Справа № 369/12505/19
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/4428/2023
Головуючий у суді першої інстанції: Янченко А.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.
22 травня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді - Семенюк Т.А.
Суддів - Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М.,
розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 листопада 2022 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу, -
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача на предмет повернення суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 33913,64 грн., обґрунтовуючи такі вимоги тим, що між ОСОБА_3 та ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 385079-02-10-01 від 18.04.2017 року, предметом якого були майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом, а саме, автомобілем марки «Jaguar», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
У відповідності до умов даного Договору, ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» взяло на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування.
20.03.2018 року по вул. Сагайдачного в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів, автомобіля марки «Dacia logan», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобілем марки «Jaguar» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 .
В результаті вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено транспортний засіб «Jaguar», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , шо підтверджується актом огляду транспортного засобу, відповідно власник зазнав матеріального збитку.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.04.2018 року у справі № 369/3427/18, відповідача ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Згідно постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.04.2018 року у справі № 369/3427/18, 20.03.2018 року о 08 годині 20 хвилин по вул. Сагайдачній в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «Dacia Logan», реєстраційний номер НОМЕР_2 , проявив неуважність, не врахував стан дорожнього покриття, не дотримався безпечної швидкості та вчинив зіткнення з припаркованим автомобілем «Jaguar», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Під час ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями водій ОСОБА_2 порушив п.п. 2.3 (б), 12.1 Правил дорожнього руху України.
Згідно рахунку № ЕС000027227 від 03.04.2018 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «Jaguar», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , склала 58516.32 грн.
За заявою потерпілої особи ОСОБА_3 та виконуючі взяті на себе зобов'язання по Договору страхування на підставі страхового акту № 03343-02 від 18.04.2018 року та доповнення № 1 до страхового акту № 03343-02 від 17.05.2018 року, ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» виплатило суму страхового відшкодування у розмірі: 50724,72 грн. та 7791,60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №8505 від 18.04.2018 року та №11043 від 17.05.2018 року.
Факт ДТП 20.03.2019 року був визнаний ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» страховим випадком, що підтверджується Страховим актом № 03343-02 від 18.04.2018 року та доповненням №1 до страхового акту № 03343 від 17.05.2018 року. На підставі страхового акту, на виконання вимог ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України співробітниками ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» було зроблено розрахунок страхового відшкодування та здійснено виплату страхового відшкодування на користь потерпілого в сумі 58 516.32 грн.
На час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПАТ НАСК «ОРАНТА», до якої звернулась ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» з заявою про виплату страхового відшкодування та отримало 24092.68 грн.
Різниця між заподіяною матеріальною шкодою та отриманим страховим відшкодуванням становить 33913,64 грн.
11.07.2019 року між ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» та ФОП ОСОБА_1 укладено Договір № 11/07/2019 про відступлення права вимоги, за яким Новий кредитор отримав право вимоги відшкодування в порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 38079-02-10-01 від 18 .04.2017 року.
Позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь в порядку регресу виплачену суму страхового відшкодування в розмірі 33913,64 грн., судовий збір в сумі 768,40 грн., а також витрати на правову допомогу в сумі 5700,00 грн.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.02.2020 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 33913,64 грн. (тридцять три тисячі дев'ятсот тринадцять грн. 64 коп.), витрати на правову допомогу в розмірі 5700,00 грн. (п'ять тисяч сімсот грн. 00 коп.) та судовий збір в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.09.2022 року задоволено заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення.
Заочне рішення від 20.02.2020 року скасовано та призначено новий розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
11.10.2022 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про уточнення (зменшення) позовних вимог, згідно якого останній просив стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 28 098 (двадцять вісім тисяч дев'яносто вісім грн.) 09 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 5700,00 грн. (п'ять тисяч сімсот грн. 00 коп.) та судовий збір в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 листопада 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду , ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.
Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.04.2017 року між ОСОБА_3 та ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 385079-02-10-01, предметом якого були майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Jaguar, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
20.03.2018 року о 08 годині 20 хвилин по вул. Сагайдачного в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем Dacia Logan, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , проявив неуважність, не врахував стан дорожнього покриття, не дотримався безпечної швидкості та вчинив зіткнення з припаркованим автомобілем Jaguar, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Під час ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями водій ОСОБА_2 порушив п.п. 2.3 (б), 12.1 Правил дорожнього руху України.
Відповідно до постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.04.2018 року по справі № 369/3427/18 відповідача ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
21 березня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» із заявою про настання страхового випадку та заявою про виплату страхового відшкодування.
На підставі страхового акту № 03343-02 від 18.04.2018 року та доповнення №1 до страхового акту № 03343-02 від 17.05.2018 року, ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» виплатило ОСОБА_3 суму страхового відшкодування у розмірі 50724,72 грн. та 7791,60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №8505 від 18.04.2018 року та №11043 від 17.05.2018 року.
20 жовтня 2017 року з ПАТ НАСК «ОРАНТА» був укладений договір №АК/7113150 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. За цим договором забезпечений транспортний засіб - автомобіль Dacia Logan, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Судом встановлено, що ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» звернулось до ПАТ НАСК «ОРАНТА» з заявою про виплату страхового відшкодування та отримало 24092,68 грн.
Різниця між заподіяною матеріальною шкодою та отриманим страховим відшкодуванням становить 33913,64 грн.
26.10.2018 року ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» зверталось до відповідача з регресною вимогою № 8479 про відшкодування завданої майнової шкоди, але сума відшкодування сплачена не була.
11.07.2019 року між ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено Договір № 11/07/2019 про відступлення права вимоги, відповідно до якого Первісний кредитор відступає (передає), а Новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих Первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у Додатку №1 до Договору. В тому числі, Новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Договором страхування № 385079-02-10-01 від 18.04.2017 року.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Виходячи з наведеного, ФОП ОСОБА_1 відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, набув прав вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Договором страхування № 385079-02-10-01 від 18.04.2017 року.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована ПАТ НАСК «Оранта» з лімітом страхової відповідальності 100 000 грн., позивач, як новий кредитор, не звертався до страхової компанії ПАТ НАСК «Оранта» за відшкодуванням понесених витрат, а тому, на думку суду першої інстанції, страхова компанія зобов'язана виконати свої зобов'язання за укладеним страховим полісом, а відповідач не повинен відшкодовувати матеріальну шкоду завдану внаслідок ДТП.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна, виходячи з наступного.
За змістом положень статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187, 1188 ЦК України.
За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди.
Така особа, відповідно до статті 1192 ЦК України, має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За змістом статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.
Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
У преамбулі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказано, що цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Натомість, відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону.
Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).
У справі, яка розглядається, позивач, який набув право вимоги щодо страхової виплати, сплаченої ПрАТ «СК» «ВУСО», яке є страховиком потерпілої особи та виконало свої зобов'язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування до позивача перейшло право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв'язку із завданням шкоди відповідачем, в порядку суброгації.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідальність ОСОБА_2 була застрахована ПАТ НАСК «ОРАНТА» відповідно до договору №АК/7113150 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. На вимогу ПрАТ «СК «ВУСО», ПАТ НАСК «ОРАНТА» у відшкодування шкоди, відповідно до умов договору, сплатило 24092,68 грн.
Позивач просив стягнути з заподіювача шкоди різниця між заподіяною матеріальною шкодою та отриманим страховим відшкодуванням у розмірі 33913,64 грн.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Як вбачається з матеріалів справи, розмір шкоди, завданої позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_2 , перевищує виплачений страховою компанією за правилами статті 29 Закону № 1961-IV розмір страхового відшкодування, дійшов обґрунтованого висновку про те, що з відповідача, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодуванням.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 522/15636/16-ц (провадження № 61-1819св17), суд касаційної інстанції дійшов таких висновків:
- у справі № 6-691цс15: правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати);
- у справі № 522/15636/16-ц: виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом № 1961-IV покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом і договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а вартість складників аварійно пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу. Особа, яка має право на отримання відшкодування, може вимагати від страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виплати страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту з урахування коефіцієнта фізичного зносу. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Знос пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків) (пункт 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»). Враховуючи викладене, правильним є висновок апеляційного суду про стягнення з особи, винної у ДТП, різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) і страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншим за страхове відшкодування (страхової виплати) (постанова Верховного Суд України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15).
Подібні за змістом висновки сформульовані також в постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 344/3008/17 (провадження № 61-26423св18), від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19 (провадження № 61-10010св20), від 16 лютого 2022 року у справі № 709/370/20 (провадження № 61-16320св20).
З матеріалів справи вбачається, що згідно рахунку № ЕС000027227 від 03.04.2018 року вартість відновлювального ремонту автомобіля Jaguar", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , склала 58516.32 грн.
Згідно постанови Верховного Суду від 25.03.2019 року у цивільній справі №591/3152/16-ц, зроблено висновок про те, що факт проведення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля та проведення позивачем оплати за його проведення підтверджується актом виконаних робіт та квитанцією про сплату грошових коштів. При цьому в постанові від 30.10.2019 року в справі №753/19288/14-ц, Верховний Суд також зазначив, що «...у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі не проведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому. При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, шо понесла відповідні витрати».
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції застосував норми матеріального права, які не підлягають застосуванню та не застосував норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, в зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача 33913,64 грн.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги №30/01/19 від 30 січня 2019 року з адвокатом Самойленко П.М., додаткову угоду №154 від 05 вересня 2019 року до вказаного договору з визначенням переліку послуг, їх вартості, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 06 серпня 2019 року з детальним переліком наданих послуг та їх вартістю на загальну суму в розмірі 5700,00 грн., а також платіжними дорученнями №Р24А662377489А84957 та № Р24А662374282А33249 від 06 вересня 2019 року .
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь ФОП ОСОБА_1 підлягає стягненню понесені судові витрати - судовий збір, сплачений позивачем у судах першої та апеляційної інстанції в розмірі 1921 грн. (768,40 + 1 152,60)та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5700 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 листопада 2022 року - скасувати.
Прийняти нову постанову наступного змісту.
Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) 33913,64 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921 грн. та 5700 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова набирає чинності з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді