ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/7668/18
провадження № 2/753/161/23
13 квітня 2023 року Дарницький районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Колесника О.М.
при секретарі Дядейко К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-тя особа: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зміну черговості одержання права на спадкування,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про зміну черговості одержання права на спадкування.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, пояснивши, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина внаслідок смерті рідного брата ОСОБА_4 - ОСОБА_5 . Позивач є спадкоємцем другої черги після смерті свого рідного брата. На час відкриття спадщини позивач постійно проживав із спадкодавцем однією сім'єю до дня його смерті. Оскільки впродовж тривалого часу при житті поряд з померлим крім нього не було близьких людей, які б надавали йому допомогу, позивач мав всі підстави для прийняття спадщини після смерті рідного брата ОСОБА_5 . В шестимісячний строк ОСОБА_4 звернувся до П'ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, де була заведена спадкова справа. Вказаний нотаріальний орган відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його рідного брата ОСОБА_5 , так як заяву подала спадкоємиця по праву представлення ОСОБА_6 . Позивач вважає, що має право на одержання права на спадкування в одній черзі після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , оскільки спадкодавець через тяжку хворобу тривалий час не спроможний був своїми силами фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим потребував стороннього догляду, допомоги та піклування, що і надавав йому позивач. Крім того, померлий у 2003 році син спадкодавця ОСОБА_7 розлучився зі своєю дружиною приблизно в 2000 році, коли відповідачу було два роки, і з цього часу колишня дружина проживала з донькою, відповідачкою по справі, окремо, ніколи не цікавились життям та здоров'ям ОСОБА_7 та його батьків. Бабуся відповідача ОСОБА_8 після смерті сина ОСОБА_7 , батька відповідача, впродовж 10 років хворіла на лейкемію, потребувала постійної сторонньої допомоги. Відповідач ОСОБА_6 жодного разу не відвідувала бабусю, не переймалася її життям і здоров'ям, не надавала їй будь-якої допомоги. Проте позивач за весь час хвороби дружини спадкодавця до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 надавав грошову допомогу для придбання ліків тяжко хворій жінці, а наприкінці життя знаходився поруч з нею. Спадкодавець ОСОБА_5 в силу похилого віку знаходився на диспанцерному обліку, мав тяжкі хронічні захворювання, а саме: стенокардія, атеросклеротичний та постінфарктний кардіосклероз, інфаркт міокарда, хронічне, обструктивне захворювання легенів, бульозна емфізема легенів, пневмосклероз, митральна недостатність, легенева гіпертензія. Таким чином, безпорадність ОСОБА_5 пов'язана саме зі станом його здоров'я. Тільки позивач доглядав свого рідного брата і надавав йому всіляку необхідну допомогу. Відповідач, не дивлячись на безпорадний стан діда, жодного разу до нього не приходила, ніякої допомоги не надавала. За таких обставин просить змінити ОСОБА_4 черговість одержання права на спадкування та визнати за ним право на спадкування за законом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , який перебував останні роки життя у безпорадному стані, на рівні зі спадкоємицею по праву представлення ОСОБА_6 на підставі ч.2, ст.1259 ЦК України.
Представник відповідача ОСОБА_9 в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , рідний брат позивача ОСОБА_4 . За життя на випадок своєї смерті померлий заповіту не склав. Відповідач ОСОБА_6 є спадкоємицею за законом майна померлого, оскільки є онукою ОСОБА_5 . Батько відповідачки ОСОБА_6 . ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто раніше за свого батька ОСОБА_5 . ОСОБА_6 має право на спадкування тієї частки спадщини, яка належала б за законом її батьку, якби він був живим на час відкриття спадщини на майно померлого його батька ОСОБА_5 . В свою чергу позивач є рідним братом померлого і входить до другої черги спадкоємців за законом. Відповідач є спадкоємцем першої черги за правом представлення свого раніше померлого батька. Таким чином, позивач не має права на спадкування за законом після смерті свого рідного брата, оскільки наявний спадкоємець попередньої черги. Крім того, підстав для зміни черговості одержання права на спадкування та визнання за ним права на спадкування на рівні з ОСОБА_6 немає, так як позивач та його представник не надали доказів перебування померлого ще за життя ОСОБА_5 у безпорадному стані та надання всієї необхідної тривалої допомоги спадкодавцеві саме позивачем ОСОБА_4 . За таких обставин в задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.
Представник 3-тьої особи Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засіданняне з'явився, про розгляд справи юридична особа була повідомлена судом належним чином, але у направлених повідомленнях до суду представник ОСОБА_10 просила розглянути справу у відсутність представника 3-ї особи і винести рішення згідно діючого законодавства (а.с.81-83; 115-117).
Заслухавши представників сторін, свідка, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.41 Конституції України, ч.1, ст.321 ЦК України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась в 1997 році відповідно до Закону України від 17.07.1997 року №475-ВР „Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2; 4; 7; 11 Конвенції" право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, батьками ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Шахта-5, Горлівського району, Сталінської області (нині - Донецька область), є батько: ОСОБА_11 , мати: ОСОБА_12 , про що свідчить ксерокопія свідоцтва про його народження НОМЕР_1 (а.с.184). Батьками ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Горлівка, Сталінської області (нині - Донецька область), також є батько: ОСОБА_11 , мати: ОСОБА_12 , що підтверджується ксерокопією свідоцтва про його народження НОМЕР_2 (а.с.185).
Як вбачається із наданої копії паспорта позивача серія НОМЕР_3 він є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженець м. Горлівка, Донецької області, тобто його прізвище зазначається без літери „ь" (а.с.7-8). Однак сторони та їх представники не заперечували, що позивач ОСОБА_4 і ОСОБА_5 є рідними братами між собою, тому суд приймає дану обставину, яка не підлягає доказуванню в даному цивільному провадженні в порядку ч.1, ст.82 ЦПК України.
У відповідності до ч.1, ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Як встановлено в судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується ксерокопією свідоцтва про смерть НОМЕР_4 (а.с.9).
Згідно ч.1, ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
За приписами ч.1, ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на його майно, яка складалась з квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 70,1 м2, житловою площею 42,1 м2, і належала на праві власності померлому, що не заперечували в судовому засіданні сторони по справі та їх представники.
В шестимісячний строк позивач ОСОБА_4 звернувся до П'ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, де була заведена спадкова справа. Однак вказаний нотаріальний орган відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його рідного брата ОСОБА_5 , так як заяву подала спадкоємиця по праву представлення ОСОБА_6 .
Відповідач ОСОБА_6 є донькою ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також онукою ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто дід відповідача пережив свого сина, батька відповідача, і рідного брата позивача.
Заповіт на своє майно за життя ОСОБА_5 не укладав.
За змістом ч.1, ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Згідно ч.1, ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Як наголошує ч.1, ст.1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Як роз'яснює п.п.2-3, п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року „Про судову практику у справах про спадкування" спадкування за законом здійснюється почергово. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги. Зокрема, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно.
Як зазначає ч.1, ст.1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
За змістом описаних вище доказів позивач ОСОБА_4 як рідний брат померлого ОСОБА_5 входить до другої черги спадкоємців за законом, а відповідач ОСОБА_6 є спадкоємцем першої черги за правом представлення свого раніше померлого батька.
Відповідно до ч.2, ст.1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Верховний Суд у своїй Постанові від 18.07.2018 року у справі №713/1528/16-ц дійшов висновку, що … підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, привітання зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п'яти визначених обставин …
Як роз'яснює п.п.3, п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року „Про судову практику у справах про спадкування" безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Як передбачає ч.3, ст.12 та ч.1, ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.
За змістом п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 „Про судове рішення у цивільній справі" рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.
Позивач у своєму позові, а його представник у судовому засіданні наполягали, що рідний брат позивача ОСОБА_5 тривалий час і до дня своєї смерті перебував у безпорадному стані, який був обумовлений його станом здоров'я. З цього приводу він проживав спільно з братом в одному помешканні і надавав йому всіляку необхідну матеріальну і нематеріальну допомогу.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила, що в 2014 році позивач з дружиною переїхали з м. Горлівки, Донецької області до квартири ОСОБА_5 і доглядали за ним та його дружиною. Після смерті останньої в жовтні 2014 року спадкодавець постійно хворів, він потребував постійної сторонньої допомоги, що і надавали ОСОБА_4 та його дружина. Однак даний свідок надала такі покази, виходячи з епізодичних спостережень, при цьому не знаходячись в квартирі спадкодавця постійно.
Відповідно до наданих медичних документів різних медичних установ ОСОБА_5 знаходився на диспанцерному обліку, мав хронічні захворювання, починаючи з 1991 року, а саме: стенокардія, атеросклеротичний та постінфарктний кардіосклероз, інфаркт міокарда, хронічне, обструктивне захворювання легенів, бульозна емфізема легенів, пневмосклероз, митральна недостатність, легенева гіпертензія, гіпертонічна хвороба 3 ст. (а.с.10-72). При цьому жодний документ не зазначає перебування ОСОБА_5 в певний період або постійно у безпорадному стані, що відноситься до компетенції спеціальних знань у медичній галузі.
Аналізуючи докази, зібрані у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що оскільки позивач та його представник не надали доказів в розумінні ст.76-80 ЦПК України про перебування спадкодавця ОСОБА_5 у безпорадному стані до дня смерті останнього, здійснення над ним опіки позивачем, його матеріального і нематеріального забезпечення, тривалості такого догляду, тому позивач не набув права на зміну черговості одержання права на спадкування на майно померлого ОСОБА_5 та визнання за ОСОБА_4 права на спадкування за законом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на рівні із спадкоємицею по праву представництва ОСОБА_6 . За таких обставин в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_6 необхідно відмовити в повному обсязі.
Керуючись ст.4; 10; 12-13; 76-80; 81-82; 133; 141; 223; 258-259; 263-265 ЦПК України, на підставі ст.41 Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась в 1997 році відповідно до Закону України від 17.07.1997 року №475-ВР „Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2; 4; 7; 11 Конвенції, ст.15; 16; 321; 1216-1217; 1220; 1241; 1261-1262; 1259; 1266 ЦК України, ст.4-5; 12; 81 ЦПК України, Постанови Верховного Суду від 18.07.2018 року у справі №713/1528/16-ц; п.п.3, п.6; п.п.2-3, п.20; п.п.3, п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року „Про судову практику у справах про спадкування", суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-тя особа: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зміну черговості одержання права на спадкування, визнання за ОСОБА_4 права на спадкування за законом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на рівні із спадкоємицею по праву представництва ОСОБА_6 відмовити.
Повний текст рішення виготовлено 23.05.2023 року.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.
Суддя: