18 травня 2023 року місто Київ
справа № б/н
провадження№22-з/824/628/2023
Київський апеляційний суд в складі головуючого судді Стрижеуса А.М., розглянувши заяву Акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний банк» - про забезпечення позову в порядку забезпечення виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 22 березня 2021 року у справі № 07/21 за позовом Акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 22 березня 2021 року у справі 07/21 позов АТ «Міжнародний Інвестиційний Банк» до ОСОБА_1 , третя особа ТОВ «Свинець», про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Міжнародний Інвестиційний Банк» в рахунок часткового виконання зобов'язань ТОВ «Свинець» за кредитним договором «00091.13-CBD від 08.08.2013 року 2 000 000, 00 доларів США.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Міжнародний Інвестиційний Банк» третейській збір в сумі 25 500,00 грн.
01 травня 2023 АТ «Міжнародний інвестиційний банк» подано заяву про забезпечення позову в порядку забезпечення виконання рішення суду, в якій просив:
- накласти арешт, у межах стягнутої рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 22.03.2021 у справі № 07/21 суми 2 000 000,00 дол. США на грошові кошти ОСОБА_1 , що знаходяться на рахунках у банківських установах, які будуть виявлені в процесі виконання ухвали;
- заборонити суб'єктам державної реєстрації, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», вчиняти реєстраційні дії щодо ТОВ «Богдан-Миколаїв», код за ЄДРПОУ 32507341, а саме, щодо зміни складу учасників та розміру статутного капіталу товариства;
- заборонити суб'єктам державної реєстрації, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», вчиняти реєстраційні дії щодо ТОВ «АЙ-ДІ МЕДІА», код за ЄДРПОУ 35811576, а саме, щодо зміни складу учасників та розміру статутного капіталу товариства.
В обґрунтування заяви зазначає про те, що необхідність забезпечення виконання рішення третейського суду, ухваленого на користь AT «МІБ», пов'язана із існуючою реальною загрозою його невиконання, оскільки боржником ОСОБА_1 вже була відчужена частина майна на користь третіх осіб.
Боржник ОСОБА_1 , очевидно діє недобросовісно та зловживає правами, оскільки вчиняє дії, які порушують майнові інтереси Позивача, «Міжнародний Інвестиційний Банк», як кредитора і направлені на недопущення звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_1 . Перехід права власності на об'єкти нерухомого майна після ухвалення рішення третейського суду, свідчить про мету - уникнення відповідальності за невиконання рішення третейського суду.
Отже, забезпечення виконання рішення третейського суду є необхідним для попередження подальших дій боржника, ОСОБА_1 , які направлені на відчуження майна, що залишилося у власності боржника, а саме:
- частка у розмірі 626 716,52 грн., що становить 100 % статутного капіталу, Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Миколаїв", код за ЄДРПОУ 32507341 (додаток 10 до цієї заяви);
- частка у розмірі 750 000,00 грн., що становить 100 % статутного капіталу, Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ-ДІ МЕДІА", код за ЄДРПОУ 35811576.
Вивчивши матеріали справи і перевіривши доводи заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 6 ст. 431 ЦПК України передбачено, що за заявою особи, на користь якої ухвалено рішення, суд з метою забезпечення виконання рішення суду може вжити заходів, передбачених статтею 150 цього Кодексу.
Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову.
Так, пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Пунктом 2 частини 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що забезпечується забороною вчиняти певні дії.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України за заявою сторони у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, суд може вжити заходів забезпечення позову у порядку та з підстав, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Однак, ч. 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Встановлено, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 22.03.2021 у справі № 07/21 задоволено у повному обсязі позов АТ «Міжнародний Інвестиційний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Міжнародний Інвестиційний Банк» в рахунок часткового виконання зобов'язань ТОВ «Свинець.» за кредитним договором №00091.13-CBD від 08.08.2013 суму коштів в розмірі 2 000 000,00 доларів СІІІА 00 центів; стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Міжнародний Інвестиційний Банк» третейський збір в сумі 25 500 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 року у справі № 873/51/21 рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 22.03.2021 скасовано.
10.08.2021 року Верховним Судом, у складі Касаційного господарського суду, була ухвалена постанова про задоволення апеляційної скарги AT «Міжнародний Інвестиційний Банк» . Скасовано ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021.
13.07.2022 року Господарським судом м.Києва ухвалено рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2022, яким позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково, визнано зобов'язання поруки, що виникли на підставі договору поруки №00091.13-CBD/SUR від 10.11.2014, укладеного між ОСОБА_1 та АТ "Міжнародний інвестиційний банк", припиненими. В іншій частині позовних вимог про визнання недійсним підпункт 5.4 договору поруки №00091.13-CBD/SUR від 10.11.2014 відмовлено.
20.07.2022 року Верховним Судом, у складі Касаційного господарського суду, за результатом розгляду касаційної скарги AT «Міжнародний Інвестиційний Банк» ухвалена постанова, якою рішення Господарського суду м. Києва від 13.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 скасовано, а позовну заяву ОСОБА_1 про визнання зобов'язань поруки, що виникли на підставі договору поруки № 00091.13-CBD/SUR від 10.11.2014 залишено без розгляду.
Також встановлено, що AT «Міжнародний Інвестиційний Банк» було подано заяву до Київського апеляційного суду про забезпечення позову в порядку забезпечення виконання рішення суду, в якому Банк просив накласти арешт на майно боржника, ОСОБА_1 , зокрема, на земельну ділянку кадастровий номер 3210945600:01:031:0048, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 77337232109, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 15984180000.
07.04.2023 ухвалою Київського апеляційного суду заяву AT «Міжнародний Інвестиційний Банк» задоволено частково накладено арешт лише на банківські рахунки, які відкриті в AT «МІБ».
Крім того, з доданих до заяви про забезпечення доказів вбачається , що боржник, ОСОБА_1 , здійснила відчуження, шляхом укладення договору дарування, земельної ділянки кадастровий номер 3210945600:01:031:0048. реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 77337232109 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав.
Також, 20.04.2023 року боржник ОСОБА_1 здійснила відчуження, шляхом укладення договору дарування квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 15984180000 на користь ОСОБА_3 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 діє недобросовісно та зловживає правами, оскільки вчиняє дії, які порушують майнові інтереси позивача, AT «Міжнародний Інвестиційний Банк», як кредитора і направлені на недопущення звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_1 ..
Перехід права власності на об'єкти нерухомого майна після ухвалення рішення третейського суду, свідчить про мету - уникнення відповідальності за невиконання рішення третейського суду.
Отже, забезпечення виконання рішення третейського суду є необхідним для попередження подальших дій боржника, ОСОБА_1 , які направлені на відчуження майна, що залишилося у власності боржника.
Враховуючи зміст заяви та запропоновані заходи забезпечення позову в порядку забезпечення виконання рішення, суд приходить до висновку, що такі заходи забезпечення позову, як накладення арешту, у межах стягнутої рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 22.03.2021 у справі № 07/21 суми 2 000 000,00 дол. США на грошові кошти ОСОБА_1 , що знаходяться на рахунках у банківських установах, які будуть виявлені в процесі виконання ухвали є співмірним із позовними вимогами, а відтак підлягають задоволенню.
Що стосується заяви про забезпечення позову шляхом заборони суб'єктам державної реєстрації, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», вчиняти реєстраційні дії щодо ТОВ «Богдан-Миколаїв», код за ЄДРПОУ 32507341, а саме, щодо зміни складу учасників та розміру статутного капіталу товариства, та заборони суб'єктам державної реєстрації, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», вчиняти реєстраційні дії щодо ТОВ «АЙ-ДІ МЕДІА», код за ЄДРПОУ 35811576, а саме, щодо зміни складу учасників та розміру статутного капіталу товариства, то такий захід забезпечення позову буде порушувати права зазначених товариств на ведення господарської діяльності, а тому в задоволенні заяви в цій частині слід відмовити
Як зазначив Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які пов'язані із втручанням у внутрішню господарську діяльність юридичних осіб. Суд також повинен враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Беручи до уваги зазначені вище обставини, доводи наведені в обґрунтування заяви, суд приходить до висновку, про часткове задоволення заяви.
Що стосується зустрічного забезпечення, то підстави для застосування останнього, відповідно до ч.3 ст. 154 ЦПК України, відсутні.
Керуючись ст.ст. 151, 152, 153 ЦПК України, суд,-
Заяву Акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний банк» про забезпечення позову в порядку забезпечення виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 22 березня 2021 року у справі № 07/21 за позовом Акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Накласти арешт, у межах стягнутої рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 22.03.2021 у справі № 07/21 суми 2 000 000,00 дол. США на грошові кошти ОСОБА_1 , що знаходяться на рахунках у банківських установах, які будуть виявлені в процесі виконання ухвали.
В іншій частині заяви відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів до Верховного Суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя: А.М. Стрижеус