08 травня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю:
адвоката - ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28 грудня 2022 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури
м. Києва ОСОБА_6 про арешт майна та накладено арешт, із забороною державним реєстраторам та нотаріусам вчинення будь-яких реєстраційних дій на об'єкт житлової нерухомості - квартиру, загальною площею 131 кв.м., РНОНМ 821572280363, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває у приватній власності ОСОБА_7 .
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, адвокат ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28 грудня 2022 року, постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна.
Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
Зазначає, що у кримінальному провадженні №12022100060001113 від 01.09.2022 року здійснюється досудове розслідування за фактом шахрайства стосовно привласнення ОСОБА_5 грошових коштів, а ні відносно об'єкту нерухомого майна у вигляді квартири, на яку було накладено арешт.
Як вважає апелянт, стороною обвинувачення не доведено відповідність вказаного майна ознакам речового доказу, в розумінні вимог ст. 98 КПК України.
Оскаржувана ухвала за своєю суттю фактично направлена на перешкоджання виконанню рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13.07.2022 року по справі №753/25154/21, яким скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 , індексний номер: 27620593 від 28.12.2015 року про державну реєстрацію прав та їх обтяження на об'єкт нерухомого майна - квартиру, загальною площею 131 кв.м, РНОНМ 821572280363, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_7 , номер запису про право власності: 12814372.
При цьому згідно Інформаційної довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за №320827789 від 23.01.2023 року, ОСОБА_5 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Відтак підстави для арешту майна відсутні.
Враховуючи, що оскаржувана ухвала постановлена без повідомлення ОСОБА_5 , про існування вказаного судового рішення стало відомо лише 23.01.2023 року, строк на апеляційне оскарження, відповідно до вимог ч. 3 ст. 395 КПК України, апелянтом дотримано.
В судове засідання прокурор не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений завчасно та належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомив.
Заслухавши доповідь судді, думку адвоката, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апелянтом не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28 грудня 2023 року з огляду на положення абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а її апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, за процесуального керівництва Печерської окружної прокуратури м. Києва, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022100060001113 від 01.09.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Постановою прокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 від 26.12.2022 року вказане в клопотанні майно - квартиру, загальною площею 131 кв.м, РНОНМ 821572280363, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , визнано у кримінальному провадженні №12022100060001113 від 01.09.2022 речовим доказом.
27.12.2022 прокурор Печерської окружної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотання про арешт майна, а саме: об'єкту житлової нерухомості - квартиру, загальною площею 131 кв.м., РНОНМ 821572280363, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває у приватній власності ОСОБА_7 , посилаючись на наявність правової підстави, передбаченої ч. 3 ст. 170 КПК.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28 грудня 2022 року вказане клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на вищевказане майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Крім того, ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Тому, з огляду на положення ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Також, арешт майна з підстав передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення збереження речових доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
З урахуванням цього слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання сторони обвинувачення та накладення арешту на вищевказане майно, що відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.
На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив розумність та співрозмірність обмеження права власності на вказане майно завданням кримінального провадження.
Доводи апеляційної скарги про невідповідність арештованого майна критеріям, вказаним у ст. 98 КПК України, є необґрунтованими, оскільки вказане майно в повній мірі відповідає ознакам речового доказу, оскільки вказаний об'єкт нерухомого майна є об'єктом кримінального правопорушення та є доказом факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому наявна необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків слідчого судді щодо наявності підстав для накладення арешту на вищевказане майно.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170, 173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28 грудня 2022 року, якою задоволено клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури
м. Києва ОСОБА_6 про арешт майна та накладено арешт із забороною державним реєстраторам та нотаріусам вчинення будь-яких реєстраційних дій на об'єкт житлової нерухомості - квартиру, загальною площею 131 кв.м., РНОНМ 821572280363, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває у приватній власності ОСОБА_7 ,- залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/2936/2023 Категорія ст. 170 КПК України
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_9
Доповідач: ОСОБА_1