Справа № 132/1859/22
Провадження № 2/132/81/23
Іменем України
"08" травня 2023 р. Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого - судді СЄЛІНА Є.В., при секретарі судового засідання - ГОРДІЄНКО А.М., за участі: позивача ОСОБА_1 та її представника - адвоката ТИМОЩУК Ю.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в місті Калинівка Вінницької області, у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 132/1859/22 за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Тимощук Юлія Леонідівна, до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Калинівської міської ради Вінницької області про позбавлення батьківських прав,
16.08.2022 року до Калинівського районного суду Вінницької області звернулась ОСОБА_1 із вказаним позовом, в якому просить позбавити ОСОБА_3 позбавити батьківських прав у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обґрунтування своїх вимог зазначила, що з відповідачем ОСОБА_3 раніше перебувала в зареєстрованому шлюбі, під час якого у них народилось двоє спільних дітей - донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які після припинення фактичних шлюбних відносин та розірвання шлюбу залишились проживати з нею та перебувати на її утриманні. Натомість відповідач починаючи з 2015 року самоусунувся від виконання своєї батьківських обов'язків, а саме не цікавиться життям дітей, не відвідує їх, не спілкується з ними, не проявляє батьківського піклування та турботи, не піклується про їх здоров'я, моральний, фізичний та культурний розвиток, а тому наявні підстави для позбавлення його батьківських прав.
Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат ТИМОЩУК Ю.Л. в судовому засіданні просили позовні вимоги задовольнити з підстав, зазначених у поданому позові.
Відповідач - ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заперечень з приводу поданого позову не надав.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача. Водночас, будь-яких нових доказів або обставин по справі останнім не надано, клопотань про їх витребування/долучення тощо не заявлено.
У протилежному випадку відкладення розгляду справи без відповідних об'єктивних підстав та пошуку реальних можливостей здійснювати правосуддя, може бути розцінено як самоусунення від виконання обов'язку по здійсненню розгляду справи.
Суд враховує, що відповідно до частини 2 статті 43 ЦПК України, учасники справи зобов'язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки суду, а й учасників справи.
Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Згідно частини 1 статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За наявності існуючих умов, передбачених в частині 1 статті 280 ЦПК України, які підтверджені наявними в справі доказами, суд ухвалив: з урахуванням завдань цивільного судочинства та розумних строків розгляду справи, провести заочний розгляд справи за відсутності відповідача.
Представник служби у справах дітей Калинівської міської ради Вінницької області в судове засідання не з'явився, надавши заяву, згідно якої просить справу розглянути за відсутності представника третьої особи, позовні вимоги підтримують.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав:
Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Сторони, а саме позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 15.09.2005 року виконкомом Заливанщинської сільської ради Калинівського району Вінницької області), та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане 16.03.2010 року виконкомом Заливанщинської сільської ради Калинівського району Вінницької області), які проживають разом з матір'ю та перебувають на її утриманні (довідка в.о.старости Заливанщинського старостинського округу Калинівської міської ради Вінницької області Кравчук Н. за № 160 від 15.07.2022 року).
Відповідно до статей 3, 18 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів дитини.
На необхідності дотримання вказаного принципу неодноразово наголошено у практиці Європейського суду з прав людини, яка застосовується судами України на підставі частини четвертої статті 10 ЦПК України та положень Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини (рішення від 06.07.2010 року у справі «Neulinger and Shuruk v. Switzerland», заява № 41615/07, п.135; рішення від 11.10.2017 року у справі «M.S. v. Ukraine», заява № 2091/13, п.77). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16.07.2015 року у справі «Mamchur v. Ukraine», заява № 10383/09, п.100).
Статтею 150 СК України визначено обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.
Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 164 СК України, батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Вказане свідчить, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, що тягне за собою правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, а саме не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, не цікавиться про їх долю, не створив умов для їх утримання, виховання та розвитку, що зокрема випливає із письмових пояснень свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ; довідок Гімназії з дошкільним підрозділом с.Заливанщина Калинівської міської ради Вінницької області та Ліцею с.Голендри Калинівської міської ради Вінницької області про участь батьків у шкільному (дошкільному) житті дітей; довідки № 160, виданої в.о.старости Заливанщинського старостинського округу Калинівської міської ради Вінницької області Кравчук Н. від 15.07.2022 року про склад сім'ї та утримання дітей.
Висновком комісії з питань захисту дитини виконавчого комітету Калинівської міської ради Вінницької області № 96 від 22 листопада 2022 року, затвердженим рішенням виконавчого комітету Калинівської міської ради Вінницької області № 503 від 02 грудня 2022 року, визнано за доцільне ОСОБА_3 позбавити батьківських прав у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Статтею 12 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Україною 27.02.1991 року, зобов'язано Держави-учасниці забезпечити дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини; при чому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком та зрілістю.
Згідно із статтею 3 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25.01.1996 року, ратифікованої Україною 03.08.2006 року, дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється правами, використання яких вона може вимагати: a) отримувати всю відповідну інформацію; b) отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; c) бути поінформованою про можливі наслідки реалізації цих думок та про можливі наслідки будь-якого рішення.
У статті 6 «Порядок прийняття рішення» Європейської конвенції про здійснення прав дітей визначено, що під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки, якщо внутрішнім законодавством дитина визнається такою, що має достатній рівень розуміння, і приділяє належну увагу думкам, висловленим дитиною.
З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.
Ці норми міжнародних договорів України імплементовано у внутрішнє законодавство, зокрема положення статті 45 (частина перша) ЦПК України і статті 171 СК України.
Так, відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї.
Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
У постанові від 08.12.2021 року у справі № 311/563/20 (провадження № 61-14656св21) Верховний Суд зазначив, що тлумачення частини другої статті 171 СК України свідчить, що нею передбачені випадки, коли думка дитини має бути вислухана обов'язково. До таких випадків належать: вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її виховання (стаття 159 СК України); вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її місця проживання (стаття 161 СК України); вирішення спору про позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України); вирішення спору про поновлення батьківських прав (стаття 169 СК України); вирішення спору щодо управління її майном (стаття 177 СК України).
Суд має враховувати висловлену думку системно, з'ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (постанова Верховного Суду від 20.09.2021 року у справі № 350/1696/19 (провадження № 61-19589св20).
Під час розгляду справи досліджено письмові пояснення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та допитано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які у своїх поясненнях зазначили, що не заперечують проти позбавлення їх батька ОСОБА_3 батьківських прав відносно них, оскільки останній фактично відсутній у їх житті.
Враховуючи вищенаведене, суд знаходить встановленим, що відповідач ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання своїх дітей, у зв'язку із чим, його необхідно позбавити батьківських прав.
Виходячи із викладеного, керуючись ст.ст.12, 80, 81, 82, 211, 247, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, на підставі ст. ст. 164-166 СК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства про розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», суд, -
Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Тимощук Юлія Леонідівна, до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Калинівської міської ради Вінницької області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
ОСОБА_3 позбавити батьківських прав у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Роз'яснити ОСОБА_3 , що він не позбавлений права звернутися до суду із позовом про поновлення батьківських прав в порядку, передбаченому ст.169 СК України, у разі зміни його поведінки та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя