про закриття провадження у адміністративній справі
24 травня 2023 рокум. Ужгород№ 260/2729/22
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про відшкодування шкоди завданої прийняттям неконституційного правового акту, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерство оборони України, в якому просить стягнути з Держави України в особі Міністерства Оборони України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у вигляді невиплаченої доплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому під час повторного медичного огляду вищої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, завданої пунктом 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ зі змінами, що визнаний неконституційним Рішенням Конституційного суду України від 6 квітня 2022 року №1-р(Ц)/2022 у справі №3-192/2020(465/20), у сумі 413100,00 грн.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2022 року було відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року провадження у справі було зупинено до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі №240/7411/21.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року провадження у справі було поновлено.
Розглянувши матеріали даної адміністративної справи, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
П. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України надає визначення поняттю «адміністративна справа», відповідно до якого такою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Згідно з дефініцією, наданою в п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Положення ч. 1 ст. 5 КАС України гарантують кожній особі право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо така вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. При цьому вказаною процесуальною нормою встановлено перелік можливих позовних вимог, які забезпечують належний спосіб захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивачів.
Відповідно до принципу диспозитивності у адміністративному судочинстві, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 9 КАС України).
Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи, предметом розгляду в такій є виключно вимога про стягнення з Держави України в особі Міністерства оборони України на користь позивача шкоди у вигляді невиплаченої одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому під час повторного медичного огляду вищої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Разом з тим, згідно ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Зі змісту цієї норми випливає, що адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень в межах публічно-правових відносин; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди носять приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції, а вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №803/3/18, від 26 червня 2019 року у справі №263/5125/18 та Верховного Суду від 27 листопада 2020 року у справі №260/152/20.
Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Класична інтерпретація суті конструкції «суд, встановлений законом» викладена Європейським судом у рішенні по справі «Сокуренко і Стригун проти України» та згідно п.24 цього рішення полягає у такому: «Суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії», Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)».
Зазначена правова позиція дає можливість виділити дві умови відповідності критерію «суд, встановлений законом»: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
З метою забезпечення кращого захисту прав, свобод фізичних та юридичних осіб в різних сферах суспільних правовідносин, здійснення якісного та неупередженого судочинства, належної організації діяльності судів України, запроваджено систему спеціалізації судів при розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З цією метою процесуальними кодексами, зокрема, врегульовані питання щодо предметної підсудності спорів у всіх суспільних правовідносинах, які підлягають оскарженню в судовому порядку, тобто чітко визначено конкретні категорії справ, які має право розглядати суд певної юрисдикцію, що покладено в основу функціонування системи судочинства України. Тому суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції.
З огляду на вищенаведені процесуальні норми, суд вважає, що спір про стягнення з відповідача шкоди носить приватноправовий характер та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Такі вимоги слід вирішувати судом в порядку цивільного судочинства.
Згідно п. 1 ч. 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 239 КАС України, суд роз'яснює позивачу, що дану справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Згідно ч. 3 ст. 28 Цивільного процесуального кодексу України позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди.
Роз'яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Що стосується поданого відповідачем клопотання про залишення позову без розгляду суд зазначає, що оскільки дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд не вправі розглядати також питання дотримання позивачем строків звернення до суду. Таке питання підлягає розгляду судом, до підсудності якого належить даний спір.
Керуючись ст. п. 1 ч. 1 ст. 238, ст.ст. 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України про відшкодування шкоди завданої прийняттям неконституційного правового акту - закрити.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.
СуддяР.О. Ващилін