ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 332/5216/21
провадження № 2/753/3256/23
23 травня 2023 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Заставенко М.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в Заводський районний суд м. Запоріжжя із позовною заявою до ТОВ «Фінфорс», за участю третіх осіб, в якій просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 7472 від 03.07.2020 приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С. про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінфорс» заборгованості у розмірі 8 697,50 грн.
Позовна заява обґрунтована тим, що у грудні 2021 року позивач за допомогою Єдиного порталу державних послуг ДІЯ дізналася про наявність в неї заборгованості на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. від 28.07.2020 про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 про стягнення з неї як боржника на користь ТОВ «Фінфорс» заборгованості в розмірі 8 697,50 грн. Виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого напису № 7472 від 03.07.2020 приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С. Позивач вважає виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню з наступних підстав. Жодних грошових зобов'язань перед ТОВ «Фінфорс» позивач не має, оскільки вона ніколи не зверталася до цієї установи, не укладала жодних кредитних договорів та не брала грошових позик. Адреса боржника, яка вказана у постанові приватного виконавця « АДРЕСА_1 » позивачу невідома, її місце реєстрації проживання ніколи не було зареєстроване за цією адресою, вона там ніколи не проживала. Будь яких письмових повідомлень, телефонних дзвінків або інших вимог про стягнення боргу від відповідача чи третіх осіб ніколи не отримувала. Нотаріус, при вчиненні виконавчого напису, не перевірив безспірність вимог стягувача, не врахував тієї обставини, що норми, які визначають перелік документів, що підтверджують безспірність заборгованості за кредитним договором вже не чинні, у порушення ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі вказав період а не строк та вчинив нотаріальну дію поза межами свого нотаріального округу.
Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25.01.2022 вказану позовну заяву направлено за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.
Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 26.04.2022 позовну заяву направлено для розгляду за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва.
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О. від 02.12.2022 відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів, а позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 22.12.2022 позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачеві.
Постановою Київського апеляційного суду від 10.02.2023 ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 22.12.2022 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду.
Ухвалами судді Дарницького районного суду м. Києва від 07.03.2023 відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у задоволенні клопотання про витребування доказів відмовлено.
10.04.2023 на електронну пошту суду надійшло клопотання представника позивача про витребування доказів, а саме у Житомирському обласному державному нотаріальному архіві виконавчий напис № 7472 від 03.07.2020, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Горай О.С. та усі документи, які були подані для його вчинення.
21.04.2023 ухвалою Дарницького районного суду м. Києва у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів відмовлено.
Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи у суді, отримав копію позовної заяви з додатками, однак у встановлений строк відзив до суду не подав, з будь якими заявами з процесуальних питань до суду не звертався.
Третя особа - приватний виконавець Дорошкевич В.Л. також належним чином повідомлена про розгляд справи у суді, письмових пояснень на позовну заяву до суду не подала.
Приватний нотаріус Горай О.С. належним чином повідомлявся за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 3 ЦПК України встановлено, що правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно частин першої-третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Отже зміст положень зазначених норм цивільного та цивільного процесуального права свідчить про те, що підставою для судового захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
З матеріалів справи, а саме постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 28.07.2020, винесеної приватним виконавцем Дорошкевич В.Л., вбачається, що 03.07.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 7472, яким запропоновано: стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» заборгованість у розмірі 8 697,50 грн.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» (далі - Закон) та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі ст. 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до положень цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.
Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс 17, постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 207/1587/16 та постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 308/11193/16-ц.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Законодавцем визначено, а саме ч. 1 ст.79 ЦП України, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч. 5 статті 12 ЦПК України суд сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України передбачено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 12 ЦПК). Натомість роль суду зводиться до керування ходом судового процесу; роз'яснення у випадку необхідності учасникам судового процесу їхніх процесуальних прав та обов'язків, наслідків вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК (п.п. 1, 3, 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК).
Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб'єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.
Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається в межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов'язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.
Так, позивачем було пред'явлено вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на відсутність доказів безспірності боргу, відсутність вимоги про усунення порушень та відсутність будь яких кредитних правовідносин з відповідачем чи іншою фінансовою установою.
Проте позивачем не було подано суду належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.
Суд звертає увагу на те, що позивач, звертаючись до суду з даною позовною заявою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню в тому числі і з підстав його вчинення у відсутності обов'язкових документів, передбачених законом, не надав суду копій а ні вчиненого виконавчого напису, а ні документів на підставі яких його було вчинено.
Крім того, будь-яких дій щодо самостійного отримання та подання до суду, стороною позивача ані при пред'явленні позову, ані після відкриття провадження у справі, - вчинено не було, незважаючи на те, що представник позивача як адвокат, наділений правом до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб) з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів.
За положеннями ЦПК України, рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях; суд приймає до уваги належні та допустимі докази. В даному випадку до суду не подані належні докази, що містять інформацію щодо предмета доказування. За таких умов заявлений позов не підлягає задоволення, як недоведений.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, в разі відмови в задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на позивача.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.О. Заставенко
Повний текст рішення складено 23.05.2023.