Справа № 686/2151/23
Провадження № 2/686/2178/23
17 травня 2023 року Хмельницький міськрайонний суд
Хмельницької області в складі:
головуючого-судді Мазурок О. В.
при секретарі Колісник Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому, в порядку
ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, представник - Верховний Суд про відшкодування моральної шкоди завданої невиконанням рішення Хмельницького міськрайоннного суду у справі №686/ 4032/21 в період часу за 14 листопада 2022 року, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна, представник - Верховний Суд про відшкодування моральної шкоди завданої невиконанням рішення суду у справі № 686/4032/21 в період часу за 14 листопада 2022 року.
На обґрунтування свого позову він вказав, що рішення суду у справі №686/4032/21 залишається невиконаним з вини працівників відповідача. Неналежне виконання посадовими і службовими особами органів державної влади своїх повноважень, що призвели до порушення його прав, свідчить про невиконання державою головного обов'язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.
Позов про відшкодування моральної шкоди направлений, в тому числі, і на зменшення питомої ваги вказаний правопорушень та справ проти держави України взагалі, оскільки відшкодування державою Україна шкоди, завданої її посадовими чи службовими особами, дасть можливість говорити про встановлення ефективних запобіжників від таких порушень. Невиконання рішення суду, яке винесено іменем України, самою ж державою, є доволі небезпечним явищем, оскільки створює в громадян держави уявлення про тотальну безкарність і наскрізь корумповану систему державної влади, та створює передумови для сумніву в існуванні її інституцій та її самої.
Моральну шкоду він оцінює в розмірі 5000000,00 гривень.
Крім того, ним понесено - проїзд на здачу позову до суду у маршрутці №30 по вісім гривень=24 гривні, витрати часу - дві години вартістю сто мільйонів гривень кожна на написання тексту позовної заяви, одну годину часу на проїзду до суду, одну годину часу на проїзд з суду до дому, витрати паперу, електроенергії, картриджу - до двадцяти гривень. Витрачено на правову допомогу в написанні даного позову - п'ять тисяч гривень, на написання апеляційної скарги буде витрачено 2 години часу вартості сто мільйонів гривень кожна, на правову допомогу-п'ять тисяч гривень.
Позивач направив до суду заяву про слухання справи у його відсутність та підтримання позову.
Представник відповідача направив до суду заяву про слухання справи у його відсутність. Направив до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що проти задоволення позову заперечує. Обґрунтовуючи свій позов ОСОБА_1 посилається на те, що моральна шкода йому завдана внаслідок невиконання рішення суду в частині стягнення з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на його користь 1500 гривень моральної шкоди. Позивач безпідставно і необґрунтовано визначив Верховний Суд в якості належного органу, який наділений повноваженнями представляти Державу Україна в спірних правовідносинах. Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади відповідно до компетенції, або через представника. Під компетенцією розуміють сукупність предметів відання, завдань, повноважень, прав та обов'язків державного органу або посадової особи, що визначаються законодавством. Таким чином, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі №5023/10655/11, від 21.08.2019 у справі №761/35803/16-ц, від 18.12.2019 у справі №688/2479/16-ц), зазвичай, - орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, обґрунтовуючи свої доводи, позивач не зазначив якими діями/бездіяльністю Верховного Суду йому завдано моральної шкоди, не навів конкретні норми закону, які на його переконання, порушив орган державної влади у правовідносинах щодо яких виник спір. ОСОБА_1 не навів жодних фактичних обставин та не надав жодних доказів, які б свідчили про заподіяння йому Верховним Судом як представником Держави Україна моральної шкоди, розмір її не обґрунтував, в чому полягала незаконність /дій бездіяльності Верховного Суду, що не пов'язанні із здійсненням правосуддя - не зазначив. Таким чином, оскільки Верховний Суд не є тим органом, який наділений повноваженнями представляти Державу Україна в спірних правовідносинах, цей позов задоволенню не підлягає.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав: судом об'єктивно встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 травня 2021 року у справі №686/4032/21, позов задовольнити частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 1500грн. моральної шкоди.
Статтею 56 Конституції України, передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Стаття 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправні діяння її заподіювача; наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. При цьому суд з'ясовує факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань, втрати немайнового характеру.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
Відповідно до вимог ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до вимог ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Частиною 5 ст.1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст. 1173, 1174 цього Кодексу).
За змістом приписів ст.ст. 1173, 1174 ЦК України обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування чи посадових осіб цих органів, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю яких завдано шкоду, а на державу.
Відповідно до частини другої статті 2, частини першої статті 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Згідно з частиною другою статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Згідно положень ч. 4 ст. 58 ЦПК України, держава бере участь у справі через відповідний орган державної влади відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.
З наведеного слідує, що відповідачем за позовом про відшкодування шкоди, завданої у процесі здійснення правосуддя може бути лише держава, яка бере участь у справі як сторона у цивільному процесі через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді.
Відповідно до положень Конституції України та Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суд не наділений повноваженнями представляти державу у суді за позовами про відшкодування шкоди, завданої під час здійснення правосуддя.
Позивачем не обґрунтовано залучення Верховного Суду в якості представника держави у даній справі.
Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
ОСОБА_1 обґрунтував свої вимоги про відшкодування моральної шкоди тим, що невиконанням рішення призвело до його душевних страждань.
Однак, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів про те, що відносно ОСОБА_1 . Верховним Судом були вчинені неправомірні дії, які знаходяться у прямому причинному зв'язку із завданням останньому моральної шкоди.
Сам по собі факт ухвалення судом рішення не свідчить про незаконність дій відповідача та заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна, представник - Верховний Суд про відшкодування моральної шкоди завданої невиконанням рішення суду у справі слід відмовити.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача. А тому, вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу, задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.15, 23, 22, 1166,1167, 1174 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 15, 81, 141, 258, 354 ЦПК України суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна, представник - Верховний Суд про відшкодування моральної шкоди завданої невиконанням рішення Хмельницького міськрайоннного суду у справі №686/ 4032/21 в період часу за 14 листопада 2022 року відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі в 30 денний строк з дня складання повного судового рішення апеляційної скарги .
Позивач: ОСОБА_1 , проживає в АДРЕСА_1
Відповідач: Держава Україна, представник Верховний Суд, 01043 м. Київ
вул. П.Орлика,8.
Повний текст рішення складено 23.05.2023 року.
Суддя: