24 травня 2023 року Справа № 280/1836/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо виплати судді Енергодарського міського суду Запорізької області ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу за 2022 рік;
зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області реалізувати передбачене ст.136 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» право на відпустку за 2022 рік та виплатити судді ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення в розмірі посадового окладу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 28.02.2023 звернувся до ТУ ДСА України в Запорізькій області з вимогою у тому числі виконати ст. 136 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" та виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 рік. Позивач отримав лист-відмову від 02.03.2023 №08-04/887, в якому повідомлено, що підстави для виплати допомоги на оздоровлення відсутні, оскільки накази про надання відпусток суддям в березні-грудні 2022 року не видавалися, посилаючись на наказ голови Енергодарського міського суду від 11.03.2022 №10-09 де роботу суду тимчасово зупинено. Зазначено, що з березня 2022 року Енергодарський міський суд знаходиться на непідконтрольній Україні території. На даний час включно там залишаються і канцелярія суду та керівник апарату суду. Голова суду відряджений до іншого суду, але позивача не відряджено до іншого суду. Таким чином, нікому в знищеному окупантом суді видавати накази чи відповідати, а у позивача відсутня будь-яка можливість (ні фізично, ні поштовим чи іншим способом зв'язку) подати заяву до канцелярії суду про відпустку та виплату допомоги на оздоровлення за 2022 рік та отримати наказ суду так як це робиться зазвичай. Канцелярія, як і суд по факту розграбовані окупантом. Позивач вважає, що правонаступником такого суду може бути лише ТУ ДСА, оскільки і до тепер здійснюють всі фінансові операції та забезпечують діяльність суду. Вказує, що наказ про відпустку судді видає апарат суду за підписом голови суду чи керівника апарату. Факт того, що Енергодарський міський суд знаходиться поза зоною контролю України, чи знаходиться в статусі "простою", "зупинення" що до речі законами України не передбачено, ніяк не пов'язується і не значить втрати права позивача на відпустку та допомогу на оздоровлення в розмірі посадового окладу, з огляду на те, що позивача не позбавлено статусу судді та гарантій суддівської винагороди визначених в Конституції України (конституційності) та ст.136 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», а зупинення роботи Енергодарського міського суду через бойові дії не залежало від волі позивача. Крім того, ніяким внутрішнім наказом суду чи іншим положенням неможлива ретроспективна зміна національного законодавства (надання йому зворотної сили), яким припиняються ті права, що вже виникли (право на отримання боргу та захисне право), розглядаються ЄСПЛ порушенням права мирного володіння майном шляхом позбавлення активу (права на борг), права ефективно реалізувати правомірні очікування. Вважає, що бездіяльність відповідача не відповідає нормам Конституції України, ст.136 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", а ці норми законів і є підставами реалізувати право позивача на відпустку та на допомогу на оздоровлення, що протиправно заперечує відповідач. Відповідач, діючи всупереч приписів статей 19 та 130 Конституції України, порушив приписи діючого законодавства України та не реалізував право позивача на відпустку, а також не виплатив допомогу на оздоровлення, визначеному спеціальним Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Позивач вважає, що якщо формально Енергодарський міський суд не в змозі видавати накази про відпустки з виплатою допомоги на оздоровлення на підставі ст.136 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», то такий наказ може видати саме ТУ ДСА, яке забезпечує його діяльність, а саме суд може своїм рішенням зобов'язати відповідача реалізувати передбачене ст.136 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" право на відпустку позивача за 2022 рік та виплатити позивачу допомогу на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Крім того, позивач просить у випадку задоволення позову звернути його до негайного виконання в межах суми стягнення суддівської винагороди за один місяць та встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в порядку ст.382 КАС України. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 29.03.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою суду від 10.04.2023 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - відмовлено.
Відповідач у поданому до матеріалів адміністративної справи відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що заява позивача від 22.02.2023 не містить вимоги про надання йому щорічної відпуски. Зазначено, що накази Енергодарського міського суду Запорізької області про надання судді Капустинському М.В. відпусток у 2022 році до ТУ ДСА України в Запорізькій області не надходили. Також зазначено, що будь-яких заяв про надання щорічної відпустки (повної тривалості або частини) від ОСОБА_1 ані у 2022 році, ані у 2023 році не надходило. Вказує, що за відсутності наказу про надання судді Капустинському М.В. щорічної відпустки (повної тривалості або її частини) з виплатою допомоги на оздоровлення, виданого головою або виконуючим обов'язки голови Енергодарського міського суду Запорізької області, ТУ ДСА України в Запорізькій області як розпорядник бюджетних коштів щодо місцевих загальних судів Запорізької області не мало підстав для здійснення виплати допомоги на оздоровлення судді ОСОБА_1 . Доводи адміністративного позову ОСОБА_1 про те, що ТУ ДСА України в Запорізькій області, як «правонаступник Енергодарського міського суду Запорізької області» мало здійснити виплату допомоги на оздоровлення судді ОСОБА_1 на підставі його заяви від 22.02.2023, не грунтується на нормах діючого законодавства. Підкреслює, що виплата лише самої допомоги на оздоровлення без надання днів відпочинку не є способом реалізації права судді на відпустку. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, установив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі, з огляду на наступне.
Указом Президента України від 26 вересня 2015 року № 564/2015 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Енергодарського міського суду Запорізької області.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023. Указом Президента України від 01.05.2023 № 254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.
Судом установлено, що м.Енергодар перебуває під окупацією військ російської федерації з 02.03.2022 та входить до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309.
Наказом Голови Енергодарського міського суду Запорізької області від 11.03.2022 №10-09 роботу суду тимчасово зупинено з оголошенням простою для усіх суддів та працівників апарату суду.
Позивач звернувся з заявою від 22.02.2023 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, в якій просив виплатити йому матеріальну допомогу на оздоровлення за 2021-2022 рік, виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2022 рік.
Листом від 02.03.2023 №08-04/887 Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області повідомило позивача про те, що не має підстав для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, підставою виплати допомоги на оздоровлення є надання судді щорічної оплачуваної відпустки. Щодо виплати допомоги на оздоровлення за 2022 рік зазначено, що наказом Голови Енергодарського міського суду Запорізької області від 11.03.2022 №10-09 роботу суду тимчасово зупинено з оголошенням простою для усіх суддів та працівників апарату суду. З огляду на оголошення простою, наказів про надання відпусток суддям та працівникам апарату суду у березні-грудні 2022 року не видавалися, у зв'язку з чим підстави для виплати допомоги на оздоровлення відсутні.
Позивач, не погодившись з відмовою щодо виплати допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу за 2022 рік, звернувся до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення досуду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно з пунктом 14 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема судоустрій, судочинство, статус суддів.
Відповідно до частин першої та другої статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Таким чином, розмір винагороди судді встановлюється Законом України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02 червня 2016 року (надалі - Закон №1402-VIII), який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Відповідно до частини 1 статті 135 Закону 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 136 Закону 1402-VIII встановлено, що суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу.
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не врегульовано порядок надання відпусток суддям, отже підлягають застосуванню загальні норми законодавства.
Так, відповідно до статті 10 Закону України «Про відпустки» черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.
Повноваження голови місцевого суду визначені у статті 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якою, зокрема, передбачено, що голова суду видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень.
Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі відсутності голови місцевого суду його адміністративні повноваження здійснює один із заступників голови суду за визначенням голови суду, за відсутності такого визначення - заступник голови суду, який має більший стаж роботи на посаді судді, а в разі відсутності заступника голови суду - суддя цього суду, який має більший стаж роботи на посаді судді.
Відповідно до пункту 2.1 Положення про порядок планування, надання відпусток, матеріальної допомоги та визначення потреб у санаторно-курортному лікуванні суддів місцевих та апеляційних судів загальної юрисдикції, погодженого рішенням Ради суддів України від 17.03.2005 № 8, з метою забезпечення фінансової дисципліни голови апеляційних та місцевих судів видають накази про надання щорічних відпусток відповідно до затверджених графіків відпусток, а також накази про надання допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань щодо себе, перших заступників, заступників голів, суддів та працівників апарату цих судів.
Не є спірною та обставина, що накази Енергодарського міського суду Запорізької області про надання судді Капустинському М.В. відпусток у 2022 році до ТУ ДСА України в Запорізькій області, будь-які заяви про надання щорічної відпустки (повної тривалості або частини) від ОСОБА_1 ані у 2022 році, ані у 2023 році, не надходили.
Таким чином, за відсутності наказу про надання судді Капустинському М.В. щорічної відпустки (повної тривалості або її частини) з виплатою допомоги на оздоровлення, виданого головою або виконуючим обов'язки голови Енергодарського міського суду Запорізької області, ТУ ДСА України в Запорізькій області як розпорядник бюджетних коштів щодо місцевих загальних судів Запорізької області не мало підстав для здійснення виплати допомоги на оздоровлення судді Капустинському М.В.
Відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі неможливості здійснення правосуддя судом з об'єктивних причин під час воєнного або надзвичайного стану, у зв'язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами може бути змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються в такому суді, за рішенням Вищої ради правосуддя, що ухвалюється за поданням Голови Верховного Суду, шляхом її передачі до суду, який найбільш територіально наближений до суду, що не може здійснювати правосуддя, або іншого визначеного суду.
Тобто, зупинення роботи суду з об'єктивних причин під час воєнного стану має наслідком зміну територіальної підсудності справ, що розглядаються у такому суді, яка відбувається в порядку, встановленому законом.
Однак жодною нормою законодавства не передбачено передачу прав та обов'язків від особи, що обіймає адміністративну посаду в суді, посадовій особі територіального управління Державної судової адміністрації України.
Таким чином, доводи позивача про те, що ТУ ДСА України в Запорізькій області, як «правонаступник Енергодарського міського суду Запорізької області», мало здійснити виплату допомоги на оздоровлення на підставі його заяви від 22.02.2023, не грунтується на нормах діючого законодавства.
Нормами Закону України «Про відпустки» передбачено право працівника на отримання невикористаної частини щорічної відпустки (стаття 12), а також право працівника на отримання компенсації за невикористану частину відпустки (стаття 24).
Вищевказаними статтями також визначаються порядок надання невикористаної відпустки та виплати компенсації за невикористану відпустку.
Суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що відмова виплатити допомогу на оздоровлення, яка викладена у листі від 02.03.2023 № 08-04/887, не позбавляє права позивача на отримання невикористаних відпусток за відпрацьований час.
Відповідно до пункту 2.3. Положення про порядок планування, надання відпусток, матеріальної допомоги та визначення потреб у санаторно-курортному лікуванні суддів місцевих та апеляційних судів загальної юрисдикції, виплата допомоги на оздоровлення головам, заступникам голів, суддям та працівникам апарату судів здійснюється на підставі у межах коштів, передбачених на утримання відповідних судів у поточному році.
Більш того, ані Закон України «Про судоустрій і статус суддів», ані Кодекс законів про працю України, ані Закон України «Про відпустки» не передбачають виплати компенсації суми допомоги на оздоровлення у разі невикористання працівником відпустки у певному році.
Крім того, з вимогою про виплату допомоги на оздоровлення позивач звернувся наприкінці лютого 2023 року, тобто більш ніж через два місяці після закінчення 2022 календарного року.
При цьому, відповідно до ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, кошторис - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.
Таким чином, вимоги щодо виплати у 2023 році допомоги на оздоровлення, видатки на яку передбачалися кошторисом на 2022 рік, заявлені позивачем в порушенням норм бюджетного законодавства.
Суд зазначає, що право правомірного очікування та законного сподівання на отримання допомоги на оздоровлення у 2022 році могло виникнути у позивача у разі надання йому щорічної оплачуваної відпустки (або її частини) у 2022 році, оскільки Закон України «Про судоустрій і статус суддів» пов'язує можливість надання допомоги на оздоровлення з наданням щорічної оплачуваної відпустки.
У статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначено про те, що допомога на оздоровлення є окремою від суддівської винагороди виплатою: «суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу».
У той же час, у наведених позивачем рішеннях Конституційного Суду України зазначається про те, що саме суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід'ємною складовою його статусу.
Одночасно, стосовно інших виплат, належних суддям, Конституційний Суд України дотримується іншої правової позиції.
Так, у Рішенні від 15 квітня 2020 року № 2(1)/2020 Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що за своєю юридичною природою вихідна допомога є додатковою гарантією матеріального забезпечення судді у разі його виходу у відставку.
Так само, допомога на оздоровлення є додатковою гарантією матеріального забезпечення судді у разі надання йому щорічної оплачуваної відпустки.
Таким чином, суд вважає, що посилання позивача на те, що відмова виплатити йому допомогу на оздоровлення, беручи до уваги те, що вимогу про надання відпустки позивач не висуває, є порушенням гарантій його суддівської незалежності, є безпідставною.
Крім того, виплата лише самої допомоги на оздоровлення без надання днів відпочинку, не є способом реалізації права судді на відпустку.
Відповідно до ст. 2 Кодексу законів про працю України, працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки.
Тобто, реалізація права судді на відпустку, як одну з форм відпочинку, передбачає реалізацію декількох складових, а саме: надання днів відпочинку (відпустки); проведення виплати за дні відпустки; виплату допомоги на оздоровлення.
Як було зазначено вище, позивач не висуває вимоги щодо надання йому відпустки, а лише просить виплатити йому допомогу на оздоровлення.
Крім того, накази Енергодарського міського суду Запорізької області про надання судді Капустинському М.В. відпусток у 2022 році до ТУ ДСА України в Запорізькій області не надходили, будь-яких заяв про надання щорічної відпустки (повної тривалості або частини) від ОСОБА_1 ані у 2022 році, ані у 2023 році не надходило.
За загальним правилом, способи захисту права - це передбачені законом дії, що безпосередньо спрямовані на захист права. Такі дії є завершальними актами захисту у вигляді матеріально-правових дій або юрисдикційних дій щодо усунення перешкод на шляху здійснення суб'єктами своїх прав або припинення правопорушень, відновлення становища, яке існувало до порушення. Саме застосування конкретного способу захисту порушеного чи запереченого права і є результатом діяльності по захисту прав.
Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Однак, позивач, обираючи спосіб захисту порушеного права шляхом зобов'язання ТУ ДСА України в Запорізькій області реалізувати передбачене ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» право на відпустку за 2022 рік та виплатити позивачу допомогу на оздоровлення в розмірі посадового окладу, не бере до уваги те, що такий спосіб захисту права призведе до порушення низки нормативний актів, а саме:
Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Положення про порядок планування, надання відпусток, матеріальної допомоги та визначення потреб у санаторно-курортному лікуванні суддів місцевих та апеляційних судів загальної юрисдикції, погодженого рішенням Ради суддів України від 17.03.2005 № 8, в частині неможливості передачі прав та обов'язків від особи, що обіймає адміністративну посаду в суді, посадовій особі територіального управління Державної судової адміністрації України;
статті 12 Закону України «Про відпустки», статті 79 Кодексу законів про працю України, якими визначено порядок надання невикористаної відпустки, зокрема, шляхом її надання поза межами відповідного робочого року;
статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якою не передбачено виплату допомоги на оздоровлення без надання щорічної оплачуваної відпустки.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність порушеного права позивача діями Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо відмови у виплаті допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу за 2022 рік.
Як зазначено у ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1ст.132 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1ст.143 КАС України).
У зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» та з урахуванням положень статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (69035, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 168, код ЄДРПОУ 26316700) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова