Справа №461/2939/23
22 травня 2023 року Галицький районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Волоско І.Р.
секретар судового засідання Сливка І.П.
за участю: представника позивача Жукровського Я.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл.Ринок, 1; ЄДРПОУ 44448833), про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Свої вимоги мотивує тим, що 28 березня 2023 року інспектором з паркування сектору контролю майданчиків для платного паркування відділу інспекторів з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Білокамінським Іваном Леонідовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП №1150330956 (до повідомлення серії ЛВ №00317559 від 24 лютого 2023 року), якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП. Як вбачається з постанови, 24 лютого 2023 року 09 год 18 хв водієм транспортного засобу RENAULT MEGANE д.н.з. НОМЕР_1 здійснено зупинку за адресою: м.Львів вул. Січових Стрільців, 11, чим порушено вимоги пункту 15.9 розділу 15 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 р. №1306, безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території та скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП.
Позивач вважає дану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вважає, що пунктом 1.10 Правил дорожнього руху України передбачено, що прилегла територія - територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в'їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них. Згідно з пунктом 15.9 Правил дорожнього руху зупинка забороняється: ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду. За порушення даного пункту ПДР України передбачено відповідальність за ч. 3 ст.122 КУпАП.
Однак, позивач зазначає, що за адресою: м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11, немає жодної прилеглої території, з якої може бути виїзд чи в'їзд.
У зв'язку з цим, просить позов задовольнити, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення та закрити провадження у справі.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 28 квітня 2023 року відкрито провадження у справі.
Представник позивача в судове засідання з'явився , позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задоволити.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив позов та підтримав оскаржувану постанову.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників справи, які не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, керуючись принципами верховенства права та законності, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні доказів в їх сукупності, які є у справі, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що 28 березня 2023 року інспектором з паркування сектору контролю майданчиків для платного паркування відділу інспекторів з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Білокамінським Іваном Леонідовичем відносно позивача винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП №1150330956 до повідомлення серії ЛВ №00317559 від 24 лютого 2023 року 09 год 18 хв.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, 24 лютого 2023 року 09 год 18 хв водієм транспортного засобу RENAULT MEGANE д.н.з. НОМЕР_1 здійснено зупинку за адресою: м.Львів вул. Січових Стрільців, 11, чим порушено вимоги пункту 15.9 розділу 15 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 р. №1306, безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території та скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП.
Позивач у позовній заяві обгрунтовує правомірність своїх дій тим, що за адресою: м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11 немає жодної прилеглої території, що підтверджується долученими до матеріалів справи фото, з якої може бути виїзд чи в'їзд.
При цьому, позивач у своїй позовній заяві фактично визнав та не заперечив того факту, що припаркував свій автомобіль у місці, в час та дату, які зазначені в оскаржуваній постанові, проте вважає, що не створив жодної перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці дорожнього руху.
Суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 1.10 ПДР прилегла територія - територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в'їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них.
Як зазначено у пункті 10.2 Правил дорожнього руху, доприлеглих територій належать - виїзди на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій.
Згідно з пунктом 15.9 зупинка забороняється: ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Частиною 3 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема, за порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Як вбачається із фото, які додаються до позовної заяви, за адресою: м.Львів, вул.Січових Стрільців, 11, у тому місці, де припаркований автомобіль позивача, немає жодної прилеглої території з якої є або міг би бути виїзд чи в'їзд.
Відповідно до ч.5 ст.14 ЗУ «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю, щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Водночас, відповідно до статті 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Доказів, які б спростовували твердження позивача, суду не надано.
Таким чином, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 , в розумінні ст.251 КУпАП, відповідачем не надано.
Не спростовані відповідачем і твердження позивача про те, що останній своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, вимог Правил дорожнього руху не порушував.
Суд вважає, що інспектором з паркування під час винесення оскаржуваної постанови не вжито належних заходів, спрямованих на своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування фактичних обставин справи, оскільки матеріалами справи встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 , у тому місці, де припаркований автомобіль позивача, немає жодної прилеглої території з якої є або міг би бути виїзд чи в'їзд.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.ст. 73,76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частина 2 цієї ж статті передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, то слід зазначити, що у справі відсутні достатні докази, які б підтверджували дану обставину.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про недоведеність вини позивача і вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа закриттю, тому позов підлягає до задоволення.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.
Відповідно до положень ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1ст. 134 КАС України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2ст. 134 КАС України).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.3ст. 134 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст. 134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5ст. 134 КАС України).
На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано ордер та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю. При цьому, суд зазначає, що позивачем не надано тарифи надання послуг, акт виконаних робіт, квитанцію щодо сплати за послуги адвоката за укладеним договором, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги тощо.
З огляду на викладене, з огляду на положення ст. 134 КАС України, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні клопотання про відшкодування позивачу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, належить відмовити.
Крім того, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме сплачений судовий збір, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача згідно з вимогами ч.1 ст.139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 19, 62 Конституції України, ст. ст. 19, 77, 90, 242, 243, 246 КАС України, суд, -
адміністративний позов задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП №1150330956 (до повідомлення серії ЛВ №00317559 від 24 лютого 2023 року) від 28 березня 2023 року - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути з Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536,8 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя І.Р.Волоско