Справа № 944/3154/23
Провадження №1-кп/944/911/23
25.05.2023 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1
з участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Яворові, кримінальне провадження, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62022140120000292 від 17.11.2022 року про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дрогобич Львівської області, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , учасника бойових дій, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, -
Обвинувачений ОСОБА_4 під час проходження військової служби за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_2 на посаді хіміка відділення радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_2 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ч.1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, бажаючи тимчасово ухилитися від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків в умовах воєнного стану, без поважних причин самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , та перебував поза межами розташування території військової частини НОМЕР_2 у періоди з 21год 00хв 05.10.2022 по 14.10.2022 та з 21.10.2022 по 15.11.2022, оскільки в період з 15.10.2022 по 20.10.2022 перебував на лікуванні у стаціонарному відділенні лікарні м.Львова. 15.11.2022 обвинувачений ОСОБА_4 повернувся на військову службу у військову частину НОМЕР_2 .
Своїми діями обвинувачений ОСОБА_4 вчинив самовільне залишення військової частини в умовах воєнного стану, тобто, кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті визнав повністю, щиро розкаявся. Просить суворо не карати.
Як встановлено у судовому засіданні, покази обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, те, що учасниками судового провадження не оспорюються фактичні обставини провадження і судом встановлено, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин та відсутність сумніву щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
З врахуванням наведеного, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши докази, що характеризують особу обвинуваченого, приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у самовільному залишенні військової частини, в умовах воєнного стану, доведена повністю, а його дії за ч.5 ст.407КК України кваліфіковано вірно.
Відповідно до ст.65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Згідно вимог ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Суд, суворо дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень та враховує обставини кримінального правопорушення, наслідки, характер та ступінь участі обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, ступінь тяжкості, дані про особу винного, обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , згідно ст.66 КК України, є щире каяття, активне сприяння органам досудового розслідування та суду у розкритті злочину та відсутність заподіяної шкоди.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.
Вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України відповідно до вимог ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів.
Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті (санкції частини статті) особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.
З урахуванням наведеного обвинуваченому слід призначити покарання у межах санції ч.5 ст.407 КК України у виді позбавлення волі.
Однак, враховуючи особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем свого проживання, являється учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 18 липня 2016 року, під час проходження військової служби отримав поранення, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №7851, рентгенологічним дослідженям, випискою №845 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, випискою №1003 із медичної картки стаціонарного хворого, довідкою №58/2 військово-лікарської комісії, його відношення до вчиного кримінального правопорушення, а саме, щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину відсутність заподіяної шкоди, не ідентифікує себе з кримінальною особистістю, не проявляє антисоціальної поведінки по відношенню до інших, відсутність обтяжуючих обставин, слід прийти до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, а тому суд, вважає за можливе застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 вимоги ст.75 КК Украни звільнивши останнього від призначеного судом покарання у виді позбавлення волі із встановленням іспитового строку та покладенням обов'язків передбачених ст.76 КК України.
На думку суду, саме такий вид покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369,371,373-374 КПКУкраїни, суд,-
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, та призначити йому покарання, у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Відповідно до вимог передбачених ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від призначеного судом покарання у виді позбавлення волі, із встановленням іспитового строку 01 (один) рік.
Покласти на засудженого ОСОБА_4 обов'язки передбачені ст.76 КК України, а саме, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти орган пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.
Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СУДДЯ: ОСОБА_1