справа № 753/6067/23
провадження № 4-с/753/87/23
"23" травня 2023 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Коренюк А.М.
при секретарі Кравців Х.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на дії державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Шпака Олександра Івановича, заінтересована особа - ОСОБА_1 , суд -
М(т)СБУ у порядку статті 447 ЦПК України звернулось до суду зі скаргою на дії державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Шпака О.І., заінтересована особа - ОСОБА_1 .
Скарга мотивована тим, що державним виконавцем у порушення п.1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» не вжито заходів до повернення виконавчого листа № 753/20659/20, виданого Дарницьким районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 6 273 грн. 75 коп. - коштів, понесених у розмірі витрат, згідно поданої ним, як стягувачем, письмової заяви від 16 січня 2023 року про повернення виконавчого документа.
Звертає увагу, що це право (волевиявлення) стягувача звертатись із письмовою заявою до державного виконавця в межах виконавчого провадження про повернення виконавчого документа, яке державним виконавцем проігноровано, його відмова у такій заяві із посиланням на неналежно оформлені повноваження заявника, є незаконними.
В судовому засіданні представник скаржника Хаєцька О.С., діюча на підставі довіреності від 06.12.2022 року, скаргу підтримала з тих же підстав та просила її задовольнити, тим самим поновивши право скаржника у межах виконавчого провадження шляхом визнання дій державного виконавця щодонеповернення виконавчого листа № 753/20659/20, виданого Дарницьким районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 6 273 грн. 75 коп. - коштів, понесених у розмірі витрат, неправомірними, й зобов"язання державного виконавця вжити заходів до повернення вказаного виконавчого листа у відповідності до п.1 ч.1 ст. 37 Закону Законом України «Про виконавче провадження», забезпечення його правом, як сторони виконавчого провадження, на повернення виконавчого листа.
В судове засідання заінтересована особа не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на офіційному сайті судової влади (суду).
В судове засідання державний виконавець не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на офіційному сайті судової влади (суду).
Державним виконавцем надано письмові пояснення по скарзі, у яких зазначає про правомірність дій такого державного виконавця з огляду на те, що заявником при зверненні із заявою про поверення виконавчого листа, не було надано належно оформлених повноважень представника заявника.
Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржують ся (ч. 1 ст. 450 ЦПК України).
Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (ч. 2 ст. 450 ЦПК України).
З метою забезпечення процедури розгляду скарги на дії державного виконавця відповідно до ч. 1 ст. 450 ЦПК України повідомлялись сторони виконавчого провадження та державний виконавець про час та місце його проведення, й про необхідність забезпечення суду матеріалами виконавчого провадження.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).
Наведені обставини свідчать, що особи завчасно повідомлені про розгляд справи судом.
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).
За таких підстав суд визнав за можливе розглядати скаргу за відсутності заінтересованої особи, державного виконавця, на підставі доказів, наявних в матеріалах скарги, та за погодженням скаржника.
Вислухавши пояснення скаржника, його доводи та заперечення, дослідивши матеріали скарги, матеріали виконавчого провадження, які забезпечені державним виконавцем, у їх сукупності, всебічно та повно з"ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об"єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті, суд приходить до висновку про задоволення скарги із наступних підстав.
З 15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким викладено у новій редакції, зокрема, Цивільний процесуальний кодекс України України.
Відповідно до п. 9 ч.1 Перехідних положень ЦПК України у новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (ст. 447 ЦК України).
Рішення суду є обов"язковим до виконання. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів для примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії й здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Судом встановлено, що з 23 грудня 2022 року на виконанні державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 753/20659/20, виданого Дарницьким районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 6 273 грн. 75 коп. - коштів, понесених у розмірі витрат (матеріали виконавчого провадження).
16 січня 2023 року Моторне (транспортне) страхове бюро України в особі представника Гусєва П.В., діючого на підставі довіреності від 06.12.2022 року, звернулось із письмовою заявою до державного виконавцяДарницького відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про повернення виконавчого листа № 753/20659/20, виданого Дарницьким районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 6 273 грн. 75 коп. - коштів, понесених у розмірі витрат, згідно поданої ним, як стягувачем письмової заяви про повернення виконавчого документа.
Державним виконавцем не вжито заходів у відповідності до п.1 ч.1 ст. 37 Закону Законом України «Про виконавче провадження» до повернення вказаного виконавчого листа згідно поданої стягувачем письмової заяви про повернення виконавчого документа, що суперечить вказаному закону, та вказує на бездіяльність державного виконавця.
Статтею 37 вказаного закону передбачені підстави повернення виконавчого документа стягувачу.
Так, відповідно до п.1 ч.1 ст. 37 Закону Законом України «Про виконавче провадження»виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову (ч.4 ст. 37 Закону Законом України «Про виконавче провадження»).
Доводи державного виконавця про те, що ним не вжито заходів до повернення виконавчого листа з огляду на неналежно оформлені повноваження представника стягувача, є необгрутованими, оскільки повноваження такої особи були оформлені належним чином - довіреністю юридичної особи, що вказує на необрунтованість таких доводів та їх незаконність.
Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі (ч.3 ст. 244 ЦК України).
Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (Ч.1 ст. 237 ЦК України).
Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відновинами.
П.п. 1 - 5 ч.2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначені обов'язки державного виконавця: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Оскільки п.1 ч.1 ст. 37 Закону Законом України «Про виконавче провадження» передбачене право стягувача на поверення виконавчого документа згідно поданої письмової заяви державному виконавцю, тобто це є правом сторони виконавчого провадження (його волевиявленням), наявність якого покладає обов'язок на державного виконавця забезпечити таке право строни виконавчого провадження шляхом повернення стягувачу виконавчого документа, й винести відповідну постанову (ч.4 ст. 37 Закону Законом України «Про виконавче провадження»), за таких правових підстав скарга уцілому обґрунтована та підлягає задоволенню.
Посадова особа зобов'язана вчинити дії, які прямо передбачені її обов'язком, у даному випадку - п.1 ч.1 ст. 37, ч.4 ст. 37, п.3 ч.2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права, обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності, гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (ст. 2 вказаного Закону).
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч.1 ст. 5 Закону).
Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Приймаючи до уваги предмет скарги, наслідки її розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 452 ЦПК України.
Так, судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Зважаючи на наслідки розгляду скарги, її задоволення, з органу державної виконавчої служби на користь держави підлягають стягненню 536 грн. 80 коп. судового збору.
На підставі вищевикладеного, керуючись п. 9 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 450, 451, 452 ЦПК України, 18, 19, 37 Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Закону України «Про судовий збір», суд -
Скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на дії державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Шпака Олександра Івановича, заінтересована особа - ОСОБА_1 , - задовольнити.
Визнати дії державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Шпака Олександра Івановича щодо неповернення виконавчого листа № 753/20659/20, виданого Дарницьким районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 6 273 грн. 75 коп. - коштів, понесених у розмірі витрат - неправомірними.
Зобов"язати державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) вжити заходів у відповідності до п.1 ч.1 ст. 37 Закону Законом України «Про виконавче провадження» до повернення виконавчого листа № 753/20659/20, виданого Дарницьким районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 6 273 грн. 75 коп. - коштів, понесених у розмірі витрат, згідно поданої стягувачем письмової заяви про повернення виконавчого документа.
Стягнути з Дарницького відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на користь держави 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 (вісімдесят) коп. - судового збору.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Отже, строки оскарження судових рішень в апеляційному порядку складають 30 календарних днів - для рішень і 15 календарних днів - для ухвал, однак апеляційна скарга подається за старими правилами - через суд першої інстанції.
Копію ухвали невідкладно направили відсутнім під час проголошення рішення в залі суду учасникам процесу для відома, присутнім - вручити в залі суду.