24.05.2023м. СумиСправа № 920/347/22
Господарський суд Сумської області у складі
судді Резніченко О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Бублик Т.Д.,
розглянув заяву №70962947/6 від 28.03.2023 (Вх. №1221 від 07.04.2023) державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам по справі №920/347/22
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вабрі-С»,
про стягнення 140582472 грн 10 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - Пушанко І.О. (в режимі відеоконференції),
від відповідача - Цуканов В.В. (в режимі відеоконференції)
від ПАТ «Укртатнафта» - Сухорук А.М. (в режимі відеоконференції)
від ДВС - не прибув
Суть питання, що вирішується ухвалою суду. Мотиви, з яких суд дійшов вищезазначеного висновку. Законодавство, що підлягає застосуванню.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 12.10.2022 у справі №920/347/22 позов задоволено: з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вабрі-С» на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» стягнуто 104999992 грн 80 коп. основного боргу, 18382190 грн 52 коп. пені, 15620973 грн. 82 коп. інфляційних втрат, 1579314 грн 96 коп. - 3 % річних, 868350 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
25.01.2023 судом було видано відповідний наказ.
07.04.2023 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. (далі за текстом - ДВС) подано до суду заяву №70962947/6 від 28.03.2023 про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам (вх. №1221).
У заяві ДВС просить суд надати дозвіл на звернення стягнення на грошові кошти Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «УКРТАТНАФТА» (код 00152307) у розмірі 1928509,87 грн., з метою виконання наказу Господарського суду Сумської області від 25.01.2023 №920/347/22 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вабрі-С» (майдан Незалежності, буд. 3/1, каб. 106, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 42820076) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (пров. Несторівський, 3-5, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 00135390) 104999992 грн 80 коп. основного боргу, 18382190 грн 52 коп. пені, 15620973 грн. 82 коп. інфляційних втрат, 1579314 грн 96 коп. 3% річних, 868350 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Ухвалою суду від 11.04.2023 розгляд заяви призначено на 17.04.2023 з викликом учасників розгляду справи.
13.04.2023 до суду надійшли пояснення №14/08-676 від 13.04.2023 (вх. №2271/23) ПАТ «УКРТАТНАФТА», у яких підтверджено заборгованість станом на 13.04.2023 перед ТОВ «Вабрі-С» за договором комісії №359/11/2118 від 01.02.2022 в сумі 1928509 грн 87 коп.
У поясненнях від 13.04.2023 (вх. №302 від 13.04.2023) позивач просить суд задовольнити заяву ДВС у повному обсязі.
17.04.2023 від відповідача до суду надійшли заперечення по справі від 14.04.2023 (вх. №2310/23), у яких він просить суд відмовити у задоволенні заяви ДВС повністю.
21.04.2023 від ПАТ «Укртатнафта» надійшли письмові пояснення (вх. №2452/23).
25.04.2023 від позивача до суду надійшли письмові пояснення (вх. 336).
09.05.2023 від ПАТ «Укртатнафта» надійшли письмові пояснення (вх. №2819/23).
У судових засіданнях 17.04.2023, 01.05.2023, 10.05.2023 оголошувалась перерва в розгляді заяви.
18.05.2023 від ПАТ «Укртатнафта» до суду надійшли оригінали доказів (вх №3038/23).
24.05.2023 від відповідача до суду надійшли пояснення (вх №3152/23) ,у яких він просить суд відмовити в задоволенні заяви повністю.
Крім того, від представника відповідача 24.05.2023 надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку (вх №1792).
Відповідно до ст. 197 ГПК України, учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою.
Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.
Учасники справи беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
Згідно зі ст.ст. 42, 197 ГПК України, суд задовольняє клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАБРІ-С» про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №1792 від 24.05.2023) у справі №920/347/22 з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеоконференцзв'язку ЄСІТС за посиланням на офіційному вебпорталі «Судова влада України» https://vkz.court.gov.ua.
У судове засідання 24.05.2023 представник ДВС не прибув.
Після дослідження матеріалів заяви, суд дійшов висновку, що заява задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Мотиви, з яких суд дійшов вищезазначеного висновку. Законодавство, що підлягає застосуванню.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, положень частини першої статті 18, частини першої статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон України №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Видані господарським судом накази підлягають примусовому виконанню органами державної виконавчої служби (державними виконавцями) відповідно до вимог Закону № 1404-VIII.
Закон України №1404-VIII передбачає низку заходів примусового виконання рішень, серед яких, зокрема, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами (пункт 1 частини першої статті 10 Закону України № 1404-VIII).
Виконуючи рішення суду, виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом. За ухилення від виконання розпоряджень виконавця особа, в якої перебуває майно боржника, несе відповідальність відповідно до закону (частини перша, четверта та п'ята статті 53 Закону № 1404-VIII).
Порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, визначено статтею 336 ГПК України. Так, суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Заява розглядається судом протягом десяти днів з дня її надходження. Суд розглядає заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в судовому засіданні з викликом такої особи та учасників справи, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи за умови належного їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. За заявою стягувача суд може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Про задоволення заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, або про відмову у її задоволенні суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви судове рішення може бути виконано шляхом звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі в межах заборгованості такої особи перед боржником. Звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є підставою для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню в розмірі стягнутої суми.
Суд під час розгляду заяви державного виконавця по справі звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 08.11.2019 у справі №910/7023/19, відповідно до якої особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою.
Також суд звертається до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.07.2021 у справі №905/1642/19, де вказано, що подана в порядку статті 336 ГПК України виконавцем чи стягувачем заява про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є по суті вимогою про стягнення коштів з такої особи з визначених законом підстав, що у разі її задоволення судом має відповідати та забезпечувати досягнення мети виконавчого провадження - реальне виконання судового рішення, шляхом стягнення грошових коштів з особи, яка має заборгованість перед боржником.
У цій судовій процедурі процесуальний закон, визначаючи її ініціатора, у статті 336 ГПК України ототожнює виконавця та стягувача, презюмуючи єдність їх мети у застосуванні цього заходу.
Системний аналіз приписів частини першої статті 336 ГПК України свідчить про те, що такий спеціальний порядок звернення стягнення на грошові кошти передбачений законодавцем задля неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, виключно, з метою фактичного виконання рішення суду.
З огляду на положення вказаних норм, під час розгляду заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам відповідно до частини першої статті 336 ГПК України, предметом дослідження суду, у даному випадку, має бути факт наявності заборгованості, що підтверджується належними доказами, які відповідають вимогам статей 76-79 ГПК України, зокрема, це може бути відповідне рішення суду, або факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти, на які стягувач чи виконавець просить звернути стягнення.
Послідовна та стала правова позиція щодо предмета дослідження у даній категорії справ щодо застосування положень статті 336 ГПК України висловлена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2020 у справі №910/5300/17, постановах Верховного Суду від 23.07.2018 у справі №925/1048/17, від 11.09.2019 у справі №902/1260/15, від 01.08.2019 у справі №927/313/18, від 06.02.2020 у справі №913/381/18.
На підтвердження факту наявності заборгованості ПАТ «Укртатнафта» перед ТОВ «Вабрі-С» у розмірі 1928509 грн 87 коп. учасниками розгляду заяви подані наступні докази:
- Договір комісії №359/11/2118 від 01.02.2022 між ПАТ «Укртатнафта» та ТОВ «Вабрі-С» (копія);
- Специфікації до договору комісії від 01.02.2022 від 17.03.2022, 26.03.2022, 01.04.2022, 04.04.2022, 01.05.2022, 01.06.2022, 01.07.2022, 01.08.2022, 01.09.2022, 01.10.2022 (копії);
- Акти на компенсації витрат до договору комісії №1/07 від 31.07.2022 на суму 943523 грн 54 коп., №1/08 від 31.08.2022 на суму 1719638 грн 77 коп. (копії);
- Акт виконаних робіт (наданих послуг) №1/08 від 31.08.2022 на суму 82602 грн 20 коп. (копія);
- Лист ПАТ «Укртатнафта» до ПАТ «Укрнафта» №14/02-585 від 23.03.2023 про кредиторську заборгованість (копія);
- Довідка ПАТ «Укртатнафта» щодо оперативної кредиторської заборгованості станом на 15.03.2023 (копія).
09.05.2023 електронною поштою разом із поясненнями по справі ПАТ «Укртатнафта» надало суду:
- копії актів виконаних робіт до договору комісії №№1/02-1/08 на загальну суму 258000 грн 01 коп.;
- копії акті на компенсацію витрат до договору комісії №№1/02-1/08 на загальну суму 4470509 грн 77 коп.
На копіях актів міститься засвідчу вальний напис представника ПАТ «Укртатнафта» - адвоката Сухорук А.М. (т. 2, а.с.14-17).
Також була подана копія платіжної інструкції №80129 від 30.09.2022 на перерахування ТОВ «Вабрі-С» від ПАТ «Укртатнафта» 2800000 грн 00 коп. із призначенням платежу «Оплата за послуги зг. договору 359/11/2118 від 01.02.22 р. ПДВ 20% 466666,67 грн.» (т. 2, а.с. 13).
Крім цього, подані копії:
- Договору комісії №359/11/2118 від 01.02.2022 (т.2, а.с. 28);
- Звітів комісіонера№№1/02-1/08 про реалізацію нафтопродуктів згідно договору комісії (т.2., а.с. 29-32).
На копіях договору та звітів у наявності підписи та печатки ТОВ «Вабрі-С» та ПАТ «Укртатнафта».
Представник ПАТ «Укртатнафта» в судовому засіданні надавав усні пояснення, що договір, звіти комісіонера були підписані представниками ТОВ «Вабрі-С» та ПАТ «Укртатнафта» за допомогою засобів електронного зв'язку.
Однак суд критично оцінює пояснення представника ПАТ «Укртатнафта» з огляду на наступне:
Правове регулювання правовідносин у сфері укладення електронних правочинів та електронних договорів здійснюється головним чином за допомогою Цивільного та Господарського кодексів України, Законів «Про електронну комерцію» та «Про електронні документи та електронний документообіг».
Визначення терміну «електронний договір» міститься у п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до зазначеної норми, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Зазначене визначення схоже за змістом з визначенням терміну «договір» у ст. 626 Цивільного кодексу України, різниця полягає лише в електронній формі укладення.
Електронна форма договору полягає в інформації, яка зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Воля сторін на укладення такого договору виражається за допомогою засобів електронного зв'язку.
Електронні договори та електронні правочини можуть укладатися в інформаційно-телекомунікаційних системах (системи, які виконують обробку інформації під час укладення електронного правочину, наприклад, інтернет-магазин) чи за допомогою обміну електронними документами та листами (ст. 207 Цивільного кодексу України). Щодо господарських договорів, то ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускає їх укладення у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення такого виду договорів.
Законодавець вирізняє можливість створення електронного договору у вигляді окремого електронного документа та можливість висловлення власної волі на здійснення правочину за допомогою засобів електронної комунікації, таких як надсилання електронних листів та повідомлень.
З наведеного можна зробити висновок, що національне законодавство передбачає можливість укладення договорів у електронній формі. Електронний договір має містити усі істотні умови, встановлені чинним законодавством для такого виду договорів.
Однією з умов належного укладення електронного договору є його підписання.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», підписати електронний правочин можна за допомогою:
- Електронного підпису;
- Електронно-цифрового підпису;
- Електронного підпису одноразовим ідентифікатором;
- Аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Визначення наведених підписів міститься у ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію».
ПАТ «Укртатнафта» не подано доказів підписання договору комісії за допомогою засобів електронного зв'язку відповідно до зазначених приписів законодавства.
До того ж, 18.05.2023 до суду від ПАТ «Укртатнафта» надійшли оригінали доказів, а саме:
1. акт виконаних робіт (наданих послуг) №1/02 від 28.02.2022 на суму 43,50 грн;
2. акт виконаних робіт (наданих послуг) №1/03 від 31.03.2022 на суму 25545,40грн;
3. акт виконаних робіт (наданих послуг) №1/04 від 30.04.2022 на суму 70498,80грн;
4. акт виконаних робіт (наданих послуг) №1/05 від 31.05.2022 на суму 22908,90 грн;
5. акт виконаних робіт (наданих послуг) №1/06 від 30.06.2022 на суму 14570,30 грн;
6. акт виконаних робіт (наданих послуг) №1/07 від 31.07.2022 на суму 41831,00 грн;
7. акт виконаних робіт (наданих послуг) №1/08 від 31.08.2022 на суму 82602,20 грн;
8. акт на компенсацію витрат №1/02 від 28.02.2022 на суму 345,56 грн;
9. акт на компенсацію витрат №1/03 від 31.03.2022 на суму 230521,69 грн;
10. акт на компенсацію витрат №1/04 від 30.04.2022 на суму 712 319,88 грн;
11. акт на компенсацію витрат №1/05 від 31.05.2022 на суму 420057,59 грн;
12. акт на компенсацію витрат №1/06 від 30.06.2022 на суму 444 102,74 грн;
13. акт на компенсацію витрат №1/07 від 31.07.2022 на суму 943 523,54 грн;
14. акт на компенсацію витрат №1/08 від 31.08.2022 на суму 1719 638,77 грн.
Під час дослідження та візуального огляду поданих оригіналів доказів суд встановив, що на всіх оригіналах від імені комітента (ПАТ «Укртатнафта») підпис Пінчука А.І. виконано за допомогою факсиміле. У судовому засіданні представник ПАТ «Укртатнафта» підтвердив зазначений факт.
Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису допускається у випадках, встановлених законом або за письмовою згодою сторін у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У той же час, оригіналу договору комісії №359/11/2118 від 01.02.2022 для огляду в судовому засіданні не подано, що позбавляє суд можливості перевірити правомірність використання факсимільного підпису на поданих ПАТ «Укртатнафта» актах.
Відповідно до ч.6 ст. 91 ГПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.
Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Крім цього, представник ТОВ «Вабрі-С» категорично заперечує проти наявності у товариства підписаного договору та специфікацій до договору з боку уповноважених осіб ТОВ «Вабрі-С». Також він заперечує проти розміру заборгованості ПАТ «Укртатнафта» перед ТОВ «Вабрі-С» у сумі 1928509 грн 87 коп. та зазначає, що за даними ТОВ «Вабрі-С» розмір заборгованості є іншим.
Тому суд дійшов висновку про непідтвердженість поданими доказами беззаперечності заборгованості ПАТ «Укртатнафта» перед ТОВ «Вабрі-С», що є підставою для відмови у задоволенні заяви державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам по справі №920/347/22 (вх.№1221 від 07.04.2023)
Керуючись ст. ст. 234, 235, 336 ГПК України, суд
1. У задоволенні заяви державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам по справі №920/347/22 (Вх. №1221 від 07.04.2023) - відмовити повністю.
2. Повернути ПАТ «Укртатнафта» оригінали документів, надані для огляду в судовому засіданні: 1. оригінали актів виконаних робіт (наданих послуг) №1/02 від 28.02.2022, №1/03 від 31.03.2022, №1/04 від 30.04.2022, №1/05 від 31.05.2022, №1/06 від 30.06.2022, №1/07 від 31.07.2022, №1/08 від 31.08.2022 - 7 арк.; 2. оригінали актів на компенсацію витрат №1/02 від 28.02.2022, №1/03 від 31.03.2022, №1/04 від 30.04.2022, №1/05 від 31.05.2022, №1/06 від 30.06.2022, №1/07 від 31.07.2022, №1/08 від 31.08.2022-7 арк.
3. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Дана ухвала може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. ст. 255-257 ГПК України.
Ухвала підписана суддею 24.05.2023.
Суддя О.Ю. Резніченко