24 травня 2023 року (11:20)Справа № 280/1674/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
20.03.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви (вх. №14505 від 10.04.2023) позивач просить суд:
визнати дії відповідача щодо відмови у задоволенні рапорта солдата ОСОБА_1 про звільнення із військової служби - протиправними;
зобов'язати відповідача виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є чоловіком онуки ОСОБА_2 , яка є потерпілою від Чорнобильської катастрофи. ОСОБА_2 по стану здоров'я потребує постійного стороннього догляду. Зазначає, що відповідно до інформації про осіб, які задекларували або зареєстрували своє місце проживання (перебування) в житлі, станом на 20.02.2023, до складу задекларованих/зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_3 , входять: ОСОБА_1 (позивач), ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_3 (донька позивача), ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначає, що інші особи, а саме ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 є малолітньою, вихованням якої займається дружина позивача, а тому із цих підстав позивач подав рапорт до відповідача із проханням його звільнити з військової служби на підставі п. п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Позивач неодноразово подавав рапорт до безпосереднього командування, однак не отримавши відповідь на цей рапорт подав рапорт на вищестояще командування Другого окремого стрілецького батальйону, безпосередньо командиру військової частини НОМЕР_2 . У лютому 2023 року позивач отримав відповідь від відповідача, відповідно до якої не прийнято позитивного рішення у зв'язку з відсутністю повного пакету документів. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними і вважає, що він підлягає звільненню з військової служби на підставі п.п. «г» п.2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за особою. З зазначених підстав просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 17.04.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
08.05.2023 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 18691), в якому зазначає, що на день призову на військову службу позивач не визнаний судом піклувальником бабусі своєї дружини, а постійний догляд за нею може здійснювати її онука, з якою вона проживає або її батьки. Вказує, що 21.02.2023 до стройової частини надійшов рапорт на звільнення з військової служби військовослужбовця в/ч НОМЕР_2 солдата ОСОБА_1 . В процесі ознайомлення зі змістом рапорту та додатками, що були долучені до його, встановлено, що солдат ОСОБА_1 , перебуває у шлюбі з громадянкою ОСОБА_4 . Бабця дружини позивача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 є особою з інвалідністю другої групи відповідно. ОСОБА_2 , хвора по стану здоров'я та потребує постійного стороннього догляду. ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , проживають за адресою: АДРЕСА_3 . У рапорті позивач зазначив, що бажає звільнитись з військової служби, "у зв'язку з наявністю особи яка потребує постійного догляду, інваліда 2-ї групи", на підставі пп "г" п.2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». У переліку підстав та поважних причин визначених пп "г" п.2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» така підстава відсутня, але на основі наданих документів встановлено, - що підставою для звільнення є абз.,6, пп "г" п.2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. Відповідач зазначає, що у доданих до рапорту позивача документах відсутнє підтвердження про здійснення старшим солдатом ОСОБА_1 , догляду громадянки ОСОБА_2 . На підставі вказаного рапорт позивача задоволений не був. Також відповідач зауважив, що відповідно до приписів Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах (окрім іншого): г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема: необхідність здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю І групи; необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. Відтак, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Позивач - ОСОБА_1 є солдатом в/ч НОМЕР_2 .
Позивач перебуває у шлюбі з громадянкою ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_3 .
Бабця дружини позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є особою з інвалідністю другої групи відповідно до довідки до акта огляду МСЕК Сер. ВЛН №0087574.
ОСОБА_2 , хвора по стану здоров'я та потребує постійного стороннього догляду на підставі виписки з постановлення ЛКК від 13.12.2022 № 425.
ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , проживають за адресою: АДРЕСА_3 .
21.02.2023 до стройової частини надійшов рапорт на звільнення з військової служби військовослужбовця в/ч НОМЕР_2 солдата ОСОБА_1 , що зареєстрований за вх. № 455. До рапорту позивачем додано документи:
лист громадянки ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ;
другий примірник рапорта на звільнення з військової служби без підписів;
повідомлення від ГУНП Луцького РУП про те, що громадянка ОСОБА_2 проживає за адресою АДРЕСА_3 ;
експертний висновок від 02.08.2011 №15 Волинської обласної спец. ЛКК;
копія посвідчення ОСОБА_2 , потерпілої від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_4 ;
копія пенсійного посвідчення серії НОМЕР_5 ОСОБА_2 ;
копія виписки з постановлення ЛКК від 13.12.2022 № 425;
копія довідки до акту огляду МСЕК сер. ВЛН від 03.10.2011 № 0087574;
інформація про осіб які задекларували або зареєстрували своє місце проживання (перебування) в житлі за адресую: АДРЕСА_3 ;
копія Інформації з Реєстру Луцької міської територіальної громади про задеклароване/зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 ;
копія картки платника податків ОСОБА_1 ;
копія картки платника податків ОСОБА_2 ;
копія паспорта громадянина України ОСОБА_1 , серії НОМЕР_6 ;
копія паспорта громадянина України ОСОБА_2 серії НОМЕР_7 .
