24 травня 2023 року Справа № 280/1921/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач), в якому просить:
зобов'язати відповідача призначити та виплачувати позивачу ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019,2020,2021 роки (12365,86 грн., ) з 16.12.2022 із урахуванням різниці що вже була виплачена;
зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу період роботи позивача ОСОБА_1 з 01.01.2004 по 30.11.2006, з 04.12.2006 по 17.11.2022 як працівника охорони здоров'я у закладі з наданням психіатричної допомоги у подвійному розмірі (всього 37 років 8 місяців 26 днів) та обчислити пенсію за віком з 16.12.2022 з урахуванням страхового стажу (повного) 78 років 3 місяці 28 днів;
зобов'язати відповідача виплатити позивачу ОСОБА_1 відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 16.12.2022 позивачу призначено пенсію згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте при визначенні заробітної плати, з якої обчислено розмір пенсії за віком, всупереч ст.40 Закону України, застосовано показник середньої заробітної плати в Україні за 2014, 2015, 2016 роки, який використовується для обчислення пенсій, що призначені до 2017 року, а не за 2019, 2020, 2021 роки, які передують року звернення за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону. На думку позивача, відповідач неправильно застосував до спірних правовідносин норму права, що стосується переведення з одного виду пенсії на інший, оскільки вона звернулась із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вперше. Щодо виплати грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій просить суд врахувати, що на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком, досягла пенсійного віку, передбаченого ст.26 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має страховий стаж понад 40 років на таких посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.«е»-«ж» ч.1 ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Вважає, що право на отримання грошової допомоги виникає за умови неотримання такою особою пенсії саме на момент виникнення у неї права на призначення пенсії за віком на підставі Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Всупереч приписам ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органом Пенсійного фонду України протиправно не зараховано роботу позивача як працівника охорони здоров'я у закладі з надання психіатричної допомоги з 01.01.2004 по 30.11.2006, з 04.12.2006 по 17.11.2022 до стажу роботи у подвійному розмірі (не зараховано додатково 18 років 10 місяців 13 днів за період з 01.01.2004 по 30.11.2006, з 04.12.2006 по 17.11.2022).
Ухвалою судді від 31.03.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 11 квітня 2023 року на адресу суду надіслав відзив на адміністративний позов (вх.№14602), у якому вказує, що позивачем у позовній заяві було зроблено помилковий висновок про те, що оскільки питання призначення та виплати пенсії за вислугу років врегульовано Законом України «Про пенсійне забезпечення», а пенсії за віком врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому вказані пенсії є різними видами пенсії, і у даному випадку відбувається призначення нової пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, за календарні роки, що передують року звернення із заявою за призначенням пенсії за віком за 2019-2021 роки. Зауважено, що пільги дострокового виходу на пенсію за вислугу років визначаються п.«е» ст.55 Законом України «Про пенсійне забезпечення», а розмір визначається відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Крім того, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійним фондом України призначаються такі види пенсій, зокрема пенсія за вислугу років (стаття 114). Пояснює, що 16.12.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, тому позивачу було проведено перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки (3764,40 грн.), який збільшений на коефіцієнт 1,17 - 4404,35 грн. (3764,40 х 1,17). Таким чином, виходячи з норм чинного законодавства та на підставі вищевикладеного, на думку відповідача підстави для застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2019-2021 роки при переведенні з одного виду пенсії на інший відсутні, оскільки показник середньої заробітної плати по Україні за 2019-2021 роки застосовуються лише при первинному призначенні пенсій у 2022 році. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, що позивач не має права на виплату грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій, оскільки їй у 2006 році їй призначалася пенсія за вислугу років. До стажу роботи у подвійному розмірі можливо зарахувати виключно період роботи до 01.01.2004. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з грудня 2006 року перебуває на обліку в територіальному управлінні Пенсійного фонду України у зв'язку з призначенням пенсії за вислугу років.
Так, 01.12.2006 на підставі її заяви позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як працівнику охорони здоров'я, нарахування якої припинено у зв'язку з працевлаштуванням 04.12.2006 на посаду, яка дає право на призначення такої пенсії. Нараховано борг в розмірі 69,27 грн. за період з 01.12.2006 по 03.12.2006, але з моменту призначення пенсія не виплачувалась.
У подальшому, 16.12.2022 позивач звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області, із заявою про призначення пенсії за віком.
Проте, на підставі вказаної заяви, ОСОБА_1 переведено з 16.12.2022 на пенсію за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при цьому, перерахунок здійснено з урахуванням середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки (3764,40 грн.).
Так, позивач звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявами, у яких просила провести з 16.12.2022 перерахунок призначеної пенсії за віком відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2019, 2020, 2021 роки), здійснити виплату різниці, а також щодо виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій, яка не оподатковується, та зарахувати до страхового стажу період її роботи з 01.01.2004 по 30.11.2006, з 04.12.2006 по 17.11.2022 як працівника охорони здоров'я у закладі з надання психіатричної допомоги у подвійному розмірі.
Листами від 18.01.2023 №653-14211/К-02/8-0800/23 та від 20.02.2023 №2138-1335/К-02/8-0800/23 відповідачем повідомлено, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватись заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч.1 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Листом від 20.02.2023 №2138-1335/К-02/8-0800/23 повідомлено також, що оскільки позивачу вже була призначена пенсія за вислугу років, то отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач не має. Робота у психіатричній лікарні до 1 січня 2004 року зараховується до пільгового стажу у подвійному розмірі, а за період роботи в такому закладі після 1 січня 2004 роуку пільговий порядок обчислення стажу застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 10 цього Закону особі, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно із статтею 26 цього ж Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Згідно з частиною 1 статті 27 Закону №1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = ЗпхКс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 вказаного Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 вказаного Закону.
За змістом частини 2 статті 40 Закону №1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn);
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
У разі відсутності на день призначення пенсії даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за попередній рік для визначенні середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяці попереднього року з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачені страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.
Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою: Кз = Зв : Зс, де: Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь.
Сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), визначається за формулою: Зв = З + Зд, де: Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зд - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, розрахована виходячи із передбаченої частини третьої статті 24 цього Закону доплати, за місяць, за який визначається коефіцієнт заробітної плати (доходу), і яка визначається за формулою: Зд=Д/Тх-100%, де Д - сума доплати, здійснена відповідно до частини третьої статті 24 цього Закону; Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідному місяці.
У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за попередні місяці для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується щомісячна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за наявний попередній місяць з наступним перерахунком коефіцієнта заробітної плати (доходу) після отримання даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за місяць (місяці), що передує зверненню за призначенням пенсії.
При обчисленні коефіцієнта заробітної плати (доходу) за періоди сплати страхових внесків за застрахованих осіб, зазначених у пунктах 8, 13 і 14 статті 11 цього закону та за періоди, які включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, враховується мінімальний розмір заробітної плати.
Відповідно до частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня звернення за пенсією.
За змістом частини 3 статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що частиною 3 статті 45 Закону №1058-ІV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший, тобто поширюються виключно на ті три види пенсій, які призначаються за правилами Закону №1058-IV, тобто пенсії за віком, пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника. У такому разі, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
У тому ж випадку, коли особа одержує пенсію, призначену за нормами іншого законодавства, зокрема згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення», то призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, зроблене після настання віку, що дає їй на це право, не може розглядатися як переведення з одного виду пенсії на інший, позаяк мова не йде про різні види виплат в одній солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а (№ 21-6331а15), що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини третьої статті 45 Закону №1058-IV. Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17, а також Верховним Судом у постановах від 31.01.2019 у справі № 639/2751/17, від 18.01.2019 у справі № 577/5237/16-а, від 10.04.2019 у справі № 211/1898/17.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачу первісно 01.12.2006 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.
Так, згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції, яка діяла станом на момент призначення позивачу пенсії, право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Разом з цим, за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-IV позивач звернулась вперше лише 16.12.2022. Вказана обставина не є спірною.
Таким чином, у даному випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2019-2021 роки.
Та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років з 01 січня 2004 року здійснюється на підставі Закону №1058-IV за формулою, що встановлена для пенсії за віком, не впливає на те, що призначення пенсії за вислугу років передбачено положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» (постанова Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №265/7301/16-а).
При цьому, статтею 9 Закону №1058-IV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Разом з тим, частина 3 статті 45 зазначеного Закону регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
З огляду на вказане, суд відхиляє у зв'язку з необґрунтованістю доводи представника відповідача, що показник середньої заробітної плати під час призначення пенсії за нормами Закону №1058-IV залишається незмінним та перерахунку не підлягає.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком, а саме за 2019-2021 роки, у зв'язку із чим вважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача буде саме визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо відмови позивачу в проведенні такого перерахунку.
З огляду на наведене та зважаючи на те, що завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення (вчинення дії), то порушене право позивача у даному випадку підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача перерахувати позивачу пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2019-2021 роки та здійснити виплату позивачу недоотриманих сум пенсії (різниці між фактично отриманою та призначеною пенсією), починаючи з 16.12.2022.
При цьому, показник середньої заробітної плати в Україні за 2019-2021 роки складає 10846 грн. 37 коп.
З 01.03.2022 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 за №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та згідно з ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» була проведена індексація пенсійних виплат із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,14.
Звідси, показник середньої заробітної плати (дохід), який має враховуватись під час обчислення пенсії складає 12364 грн. 86 коп. (12364 грн. 86 коп. = 10846 грн. 37 коп. х 1,14), а не 4404 грн. 35 коп. (4404 грн. 35 коп. = 3764 грн. 40 коп. х 1,17).
Стосовно позовної вимоги щодо зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 5 «Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 будь-якого іншого виду пенсії.
Синтаксичний аналіз пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 5 Порядку № 1191 дає підстави для висновку, що умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. При цьому законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 01.12.2006 призначено пенсію за вислугу років, однак у зв'язку з її працевлаштуванням 04.12.2006 на посаду, яка давала право на призначення пенсії за вислугу років, нарахування пенсії позивачу припинено.
При цьому, територіальним управлінням Пенсійного фонду України позивачу було лише нараховано борг в розмірі 69,27 грн. за період з 01.12.2006 по 03.12.2006, але з моменту призначення пенсія не виплачувалась.
За змістом, зокрема, постанов Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №328/1620/17, від 22.02.2018 у справі №310/3774/17 фізичній особі - позивачу як призначалась, так і виплачувалась пенсія за вислугу років, яку фізична особа - позивач отримувала.
У пункті 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV як одну з умов виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення, зазначено «не отримання будь-якої пенсії».
Водночас, позивачу у даній справі була лише призначена та нарахована пенсія за вислугу років, яку позивач фізично не отримував.
Враховуючи, що до призначення позивачу пенсії за віком їй було лише призначено та нараховано пенсію за вислугу років, але не виплачено (позивач її не отримав), тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для нарахування та виплати їй грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню та виплачується під час призначення пенсії за віком, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до вимог пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-ІV, а тому у цій частині позовні вимоги слід задовольнити.
Стосовно позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу період роботи позивача з 01.01.2004 по 30.11.2006, з 04.12.2006 по 17.11.2022 як працівника охорони здоров'я у закладі з наданням психіатричної допомоги у подвійному розмірі (всього 37 років 8 місяців 26 днів) та обчислити пенсію за віком з 16.12.2022 з урахуванням страхового стажу (повного) 78 років 3 місяці 28 днів, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
У Рішенні від 03.01.2023 за №923270185181 про перерахунок пенсії зазначено, що позивач має страховий стаж (повний) 59 років 0 місяців 2 дні, з яких: страховий стаж до 01.01.2004 - 40 років 7 місяців 2 дні; страховий стаж після 01.01.2004 - 18 років 5 місяців 0 днів.
У «Формі РС-право» при розрахунку страхового стажу позивача територіальним органом Пенсійного фонду України відзначено, що з 01.08.1987 по 22.08.1988, з 05.09.1988 по 23.01.1989, з 24.01.1989 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 30.11.2006 позивач працювала на посадах працівника охорони здоров'я та стаж роботи на цих посадах складає 35 років 08 місяців 08 днів.
Робота позивча на посадах працівника охорони здоров'я у періоди з 01.08.1987 по 22.08.1988, з 05.09.1988 по 23.01.1989, з 24.01.1989 по 31.12.2003 відповідно до приписів ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зарахована територіальним органом Пенсійного фонду України у подвійному розмірі.
Водночас, робота позивача за період з 01.01.2004 по 30.11.2006, з 04.12.2006 по 17.11.2022 у закладі з надання психіатричної допомоги не зарахована територіальним органом Пенсійного фонду України як робота працівника охорони здоров'я.
При цьому, відповідно до Трудової книжки НОМЕР_1 позивач, зокрема:
- з 24.01.1989 по 22.08.1993 - працювала лікарем-психіатром 3-го чоловічого відділення Запорізької обласної психіатричної лікарні;
- з 23.08.1993 по 30.11.2006 - працювала виконуючим обов'язки 3-го чоловічого відділення Запорізької обласної психіатричної лікарні, згодом Комунальна установа «Обласна психіатрична лікарня»;
- з 04.12.2006 по 17.11.2022 - працювала завідуючим 3-го психіатричного чоловічого відділення Комунальної установи «Обласна психіатрична лікарня», згодом Комунальна установа «Обласна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради, Комунальна установа «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради, Комунальне некомерційне підприємство «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради.
Таким чином, територіальним органом Пенсійного фонду України протиправно не зараховано роботу позивача як працівника охорони здоров'я у закладі з надання психіатричної допомоги з 01.01.2004 по 30.11.2006, з 04.12.2006 по 17.11.2022 до стажу роботи у подвійному розмірі (не зараховано додатково 18 років 10 місяців 13 днів за період з 01.01.2004 по 30.11.2006, з 04.12.2006 по 17.11.2022).
Звідси, страховий стаж після 01.01.2004 складає всього 37 років 8 місяців 26 днів (18 років 10 місяців 13 днів + 18 років 10 місяців 13 днів), а страховий стаж (повний) складає 78 років 3 місяці 28 днів (40 років 7 місяців 2 дні + 37 років 8 місяців 26 днів).
Вказана правова позиція підтримана Верховним Судом, наприклад, у постанові від 08.06.2022 у справі №510/1593/16-а (адміністративне провадження № К/9901/20135/18).
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
У силу вимог частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 241, 243-246, 250 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити у повному обсязі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019, 2020, 2021 роки (12364 грн. 86 коп.), з 16.12.2022 із урахуванням різниці, що вже була виплачена.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 з 01.01.2004 по 30.11.2006, з 04.12.2006 по 17.11.2022 як працівника охорони здоров'я у закладі з надання психіатричної допомоги у подвійному розмірі (всього 37 років 8 місяців 26 днів) та обчислити пенсію за віком з 16.12.2022 з урахуванням страхового стажу (повного) 78 років 3 місяці 28 днів.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 992,40 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак