КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/8125/22
Провадження № 6/552/64/23
24.05.2023 року Київський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого судді - Кузіної Ж.В.
секретаря судового засідання Величко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві заяву ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню,
Представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з заявою про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню посилаючись на те, що 11 листопада 2022 року Київським районним судом м. Полтави видано судовий наказ, яким стягнуто із ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04.11.2022 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішенням суду не визначено місце проживання дитини, за домовленістю сторін дитина проживає як з батьком так і з матір'ю. Між сторонами існує спір щодо місця проживання дитини. Крім того, на банківську картку ОСОБА_3 заявником перераховуються кошти на утримання доньки. Заявник приймає участь у додаткових витратах, піклується та утримує свою доньку. Просив заяву задовольнити.
В судове засідання заявник та його представник не з'явились, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення не надходило.
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи , від представника надійшла заява про розгляд справи в її відсутність, щодо задоволення заяви заперечує.
Згідно ч.3 ст. 432 ЦПК України неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.
Судом встановлено, що 11 листопада 2022 року Київським районним судом м. Полтави видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04.11.2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
Статтею 173 ЦПК України визначено, що суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, в порядку визначеному ст. 432 ЦПК України.
Відповідно до статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
При цьому, як передбачено положеннями ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття
Відповідно до норм ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу із дня подання такої заяви.
Судовий наказ є виконавчим документом ( ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Представник заявника у заяві як на підставу визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню посилається на добровільне матеріальне забезпечення та надає низку квитанцій про оплату коштів ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 .
Проте суд зазначає, що поставлені в заяві питання щодо добровільної сплати аліментів є питаннями, пов'язаними з виконанням державним виконавцем судового рішення та не можуть бути вирішені шляхом визнання документа таким, що не підлягає виконанню.
Суд вважає, що обставини, на які посилається заявник, а саме добровільна сплата аліментів не можуть бути підставою для висновку про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, оскільки стягнення аліментів шляхом звернення до суду з заявою про видачу судового наказу є правом стягувача, незалежно від добровільного виконання платником такого обов'язку.
Заявник не позбавлений права звернення до державного виконавця щодо повідомлення про сплачені ним кошти в рахунок сплати аліментів.
Що стосується посилань заявника щодо наявності спору між сторонами про місце проживання дитини, то ОСОБА_1 не позбавлений права на звернення до компетентних органів з приводу зазначеного питання.
Посилання заявник на порушення судом правил підсудності взагалі є безпідставними, оскільки відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 14.03.2022 № 7/0/9-22 змінено територіальну підсудність судових справ Ленінського районного суду м. Харкова, Орджонікідзевського районного суду м. Харкова на Київський районний суд м. Полтави.
Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід'ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.
У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.
Згідно ч. 2 ст. 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Добровільна сплата ОСОБА_1 коштів у рахунок утримання дитини за певний період не може розцінюватися в розумінні ч.2 ст. 432 ЦПК України як підстава для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
Обов'язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов'язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п'ятої ЦК.
Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: - видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); - коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; - видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; - помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; - видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; - пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі №520/1466/14-ц.
Таким чином, сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення.
Враховуючи наведені обставини, не доведення факту того, що судовий наказ виданий помилково, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для визнання судового наказу № 552/8125/22 від 11.11.2022 року виданого Київським районним судом м. Полтави про стягнення з ОСОБА_1 аліментів, таким, що не підлягає виконанню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.259,260,432 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ж.В.Кузіна