Постанова
Іменем України
23 травня 2023 року
провадження №22-ц/824/5483/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Желепи О. В., Стрижеуса А. М.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва
від 20 жовтня 2022 року
в складі судді Журибеди О. М.
у цивільній справі №759/9842/22 Святошинського районного суду м. Києва
за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_1
про стягнення аліментів
16 серпня 2022 року ОСОБА_2 звернулася до Святошинського районного суду м. Києва з вищевказаним позовом, в якому посилаючись на те, що відповідач, який є здоровою та працездатною особою, його дохід складає еквівалент 1500-2000 доларів США, не виконує свого обов'язку щодо надання матеріальної допомоги на утримання спільної доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з нею, просила стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки у твердій грошовій сумі у розмірі 15 000,00 грн, щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.
Також, в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначила, що восени 2021 року відповідач придбав автомобіль та є співвласником будинку у м. Києві, який здається в оренду та від цього отримує дохід.
Відповідач позов визнав частково. В обґрунтування відзиву вказав, що визначений судом розмір аліментів є необґрунтовано великим та в два рази більшим за його місячний дохід, який складає 6 500,00 грн. Зазначив, що з січня 2022 року і по теперішній час він працює на посаді помічника голови Обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Будівельне об'єднання - 1».
Також зазначив, що будинок, співвласником якого він є, не здається в оренду і інший дохід, окрім заробітної плати в нього відсутній. Додав, що він не здійснював купівлю автомобіля та не є власником транспортних засобів. Автомобіль Toyota RAV4, про який вказує позивачка у позовній заяві, належить його батьку.
З урахуванням наведеного та посилаючись на те, що він має бажання утримувати свою дитину, просив позов задовольнити частково та визначити розмір аліментів в сумі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 5 000 грн, щомісячно, починаючи з 16.06.2022 і до досягнення дитиною повноліття.
Вирішено питання про судові витрати та стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 992,40 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині розміру аліментів на утримання дитини, відповідач подав до суду апеляційну скаргу, в якій посилався на те, що рішення в цій частині ухвалено судом з порушенням норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд визначаючи розмір аліментів в сумі 5 000,00 грн, щомісячно, не надав належної правової оцінки доказам, які підтверджують розмір доходу платника аліментів, який в свою чергу після податків та військового збору, становить 5 252,50 грн в місяць.
Суд не врахував та не надав належної правової оцінки тому, що розмір аліментів в сумі 5 000,00 грн порушує приписи ст. 128 КЗпП України та ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», згідно яких загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50% заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.
Також як на підставу скасування рішення суду посилався на те, що обставини, на які позивачка посилається у позовній заяві, є припущеннями, які стосуються як рівня доходу відповідача, володіння транспортними засобами.
Крім того зазначав, що позовна заява взагалі не містить обгрунтувань фінансової участі позивачки у забезпеченні дитини.
За наведених обставин просив скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20.10.2022 та ухвалити нове судове рішення про стягнення аліментів у розмірі 1 436,50 грн, що дорівнює 50% прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років.
Позивачка, не погодившись з рішенням суду в частині відмовлених позовних вимог також подала до суду апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що суд повно та об'єктивно розглянув справу, однак при визначенні розміру аліментів не врахував всі обставини, які впливають на розмір аліментів. Зокрема судом не було враховано, що не дивлячись на те, що дія Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» поширюється на всю території України, разом з тим при сталому розмірі мінімального прожиткового мінімуму купівельна спроможність у кожній адміністративно-територіальній одиниці відрізняється.
На думку позивачки, «вартість життя» в м. Києві є дорожчим ніж в інших регіонах, а також кошти на належне забезпечення дитини також необхідні у більшому розмірі ніж мінімально визначено законом.
Крім того, в обгрунтування апеляційної скарги посилалася на те, що судом не в повній мірі надано оцінку матеріальному стану відповідача, який не заперечував про наявність у нього нерухомості у Києві, а також той факт, що він має можливість матеріально забезпечити користування автомобілем, з огляду на ціни на пальне.
За наведених обставин просила скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20.10.2022 в частині визначення розміру аліментів та ухвалити нове судове рішення, яким визначити розмір аліментів в сумі 15 000,00 грн.