У рапорті позивач просить звільнити його з військової служби на підставі пп "г" п.2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку із наявністю особи, яка потребує постійного догляду, інваліда 2-ї групи.
Позитивної резолюції на рапорт надано не були із зазначенням помічника командира батальйону з правової роботи про не доведеність наявності достатніх підстав.
Звернення позивача із рапортом аналогічного змісту до Волинського ОТЦК СП також не призвело до позитивного вирішення рапорту по суті. Службові матеріали на звільнення позивача Волинським ОТЦК СП були надіслані на адресу командира ВЧ НОМЕР_2 для доопрацювання, у зв'язку з відсутністю повного пакету документів, а саме, документів, які юридично засвідчують факт відсутності інших осіб, які можуть здійснювати догляд за гр. ОСОБА_2 , 1940 р.н.
Вважаючи такі дій відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з ч.2 ст.1 Закону №2232-XII, військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною 3 статті 1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За приписами частин 1, 2 статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.
За приписами статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Дія режиму воєнного стану неодноразово продовжувалась і триває по теперішній час.
Судом встановлено, що позивач на цей час проходить військову службу як солдат ВЧ НОМЕР_2 .
Відповідно до абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю І групи: особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Також, частиною 2 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що особи, з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.
Водночас, підстави для звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період визначені частиною 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Так, відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 вказаного Закону, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:
г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
військовослужбовці-жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років;
виховання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері);
утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
необхідність постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду;
наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
необхідність здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи; необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;
виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років;
виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність;
Із матеріалів справи та змісту позовної заяви судом встановлено, що позивач вважає, що має право на звільнення на підставі абзацу 7 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи; необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Водночас, суд зазначає, що встановлений законодавцем в ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» перелік підстав для звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, в умовах дії воєнного стану на момент виникнення спірних правовідносин є вичерпним.
Так, у абз. 7 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» підставою для звільнення військовослужбовців є необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Отже, необхідною умовою для звільнення на підставі наведеної вище норми є факт відсутності інших осіб, які можуть здійснювати догляд за особою, яка такого догляду потребує.
Позивач у свою чергу не надав відповідачу доказів того, що він є єдиною особою, яка може доглядати ОСОБА_2 .
Крім того, у позові позивач зазначає, що його дружина - ОСОБА_5 , займається вихованням доньки позивача - ОСОБА_3 , 2016 року народження.
Таким чином, на думку суду, позивач не надав відповідачу доказів того, що він є єдиною особою, хто може здійснювати догляд за ОСОБА_2 , оскільки позивач має дружину, яка займається вихованням доньки 2016 року народження.
Тобто, позивачем не надано жодних доказів неможливості здійснення догляду за ОСОБА_2 дружиною позивача. Також, не надано неможливості догляду за ОСОБА_2 іншими особами.
Відповідач у відзиві зазначає та матеріалами справи підтверджується, що рапорт позивача не отримав позитивного вирішення через недостатність документів, які б підтверджували, що саме позивач доглядає ОСОБА_2 , зокрема, довідку про призначення компенсації за догляд, що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі; акт обстеження побутових умов особи, що потребує догляду, акту обстеження житлово- побутових умов сім'ї, акту встановлення постійного стороннього догляду за особою, довідки місцевої ради про встановлення постійного догляду.
Підсумовуючи наведене, суд погоджується із позицією відповідача щодо відсутності документів, які б підтверджували факт відсутності інших осіб, окрім позивача, які можуть здійснювати догляд за гр. ОСОБА_2 .
Суд також зазначає, що представник позивача 16.05.2023 надав суду нотаріально засвідчені заяви ОСОБА_5 (дружина позивача), ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які датовані 09.05.2023.
Всі вказані заяви одного змісту та у них вказано, що всі перелічені особи відмовляються здійснювати постійний сторонній догляд за ОСОБА_2 із посиланням на зайнятість на роботі та сімейними обставинами.
Проте, суд не бере до уваги вказані заяви, оскільки вони не були надані відповідачу одночасно із рапортом.
З огляду на дату нотаріального засвідчення вказаних заяв - 06.05.2023, заяви оформлені під час розгляду справи судом, відповідач не був обізнаний про їх наявність та не міг їх взяти до уваги під час розгляду рапорту позивача про звільнення.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу в його звільненні діяв на підставі, та в межах повноважень, визначених законом, відтак, у суду відсутні підстави для визнання задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 24.05.2023.
Суддя Ю.В. Калашник