Справа №756/3373/23 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2735/2023 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
16 травня 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою власника майна ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 13 травня 2022 року, -
за участю:
власника майна ОСОБА_6 ,
представника власника майна ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 13 травня 2022 року задоволено клопотання прокурора, яке подане в рамках кримінального провадження, внесеного 16.02.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021105050000611, про арешт майна та накладено арешт у кримінальному провадженні, внесеного 16.02.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021105050000611, на нерухоме майно - нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме приміщення № 72 (площею 50,3 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2134998680000), приміщення № 71 (площею 70,3 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2134521580000), та приміщення № 73 (площею 48,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1266830980000), шляхом заборони користування та відчуження.
Заборонено на час досудового розслідування кримінального провадження № 12021105050000611 відчужувати, користуватись та розпоряджатись вказаним майном будь-яким особам.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, власник майна ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати оскаржувану ухвалу в частині, що стосується нежитлового приміщення № 73 за адресою: АДРЕСА_1 .
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала не є законною, обґрунтованою та вмотивованою, в розумінні ст. 370 КПК України.
Апелянт вказує на те, що жодним чином не можна погодитись з таким обґрунтуванням його статусу, як члена «групи на чолі з ОСОБА_8 ». По-перше, сам факт купівлі у ОСОБА_9 нежитлового приміщення №73 не може свідчити про його обізнаність із вчиненим ОСОБА_8 шахрайством та/або підробкою документів, що є предметом розгляду кримінального провадження №12021105050000611.
По-друге, він не являється стороною Договору інвестування будівництва нежитлового приміщення № ВПП-114/1-7 від 10.08.2010.
Відтак, а ні в клопотанні про накладення арешту прокурора, а ні в самій ухвалі слідчого судді не вказано жодного доказу який міг би свідчити про те, що в нього з ОСОБА_8 були ділові, договірні, особисті чи будь-які інші відносини.
Натомість, можна навести чимало доказів, що підтверджують його право власності на приміщення №73:
- Договір купівлі-продажу нежилих приміщень, серія та номер 646 від 04.10.2019 р., укладений ОСОБА_6 як покупцем та ОСОБА_10 як продавцем;
- Нотаріально посвідчена заява від 04.10.2019 р. ОСОБА_11 про те, що ОСОБА_6 як покупець за договором купівлі-продажу нежилих приміщень повністю виконав свої зобов'язання. Заявою підтверджується, що покупець сплатив повну суму вартості нежилих приміщень №73, що складає 921 621 гривня;
- Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 від 04.10.2019 р., індексний номер: 49023348;
- Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.10.2019 р., сформований приватним нотаріусом Київського міськогонотаріального округу ОСОБА_12 .
Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Також апелянт зазначає, що вінє добросовісним набувачем приміщення №73. Стосовно забезпечення збереження речових доказів то прокурор у своєму клопотанні про арешт майна від 13.02.2022 року просив розглянути питання про накладення арешту на майно, за відсутності власника нежитлового приміщення №73, посилаючись на ч. 2 ст. 172 КПК України, оскільки це начебто є необхідним задля забезпечення арешту майна. Проте, прокурором не було пояснено чому існує необхідність в забезпеченні арешту майна.
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.03.2023р., вбачається, що є обтяження у вигляді іпотеки на нежитлового приміщення №73.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину.
Згідно з абз. 4 п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» іпотека належить до обтяжень речових прав на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації.
Таким чином, навіть при бажанні відчужити належне йому нежитлове приміщення №73 - це зробити неможливо без попередньої державної реєстрації скасування іпотеки нерухомого майна.
Відтак, стверджувана прокурором необхідність в забезпеченні арешту майна відсутня, оскільки нежитлове приміщення N273 досі має обтяження у вигляді іпотеки.
На обґрунтування вимог клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що 24.03.2023 року, після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №12021105050000611 ним отримано оскаржувану ухвалу. 28.03.2023 року ним було подано до Оболонського районного суду міста Києва клопотання про скасування арешту на нежитлове приміщення №73. Судовий розгляд був призначений на 14:30 30.03.2023 року. Однак прокурор в судове засідання не з'явився. Внаслідок цього судовий розгляд було перенесено на 06.04.2023 року, в цей день слідчий суддя розглянув клопотання про скасування арешту на нежитлове приміщення №73 та ухвалив рішення про відмову в його задоволенні.
Внаслідок триваючого з 28.03.2023 року по 06.04.2023 року в Оболонському районному суді міста Києва розгляду клопотання про скасування арешту на нежитлове приміщення №73 він був позбавлений можливості звернутись до суду апеляційної інстанції задля оскарження ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 13.05.2022 року.
Прокурор в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений завчасно та належним чином, власник майна та його представник не заперечував щодо проведення судового розгляду у відсутність прокурора, з урахуванням зазначеного, а також вимог ч. 4 ст. 405 КПК України колегія суддів вважала за можливе провести судовий розгляд у відсутність прокурора.
Заслухавши доповідь судді, доводи власника майна та його представника в підтримку заявленого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке останні підтримали та просили поновити власнику майна строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 13 травня 2022 року, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Так, відповідно до вимог ст. 395 КПК Україниапеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з моменту її проголошення, а у разі якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК Україниапеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Відповідно до висновку об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду сформованого у постанові від 27 травня 2019 року у справі №461/1434/18, у випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч.2 ст.376 КПК України постановив ухвалу та оголосив її вступну та резолютивну частини, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали. У разі, якщо повний текст було складено пізніше, у випадку необізнаності у заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч.1 ст.117 КПК України.
Згідно ч.1 ст.117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв'язку з такими обставинами, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала заяву про перегляд судових рішень, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Відповідно до вимог ст.399 КПК Українипропущений строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин і вирішення цього питання покладається на суд.
Як убачається з матеріалів справи, копію оскаржуваної ухвали отримано ОСОБА_6 , відповідно до розписки, 24.03.2023 року /т. 1 а.с. 217/, а апеляційна скарга надійшла до Київського апеляційного суду 14.04.2023 /т.2 а.с. 1/, подана через Укрпошту Експрес відповідно до накладної на конверті 11.04.2023 /т. 2 а.с. 44/, тобто апеляційна скарга із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження подана поза межами процесуальних строків, передбачених ст. 395 КПК України. У клопотанні не наведено поважних та вагомих причин, що унеможливили своєчасне оскарження судового рішення, а тому підстав для задоволення клопотання суд не вбачає. Обставини, на які посилається власник майна ОСОБА_6 , не заслуговують на увагу, оскільки твердження остатнього, що причини пропуску строку апеляційного оскарження пов'язані з тим, що внаслідок триваючого з 28.03.2023 року по 06.04.2023 року в Оболонському районному суді міста Києва розгляду клопотання про скасування арешту на нежитлове приміщення №73 він був позбавлений можливості звернутись суду апеляційної інстанції задля оскарження ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 13.05.2022 року, суд апеляційної інстанції не може визнати поважними та такими, що унеможливили своєчасне звернення апелянта до суду апеляційної інстанції, у визначений законом строк, з дня отримання ним копії судового рішення.
Колегія суддів також вважає за необхідне наголосити на тому, що до початку апеляційного розгляду особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити її, в той час, як строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали.
В даному випадку апеляційний суд приймає до уваги також практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.
Таким чином, твердження апелянта, що апеляційна скарга подана після закінчення розгляду клопотання про скасування арешту в порядку ст. 174 КПК України, не може бути визнано судом апеляційної інстанції безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, а інших фактичних даних, які вказують на поважність причин пропущення строків, передбачених ст. 395 КПК України на оскарження ухвали слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 13 травня 2022 року, апелянтом не наведено.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
В рішенні по справі «Устименко проти України» ЄСПЛ вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу, без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
З огляду на викладене, підстав для поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 117, 395, 399 КПК України, колегія судів, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_6 , про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 13 травня 2022 року, - відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 , з доданими додатками до неї,на ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 13 травня 2022 року, - повернути особі, яка її подала.
Ухвала може бути оскаржена протягом трьох місяців в касаційному порядку до Верховного Суду.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4