд. 50; ідентифікаційний код 14360506) витрати по сплаті судового збору у розмірі 420 731 грн 98 коп.
6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 25.05.2023
Суддя Л. Г. Пукшин