Номер провадження 2/754/1682/23
Справа №754/118/23
Іменем України
25 квітня 2023 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді: Сенюти В.О.
при секретарі: Василенко О.Г.
за участю:
представника відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що 25.12.2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 883002066 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Відповідно до умов договору відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 2000,00 грн. зі строком надання позики 20 дня, з фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,46 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми Кредиту до закінчення строку Кредиту, визначеного п. 1.3 цього Договору. В подальшому сторони уклали додаткову Угоду до Договору №883002066 від 25.12.2019 року, за умовами якої, сторони домовились збільшити суму Кредиту на суму 14500,00 грн. з 31.12.2019 року на строк дії Договору №883002066 від 25.12.2019 року на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти, надані у кредит та сплатити проценти за користування Кредитом на умовах Договору. Сторони домовились викласти Графік розрахунків (Додаток №1 до Договору) в новій редакції (Додаток №1 до цієї Додаткової угоди) та відобразити у Графіку розрахунків єдиний порядок сплати непогашеної суми Кредиту, збільшеної на суму, зазначену п. 1 Додаткової угоди. Згідно Додаткової угоди до Договору №883002066 від 25.12.2019 року, сторони домовились збільшити суму Кредиту на суму 1200,00 грн. з 23.01.2020 року на строк дії Договору №883002066 від 25.12.2019 року на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти, надані у кредит та сплатити проценти за користування Кредитом на умовах Договору. Сторони домовились викласти Графік розрахунків (Додаток №1 до Договору) в новій редакції (Додаток №1 до цієї Додаткової угоди) та відобразити у Графіку розрахунків єдиний порядок сплати непогашеної суми Кредиту, збільшеної на суму, зазначену п. 1 Додаткової угоди. Відповідно до Додаткової угоди до Договору №883002066 від 25.12.2019 року домовились збільшити суму Кредиту на суму 1000,00 грн. з 25.01.2020 року на строк дії Договору №883002066 від 25.12.2019 року на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти, надані у кредит та сплатити проценти за користування Кредитом на умовах Договору. Сторони домовились викласти Графік розрахунків (Додаток №1 до Договору) в новій редакції (Додаток №1 до цієї Додаткової угоди) та відобразити у Графіку розрахунків єдиний порядок сплати непогашеної суми Кредиту, збільшеної на суму, зазначену п. 1 Додаткової угоди. Згідно Додаткової угоди до Договору № 88002066 від 25.12.2019 року сторони дійшли згоди, у зв'язку з неможливістю виконання позичальником умов Договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий Кредит за Договором №883002066 від 25.12.2019 року на 29 днів. Починаючи з 14.01.2020 року Позичальник сплачує за користування кредитом 1,52 відсотків в день від суми Кредиту згідно даної Додаткової угоди. Позивач вказує, що первісний кредитор свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Кредитним договором, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Однак, всупереч вимог цивільного законодавства та умов кредитного договору, відповідач свої зобов'язання за договором позики не виконав, а саме не здійснив погашення заборгованості за позикою у встановленому Договором порядку та строки, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 19900,00 грн. 28 листопада 2018 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача за Кредитним договором №883002066 від 25.12.2019 року. В свою чергу, позивач набув право вимоги за вищевказаним договором у зв'язку з укладенням між позивачем та ТОВ «Таліон Плюс» 05 серпня 2020 року договору факторингу №05/0820-01. Згідно Реєстру прав вимоги №3 від 29.01.2021 року до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року до позивача перейшло право грошової вимоги на загальну суму 59061,30 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.
Ухвалою Деснянського районного суд м. Києва від 09.01.2023 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Письмові матеріали справи містять відзив на позовну заяву. Відповідно до якого, відповідач заперечує позовні вимоги та просить суд відмовити у його задоволенні в зв'язку з його необґрунтованістю та безпідставністю. Зазначає, що договір, графік розрахунків, який є додатком № 1 до договору, не містять підписів позичальника ОСОБА_1 , а саме одноразового ідентифікатора, як це передбачено договором, що не дає підстав вважати, що відповідач був ознайомлений саме із цими умовами договору, копії яких долучено позивачем до позовної заяви. За таких обставин, відповідач вважає, що позивачем не доведено факт виникнення зобов'язань між позивачем та відповідачем. Відсутні докази отримання відповідачем будь-яким чином цього одноразового ідентифікатора, а також відсутні докази реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога». Позивач не надав належних та допустимих доказів того, що сума позики або кредиту була зарахована на банківський рахунок саме ОСОБА_1 . Також зазначає, що позивач не довів факт відступлення права грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором від первісного кредитора до ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс». Відповідач також вважає, що він звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця неустойку, штраф, пеню, оскільки допустив прострочення у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19 та запровадження в Україні військового стану. Разом з тим, з наданої виписки з особового рахунку за кредитним договором №883002066 щодо ОСОБА_1 неможливо встановити, за які саме порушення договірних зобов'язань позивачем нараховано пеню та штрафи в сумі 39161,40 грн., механізм та період нарахування цих штрафних санкцій, ураховуючи також і ті обставини, що пеня і штрафи майже у два рази перевищують розмір заборгованості за кредитом та відсотками за користування кредитом. Отже, сторона відповідача вважає, що за відсутності розрахунку заборгованості за пенею і штрафами, порядку, механізму та строку нарахування цих штрафних санкцій суд повинен відмовити у задоволенні позову в повному обсязі у зв'язку з недоведеністю та необґрунтованістю заявлених позовних вимог.
Стороною позивача до суду подана відповідь на відзив. Позивач заперечує проти доводів представника відповідача та вважає їх не обґрунтованими з наступних підстав. Відповідачем не подано доказів, які б свідчили про невідповідність умов Кредитного договору № 883002066 від 25.12.2019 року вимогам законодавства та про несправедливість його умов. Доводи представника відповідача ґрунтуються виключно на його припущеннях і спростовуються самим змістом договору. Звертає увагу суду, що Відповідачем не подано відомостей на підтвердження факту не заповнення заявки на отриманих грошових коштів в кредит, не підписання останнім договору, на падання чи заволодіння його персональними даними іншими особами (звернення до правоохоронних органів тощо). Тобто доказів вчинення шахрайських дій відносно персональних даних відповідача матеріали справи не містять. Таким чином, посилання представника відповідача на те, що долучені докази не містять підписів позичальника ОСОБА_1 , а саме одноразового ідентифікатора, що на думку останнього не дає підстав вважати, що відповідач був ознайомлений саме із цими умовами договору, є безпідставними, та зводяться до нерозуміння природи договору. Позивачем доведено факт виникнення зобов'язань між позивачем та відповідачем, також позивачем до матеріалів справи долучено належні, допустимі, достовірні докази на обґрунтування позовних вимог.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у своїй заяві просить розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Представник відповідача ОСОБА_2 , в судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечувала з підстав викладених у відзиві на позовну заяві.
Вислухавши вступне слово представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи та докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного Кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Законом України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Законом України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису або електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.12.2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 883002066 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого, останній отримав кредитні кошти у розмірі 2000,00 грн. зі строком надання позики 20 днів, з фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,46 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми Кредиту до закінчення строку Кредиту, визначеного п. 1.3 цього Договору.
Додатковою угодою від 31.12.2019 року сторони погодили графік розрахунків, термін платежів 14.01.2020 року, до сплати 17617,80 грн., що складається з загальної уми кредиту 16500,00 грн. та нарахованих процентів 1117,80 грн.
Згідно Додаткової угоди до Договору № 883002066 від 25.12.2019 року сторони дійшли згоди, у зв'язку з неможливістю виконання позичальником умов Договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий Кредит за Договором №883002066 від 25.12.2019 року на 29 днів. Починаючи з 14.01.2020 року Позичальник сплачує за користування кредитом 1,52 відсотків в день від суми Кредиту згідно даної Додаткової угоди.
Згідно Додаткової угоди від 23.01.2020 року до Договору №883002066 від 25.12.2019 року, сторони домовились збільшити суму Кредиту на суму 1200,00 грн. з 23.01.2020 року на строк дії Договору №883002066 від 25.12.2019 року на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти, надані у кредит та сплатити проценти за користування Кредитом на умовах Договору. Сторони домовились викласти Графік розрахунків (Додаток №1 до Договору) в новій редакції (Додаток №1 до цієї Додаткової угоди) та відобразити у Графіку розрахунків єдиний порядок сплати непогашеної суми Кредиту, збільшеної на суму, зазначену п. 1 Додаткової угоди.
Відповідно до Додаткової угоди від 25.01.2020 року до Договору №883002066 від 25.12.2019 року домовились збільшити суму Кредиту на суму 1000,00 грн. з 25.01.2020 року на строк дії Договору №883002066 від 25.12.2019 року на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти, надані у кредит та сплатити проценти за користування Кредитом на умовах Договору. Сторони домовились викласти Графік розрахунків (Додаток №1 до Договору) в новій редакції (Додаток №1 до цієї Додаткової угоди) та відобразити у Графіку розрахунків єдиний порядок сплати непогашеної суми Кредиту, збільшеної на суму, зазначену п. 1 Додаткової угоди.
Положенням додаткової угоди від 06.02.2020 року до Договору №883002066 від 25.12.2019 року сторони домовились збільшити суму Кредиту на сумуна суму 1200, 00 грн. з 06.02.2020 року на строк дії Договору № 883002066 від 25.12.2019 року на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти, надані у кредит та сплатити проценти за користування Кредитом на умовах Договору. Сторони домовились викласти Графік розрахунків (Додаток №1 до Договору) в новій редакції (Додаток №1 до цієї Додаткової угоди) та відобразити у Графіку розрахунків єдиний порядок сплати непогашеної суми Кредиту, збільшеної на суму, зазначену п. 1 Додаткової угоди.
Відповідно до додатку № 1 до Договору №883002066 від 25.12.2019 року сторони домовились про те, що термін платежу 12.02.2020 року, загальна сума 19899 грн.
З письмових матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого, до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право вимоги за кредитним договором №883002066 від 25.12.2019 року.
В свою чергу, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право грошової вимоги за кредитним договором №883002066 від 25.12.2019 року на підставі укладеного між позивачем та ТОВ «Таліон Плюс» Договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року.
Згідно реєстру прав вимоги №3 від 29.01.2021 року до ФК «Онлайн фінанс» перейшло право вимоги за Кредитним договором №883002066 від 25.12.2019 року на загальну суму 59061,30 грн.
Угода, в якій відбувається заміна однієї зі сторін, є уступкою права вимоги. Факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги), у якому відбувається заміна кредитора, є різновидом таких угод. Тобто, факторинг - це комплекс кредитно-фінансових операцій з продажу боргових прав одного підприємства іншому суб'єкту-фактору за плату (Відповідно до ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що факторинг є фінансовою послугою).
Фактором можуть виступати банки, інвестиційні та кредитні організації, що мають ліцензію на надання кредитів іншим особам під відсотки. Поняттю продаж боргових прав тотожні поняття «продаж дебіторської заборгованості» та «продаж прав боргових вимог».
Таким чином, факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги), відповідно до ст. 1077 ЦК України, є операцією, у якій одна сторона (фактор) передає (або зобов'язується передати) кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає (або зобов'язується відступити) факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що виконання боржником грошового зобов'язання фінансовому агенту (фактору) звільняє його від виконання зобов'язань перед клієнтом (первісним кредитором) лише у випадку, коли оплата здійснена з дотриманням правил цієї статті, визначених як частиною першою, так і частиною другою.
Згідно положень ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В порядку ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. (ч.1 ст.1051 ЦК України)
При цьому, за змістом ч. 2 ст.1051 ЦК України при укладенні договору позики в письмовій формі (крім випадків укладення його під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини) безгрошовість такого договору не можу ґрунтуватись на поясненнях свідків, а може бути підтверджена лише належними та допустимими доказами. (ч.2 ст.58, ст.59 Цивільного процесуального кодексу України)
Зважаючи на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що правова природа договору та визначені в договорі істотні умови договору не суперечать принципу добросовісності і його наслідком не є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду відповідача, в той же час неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від відповідальності боржника, а враховуючи, що предметом укладеного між сторонами договору є саме отримання грошових коштів з метою задоволення власних потреб відповідача, при цьому позивач належним чином виконав договірні зобов'язання в частині передачі грошових коштів, тобто кожна із сторін була вільною в укладенні договору та досягла бажаного при його укладені.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що відповідачем порушено умови договору та додаткових угоди в частині своєчасного повернення грошових коштів, на час звернення позивача до суду відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором кредиту, грошові кошти позивачу в повному обсязі не повернув, в порядку ст.1051 ЦК України, відповідач не заявляв вимог з приводу оспорювання договору, тому позивачем правомірно пред'явлено вимогу до відповідача про стягнення основної суми боргу за договором позики у розмірі 19899,90 грн.
На підтвердження позовної вимоги про стягнення з відповідача відсотки за користування кредитом, які нараховані відповідно до Кредитного договору від 25.12.2019 року №883002066 у розмірі 39161,40 грн., стороною позивача надано розрахунок (а.с.22).
З наданого розрахунку вбачається, що позивач просить стягнути проценти за період з 29.01.2021 - 27.02.2021 р.
Як зазначалось вище, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У відповідності до ч. 1 та 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, проценти за користування грошовими коштами мають сплачуватись позичальником з моменту отримання грошових коштів і до закінчення дії договору, в даному випадку до дати повернення грошових коштів, після закінчення дії договору, позикодавець має право нараховувати відсотки встановлені ст. 625 ЦК України.
Враховуючи те, що позивач здійснив нарахування відсотків згідно умов кредитного договору та додаткових угод, термін дії яких сплинув 13.02.2020 року, суд приходить до висновку, про відсутність підстав нараховувати відсотки, передбачені умовами кредитного договору після спливу терміну його дії.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками у розмірі 39161,40 грн. - відсутні.
Що стосується витрат на правову допомогу, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 ЦПК України)
Відповідно до частин 4-6 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.
Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Судом встановлено, що 19.10.2021 року між Адвокатським об'єднанням «Альма Теміс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого, клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу по захисту його прав та інтересів з питань, що відносяться до юрисдикції господарських судів, судів загальною юрисдикції, адміністративних судів.
Згідно Акту від 21.12.2022 року приймання-передачі наданих послуг, Адвокатським об'єднанням «Альма Теміс», виконано роботи з надання усної консультації стосовно складання позовної заяви у розмірі 1000,00 грн. та складання позовної заяви у розмірі 2000,00 грн. загальна вартість правової допомоги становить 3 000,00 грн.
Згідно платіжного доручення № 3434 від 21.12.2022 року, позивачем сплачено грошові кошти у розмірі 3000,00 грн., на рахунок адвокатського об'єднання.
Таким чином, надавши оцінку наданим позивачем доказам на підтвердження заявлених вимог в частині стягнення з відповідача на його користь судових витрат, суд дійшов висновку, що понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. підлягають стягненню.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору - 2481,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 525, 526, 530, 599, 610, 631,1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 263-265, 247, ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованість за кредитним договором в сумі 19899,90 грн., судовий збір 2481,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» - код ЄДРПОУ 42254696, адреса - м. Київ, бульвар Верховної Ради, буд. 34, офіс 511.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складено: 23.05.2023 року.
Суддя: В.О.Сенюта