Справа № 144/1244/22
Провадження № 2-а/144/2/23
"10" травня 2023 р. Теплицький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Германа О.С.,
з участю секретаря судового засідання Пігулі А.А.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача, адвоката - Гавриша Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Теплик адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Позов мотивує тим, що постановою у справі про адміністративне правопорушення серії БАД №670231 від 25 жовтня 2022 року, інспектором СРПП відділення поліції №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області на на нього накладено адміністративне стягнення по ч. 4 ст.126 КУпАП в розмірі 20400,00 грн. Відповідно до вищевказаної постанови позивач 25.10.2022 о 17 год 38 хв. в с. Велика Мочулка по вул. Колективна керував автомобілем ВАЗ 21061, будучи позбавленим права керування транспортним засобом Гайсинським районним судом 11.03.2022 строком на 1 рік, та не мав при собі поліса обов'язкового страхування.Позивач вказує, що оскаржувана постанова незаконна та необгрунтована, винесена без достатніх доказів наявності складу адміністративного правопорушення, і такою, що не відповідає обставинам справи. При винесенні постанови були порушені права позивача, передбачені ст. 268 КУпАП. Крім того, з приводу того, що у постанові вказано, що позивач керував автомобілем без права на керування транспортним засобом, позивач зазначає, що сів за кермо свого атомобіля вимушено, рятуючи його від пошкодження, яких завдав цеглою ОСОБА_3 , проїхати ним всього метрів 200 до посадки де сховати, позивач діяв вимушено в стані крайньої необхідності, так як на його очах пошкоджували його власність, але як тільки він виїхав його зупинили працівники поліції, які повідомили його, що відносно нього буде винесено постанову про накладення адміністративного стягнення. Позивач вважає, що він діяв в умовах крайньої необхідності, а тому не підлягає адміністративній відповідальності.
ОСОБА_2 вважає оскаржувану постанову незаконною та винесеною з грубим порушенням законодавства. Тому позивач змушений звернутися до суду та просить постанову серії БАД №670231 від 15.10.2022 року про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 4 ст.126 КУпАП в розмірі 20400,00 грн. визнати незаконною і скасувати, а провадження по справі закрити у зв'язку із вчиненням правопорушення в умовах крайньої необхідності.
Представником відповідача подано відзив на позов. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Представник відповідача зазначає, що 25 жовтня 2022 року, інспектором СРПП відділення поліції №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області було зупинено автомобіль ВАЗ 21061 д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , який відповідно до рішення Гайсинського районного суду від 11.03.2022 позбавлений права керування транспортними засобами, терміном на 1 рік, після чого відносно ОСОБА_2 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по ч. 4 ст.126 КУпАП в розмірі 20400,00 грн. Представник відповідача наголошує, що за наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення та притягнення до відповідальності на місці вчинення правопорушення не передбачено складання працівниками органів і підрозділів національної поліції протоколу про адімінстративне правопорушення, наданні особі строку для підготовки до розгляду справи, розгляд будь-яких клопотань, у тому числі забезпечення участі захисника під час винесення постанови. Можливість реалізації особою своїх прав на участь у розгляді справи, права на захист передбачена шляхом оскарження до суду постанови у справі про адміністративне правопорушення. Тому оскаржувана постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню. Таким чином, представник відповідача просить в задоволення позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В судовому засіданні, ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії БАД №670231, вказав що керував атомобілем вимушено в стані крайньої необхідності.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Гавриш Л.І., позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії БАД №670231. Вказав, що його підзахисний, керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, оскільки перебував у стані крайньої необхідності, а саме рятував свій автомобіль «ВАЗ - 2106» від знищення.
Свідок ОСОБА_4 , пояснила, що 10.10.2022, вона звернулась до ОСОБА_2 , з проханням щоб той зробив ремонт у її будинку. На що він погодився. 24.10.2022 її чоловік ОСОБА_3 приїхав з роботи до дому у нетверезому стані. Побачив ОСОБА_2 та приревнував його до своєї дружини. Почав ображати його нецензурними словами та взявши в руки цеглину, почав бити нею по склу автомобіля ОСОБА_2 , в наслідок чого автомобіль отримав пошкодження скла.
