1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 16 травня 2023 року апеляційні скарги представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 та представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 березня 2023 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_9 ,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 та накладено арешт тимчасово вилучене майно 01.03.2023 на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва № 757/6200/23-к, а саме на:
- автомобіль TOYOTA HIGHLANDER, VIN НОМЕР_1 , д.н.з. - НОМЕР_2 , який на праві приватної власності зареєстрований за ОСОБА_5 ;
- ключі запалювання від автомобіля TOYOTA HIGHLANDER, VIN НОМЕР_1 , д.н.з. - НОМЕР_2 .
Не погоджуючись з таким рішенням представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 та представник власника майна ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 , кожен окремо, подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
В обґрунтування доводів апеляційних скарг зазначають, що слідчим суддею не враховано, що арештоване майно є власністю ОСОБА_10 дружини ОСОБА_5 , що підтверджується п. 4 договору про поділ спільного майна подружжя від 10 березня 2023 року.
Зазначають, що вказаний автомобіль не є предметом злочину, оскільки не містить на собі слідів вчинення злочину.
Звертають увагу на, що клопотання прокурора зареєстровано у суді першої інстанції пізніше наступного робочого дня після вилучення майна.
В судове засідання представники власників майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_11 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання їх повідомлено у встановленому законом порядку. Колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності представників власників майна, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України, зважаючи на скорочені строки розгляду справ такої категорії (ч. 2 ст. 422 КПК України).
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційних скарг, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені апелянтом доводи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 04 вересня 2021 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12021152310000264, за підозрою ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 2 ст. 255; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 190; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190; ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209 КК України; ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 2 ст. 255; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 190; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 209 КК України; ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 209 КК України, ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190; ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 190; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190; ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України; ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190; ч. 1 ст. 209 КК України; ОСОБА_17 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 190; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190 КК України; ОСОБА_18 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 190; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190; ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 190; ч. 1 ст. 209 КК України; ОСОБА_19 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190; ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 190; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190; ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України; ОСОБА_20 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 190; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190 КК України та за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 та ч. 3 ст. 209 КК України.
Як зазначено у клопотанні прокурора у 2022-2023 роках учасники злочинної організації під керівництвом ОСОБА_12 та Особи 1, систематично вчиняють заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) в особливо великих розмірах під приводом продажу дизельного палива, мінеральних добрив та генераторів.
01 березня 2023 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва проведено обшук в автомобілі TOYOTA HIGHLANDER, VIN НОМЕР_1 , д.н.з. - НОМЕР_2 , який на праві приватної власності зареєстрований за ОСОБА_5 ..
Постановою слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_21 від 02 березня 2023 року автомобіль та вилучені в ньому речі визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12021152310000264.
03 березня 2023 року прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 березня 2023 року клопотання прокурора задоволено.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою, зокрема, забезпечення збереження речових доказів.
У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Приймаючи рішення, слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12021152310000264 про накладення арешту на майно, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою збереження вказаного майна, яке відповідає ознакам речових доказів згідно ст. 98 КПК України, наявні достатні підстави для арешту вказаного в клопотанні майна.
Слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права ОСОБА_5 з потребами кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про необхідність накладення арешту на вказане майно, з метою збереження речових доказів, оскільки прокурором доведено обставини, які підтверджують, що незастосування такого обмеження може призвести до наслідків, які можуть перешкодити досудовому розслідуванню.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Зважаючи на зазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, зазначене у клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, застосував захід забезпечення кримінального провадження на засадах розумності та співмірності.
Доводи представників власників майна, що арештований автомобіль не є предметом злочину, оскільки не містить на собі сліди вчинення злочину, не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами провадження.
Доводи апеляційної скарги, що клопотання прокурора зареєстровано у суді першої інстанції пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, то вказана обставина не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Колегія суддів враховує положення ст. 174 КПК України, відповідно до якої законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційні скарги представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 та представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 з урахуванням викладених в них доводами, задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 березня 2023 року, - залишити без змін, а апеляційні скарги представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_22 та представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_23 ОСОБА_24 ОСОБА_25
Єдиний унікальний №757/8603/23-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_26
Провадження № 11сс/824/2260/2023 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК