Іменем України
18 травня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/304/23
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Фесюри М.В.., за участю секретаря судового засідання Ткачової А.Ю., розглянувши матеріали справи за позовом Заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури, вул. Шевченка, 1,
м. Чернігів, 14000, e-mail: chernigiv.prok@chrg.gp.gov.ua, в інтересах держави
в особі: Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, вул. Свиридовського, 54, с. Новий Білоус, Чернігівського району, Чернігівської області, 15501, код ЄДРПОУ 04411898, e-mail: novobilouska_sr@ukr.net,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс", вул. Новокостянтинівська, 13/10, офіс 201, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 41427817, e-mail: tender.ugr@gmail.com,
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 236106,60 грн
Представники сторін:
від позивача: не прибув.
від відповідача: Шайко С.В.
від прокуратури: Кравченко А.А.
23.02.2023 до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" визнання додаткових угод недійсними та стягнення 236 106,60 грн, якою прокурор просить:
- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 05.10.2020 до Договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 1 від 01.04.2020, укладену між Новобілоуською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04411898) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (код ЄДРПОУ 41427817);
- визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 05.10.2020 до Договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 1 від 01.04.2020, укладену між Новобілоуською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04411898) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (код ЄДРПОУ 41427817);
- визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 23.10.2020 до Договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 1 від 01.04.2020, укладену між Новобілоуською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04411898) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (код ЄДРПОУ 41427817);
- визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 02.12.2020 до Договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 1 від 01.04.2020, укладену між Новобілоуською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04411898) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (код ЄДРПОУ 41427817);
- визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 24.12.2020 до Договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 1 від 01.04.2020, укладену між Новобілоуською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04411898) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (код ЄДРПОУ 41427817);
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (код ЄДРПОУ 41427817) на користь Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04411898) надмірно сплачені кошти в сумі 236106,60 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначає, що при укладенні спірних додаткових угод не було дотримано вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), збільшено ціну природного газа без належного підтвердження коливання ціни після укладення Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 1 від 01.04.2020 і до внесення змін до нього, що суперечать інтересам суспільства в особі територіальної громади Новобілоуської сільської ради, не сприяє раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів і створює загрозу порушення економічних інтересів держави.
Внаслідок неправомірного збільшення ціни з місцевого бюджету Новобілоуською сільською радою Чернігівської області безпідставно та у надмірній сумі сплачено відповідачу бюджетні кошти в сумі 236 106,60 грн. за газове паливо.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.02.2023 відкрите загальне позовне провадження у справі № 927/304/23, підготовче засідання призначено на 20.03.2023, 09:00.
16.03.2023 на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 15.03.2023, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив та зазначив, що спірні додаткові угоди укладені відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі", спірні грошові кошти сплачені позивачем відповідачу на підставі договору та додаткових угод, а, отже, не можуть вважатись безпідставно набутими.
У підготовче засідання 20.03.2023 позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, не з'явився. Від позивача засобами електронного зв'язку до початку судового засідання надійшов лист про розгляд справ без участі його представника. Однак вказаний лист не підписаний ЕЦП, а тому судом не прийнято до уваги. Суд постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 06.04.2023, 08:30.
27.03.2023 на адресу суду від прокурора надійшла відповідь на відзив № 55-75-2925вих23 від 24.03.2023. У відповіді на відзив на позовну заяву прокурор заперечує проти доводів відповідача та вказує, що оспорювані додаткові угоди укладені з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки ціна за одиницю товару збільшувалася без документального підтвердження коливання на ринку.
У підготовче засідання 06.04.2023 позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, не з"явився. Разом з тим, до початку судового засідання від позивача на електронну адресу суду надійшов лист про розгляд справи без участі представника, не підписаний ЕЦП, а тому судом до уваги не прийнятий. Однак, враховуючи наявність поштового повідомлення про вручення ухвали суду, підготовче провадження продовжено без участі позивача. Суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 27.04.2023, 12:40.
До початку судового засідання 27.04.2023, від позивача 25.04.2023 надійшла заява про розгляд справи без його участі. Від відповідача заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції до суду не надходило, про причини неявки в судове засідання не повідомлено. Суд оголосив перерву в судовому засідання з розгляду справи по суті до 18.05.2023, 11:00.
04.05.2023 на адресу суду від Новобілоуської сільської ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника. В клопотанні позивача зазначив, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
У судове засідання 18.05.2023 прибув прокурор та представник відповідача.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
За твердженням прокурора, Новобілоуською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області 13.01.2020 на веб-порталі публічних закупівель «Ргоzоrrо» розміщено оголошення за №UА-2020-01-13-000067-с про намір здійснити закупівлю газового палива обсягом 176 800 м3 за бюджетні кошти та розміщено тендерну документацію з вимогами до учасників та предмету закупівлі.
Відповідно до протоколу розкриття Тендерних пропозицій від 29.01.2020 переможцем торгів визнано ТОВ «Укр Газ Ресурс».
01.04.2020 між Новобілоуської сільською радою Чернігівського району Чернігівської області, Споживач, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс», Постачальник, укладено договір № 1 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів (далі за текстом - Договір).
За умовами п.1.1 Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу, що є бюджетною установою або організацією та є кінцевим споживачем, Газове паливо (ДК 021:2015:09120000-6 -Газове паливо), а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити газ у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором, з урахуванням послуг, передбачених Кодексом газотранспортної системи, затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2493.
Згідно з п. 1.2, 1.3., 3.2, 3.3. Договору річний плановий обсяг постачання газу - до 176800 куб.м. Визначено планові обсяги постачання газу по місяцях. Ціна 1 тис. куб метру газу становить 4677,48 грн, в т.ч. ПДВ. Загальна сума Договору складає 853 320 грн, в т.ч. ПДВ.
Відповідно до п. 11.7. Договору істотні умови цього Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків Споживача; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в цьому Договорі; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в Договорі; 4) продовження строку дії Договору та виконання зобов'язань щодо передання товару у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умовами, що такі зміни призведуть до збільшення суми, визначеної в Договорі; 5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості Товару); 6) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Рlatts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень чинного законодавства у сфері публічних закупівель.
Договір набуває чинності з моменту підписання і діє з 01.04.2020 до 31.12.2020, а в частині проведення розрахунку - до їх повного здійснення.
За пропозицією ТОВ "Чернігів Газ Збут" між відповідачем та позивачем було укладено додаткові угоди щодо зміни ціни до договору, що стосувалися зміни ціни за одиницю товару та обсягів постачання газу, а саме:
Додаткову угоду № 1 від 05.10.2020, за умовами якої збільшено ціну за 1000 куб. м газу до 5284,98 грн, в т. ч. ПДВ, та зменшено об'єм палива до 161,5246 куб. м. Зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди №1 щодо зміни ціни внесено сторонами на підставі експертних висновків Черкаської торгово - промислової палати №О-516/01 від 19.08.2020 та О-587 від 08.09.2020, у яких зазначено діапазон цін на ринку України, що становить 4592,16 грн - 5401,68 грн за 1000 куб.м. газу. Середньозважена ціна на електронних біржових торгах ТБ «Українська енергетична біржа» станом на 19.08.2020 становить 4233,24 грн з ПДВ, а на підставі прейскуранту АТ «Національна АК «Нафтогаз України» станом на серпень 2020 року - 4168,8 грн; зміна приведеної вартості природного газу на європейських хабах станом на 22.08.2020 відносно 07.09.2020 становить 4038,58 грн відносно 6158,10 грн (NCG +52,48 %) та 4079,94 грн відносно 6362,71 грн (ТТF +55,95%). У висновках зазначено, що інформація у експертному висновку має виключно інформаційний характер.
Додаткову угоду № 2 від 05.10.2020, якою внесено зміни до п.п. 1.2 та 3.2 Договору в частині зміни ціни за одиницю товару та зміни річного планового обсягу постачання газу з 15.09.2020. Зокрема, збільшено вартість за 1 тис. куб.м. газу до 5760,63 грн та зменшено обсяг до 148,247858 тис. куб. м. Зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди №2 щодо зміни ціни внесено сторонами на підставі експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати №О-605 від 15.09.2020, у якому зазначено діапазон цін на ринку України, що становить 4990,00 грн - 6345,00 грн за 1000 куб.м. газу. Крім того, зазначено, що у вересні 2020 року (з 01.09 до 14.09.2020) середньозважена ціна на електронних біржових торгах ТБ «Українська енергетична біржа» становила 5142,00 грн - 5473,09 грн за 1000 куб.м. газу. У висновку зазначено, що надана інформація надана має виключно довідковий характер.
Додаткову угоду №3 від 23.10.2020, якої якою внесено зміни до п.п. 1.2 та 3.2 договору в частині зміни ціни за одиницю товару та зміни річного планового обсягу постачання газу з 01.10.2020. Зокрема, збільшено вартість за 1 тис. куб.м. газу до 6300 грн, в т.ч. ПДВ та зменшено обсяг газу до 135,618141 тис. куб м. Зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди № 3, внесено сторонами на підставі експертного висновку № О-662 Черкаської торгово-промислової палати від 01.10.2020, у якому зазначено діапазон вартості природного газу на європейських хабах до кордону України станом на 01.09.2020 та станом на 01.10.2020: ТТF - 5602,99 грн - 6723,82 грн 20,00%); NCG - 5368,89 грн - 6500,45 грн (21,08 %). Крім того, зазначено, що у вересні 2020 року (станом на 30.09.2020) середньозважена ціна місячного ресурсу (з ПДВ) на природний газ становить 4702,90 грн за 1000 куб.м. газу; у жовтні 2020 (станом на 30.09.2020) 5465,55 грн за 1000 куб.м. газу; зміна вартості середньозваженої ціни між вказаними періодами +16,22%. У висновку зазначено, що надана інформація надана має виключно довідковий характер.
Додаткову угоду №4 від 02.12.2020, якою внесено зміни до п.п. 1.2 та 3.2 договору в частині зміни ціни за одиницю товару та зміни річного планового обсягу постачання газу з 01.11.2020. Зокрема, збільшено вартість за 1 тис. куб.м. газу до 6890 грн, з ПДВ, та зменшено обсяг газу до 124,211202 куб.м. Зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди № 4, внесені на підставі експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати№ О-750/01 від 27.10.2020 та № О-750/02 від 28.10.2020, у яких наведено ціни на газ на електронних біржових торгах ТБ «Українська енергетична біржа» на європейських хабах станом на 06.10.2020 - Gaspool - 7198,51 грн, ТТF - 7075,40 грн, NCG - 7054,18 грн та станом на 16.10.2020 - Gaspool - 7631,15 грн, ТТF - 7525,75 грн, NCG - 7441,43 грн. У висновку зазначено, що надана інформація надана має виключно довідковий характер.
Додаткову угоду №5 від 24.12.2020, якою внесено зміни до Договору в частині зміни ціни за одиницю товару з 01.01.2021. Зокрема, збільшено вартість за 1 тис. куб.м. газу до 7544,55грн, а також продовжено строк дії Договору для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в Договорі, укладеному в попередньому році. Зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди № 5, стали експертні висновки Черкаської торгово-промислової палати № О-946/01 від 15.12.2020 та №О-946/02 від 15.12.2020, у якому наведено ціни на газ на електронних біржових торгах ТБ «Українська енергетична біржа» на європейськиї хабах до кордону України станом на 01.11.2020 Gaspool - 7185,26 грн, ТТF - 7096,40 грн, NCG - 6956,76 грн; станом на 01.12.2020 - Gaspool - 8039,84 грн, ТТF - 8070,21 грн, NCG - 7957,39 грн; станом на 15.12.2020 - Gaspool - 8660,70 грн, ТТF - 8690,85 грн, NCG - 8509,98 грн. Зміна вартості середньозваженої ціни між вказаними періодами з 01.11.2020 по 01.12.2020 Gaspool - 11,89%, ТТF - 13,72%, NCG - 14,38%; з 01.12.2020 по 15.12.2020 Gaspool - 7,72%, ТТF - 7,69%, NCG - 6,94%. У висновках зазначено, що надана інформація надана має виключно довідковий характер.
Додатковою угодою № 6 від 30.12.2020 зменшено загальну суму Договору на 529035,16 грн., загальна сума Договору склала 324284,84 грн.
Додатковою угодою № 7 від 01.02.2021 вартість додаткової угоди склала 64850,00 грн, За умовами Додаткової угоди Постачальник передає Споживачу природний газ у 2021 році до 8,5956 тис. куб.м.
За доводами прокурора, внаслідок укладення додаткових угод №№ 1-5 ціну за 1000 куб.м. газового палива (природного газу) збільшено з 4826,47 грн до 7544,55 грн з ПДВ, тобто на 2718,08 грн або на 56,3 % від ціни, визначеної у договорі, у зв'язку з чим обсяг постачання природного газу зменшено із 176800,00 куб.м. до 100103,75 куб.м., тобто на 76696,25 куб.м. або на 43,4%.
На виконання умов договору між позивачем та відповідачем підписано Акти прийому-передачі природного газу №УГР00000972 від 21.05.2020 обсяг 0,729060 тис. куб. м. газу на суму 3518,78 грн; № УГР00002353 від 16.11.2020 обсяг 1,679230 тис. куб. м. газу на суму 10579,15 грн; № УГР00002718 від 24.12.2020 обсяг 18,019860 тис. куб. м. газу на суму 124156,91 грн; № УГР00002932 від 24.12.2020 обсяг 26,999984 тис. куб. м. газу на суму 186030,00 грн; Акт № УГР00000266 від 2021 року обсяг 45,982910 тис. куб м. газу на суму 346920,64 грн; № УГР00000495 від 15.03.2021 обсяг 2,957900 тис. куб м. газу на суму 22316,04 грн; та за Актом звірки взаєморозрахунків від 01.02.2021, що підписаний сторонами та скріплений печатками, заборгованість Новобілоуської сільської ради перед ТОВ «УкрГазРесурс», за яким неоплаченими залишились 3,734807 тис. куб. м. газу.
Новобілоуська сільська рада перерахувала ТОВ «Укр Газ Ресурс» за отриманий природний газ платіжними дорученнями № 1039 від 22.05.2020 кошти в сумі 2666,14 грн, №1040 від 22.05.2020 кошти в сумі 852,64 грн, №2343 від 17.11.2020 кошти в сумі 698,23 грн, № 2344 від 17.11.2020 кошти в сумі 201,66 грн.,№ 2345 від 17.11.2020 кошти в сумі 9679,26 грн., №2963 від 24.12.2020 кошти в сумі 6810,63 грн., № 2964 від 24.12.2020 кошти в сумі 3608,50 грн.; №2965 від 24.12.2020 кошти в сумі 113737,78 грн, № 2966 від 24.12.2020 кошти в сумі 13706,46 грн., №2967 від 24.12.2020 кошти в сумі 13954,57 грн., № 2968 від 24.12.2020 кошти в сумі 158368,97 грн.; № 137 від 02.02.2021 кошти в сумі 25732,82 грн., № 3108 від 26.08.2021 кошти в сумі 27723,38 грн., №3113 від 26.08.2021 кошти в сумі 25444,09 грн.; №3114 від 26.08.2021 кошти в сумі 293753,17 грн., № 704 від 15.03.2021 кошти в сумі 22136,04 грн. Всього Новобілоуська сільська рада сплатила ТОВ «Укр Газ Ресурс» за отриманий природний газ кошти в сумі 719254,34 грн за 100,103751 тис. куб. м. газу.
Як зазначає прокурор, внаслідок укладення додаткових угод №1 від 05.10.2020, №2 від 05.10.2020, №3 від 23.10.2020, № 4 від 02.12.2020, №5 від 24.12.2020, якими збільшено ціну, позивачем з місцевого бюджету сплачено відповідачу кошти у сумі 719254,34 грн. (з ПДВ). Обрахунок здійснено виходячи з первісної ціни у договорі за 1 куб.м - 4826,47 грн. (з ПДВ), без урахування додаткових угод. Новобілоуська сільська рада за переданий природний газ об'ємом 100103,751 тис. куб.м. за первісною ціною в договорі повинна була сплатити 483147,75 грн. з ПДВ, у той час фактично сплатила 719254,34 грн. А отже, кошти в сумі 236106,59 грн., в разі визнання додаткових угод недійсними, підлягають стягненню з ТОВ «Укр Газ Ресурс» на користь Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області та поверненню до бюджету на підставі ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.
Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.
Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку передбаченому цим Законом здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема загальних інтересів суспільства та держави.
Відповідно до частин 3, 4 статті 53 ГПК України в визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою в справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення в справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).
Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):
"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або в випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора в цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує - наскільки участь прокурора в розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачена важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п.3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.
Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді в виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.3 частини 2 статті 129 Конституції України).
Положення п.3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
У Рішенні Конституційного Суду України в справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба в здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п.3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах.
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого в статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко невизначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо в сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
За частинами 4 та 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
В даній справі прокурор подав позов в особі Новобілоуської сільської ради через неналежне здійснення нею заходів щодо захисту інтересів держави.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі бюджету, фінансів і цін, зокрема, віднесено фінансування видатків з місцевого бюджету в установленому законом порядку (п.4 частини 1 статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування).
Матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є в комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.
Зазначені прокурором у позові порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» завдають шкоди територіальній громаді в вигляді незаконних витрат бюджетних коштів, унеможливлюють їх раціональне та ефективне використання і здатне спричинити істотну шкоду інтересам територіальної громади.
Новобілоуська сільська рада як орган місцевого самоврядування, є розпорядником бюджетних коштів у розумінні статті 22 Бюджетного кодексу України, що уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, водночас, зобов'язана ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави в бюджетній сфері.
Новобілоуська сільська рада, укладаючи оспорювані додаткові угоди до договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №1, які за доводами прокурора суперечать вимогам п.2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», сприяла порушенню інтересів територіальної громади. Тобто селищна рада є органом, до компетенції якого віднесені повноваження контролю за використанням виділених їй бюджетних коштів, при цьому, неналежно їх реалізує.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (п.38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру").
Чернігівська окружна прокуратура зверталася до Новобілоуської сільської ради листом від №7363вих22 від 13.12.2022 з повідомленням про те, що внаслідок укладення спірних додаткових угод було порушений п.2 частини 5 статті 41 Закону «Про публічні закупівлі», та просила надати інформацію про вжиття заходів щодо усунення вказаних порушень
Новобілоуська сільська рада, на звернення прокурора, листом №03-08/744 від 20.12.2022 повідомила, що не зверталась та не планує в найближчий час звертатись до суду із позовом про визнання недійсними додаткових угод до Договору та стягнення надмірно сплачених коштів.
Суд вважає, що такі дії позивача свідчать про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави.
З урахуванням наведених обставин, суд вважає, що прокурор правильно визначив позивача у цій справі, оскільки Новобілоуська сільська рада є замовником послуг при здійсненні процедури закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів за законодавством України, є стороною укладеного Договору та оскаржуваних додаткових угод до нього, та саме на її користь мають бути стягнуті надмірно перераховані кошти.
Підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача як органу, який є стороною спірних правочинів, юридичною особою, що може від свого імені придбати майнові права та нести обов'язки, є розпорядником бюджетних коштів та здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок коштів місцевого бюджету за законодавством України і має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.
Таким чином, компетентний орган був обізнаний з фактом порушення законодавства в сфері публічних закупівель, та у позивача було достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте останні самостійно не захистили інтереси держави в суді.
У порядку частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор, попередньо, до звернення до суду, повідомив позивача листом №55-75/476вих23 від 16.01.2023 про намір подати позов в інтересах держави в особі Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області до ТОВ "Укр Газ Ресурс" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно отриманих коштів.
За таких обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення прокурором факту бездіяльності Новобілоуської сільської ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави.
Суд врахував, що можливість використання відповідачем безпідставно набутого майна, яким виступають у даному випадку грошові кошти, становить суспільний інтерес. Разом з тим, потенційно факт перерахування відповідачу зайвих бюджетних коштів порушує вимоги чинного законодавства, принципи максимальної економії та ефективності, а тому призводить до протиправного витрачання бюджетних коштів, унеможливлює їх раціональне та ефективне використання, що підриває фінансово-економічні основи держави. З наведеного слідує, що при вирішенні даного спору наявний як державний, так і суспільний інтерес.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до п. 6 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» № 114-ІХ від 19.09.2019, договори про закупівлю, укладені у порядку та на умовах, установлених до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на який такі договори були укладені. Зміни до таких договорів вносяться у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону.
Як встановлено судом, спірні додаткові угоди укладено, 05.10.2020, 23.10.2020, 02.12.2020, 24.12.2020, тобто після введення в дію Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» № 114-ІХ від 19.09.2019, а тому виконання договору здійснювалося відповідно до положень Закону України «Про публічні закупівлі» у новій редакції.
В частині першій ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 185 Господарського кодексу України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частинами 4, 5 ст. 656 Цивільного кодексу України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.
У даній справі сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Положеннями статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.
Вказаний Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі").
Відповідно до частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії; 3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку; 6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.
У зв'язку з необхідністю забезпечення потреб оборони під час дії правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях можуть бути змінені істотні умови договору про закупівлю (після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі) замовником за яким є суб'єкт, визначений у частині першій статті 2 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", а саме: обсяг закупівлі, сума договору, строк дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг.
У абзаці 2 частини 3 ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Отже, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме за пунктом 2 частини 5 наведеної норми - у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку.
Як встановлено судом, сторони у п.11.7 Договору погодили, істотні умови Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків Споживача; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в цьому Договорі; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в Договорі; 4) продовження строку дії цього Договору та виконання зобов'язань щодо передання товару у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, в тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в Договорі; 5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості Товару); 6) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень чинного законодавства у сфері публічних закупівель.
Враховуючи зазначене, відповідач повинен довести належними доказами наявність підстав для внесення змін до договору в частині збільшення ціни товару та для застосування пункту 2 частини 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 924/1240/18 з подібних правовідносин вказав, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (п. 8.10 постанови).
Суд встановив, що станом на момент підписання договору сторони погодили всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов'язань за договором відповідно до вимог частини 3 статті 180 Господарського кодексу країни та Закону України "Про публічні закупівлі".
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт укладання між відповідачем та позивачем додаткових угод №1 - №5 до договору, якими було збільшено ціну за 1 куб. м. газового палива (природного газу) більш ніж на 10 %, а саме: від 05.10.2020, від 23.10.2020, від 02.12.2020, від 24.12.2020.
Обґрунтуванням укладання додаткових угод послугували надані відповідачем експертні висновки Черкаської торгово-промислової палати від 19.08.2020 № О-516/01, від 08.09.2020 № О-587, від 15.09.2020 № О-605, від 01.10.2020 № О-662, від 27.10.2020 № О-750/01, від 28.10.2020 № О-750/02, від 15.12.2020 № О-946/01, від 15.12.2020 № О-946/02.
Суд, дослідивши зазначені документи, погоджується з доводами прокурора про те, що зазначені документи не містять інформації щодо коливання ціни на природний газ в бік її збільшення в період з дати укладання договору (01.04.2020) до дати укладання спірних додаткових угод №1 від 05.10.2020, №2 від 05.10.2020, № 3 від 23.10.2020, №4 від 02.12.2020, №5 від 24.12.2020.
У зазначених експертних висновках Черкаської торгово-промислової палати наведена інформація фактично не містить підтвердження коливання вартості газового палива з дати укладання Договору до моменту підписання додаткових угод та не є документальним обґрунтуванням зростання ціни вказаного товару. Відповідач на момент проведення аукціону та укладення договору закупівлі міг та повинен був знати ціну товару на ринку. Крім того, у експертних висновках зазначено про те, що інформація надана у експертному висновку має виключно довідковий характер.
Судом встановлено, що наведені документи не можуть вважатися належним обґрунтуванням для зміни істотних умов договору, оскільки такі документи не містять відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, у них відсутній аналіз вартості природного газу на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами дати укладання договору, чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни природного газу на ринку, у зв'язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Таким чином, необхідність внесення зазначених змін ціни не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально.
Суд також зазначає, що укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.
Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі".
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.02.2020 у справі № 913/166/19.
Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма (ч. 4 ст. 36 Закону "Про публічні закупівлі") застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.08.2021 у справі № 912/994/20 з подібних правовідносин виклав правову позицію про те, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця (п. 57 постанови).
Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону "Про публічні закупівлі".
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що при укладенні Новобілоуською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» спірних додаткових угод до договору на постачання для потреб непобутових споживачів № 1 від 01.04.2020, сторони не дотримали вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки безпідставно змінили істотні умови договору, кожного разу при укладенні додаткових угод сторонами договору належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни природного газу в період виконання умов договору. Сторонами договору не підтверджено належними доказами коливання ціни природного газу і під час розгляду цієї справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина 2 ст. 20 Господарського кодексу України серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У той же час, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.
Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) згідно із ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або частково.
Законодавство про публічні закупівлі встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного на відкритих торгах. Споживач (Новобілоуська сільська рада) як сторона Договору, розпоряджався не власними коштами, а коштами бюджету, тобто коштами відповідної громади. Відтак, таке розпорядження було неефективним, здійсненим на шкоду інтересам держави та громади, з порушенням норм Закону України "Про публічні закупівлі" та засад цивільного законодавства (добросовісного користування правами), з огляду на що, додаткові угоди №1 від 05.10.2020, №2 від 05.10.2020, № 3 від 23.10.2020, №4 від 02.12.2020, №5 від 24.12.2020 укладено з порушенням вимог п.2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», то відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, вказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними.
За наведених у їх сукупності обставин суд доходить висновку про те, що позовні вимоги у частині визнання недійсними додаткових угод №1 від 05.10.2020, №2 від 05.10.2020, № 3 від 23.10.2020, №4 від 02.12.2020, №5 від 24.12.2020 до договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 1 від 01.04.2020 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 2326106,60 грн.
Відповідно до вимог ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
За приписами ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Відповідно до частини першої статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Недійсність спірних додаткових угод №1 від 05.10.2020, №2 від 05.10.2020, № 3 від 23.10.2020, №4 від 02.12.2020, №5 від 24.12.2020 означає, що зобов'язання сторін регулюються виключно Договором, тобто і поставка газу, і його оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної редакції укладеного Договору.
Відповідно до умов Договору відповідач повинен був поставити позивачу 176800,00 куб.м газу за ціною 4826,47 грн, в т.ч .ПДВ за 1 тис. куб. м.
Як встановив суд, відповідачем поставлено позивачу природний газ обсягом 100103,751 куб.м загальною вартістю 719254,34 грн. за актами: №УГР00000972 від 21.05.2020 обсяг 0,729060 тис. куб. м. газу на суму 3518,78 грн; № УГР00002353 від 16.11.2020 обсяг 1,679230 тис. куб. м. газу на суму 10579,15 грн; № УГР00002718 від 24.12.2020 обсяг 18,019860 тис. куб. м. газу на суму 124156,91 грн; № УГР00002932 від 24.12.2020 обсяг 26,999984 тис. куб. м. газу на суму 186030,00 грн; Акт № УГР00000266 від 2021 року обсяг 45,982910 тис. куб м. газу на суму 346920,64 грн; № УГР00000495 від 15.03.2021 обсяг 2,957900 тис. куб м. газу на суму 22316,04 грн; та за Актом звірки взаєморозрахунків від 01.02.2021, що підписаний сторонами та скріплений печатками, заборгованість Новобілоуської сільської ради перед ТОВ «УкрГазРесурс», за яким неоплаченими залишились 3,734807 тис. куб. м. газу. А отже, різниця між ціною, яку було фактично сплачено позивачем та ціною, яка повинна була сплачуватися за первинним договором становить 236106,60 грн.
Враховуючи викладене, внаслідок укладення додаткових угод №1 від 05.10.2020, №2 від 05.10.2020, №3 від 23.10.2020, №4 від 02.12.2020, №5 від 24.12.2020 до Договору Новобілоуською сільською радою надміру сплачено кошти, у сумі 236106,60 грн.
Відповідно, отримана відповідачем оплата у сумі 236106,60 грн за товар, який не був поставлений відповідачем, підлягає стягненню з відповідача на підставі частини першої статті 670 Цивільного кодексу України.
За змістом пункту 11.1. Договору він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" в інформаційній платформі Оператора ГТС, з 01.04.2020 до 31.12.2020, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Оскільки між сторонами існують договірні відносини, то правовою підставою для задоволення вимог про стягнення надмірно сплачених коштів (коштів, сплачених за товар, який так і не було поставлено) є ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, від 22.06.2022 у справі № 917/1062/21, від 07.09.2022 у справі №927/1058/21.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача коштів у розмірі 236106,60 грн підлягають задоволенню.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно з п.5 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки за висновком суду визнані недійсними додаткові угоди були підписані внаслідок неправомірних дій обох сторін в однаковій мірі, як ТОВ «Укр Газ Ресурс», так і Новобіулоської сільської ради, суд вважає, що судові витрати мають бути покладені на відповідача та позивача у рівних частинах.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 05.10.2020 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 1 від 01.04.2020, укладену між Новобілоуською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04411898) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (код ЄДРПОУ 41427817).
3. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 05.10.2020 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 1 від 01.04.2020, укладену між Новобілоуською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області (код СДРПОУ 04411898) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (код ЄДРПОУ 41427817).
4. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 23.10.2020 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 1 від 01.04.2020, укладену між Новобілоуською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04411898) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (код ЄДРПОУ 41427817).
5. Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 02.12.2020 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 1 від 01.04.2020, укладену між Новобілоуською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04411898) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (код ЄДРПОУ 41427817).
6. Визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 24.12.2020 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 1 від 01.04.2020, укладену між Новобілоуською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04411898) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (код ЄДРПОУ 41427817).
7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (вул. Новокостянтинівська, 13/10, офіс 201, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 41427817) на користь Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (вул. Свиридовського, 54, с. Новий Білоус, Чернігівського району, Чернігівської області, 15501, код ЄДРПОУ 04411898) грошові кошти в сумі 236 106,60 грн.
8. Стягнути з Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (вул. Свиридовського, 54, с. Новий Білоус, Чернігівського району, Чернігівської області, 15501, код ЄДРПОУ 04411898) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного,9, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 02910114) судовий збір у сумі 8480,81 грн.
9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс"( вул. Новокостянтинівська, 13/10, офіс 201, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 41427817) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного,9, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 02910114) судовий збір у сумі 8480,81 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесу ального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 24.05.2023.
Суддя М.В. Фесюра
Веб адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/