Свідок ОСОБА_5 , пояснив, що 25.10.2022, ОСОБА_2 , попросив забрати його разом із автомобілем з будинку де проживала сім'я ОСОБА_6 , оскільки ОСОБА_2 був позбавлений права керування автомобілем. Але не дочекавшись його ОСОБА_2 сам сів за кермо та поїхав.
Заслухавши позивача, представника позивача та свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст. 5 КАС України - кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.
Одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, що визначено ст. 245 КУпАП.
За вимогами ст. 280 КУпАП, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, діючим законодавством про адміністративні правопорушення передбачена певна процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності, порушення якої, на думку суду, є підставою для скасування рішення уповноваженого органу, прийнятого із порушенням цієї процедури.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.9 КУпАП - адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 №23-рп/2010 (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Як встановлено судом, 25 жовтня 2022 року відносно позивача інспектором СРПП відділення поліції №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області Седляком В.В. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі, серії БАД №670231 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400,00 грн. (а.с.12). Згідно даної постанови правопорушення полягало в тому, що позивач ОСОБА_2 о 17 год 38 хв в с. Велика Мочулка по вул. Колективна керував автомобілем ВАЗ 21061 д/н НОМЕР_2 . В ході перевірки документів виявилося, що водій 11.03.2022 року рішенням Гайсинського районного суду позбавлений права керування транспортним засобом, чим порушив п.2.1 (а) ПДР України.
Частиною 4 ст. 126 КУпАП - передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортним засобом.
Статтею 252 КУпАП - встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно дост. 251 КУпАП - доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Отже, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 77 КАС України, розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову. Аналогічний правовий висновок щодо обов'язку доказування в адміністративному процесі викладено в постанові Верховного Суду від 14 березня 2018 року (справа № 760/2846/17).
Щодо того, що факт керування транспортним засобом позивач обгрунтовує станом крайньої необхідності.
За змістом статей 10, 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Статтею 18 КУпАП визначено, що не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.
Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності.
Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
Отже, положеннями КУпАП передбачено можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності у випадках, коли вчинені нею дії, які мають ознаки правопорушення і за якіКУпАПпередбачена відповідальність, вчинені у стані крайньої необхідності.
Однак, твердження позивача про те, що він у зазначені в оскаржуваній постанові дату і час був змушений керувати транспортним засобом є голослівними. Викладена позивачем в позовній версія подій абсолютно не відповідає дійсним обставинам справи та не розцінюються судом, як вчинення ним правопорушення у стані крайньої необхідності, враховуючи те, що судом не встановлено, що ним вчинення такого правопорушення було єдиним шляхом вирішення ситуації, зважаючи на те, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування транспортним засобом строком на 1 рік і такими діями наражав на небезпеку як себе, так і інших учасників дорожнього руху. За таких обставин суд не вбачає в діях позивача крайньої необхідності.
Згідно з п.8 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, законом, здійснює провадження в справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини 1статті 23 цього Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно матеріалів справи, постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складено інспектором патрульної поліції, який відповідно до вимогст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення має право розглядати справи про адміністративні порушення та накладати адміністративні стягнення безпосередньо за ч. 4 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 рокута зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1,121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125,126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті140 КУпАП.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи, складання працівниками органів і підрозділів Національної поліції постанови про адміністративне правопорушення за ч.4 ст.126 КУпАП, без складання протоколу, є правомірним.
Крім того, право на захист позивачу було повністю забезпечено в ході оскарження спірної постанови в судовому порядку та розгляді протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.2 ст. 130 КУпАП (справа № 144/1102/22, провадження № 3/144/8/23), де позивач мав змогу навести всі свої доводи по суті правопорушення, і відповіді на всі такі доводи надані йому судом.
Відтак, враховуючи те, що адміністративне порушення, допущене позивачем, підтверджено належними та допустимими доказами, суд приходить до висновку, що постанова про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за правопорушення передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП, тобто керування транспортним засобом марки ВАЗ 21061, будучи позбавленим права керування транспортним засобом, відповідає вимогам закону та підстави для її скасування - відсутні.
Отже, в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72-79, 139, 229, 241-246, 250 КАС України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суд у зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 19.05.2023.
Суддя