про відмову у видачі судового наказу
24 травня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/710/23
Господарським судом Чернігівської області у складі судді Белова С.В., у порядку наказного провадження розглянуто заяву №б/н від 19.05.2023, що сформована в системі «Електронний суд» та додані до неї документи, які подані заявником (стягувачем):
Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА»
код ЄДРПОУ 41084239, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, м. Київ, 01133
до боржника: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
АДРЕСА_1
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення 122044,83 грн
Без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося до Господарського суду Чернігівської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 122044,83 грн заборгованості за договором №325767-КС-003 про надання кредиту від 27.09.2021.
Розглянувши подану заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про видачу судового наказу виходячи з наступного.
Згідно п. 1 ч. 1, ч. 2, 4 ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, наказного провадження.
Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями Розділу ІІ ГПК України.
Згідно ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.
Виходячи з загальних засад наказного провадження та встановленого порядку розгляду заяви про видачу судового наказу, наказне провадження у господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, наявність та безспірність якої підтверджується доданими до заяви документами.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язкові вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу викладені у ст.150 ГПК України, відповідно до п. 4, 5 ч. 2 якої у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено вимоги заявника та обставини, на яких вони ґрунтуються, а також перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з наведених приписів, при зверненні заявника до господарського суду із заявою про видачу судового наказу та при викладенні обставин, на яких ґрунтуються вимоги заявника, останнім мають бути зазначені та надані належні, допустимі, достовірні та вірогідні докази, на підтвердження заявлених ним вимог та обставини їх виникнення.
Відповідно до частини 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заявником у доказ укладення договору в електронній формі до заяви, зокрема, додано: копію договору №325767-КС-003 про надання кредиту про надання кредиту (Електронна форма) від 27 вересня 2021 року.
Доказів підписання Договору про надання кредиту №325767-КС-003 від 27 вересня 2021 року електронним цифровим підписом (протоколу підтвердження ЕЦП, витягу з онлайн сервісу перевірки електронного підпису тощо) заявником суду не надано.
Відповідно до ст. 5 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно зі ст. 6 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.
Приписами ст. 7 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис”.
Як вбачається з доданих до заяви документів, доказів підписання Договору про надання кредиту №325767-КС-003 від 27 вересня 2021 року електронним цифровим підписом заявником суду не надано, а отже заявником, всупереч вимог частини 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України, не надано договору, укладеного з боржником у письмовій (в тому числі електронній) формі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявником не надано доказів на підтвердження своїх вимог, а саме не надано договору, укладеного у письмовій (в тому числі електронній) формі.
За приписами ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Згідно п. 1, 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу та якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Виходячи з викладеного вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про видачу судового наказу.
Керуючись статтями 12, 147, 148, 150, 152, 153, 154, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» у видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 122044,83 грн заборгованості за договором №325767-КС-003 про надання кредиту від 27.09.2021.
Ухвала складена та підписана 24 травня 2023 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.В. Белов
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/