Справа № 523/11367/22
Провадження №2/523/1398/23
(заочне)
"22" травня 2023 р. м.Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси
у складі: головуючої - судді Кремер І.О.,
з участю секретаря судового засідання Орлова В.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 24 в м. Одеса в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 523/11367/22 за позовом представника позивача Жекало Ігоря Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
Представник позивача Жекало І.С. в інтересах ОСОБА_1 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Обґрунтовуючи вимоги даного позову вказує на те, що 11.06.2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір позики № О110621-01, відповідно до умов якого останній отримав у позику грошові кошти в розмірі 119380,80 грн., що за курсом продажів дол. США в АТ КБ «ПриватБанк» складає 4389,00 дол. США на день підписання даного Договору із зобов'язанням повернути таку ж суму грошових коштів до 11.12.2021 року без нарахування процентів за користування грошовими коштами на умовах, визначених даним договором. Грошові кошти були отримані позичальником до підписання Договору позики, що визначено самими умовами договору. 11.12.2021 року, сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору позики, якою було змінено строк виконання боргового зобов'язання до 11.06.2022 року. Однак, ОСОБА_2 у визначений Договором строк не виконав взятого на себе зобов'язання, у зв'язку з чим станом на 19.09.2022 року у відповідача виникла заборгованості за порушення умов договору в розмірі 256155,63, з яких: 175121,00 грн. - основна суму боргу (еквівалент 4389,00 дол. США.), 5113,54 грн. - інфляційні збитки, 618,92 грн. - 3 % річних, 75302,07 грн. - неустойка (у розмірі 1% за кожний календарний день існування простроченої заборгованості). Оскільки, відповідач відмовляється в добровільному порядку виконати взяті на себе зобов'язання згідно Договору позики від 11.06.2021 року, просить суд задовольнити даний позов та ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики від 11.06.2021 року в розмірі 256155,63, з яких: 175121,00 грн. - основна суму боргу (еквівалент 4389,00 дол. США.), 5113,54 грн. - інфляційні збитки, 618,92 грн. - 3 % річних, 75302,07 грн. - неустойка (у розмірі 1% за кожний календарний день існування простроченої заборгованості), суму сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.
Ухвалою судді про прийняття цивільної справи до свого провадження від 10.10.2022 року було постановлено проводити розгляд справи у в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 02.03.2023 року було постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача ОСОБА_1 - Жекало І.С. в судове засідання не з'явився. Однак, надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд провести розгляд справи за відсутності сторони позивача, та проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився без поважних причин. Про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, направлялось повідомлення за місцем реєстрації відповідача, однак, згідно поштового повідомлення, адресат за місцем своєї реєстрації відсутній, що вказує на вручення судової повістки належним чином (п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК). Відзив у визначений судом строк відповідач не подав. А тому суд приходить до переконання про можливість розглянути справи у відсутності відповідача згідно вимог ч. 3 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК та ухвалює заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Згідно приписів ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зокрема, одним із різновидів договорів є Договір позики.
По справі встановлено, що 11.06.2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір позики № О110621-01, відповідно до умов якого останній отримав у позику грошові кошти в розмірі 119380,80 грн., що в еквіваленті складає 4389,00 дол. США згідно з офіційним курсом АТ КБ «ПриватБанк» на день підписання даного Договору із зобов'язанням повернути таку ж суму грошових коштів до 11.12.2021 року без нарахування процентів за користування грошовими коштами на умовах, визначених даним договором, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією даного договору.
Суд констатує, що вказаний договір підписаний позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 .
Згідно п. 5 Договору позики від 11.06.2021 року Позичальник зобов'язаний повернути Позикодавцеві суму позики, визначену в п. 1 даного договору відповідно до Графіка повернення Позичальником грошових коштів: 4936,80 грн. (еквівалент 181,50 дол. США) до 11 липня 2021 року включно, 4936,80 грн. (еквівалент 181,50 дол. США) до 11 серпня 2021 року включно, 4936,80 грн. (еквівалент 181,50 дол. США) до 11 вересня 2021 року включно, 4936,80 грн. (еквівалент 181,50 дол. США) до 11 жовтня 2021 року включно, 4936,80 грн. (еквівалент 181,50 дол. США) до 11 листопада 2021 року включно, 94696,80 грн. (еквівалент 3481,50 дол. США) до 11 грудня 2021 року включно.
Згідно п. 12 Договору позики від 11.06.2021 року з метою забезпечення Позичальником виконання своїх зобов'язань за цим Договором, в тому числі, щодо повернення суми позики, можливих штрафних санкцій, Позичальник укладає договір застави транспортного засобу.
Відповідно до п. 13 Договору позики від 11.06.2021 року у випадку невиконання Позичальником зобов'язання за даним договором, даний догові може бути поданий Позикодавцем до стягнення. Звернення стягнення за даним договором здійснюється у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або в судовому порядку. Забезпеченням виконання Позичальником зобов'язань за цим договором є передача в заставу рухомого майна: автомобіль Hyundai, модель Sonata, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , 2010 року випуску, тип - легковий загальний седан -В, колір - чорний, державний номер НОМЕР_2 , та належить «Позичальнику», на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого 21.10.2020 орган, що видав ТСЦ 5142.
Дані обставини також підтверджуються наявною в матеріалах справи копією Договору застави транспортного засобу від 11.06.2021 року посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Бежаном А.В., зареєстрованим в реєстрі за № 1292.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми.
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
В матеріалах справи наявна письмова Розписка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій останній зазначає про те, що отримав позику від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від імені якого діє ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який діє на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бежаном А.В., 11 червня 2021 року у сумі 119380,80 грн., що за курсом продажів доларів США в АТ КБ «ПриватБанк» (1 долар США - 27,20 грн.) на день укладення цього Договору еквівалентно 4389,00 дол. США, і зобов'язується повернути цю суму ОСОБА_1 в строк до 11 грудня 2021 року включно.
Окрім цього, в подальшому між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду від 08.10.2022 року до Договору позики № О110621-01 від 11.06.2021 року відповідно до умов якої, Позикодавець передає у власність Позичальнику, а Позичальник приймає у власність від Позикодавця грошові кошти в розмірі 119380,80 грн., що за курсом продажів доларів США а АТ КБ «ПриватБанк» (1 долар США - 27,20 грн.), на день укладання цього Договору еквівалентно 4389,00 дол. США, встановленим на момент укладення даного договору, в свою чергу Позичальник зобов'язується повернути позику у визначений цим договором строк, та згідно з визначеними цим договором умовами Сторони домовились, що загальна сума в гривнях, які підлягає поверненню у строки та в порядку передбаченому цим Договором буде відповідати еквіваленту 4389,00 дол. США за курсом продажів доларів США в АТ КБ «ПриватБанк» на дату здійснення платежу не пізніше ніж через 6 місяців з моменту укладання даного договору, тобто до 11.06.2022 року.
До вищевказаної Додаткової угоди від 11.12.2021 року, відповідач ОСОБА_2 написав Розписку від 11.12.2021 року, в якій міститься інформація, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав позику від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 08 жовтня 2022 року у розмірі 119380,80 грн., що за курсом продажів доларів США на день укладення цього Договору еквівалентно 4389,00 дол. США, і зобов'язується повернути цю суму ОСОБА_1 в строк до 11 червня 2022 року включно.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 642/4200/17 (провадження № 61-6492св19) зазначено, що тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 викладено правовий висновок, що на підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 545 ЦК України наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Однак, вищевказані розписки знаходиться у позивача, що підтверджує той факт, що взятого на себе зобов'язання ОСОБА_2 не виконав.
Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Відповідно до п. 11 Договору позики № О110621-01 від 11.06.2021 року позичальник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання за даним договором.
Згідно ст.ст.525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона(боржник)зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В матеріалах справи наявні Розрахунок інфляційних збитків на суму 5113,54 грн. та Розрахунок відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 618,92 грн., розрахунок яких було здійснено станом на 23.02.2022 року.
Суд констатує, що вищевказані розрахунки відповідачем спростовані не були.
Таким чином, суд вважає правомірним нарахування позивачем відповідачу за період прострочення інфляційних втрат - 5113,54 грн., та 3% річних - 618,92 грн., у зв'язку з невиконанням зобов'язання щодо, у зв'язку з невиконанням зобов'язання сплати заборгованості за Договором Позики.
Згідно вимог п. 11 Договору позики від 11.06.2021 року, у разі прострочення виконання зобов'язанням (несвоєчасне повернення позики або її чергової частини за графіком) Позичальником за даним договором, Позичальник зобов'язаний сплатити Позикодавцю неустойку у розмірі 1% від загальної суми заборгованості, за кожний календарний день існування простроченої заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
З огляду на вище викладене, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 отриману позивачем позику у визначений строк не повернув, у зв'язку з чим неустойка у розмірі 75302,07 грн. нарахована правомірно.
Так як своїх зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_2 добровільно не виконує належним чином, але як боржник він не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, то у позивача обґрунтовано виникло право вимагати від боржника повернення кредитних коштів, а також заборгованості за порушення грошового зобов'язання.
Таким чином, враховуючи інфляційні втрати, 3% річних та неустойку сума заборгованості ОСОБА_2 перед позивачем складає 256155,63 грн. та підлягає стягненню.
Статтями 13, 81 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За відсутності доказів, які б спростовували подані позивачем розрахунки заборгованості за вищевказаним договором, суд не має підстав піддавати їх сумніву.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Вимогами ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно приписів ст. 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Нормою ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Крім того, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Як вбачається з матеріалів справи правнича допомога позивачу у справі надавалась адвокатом Жекало І.С. (Ордер серія ВН № 1176349 від 22.08.2022 року).
Підставами для надання позивачу правничої допомоги адвокатом Жекало І.С. був Договір про надання правничої допомоги № 22/08-1 від 22.08.2022 року.
Судом встановлено, що клієнт доручає та оплачує, а адвокат бере на себе зобов'язанням надати клієнтові правничу допомогу, пов'язану з представництвом інтересів клієнта в усіх судових установах України з усіма правами, наганами законом позивачу, відповідачу, третій та зацікавленій особі, стягувачу чи боржнику.
Відповідно до п. 3.1 Договору про надання правничої допомоги № 22/08-1 від 22.08.2022 року, за послуги, що надаються адвокатом у відповідності з умовами даного Договору, клієнт сплачує адвокату погодинний гонорар у розмірі 2000,00 грн. за годину роботи адвоката.
В матеріалах справи наявний Акт виконаних робіт до Договору про надання правничої допомоги № 22/08-1 від 22.08.2022 року з якого вбачається, що на виконання п. 1.1. Договору, адвокатом було надано клієнтові послуги, а саме: надання правничої консультації - 1000,00 грн., підготовка та направлення позову до Суворовського районного суд м. Одеси - 10000,00 грн., участь у судових засіданнях - 4000,00 грн.
Загалом професійної (правничої) допомоги у справі № 523/11367/22 надано на суму 15000,00 грн.
Згідно Квитанції до прибуткового касового ордера № 01/05-01 від 01 травня 2023 року ОСОБА_1 сплатив 15000,00 грн. Жекало І.С .
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Досліджуючи надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наданих доказів достатньо для встановлення розміру витрат на правничу допомогу та факту надання адвокатом професійної правничої допомоги позивачу у даній справі.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме з відповідача ОСОБА_2 слід тягнути на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики від 11.06.2021 року в розмірі 256155,63, з яких: 175121,00 грн. - основна суму боргу (еквівалент 4389,00 дол. США.), 5113,54 грн. - інфляційні збитки, 618,92 грн. - 3 % річних, 75302,07 грн. - неустойка (у розмірі 1% за кожний календарний день існування простроченої заборгованості), суму сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.
Згідно ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 141, 228, 229, 263, 265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 526, 525, 530, 610, 612, 625, 1046, 1049 ЦК України, суд, -
Позовну заяву представника позивача Жекало Ігоря Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за Договором позики від 11.06.2021 року в розмірі 256155/двісті п'ятдесят шість тисяч сто п'ятдесят п'ять/грн. 63 коп., з яких:
? 175121/сто сімдесят п'ять тисяч сто двадцять одна/грн. 10коп. - сума основного боргу;
? 5113/п'ять тисяч сто тринадцять/грн. 54 коп. - інфляційні витрати;
? 618/шістсот вісімнадцять/грн. 92 коп. - 3 % річних;
? 75302/сімдесят п'ять тисяч триста дві/грн. 07 коп. - неустойка.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу в розмірі 15000/п'ятнадцять тисяч/грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2561/дві тисячі п'ятсот шістдесят одна/грн. 55 коп.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_4 , мешканець: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача із дотриманням вимог ст.ст. 284 - 285 ЦПК України.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку шляхом подання протягом тридцяти днів апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.
Повний текст рішення складено 22 травня 2023 року.
Суддя Суворовського
районного суду м. Одеси І.О. Кремер