Справа №760/9944/23
1-кс/760/4478/23
18 травня 2023 року м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 , за участі: захисника ОСОБА_3 , прокурора - ОСОБА_4 , розглянувши скаргу адвоката ОСОБА_5 на бездіяльність прокурора у кримінальному провадженні № 22020200000000004 від 10 січня 2020 року,
03 травня 2023 року адвокат ОСОБА_5 , в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність прокурора у кримінальному провадженні № 22020200000000004 від 10 січня 2020 року, яка полягає у нерозгляді клопотання.
Посилається в скарзі на те, що 28 квітня 2023 року він подав на офіційну електронну пошту прокуратури клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
В порушення вимог ст. 220 КПК України клопотання протягом трьох днів розглянуто не було.
З огляду на це, просить задовольнити скаргу.
Захисник ОСОБА_3 у судовому засіданні скаргу підтримав.
Представник Київської обласної прокуратури в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечував з огляду на те, що положеннями ст. 220 КПК України не передбачено спонукання органу досудового розслідування на прийняття процесуальних рішень.
Зазначив, що чинним кримінальним процесуальним законодавством України не передбачено права підозрюваного чи його захисника на подання слідчому, дізнавачу, прокурору клопотання про прийняття процесуального рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
З огляду на викладене вважає, що підстави для розгляду прокурором клопотання захисника від 28 квітня 2023 року про прийняття процесуального рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, поданого в порядку ст. 220 КПК України, відсутні.
Відмічає також, що захисник, не оспорюючи факт події кримінального правопорушення, у клопотанні від 28 квітня 2023 року просить прокурора закрити кримінальне провадження № 22020200000000004 від 10 січня 2020 року в цілому, а не щодо підозрюваної, що не віднесено до виключної компетенції прокурора.
Враховуючи те, що в даному випадку обов'язок прийняття процесуальних рішень покладено на слідчих, клопотання 01 травня 2023 року направлено для розгляду по суті на адресу слідчого у кримінальному провадженні, про що було проінформовано заявника засобами поштового зв'язку.
Підстави для задоволення скарги відсутні, виходячи з наступного.
Відповідності до п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Встановлено, що 28 квітня 2023 року до Київської обласної прокуратури від адвоката ОСОБА_5 надійшло клопотання про закриття кримінального провадження № 22020200000000004, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 січня 2020 року.
За результатами опрацювання клопотання адвоката Київською обласною прокуратурою було направлено для розгляду по суті на адресу слідчого у кримінальному провадженні - слідчого слідчого управління ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_7 .
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 40 КПК України слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.
За змістом п.8 ч.2 ст.40 КПК України слідчий уповноважений, у тому числі, приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу.
Таким чином, скерування клопотання адвоката ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України на адресу слідчого було вчинено у відповідності до вимог закону.
Зазначене свідчить про відсутність підстав вважати прийняте уповноваженою особою Київської обласної прокуратури рішення бездіяльністю в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України.
Як зазначено в ч.1 ст.303 КПК України, на стадії досудового провадження предметом оскарження до слідчого судді можуть бути рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора.
Стаття 307 КПК України, якою регламентовано рішення, які приймаються слідчим суддею за результатами розгляду скарги, окремо розрізняє рішення і дії як самостійні поняття.
Інші положення КПК України також не свідчать про те, що законодавець визначає рішення як різновид дії.
Навпаки, відповідно до норм КПК України рішення і дія завжди мають самостійне значення.
Дія має початок і закінчення, в той час, коли рішення є одномоментним актом.
Крім того, до процесуальної дії можуть бути залучені багато учасників, а процесуальне рішення приймається лише уповноваженою особою, дії фіксуються в протоколі, а рішення оформлюється постановою.
Таким чином, положення КПК України не дають жодних підстав вважати процесуальне рішення одним з різновидів процесуальної дії.
Враховуючи різну правову природу рішень і дій, частина 2 статті 307 КПК визначає різні повноваження слідчого судді у випадку їх оскарження.
При оскарженні дії або нездійснення дії слідчий суддя має повноваження зобов'язати припинити дію або здійснити дію, однак не має повноважень скасувати дію, що вже відбулася.
У той же час, по відношенню до оскаржених рішень слідчий суддя має повноваження лише скасувати таке рішення, але не має повноважень зобов'язати прийняти рішення.
Відповідно до ч.3 ст.22 КПК України під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.
З урахуванням цього слідчий суддя не має повноважень визначати, яке саме рішення має прийняти слідчий або прокурор у конкретному випадку, оскільки таким чином суддя втрутиться в сферу повноважень цих осіб і фактично прийме участь у діяльності сторони обвинувачення всупереч своїй ролі в провадженні, визначеній законом.
Таким чином, стаття 307 КПК не надає слідчому судді повноваження своєю ухвалою зобов'язувати слідчого, дізнавача чи прокурора прийняти певне рішення під час досудового розслідування, а рішення зобов'язати прокурора закрити кримінальне провадження знаходиться поза межами повноважень слідчого судді.
Враховуючи вищевикладене, а також положення п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, підстави для задоволення скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 214, 303, 306, 307 КПК України, слідчий суддя
В задоволенні скарги адвоката ОСОБА_5 на бездіяльність прокурора у кримінальному провадженні № 22020200000000004 від 10 січня 2020 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголошено 23 травня 2023 року о 09.15 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1