19 травня 2023 року м. Київ
Справа №369/11816/21
Провадження № 22-ц/824/4006/2023
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
секретаря: Карпенка В.Р.
сторони: позивач ОСОБА_1 ,
відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
третя особа ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою адвокатом Нікушиною Валерією Сергіївною, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від
26 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_5 , про усунення перешкод в користуванні житлом,
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_5 , про усунення перешкод в користуванні житлом.
Позов мотивований тим, що 16 жовтня 2020 року ОСОБА_1 уклала
з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , та стала єдиним власником вказаної квартири. Квартиру позивач придбала для власного проживання, а також для проживання членів сім'ї.
Відповідно до довідки, наданої Святопетрівським старостинським округом Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області у вказаній квартирі зареєстровані позивач, відповідачі та третя особа. В квартирі фактично проживають тільки відповідачі, які не є членами сім'ї позивача, не ведуть з ним спільного господарства та не пов'язані спільним побутом.
Проживаючи в квартирі, що є власністю позивача, відповідачі чинять їй та її батькам перешкоди у користуванні квартирою, змінили замки та не допускають позивача до квартири.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила усунути їй перешкоди
у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом її вселення
в квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_5 , про усунення перешкод
в користуванні житлом.
Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 червня
2022 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_5 , про усунення перешкод в користуванні житлом.
Призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження
у відкритому судовому засіданні.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 жовтня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_5 , про усунення перешкод в користуванні житлом задоволено.
Усунено перешкоди ОСОБА_1 у користуванні квартирою
АДРЕСА_1 , шляхом вселення ОСОБА_1 в квартиру
АДРЕСА_1 .
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 302,66 грн.
Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 302,66 грн.
Стягнено з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 302,66 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 , як власник, має право вимагати від осіб (відповідачів у справі, які не
є членами її сім?ї, а також не належать до кола осіб, які постійно проживають разом з нею
і ведуть з нею спільне господарство, усунення порушень свого права власності, шляхом вселення у квартиру яка належить позивачі на праві власності.
09 грудня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Нікушина В. С. подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26жовтня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким скаргу ОСОБА_2 задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати
у розмірі 1 488,60 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно не розглянув клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи
№ 369/13593/20 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 до Кредитної спілки «ЗаРаЗ», державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль І. М., ОСОБА_6 про визнання правочину недійсним, скасування запису про право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Заявник зазначає, що справа, яка переглядається та справа № 369/13593/20 є взаємопов?язаними.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 12 грудня 2022 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року витребувано
з Києво-Святошинського районного суд Київської області матеріали справи
№ 369/11816/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_5 , про усунення перешкод в користуванні житлом.
16 січня 2023 року матеріали справи № 369/11816/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_5 , про усунення перешкод в користуванні житлом надійшли до Київського апеляційного суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 січня 2023 року клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Нікушиної В. С. на рішення Києво-Святошинський районний суд Київської області від 26 жовтня 2022 року задоволено та поновлено його.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Нікушиною В. С., на рішення Києво-Святошинський районний суд Київської області від 26 жовтня 2022 року залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали.
Заявнику необхідно було зазначити всіх учасників справи, а також надати копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
У лютому 2023 року заявником на виконання вимог ухвали Київського апеляційного суду від 20 січня 2023 року надано уточнену редакцію апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 лютого 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , подану адвокатом Нікушиною В. С., на рішення Києво-Святошинський районний суд Київської області від 26 жовтня 2022 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_5 , про усунення перешкод в користуванні житлом.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 березня 2023 року справу призначено до розгляду з викликом учасників справи.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
В судове засідання учасники справи не з'явилися.
Колегія суддів враховує, що закон створює рівні умови для осіб, що володіють правом звернення до суду, зобов'язавши суд повідомляти цих осіб про час і місце розгляду справи.
Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення позивача ОСОБА_1 відповідачів ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та третьої особи ОСОБА_5 .
Судові повістки, які надсилалися позивачам ОСОБА_1 та третій особі ОСОБА_5 повернулися до апеляційного суду з відміткою "адресат відсутній" (а.с.184), а відповідно до п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Судова повістка, адресована відповідачам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , повернулася з відміткою про її отримання 01.05.2023 року (а.с.183).
Адвокату Нікушиній В.С., яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_2 , судова повістка -повідомлення надсилалась на електронну пошту, зазначену в апеляційній скарзі.
За змістом ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов'язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства.
Враховуючи завдання судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ч.1 ст.372 ЦПК України, відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь-кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.
За таких обставин, обставин апеляційний суд в складі колегії суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи.
Оскільки справа розглядається за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.268 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише
у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Встановлено, що 26 жовтня 2016 року між Кредитною спілкою «Зараз» (далі -
КС «Зараз») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № КВ-00156/10-16/2105, за яким ОСОБА_2 отримала в позику грошову суму. В забезпечення виконання кредитного договору між КС «Зараз» та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 укладено договір іпотеки квартири
АДРЕСА_1 , посвідчений
24 травня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. за реєстровим номером 2034.
Свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_2 не виконала належним чином, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором. КС «Зараз» направила ОСОБА_2 заяву від 10 жовтня 2019 року про те, що вона має усунути порушення за кредитним договором протягом 30 днів, у випадку не усунення порушень КС «Зараз» матиме право зареєструвати право власності на предмет іпотеки на своє ім'я.
В подальшому, у зв'язку з неусуненням порушень за кредитним договором
КС«Зараз» зареєструвала право власності на квартиру на своє ім'я, яка в подальшому на підставі договору купівлі-продажу була відчужена ОСОБА_6 , який, в сою чергу, на підставі договору купівлі-продажу від 16 жовтня 2020 року продав квартиру
ОСОБА_1
ОСОБА_1 та третя особа - ОСОБА_5 зареєстровані у спірній квартирі, проте відповідачі чинять їм перешкоди у користуванні нею.
Позивач та її батько звертались до правоохоронних органів щодо чинення перешкод у користуванні житлом з боку відповідачів, що підтверджується відповідями правоохоронних органів.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Установлено, що ОСОБА_1 є власником квартири
АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 16 жовтня 2020 року та витягом
з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
У спірній квартирі зареєстровані: ОСОБА_4 з 04 травня 2006 року;
ОСОБА_3 з 25 лютого 2014 року; ОСОБА_2 з 04 травня 2006 року;
ОСОБА_5 з 22 жовтня 2020 року та ОСОБА_1 з 22 жовтня 2020 року;
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначала, що відповідачі чинять їй перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві власності.
Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
За положеннями статті 47 Конституції України та статті 9 ЖК України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України закріплено положення про те, що громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей.
Відповідно до частини першої статті 405 ЦК України та частини першої статті 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Разом з цим, згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Відтак за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК України слід дійти до висновку що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік.
Оскільки відповідачі, які не є членами сім?ї позивача чинять їй перешкоди
у користуванні квартирою № 8 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом її вселення до спірного житла.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла
і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним
у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
У пункті 27 рішення Європейського суду з прав людини від 17 травня 2018 року
у справі «Садов'як проти України» зазначено, що рішення про виселення становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо тільки воно не ухвалене «згідно із законом», не переслідує одну із законних цілей, наведених у пункті 2 статті 8, і не вважається «необхідним у демократичному суспільстві». Вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід ґрунтувався на національному законодавстві, але також стосується якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своєму формулюванні та надавати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування. Крім того, будь-яка особа, якій загрожує виселення, у принципі повинна мати можливість, щоб пропорційність відповідного заходу була визначена судом. Зокрема, якщо було наведено відповідні аргументи щодо пропорційності втручання, національні суди повинні ретельно розглянути їх та надати належне обґрунтування.
Київський апеляційний суд, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини та встановлених обставин справи, які підтверджено її матеріалами, вважає за можливе вселення ОСОБА_1 до квартири
АДРЕСА_1 , оскільки остання є її власником, а відповідачі чинять їй перешкоди у користуванні спірним житлом, відмова у задоволенні вказаних вимог призведе до порушення права на житло ОСОБА_1 , гарантованого статтею 8 Конвенції.
Аргументи заявника про безпідставне відхилення судом першої інстанції клопотання про зупинення провадження у цій справі до розгляду цивільної справи
№ 369/13593/20 є безпідставними з таких підстав.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21) вказано, що «метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду необхідно
у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи.
Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.
Наявність на розгляді суду справи № 369/13593/20, у межах якої вирішується питання про визнання правочину недійсним, визнання протиправними дій, скасування реєстрації права власності щодо спірної квартири, не є перешкодою для розгляду справи, яка переглядається, оскільки зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального
і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргубез задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26жовтня 2022 року - без змін, оскільки підстав для скасування судового рішення немає.
Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26жовтня 2022 року - без змін, розподіл судових витрат Київським апеляційним судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , поданою адвокатом Нікушиною Валерією Сергіївною, залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 жовтня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена
в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна