Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" травня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/1034/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Сервіс" (61003, м. Харків, вул. Університетська, буд. 31)
про cтягнення 285601,65 грн.
без виклику учасників справи
На розгляд Господарського суду Харківської області подано позовну заяву Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Сервіс" про стягнення 285601,65 грн. за період з січня 2022 по квітень 2022 року.
Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи складається з витрат зі сплати судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 4284,02 грн.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №13379 від 01.11.2009 в частині здійснення повної та своєчасної сплати вартості теплової енергії.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.03.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до статті 80 ГПК України на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України.
Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом. При цьому, суд зазначає, що копію ухвали господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 24.03.2023, яку було надіслано на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, було вручено відповідачу, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено судом до матеріалів справи.
Отже, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Відтак, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позовну заяву, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
01.11.2009 між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріал Сервіс" (надалі - відповідач, споживач) було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №13379 (надалі - договір), відповідно до умов пункту 1 якого, теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.
Пунктом 2.1. договору визначено, що теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року; кондиціювання повітря - по мірі необхідності та наявної технічної можливості.
Умовами пункту 5.1. договору передбачено, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом (опалення, гаряче водопостачання) згідно з додатком 4.
Відповідно до пункту 5.3. договору споживач, що має прилади комерційного обліку, щомісячно подає до теплопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку 5 до договору.
Пунктом 6.1. договору зазначено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій або іншій формі, яка не суперечить чинному законодавству України, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів, діючих на період постачання теплової енергії, та на підставі показань приладів обліку теплової енергії, а при їх відсутності - виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень.
Згідно з пунктом 6.3. договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Умовами пункту 6.4. договору погоджено, що споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду самостійно, ініціативним дорученням сплачує теплопостачальній організації вартість, зазначеної в додатку 1 до договору кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює: до 28-го числа поточного місяця, при розрахунках за показниками приладів обліку; до 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим, при відсутності приладів комерційного обліку.
Відповідно до пункту 6.5. договору розрахунки за показниками приладів комерційного обліку: якщо фактичне використання теплової енергії більше, ніж зазначене в договорі, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 28-го числа поточного місяця; якщо фактичне споживання теплової енергії нижче від сплаченого зазначеного в договорі обсягу, вартість такого перевищення зараховується в рахунок оплати заявленого обсягу періоду, наступного за розрахунковим; якщо сумарне годинне договірне теплове навантаження перевищує 2,0 Гкал/годину споживач самостійно сплачує вартість теплової енергії за фактичними показниками приладів комерційного обліку подекадно.
Пунктом 10.1., 10.4. договору визначено, що договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2010 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін.
Умовами пункту 11.6. договору зазначено, що додатки номер 1, 2, 3, 4, 5 є невід'ємними частинами даного договору.
Додатком №1 від 01.11.2009 до договору №13379 від 01.11.2009 сторони погодили та визначили обсяги постачання теплової енергії споживачу.
Додатком №2 від 01.11.2009 до договору №13379 від 01.11.2009 визначено схему межі поділу теплової енергії, технічні характеристики теплотраси та підписано Акт розмежування межбалансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін.
Додатком №3 від 01.11.2009 до договору №13379 від 01.11.2009 сторони погодили умови припинення постачання теплової енергії.
Додатком №4 від 01.11.2009 до договору №13379 від 01.11.2009 сторонами визначено та погоджено об'єкт теплоспоживання по вул. Університетська, 31, рахунок №17800-5762.
Додатком №5 від 01.11.2009 до договору №13379 від 01.11.2009 погоджено умови обліку теплової енергії при наявності вузла обліку та експлуатації вузла обліку теплової енергії.
На підставі Акту підключення споживача №178/12071 від 12.11.2021 у зв'язку із початком опалювального періоду проведено підключення опалення споживача.
На підставі Акту відключення споживача №178/13517 від 15.04.2022 у зв'язку із закінченням опалювального періоду проведено відключення опалення споживача.
В обґрунтування позовних вимог позивачем у позовній заяві зазначається про належне виконання постачальником взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №13379 від 01.11.2009 щодо поставки відповідачу теплової енергії на потреби опалення. При цьому позивачем зазначено, що відповідачем порушено взяті на себе договірні зобов'язання в частині здійснення своєчасної та повної сплати вартості спожитої теплової енергії, а тому за відповідачем обліковується заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 285601,65 грн. за період з січня 2022 по квітень 2022 року, яка залишається не сплаченою.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчить про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.
Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 509 ЦК України унормовано, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Як зазначено в статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Пунктом 2 статті 275 ГК України, Законом України "Про теплопостачання" передбачено, що споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем.
Згідно з частиною 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частинами 6, 7 статті 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Закон України "Про теплопостачання" визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Постачання теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
Відповідно до положень статті 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі. При цьому, вказана норма права покладає на споживача обов'язок щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Тобто, зміст зазначеного закону не передбачає безоплатного споживання теплової енергії та зобов'язує споживачів здійснювати оплату за фактично отриману теплову енергію.
За приписами статті 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як зазначає позивач, постачання теплової енергії на потреби опалення позивач здійснює на підставі розпоряджень голови Харківської міської ради про початок та кінець опалювальних сезонів 2021-2022 року.
Із матеріалів справи слідує, що на підставі Акту підключення споживача №178/12071 від 12.11.2021 у зв'язку із початком опалювального періоду проведено підключення опалення споживача. Крім того, на підставі Акту відключення споживача №178/13517 від 15.04.2022 у зв'язку із закінченням опалювального періоду проведено відключення опалення споживача.
Зазначені вище Акти №178/12071 від 12.11.2021 та №178/13517 від 15.04.2022 підписано постачальником та споживачем, які містять відтиски печаток.
Разом з тим, матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем було підписано відомості щодо обліку споживання відповідачем теплової енергії, які також скріплено відтисками печаток.
Враховуючи зазначене, позивачем здійснено розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії та оформлено відповідні рахунки-фактури, а саме: №17800-5762 від 14.01.2022 за грудень 2021 у розмірі 40049,39 грн., №17800-5762 від 03.02.2022 за січень 2022 у розмірі 108565,09 грн., №17800-5762 від 17.03.2022 за лютий 2022 у розмірі 77698,75 грн., №17800-5762 від 12.04.2022 за березень 2022 у розмірі 93747,53 грн., №17800-5762 від 10.05.2022 за квітень 2022 у розмірі 22582,01 грн., №17800-5762 від 04.07.2022 за червень 2022 у розмірі - 15045,60 грн., а також акт звіряння відпуску-отримання теплової енергії та розрахунків за її використання, які за допомогою засобів поштового зв'язку було направлено супровідним листом №53/ТП-1306 від 22.12.2022 на адресу відповідача.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, згідно приписів статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами статті 525 ЦК України та частини 7 статті 193 ГК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Нормами частини 1 статті 202 ГК України визначено, що господарське зобов'язання припиняється, окрім іншого виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності до частини 1, 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц зазначив, що принцип належного виконання зобов'язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).
Отже, однією із основних умов виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно з частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.
Зазначені положення законодавства вказують, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов'язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов'язання вважається не виконаним.
Умовами пункту 3.2. договору передбачено, що споживач теплової енергії зобов'язується, зокрема, виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Частиною 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Виходячи із наявних в матеріалах справи належних, допустимих та достовірних доказів, що подані в обґрунтування позовних вимог, суд констатує, що матеріалами справи підтверджено правомірність та обґрунтованість здійсненого позивачем детального розрахунку заборгованості зі сплати вартості спожитої відповідачем теплової енергії у розмірі 285601,65 грн. за період: січень 2022 р. - квітень 2022 р.
Водночас матеріали справи не містять жодних доказів на спростування правомірності та обґрунтованості заявлених позовних вимог, які свідчать про належне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, що визначені погодженими між сторонами умовами договору щодо здійснення своєчасної та повної сплати вартості спожитої теплової енергії у розмірі 285601,65 грн. за період: січень 2022 р. - квітень 2022 р.
При цьому, суд також бере до уваги, що матеріали справи не містять доказів на спростування обґрунтованості застосованого позивачем порядку нарахування та методики розрахунку суми заборгованості за спожиту відповідачем теплову енергію, що відображена у поданому детальному розрахунку та у наведених вище рахунках-фактурах. Крім того, матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем акту звіряння відпуску-отримання теплової енергії та розрахунків за її використання із обґрунтованою відмовою від їх підписання. Будь-яке листування щодо здійснення перерахунку суми боргу, у зв'язку із незгодою відповідача із сумою заборгованості, в матеріалах справи також відсутнє.
Таким чином, із обставин справи та наявних в матеріалах справи належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів судом достеменно встановлено порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №13379 від 01.11.2009 в частині здійснення своєчасної та повної сплати вартості теплової енергії у розмірі 285601,65 грн. за період: січень 2022 р. - квітень 2022 р.
Відтак, оскільки відповідач не здійснив повний розрахунок з позивачем за спожиту теплову енергію, що суперечить договірним зобов'язанням та наведеним вище вимогам законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено права та законні інтереси позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду.
З огляду на вказане вище, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 285601,65 грн. за період: січень 2022 р. - квітень 2022 р. є цілком обґрунтованою, доведеною матеріалами справи, жодним чином не спростованою відповідачем, а тому підлягає задоволенню.
Варто відмітити, що обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.
Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Сервіс" (61003, м. Харків, вул. Університетська, буд. 31, код ЄДРПОУ 35586101) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11, код ЄДРПОУ 31557119) заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 285601,65 грн. та судовий збір у розмірі 4284,02 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "24" травня 2023 р.
Суддя Г.І. Сальнікова