Заперечуючи проти апеляційної скарги позивачки, відповідач подав відзив. В обгрунтування заперечень проти апеляційної скарги зазначив, що доводи ОСОБА_2 про те, що рівень життя в м. Києві дорожчий є безпідставними, оскільки остання в м. Києві наразі не проживає, так як у вересні 2022 року разом з дитиною перетнула державний кордон України на КПП «Шегині» та при цьому без письмової згоди батька на виїзд дитини за межі України.
Також посилався на те, що доводи позивача в апеляційній скарзі на наявність нерухомого майна не охоплюється переліком доходів з яких визначається розмір аліментів в розумінні ст. 81 СК України, постанови КМУ №146 від 26.02.1993 та правового висновку, висловленого у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №682/1277/20.
Просив апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, його апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі.
10 квітня 2023 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подав додаткові пояснення, у зв'язку з поданням відповідачем відзиву на апеляційну скаргу позивача. В обґрунтування пояснень зазначив, що викладені відповідачем доводи у відзиві на позовну заяву є безпідставними та за своїм змістом спростувати доводи позовної заяви.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки ціна позову у даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів розглядає справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 07 липня 2017 року зареєстрували шлюб, про розірвання якого відповідачем 23.06.2022 подано позовну заяву до суду. На момент подання даного позову сторони разом не проживали.
Сторони є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з матір'ю, знаходиться на її утриманні та вихованні.
Згідно довідки, виданої ОСОБА_1 , виданої ОК "ЖБК "Будівельне об'єднання - 1" дохід відповідача за період з 01.04.2022 по 30.09.2022 становить 31 395,00 грн.
З матеріалів справи також вбачається, а саме з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, що ОСОБА_1 на праві власності з 10.07.2014 належить 1/3 частина будинку АДРЕСА_1 , а з 08.09.2018 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 .
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 вказувала на те, що відповідач є фізично здоровою людиною, працездатний, і як батько повинен надавати матеріальну допомогу на утримання своєї дитини. Також вказувала, що станом на дату подання позову у даній справі відповідач працює та його заробіток складає 1500-2000 доларів США.
Суд першої інстанції, застосувавши положення ст. 180, ч. 3 ст. 181, ст. 182-184 СК України, які регулюють дані правовідносини, та встановивши, що дитина проживає разом з матір'ю і повністю знаходиться на її утриманні, тоді як батько дитини не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, дійшов правильного висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання дитини.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційних скарг, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та як наслідок неправильно визначив розмір аліментів, який підлягає стягненню, з огляду на наступне.
За приписами ч. 1 ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено право кожної дитини на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а також відповідальність батьків або осіб, що їх замінюють, за створенням умов, необхідних для розвитку дитини.
Частиною 1 статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведеність стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Положеннями частини 2 статті 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Отже, матеріальне утримання дитини є обов'язком батьків, у контексті виховання якого може йтися лише про порядок надання такого утримання та про його розмір з урахуванням відповідних обставин. Присудження аліментів у твердій грошовій сумі допускається за заявою позивача безвідносно до характеру доходу платника та способу його одержання.
Як вбачається з мотивувальної частини рішення, суд частково задовольнив позовні вимоги та визначаючи аліменти у розмірі 5 000,00 грн посилався на те, що такий розмір аліментів є достатнім для утримання малолітньої дитини, з урахуванням того, що обов'язок щодо утримання дітей є спільним обох батьків. Суд також виходив з того, що посилання в позовній заяві на те, що відповідач може сплачувати аліменти у розмірі 15 000,00 грн не підтверджені будь-якими доказами, у зв'язку з чим й відсутні підстави для стягнення аліментів у такому розмірі.
При цьому, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що відповідач не має можливості сплачувати аліменти у розмірі 5 000,00 грн, з у рахуванням того, що останньому на праві власності належить нерухоме майно, що знаходиться у м. Києві.
Крім цього, слід також враховувати, що дитина проживає разом з матір'ю, на яку окрім матеріального забезпечення дитини покладено й обов'язок у постійному вихованні дитини, контролі, що потребує більше моральних витрат, враховуючи вік і стан здоров'я дитини, а тому є обгрунтованим висновок суду, що розмір аліментів у сумі 5 000,00 грн є достатнім та справедливим по відношенню як до інтересів дитини, так і її батьків.
З огляду на це, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом при визначенні розміру аліментів не враховано його матеріальне становище є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції при ухваленні рішення про стягнення аліментів керувався інтересами дитини, яка має право на достойний рівень матеріального забезпечення зі сторони обох батьків.
Також колегія суддів враховує часткове визнання відповідачем позову, а саме на суму 1 436,50 грн.
Водночас, посилання відповідача в апеляційні скарзі про можливість сплачувати аліменти у розмірі 1 436,50 грн не є безумовною підставою для визначення аліментів саме в такому розмірі, оскільки факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини (постанова Верховного Суду від 23.12.2019 у справі №344/10971/16-ц).
До того ж, матеріали справи не містять доказів щодо незадовільного стану здоров'я відповідача, наявності в нього на утриманні інших осіб, що в свою чергу унеможливлює стягнення аліментів у визначеному судом розмірі.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги відповідача, що наявність нерухомого майна не може враховуватися при визначенні розміру аліментів як в розумінні ст. 81 СК України, постанови КМУ №146 від 26.02.1993, так і правового висновку, висловленого Верховним Судом в постанові від 15.06.2022 у справі №682/1277/20, з огляду на таке.
Так, відповідно до статті 81 СК України, перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року №146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» затверджено перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів (далі - Перелік).
Водночас, в постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №682/1277/20, на яку в своїй апеляційній скарзі посилається відповідач, відсутній висновок про те, що наявність нерухомого майна не входить до переліку доходів, з яких визначають розмір аліментів.
Натомість, у вищезгаданій постанові Верховного Суду від 15.06.2022 зазначено про те, що у пункті 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб вказується, що утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Вживання терміну «дохід» у дужках після поняття «заробіток» може розумітися як визнання цих понять синонімами в контексті приписів цього Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб. Отже, Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів, не є вичерпним.
Крім того, в постанові Верховного Суду від 15.06.2022 зазначено про те, що даний правовий висновок висловлено Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі №760/4569/18-ц (провадження №61-45100сво18).
Таким чином, доводи відповідача, що наявність у платника аліментів нерухомого майна не повинна враховуватися при визначенні розміру аліментів не знайшли свого підтвердження та відповідно не можуть бути підставою для скасування рішення суду.
Оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову та визначення розміру аліментів в сумі 5 000,00 грн, то не можуть бути підставою для скасування рішення суду і посилання скаржника на те, що позовна заява не містить обгрунтувань необхідності стягнення аліментів в сумі 15 000,00 грн, як і не містить обгрунтувань та доказів на їх підтвердження того, що позивачка несе витрати на утримання дитини 30 000,00 грн.
Апеляційна скарга відповідача не містить інших доводів щодо незгоди з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги позивача, що суд, визначаючи розмір аліментів в сумі 5 000,00 грн, не врахував рівень життя в м. Києві, який є значно дорожчим, та в інших регіонах країни, оскільки у відповідності до вимог сімейного законодавства (ст. 182 СК України) дана обставина не повинна враховуватися судом при визначенні розміру аліментів.
Більше того, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 , заявляючи розмір аліментів в сумі 15 000,00 грн не посилалась на обставини «дорожчого» життя в м. Києві, а вказувала на те, що відповідач має нерухомість та дохід, який дозволяє сплачувати йому аліменти в такому розмірі.
Доводи апеляційної скарги позивачки про те, що судом в повній мірі не надано оцінки тому, що відповідач не заперечував факт наявності в нього нерухомості у м. Києві колегія суддів не приймає до уваги, оскільки зміст оскаржуваного рішення вказує на те, що суд врахував наявність нерухомого майна у відповідача та з урахуванням його щомісячного доходу, а також обов'язку позивачки утримувати дитину, дійшов висновку про визначення розміру аліментів в сумі 5 000,00 грн.
Посилання позивачки на те, що відповідач витрачає кошти на пальне з метою користування автомобілем, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки матеріали справи не містять доказів наявності у ОСОБА_1 на праві власності транспортного засобу.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, шо рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності є малозначними справами.
Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона відноситься до малозначних справ.
За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий О. Ф. Мазурик
Судді О. В. Желепа
А. М. Стрижеус