24.05.2023 Справа № 756/3976/23
Унікальний № 756/3976/23
Провадження № 1-кп/756/1117/23
Іменем України
23 травня 2023 року м. Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
під час проведення засідання у кримінальному провадженні № 12022100050003024 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Прокурор звернувся з клопотанням про продовження строку дії раніше застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, посилаючись на обґрунтованість висунутого особі обвинувачення, на існування ризиків у кримінальному провадженні, та на неможливість запобігти існуючим ризикам застосуванням до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_3 заперечив проти продовження йому тримання під вартою, просив обрати йому домашній арешт.
Захисник ОСОБА_5 заперечив проти клопотання прокурора, просив суд обрати менш суворий запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки обвинувачений має постійне місце проживання.
Вислухавши учасників судового провадження, дослідивши надані письмові документи, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню на таких підставах.
Згідно зі статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя особи, яке кваліфіковано органом досудового розслідування за ч. 1 ст. 115 КК України.
Встановлено, що 11.12.2022 року обвинувачений був затриманий в порядку ст. 208 КПК України. Ухвалою слідчого судді від 12.12.2022 року до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою. При обранні такого запобіжного заходу слідчий суддя виходив із наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Після цього запобіжний захід продовжувався, востаннє до 01.06.2023 р.
Суд вважає, що наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_3 особливо тяжкого злочину проти життя особи. При цьому, на цій стадії суд не вирішує питання доведеності винуватості.
Аналізуючи дані про особу обвинуваченого, суд приймає до уваги, що він має зареєстроване місце проживання, був працевлаштований, одружений, має дитину, раніше до кримінальної відповідальності не притягався.
Водночас, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя особи, за що передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.
Виходячи із тяжкості злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_3 та інкримінованих обставин такого злочину, у сукупності із наведеними даними про його особистість, суд вважає тим не менш наявним ризик, що обвинувачений перебуваючи на волі, усвідомлюючи невідворотність покарання у разі визнання його винуватим, може переховуватися від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), а також може незаконно впливати на свідків чи потерпілу, оскільки знайомий особисто (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Суд приходить до висновку про доведеність прокурором того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти названим вище ризикам, оскільки на даному етапі особисте зобов'язання, порука, застава, не є достатніми для гарантування поведінки обвинуваченого виходячи із встановлених судом ризиків, тяжкості кримінального правопорушення і його наслідків.
Крім того, суд звертає увагу, що в розумінні статті 5 Конвенції про захист прав людини, цілодобовий домашній арешт є таким самим втручання у право на свободу, як і тримання під вартою. За національним законодавством домашній арешт є більш м'яким запобіжним заходом, але за таких умов не виключається доступ обвинуваченого до свідків чи потерпілої.
З огляду на встановлені ризики, які не перестали існувати, на обґрунтованість підозри у вчиненні особливо тяжкого злочину, тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання її винуватою, суд вважає що клопотання прокурора слід задовольнити. Досягнення завдань у даному кримінальному провадженні виправдовує подальше втручання у право обвинуваченого на свободу, і тримання його під вартою на цій стадії розгляду справи, є єдиним запобіжним заходом, що зможе гарантувати виконання обвинуваченим його процесуальних обов'язків в ході судового розгляду, а також запобігати спробам переховуватися від суду, вплинути на свідків.
Керуючись ст.ст. 176 - 178, 183, 193, 194, 197, 314-317, 369, 372, 392 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 21 липня 2023 включно.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення.
Ухвала оголошена 24.05.2023 р. о 17.00 год.
Суддя ОСОБА_1