КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/1180/23
Провадження № 2/552/1604/23
23.05.2023 року м.Полтава
Київський районний суд м. Полтава в складі:
головуючого судді Миронець О.К.,
за участі секретаря судового засідання - Савченко О.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат
06.03.2023 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Обґрунтував свої вимоги тим, що рішенням Київського районного суду м.Полтави від 02.11.2015 року по справі №552/6103/15-ц позовні вимоги ОСОБА_1 , задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 борг по позиці в сумі 170 000 грн., та сплачений позивачем судовий збір в сумі 1 700 грн., а всього 171 700 грн.
Вищевказане рішення набрало законної чинності 13.11.2015 року. У зв'язку з виконанням рішення суду, 25.11.2015 року відкрито виконавче провадження ВП №49447592 про примусове стягнення з відповідача суми боргу. Станом на момент подачі позову відповідач перерахувала йому кошти всього на суму 17434,75 грн. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем рішення Київського районного суду м.Полтави від 02.11.2015 року відповідач просить суд стягнути з ОСОБА_3 на користь нього інфляційних збитків в сумі 73360,38 грн. та 3% річних в сумі 13873,32 грн., а всього- 87322,70 грн.
Ухвалою суду від 28.03.2023 року відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
01.05.2023 року відповідач ОСОБА_3 подала відзив на позовну заяву в якому просила відмовити в задоволенні позову, оскільки не має можливості працювати, щоб погасити борг. Від погашення боргу не ухиляється, сплачує борг по можливості,з пенсії проводяться щомісячні відрахування.
Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі та просили суд його задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м.Полтави від 02.11.2015 року по справі №552/6103/15-ц позовні вимоги ОСОБА_1 , задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 борг по позиці в сумі 170 000 грн., та сплачений позивачем судовий збір в сумі 1 700 грн., а всього 171 700 грн. Вищевказане рішення набрало законної чинності 13.11.2015 року. У зв'язку з виконанням рішення суду, 25.11.2015 року відкрито виконавче провадження ВП №49447592 про примусове стягнення з відповідача суми боргу. Станом на момент подачі позову відповідач перерахувала йому кошти всього на суму 17434,75 грн. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем рішення Київського районного суду м.Полтави від 02.11.2015 року відповідач просить суд стягнути з ОСОБА_3 на користь нього інфляційних збитків в сумі 73360,38 грн. та 3% річних в сумі 13873,32 грн., а всього - 87322,70 грн.
Рішення суду не виконувалось відповідачем у період з 03.03.2020 по 02.03.2023 року.
Відповідно до проведених позивачем розрахунків сума 3 % річних від суми боргу 13873,32 грн. за період з 03.03.2020 по 02.03.2023 р. становить 87322,70 грн.
Втрати від інфляції за період прострочення становлять 73360,38 грн.
Таким чином на переконання позивача загальна сума втрат становить 87322,70 грн, які він просить стягнути з відповідача.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Положення статей 3, 509, 625 ЦК України, передбачають нарахування інфляційних втрат і 3% річних на суму основного боргу, а не на інфляційні втрати і 3% річних, нараховані за попередній період.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В силу положень ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Крім того, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.
Разом з тим, з 17.03.2022 набрав чинності пункт 18 «Прикінцеві та перехідні положення»ЦК України, яким передбачено, що уперіод дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому дію воєнного стану було неодноразово продовжено, він триває і станом на даний час.
Вимоги позивача прозастосування ст.625 ЦК України заявлені в тому числі за період, який стосується періоду дії в країні воєнного стану.
Таким чином, з огляду на наведені вище норми, відповідача ОСОБА_3 слід звільнити від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, зокрема щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми на період дії воєнного стану, а саме з 24.02.2022 по 06.03.2023 . Разом з тим, період з 03.03.2020 по 24.02.2022 не стосується періоду дії в країні воєнного стану. З огляду на наведене, розрахунок 3% річних слід розрахувати за кількість днів прострочення зобов'язання 723 дні, відповідно сума 3% річних становить 9167 грн, а розмір інфляційних нарахувань за період з 03.03.2020 по 24.02.2022 становить 29312,08 грн.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 29312,08 грн та 9167,14 грн 3% річних у зв'язку з порушенням виконання грошового зобов'язання на підставі рішення суду.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір в сумі 1073,60 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.141, 263-265 ЦПК України, ст.625 ЦК України суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат -задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 3% річних в сумі 9167,14 грн., та 29312,08 грн. інфляційних нарахувань, 1073 грн., судового збору.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду можу бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) .
Відповідач - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повний текст рішення виготовлено та підписано 24.05.2023 року.
Суддя О.К. Миронець