м. Вінниця
23 травня 2023 р. Справа № 120/10646/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Громадська організація "Центр захисту прав людини та протидії корупції" до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу
19.12.2022 у Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач).
У позовній заяві позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 14.11.2022 № 397 «Про результати службового розслідування» в частині накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді догани та позбавлення права на отримання додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та премії передбаченої п. 4 розділом 16 наказом Міністерства Оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» за листопад 2022 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що проходить службу у Збройних Силах України. Оскарженим наказом його притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Однак застосоване дисциплінарне стягнення ОСОБА_1 вважає неправомірними, посилаючись на те, що службове розслідування яке передувало прийняттю наказу від 14.11.2022 № 397 не відповідало вимогам щодо його об'єктивності та повноти. Просить врахувати, що на виконання бойового розпорядження військової частини НОМЕР_2 було наказано організувати та забезпечити переміщення військової частини НОМЕР_1 в район виконання бойового завдання. Далі бойовим розпорядженням військової частини НОМЕР_3 було наказано командиру військової частини НОМЕР_1 перейти до оборони визначеного району. В подальшому до позивача доведено бойовий наказ від 05.11.2022 яким зобов'язано визначені у ньому підрозділи провести інженерне облаштування позицій у другому ешелоні з метою не допустити прориву противником першого ешелону.
Позивач акцентує увагу на тому, що командира військової частини НОМЕР_1 07.11.2022 та 08.11.2022 було повідомлено про неможливість виконання поставленого наказом від 05.11.2022 бойового завдання. Посилаючись на низький рівень морально - психологічний стану військовослужбовців, необладнаність інженерних споруд, відсутність можливості доставки матеріалів та обладнання, недостатність сил та засобів, а також відсутність вогневої підтримки позивач вважає бойовий наказ від 05.11.2022 незаконним. Як наслідок, не заперечуючи факту його невиконання, стверджує, що ніхто не може бути притягнений до відповідальності за відмову виконати неправомірні накази.
У позові ОСОБА_1 посилається також і на те, що з метою перевірки його придатності до виконання військових обов'язків не проведено належного медичного огляду, а вже під час проходження служби не враховувався стан здоров'я військовослужбовців при оцінці якості виконання того чи іншого бойового розпорядження.
Також позивач просить врахувати рапорти які скеровувалися до командування військових частин з метою інформування про проблеми, які стосуються укомплектування, матеріально - технічного забезпечення, порушень закону щодо медичної допомоги та обстеження. Однак зауважує, що більшість із цих звернень залишались без належного реагування. На думку позивача, неврахування командирами звернень підлеглих призвело до ситуації у якій виконання бойового розпорядження від 05.11.2022 виявилося неможливим. У підсумку позивач ставить у вину командуванню військової частини нехтування військовими обов'язками та вважає наказ від 05.11.2022 кримінально - протиправним, а тому вважає, що його невиконання не може тягнути негативних наслідків.
20.12.2022 позивач подав заяву про витребування доказів, одночасно із поданням позовної заяви (а.с. 38-39).
Ухвалою від 23.12.2022 відкрито провадження у адміністративний справі та вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (а.с. 40-42).
Цією ж ухвалою учасникам справи встановлено строки для подання заяв по суті, відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення третьої особи, задоволено частково клопотання позивача про витребування додаткових доказів та витребувано у військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені копії матеріалів службового розслідування щодо ОСОБА_1 які стали підставою для застосування відносно нього дисциплінарного стягнення у виді догани.
11.01.2023 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з викликом сторін (а.с. 46-53).
16.01.2023 Громадською організацією «Центр захисту прав людини та протидії корупції» подано клопотання про вступ для участі у справі в процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (а.с. 55-112).
27.01.2023 відповідачем подано відзив на позовну заяву разом із витребуваними доказами (а.с. 113-168).
Мотивуючи відзив, відповідач стверджує, що позивач неправомірно відмовився виконувати бойовий наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 142 від 05.11.2022, що кваліфіковано як порушення військової дисципліни та є достатньою підставою для застосування дисциплінарного стягнення. За словами відповідача, накладенню на позивача дисциплінарного стягнення передувало службове розслідування яке призначено та проведено у повній відповідності із затвердженим Міністром оборони України Порядком від 21.11.2017 № 608.
Що ж до невиплати додаткової винагороди та премії, то відповідач зіславшись на наказ Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 зазначив, що до наказів про здійснення цих виплат у відповідному місяці не включаються військовослужбовці, які відмовилися виконувати бойовий наказ (розпорядження).
Ухвалою суду від 30.01.2023 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про продовження розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Цією ж ухвалою задоволено клопотання Громадської організації «Центр захисту прав людини та протидії корупції» про її вступ у справу в статусі третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, а також встановлено учасникам справи процесуальний строк для подання до суду відповідних заяв по суті справи у зв'язку із вступом третьої особи.
14.02.2023 до суду надійшли письмові пояснення третьої особи (а. с. 177-185). У тексті пояснень представник Громадської організації акцентує увагу на неможливості виконання бойового наказу командира № 142 від 05.11.2022, про що позивач доповів у своїх поясненнях від 08.11.2022. Третя особа поділяє позицію позивача про те, що наказ № 142 є кримінально - протиправним, а тому його невиконання не може тягнути для позивача жодних негативних наслідків. Також у поясненнях третьої особи повторено інші підстави позовної заяви ОСОБА_1
20.03.2023 від позивача надійшли додаткові пояснення, що за своїм змістом тотожні позовній заяві.
11.04.2023 позивач надіслав до суду заяву про виклик для допиту свідків (а.с. 198-201). Заява мотивована тим, що у жовтні - листопаді 2022 року разом із позивачем проходили службу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Позивач зазначає, що вказані особи можуть повідомити про факти нехтування командуванням військової частини НОМЕР_1 своїми службовими обов'язками відносно підлеглих військовослужбовців, порушення ними прав військовослужбовців, а також не вчинення командуванням жодних дій за результатом розгляду рапортів військовослужбовців, що подавалися з метою доведення до відома про існуючі проблеми та необхідність вжиття заходів реагування.
Згідно ч. 1 ст. 92 КАС України, виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 92 КАС України, заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання у справі.
Статтею 212 КАС України передбачено, що свідки допитуються у судовому засіданні.
Нормами процесуального закону не передбачено усного допиту свідків при розгляді справи у спрощеному провадженні без проведення судового засідання.
Про письмову форму комунікації свідка із судом йдеться лише у п. 1 ч. 1 ст. 175 КАС України якою відповідачу надано право долучити до відзиву «заяву свідка».
Відтак суд не вбачає підстав для задоволення заяви про виклик для допиту свідків, оскільки справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Обраний судом для розгляду цієї справи вид позовного провадження виключає підстави та процесуальну можливість для отримання та оцінки такого засобу доказування як усні покази свідка.
До того ж суд враховує, що службове розслідування - це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення (ст. 2 Наказу Міністерства оборони України яким затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України від 21.11.2017 № 608).
Згідно ст. 8 розділу III Наказу № 608, особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення.
Як зазначалося раніше, у судовій справі наявні матеріали службового розслідування які є належними та допустимими доказами тих обставин та подій, за яких позивачем вчинено дії (допущено бездіяльність) які кваліфіковано відповідачем як дисциплінарний проступок. Перевірка судом правомірності оскаржуваного наказу не має на меті проведення додаткового чи повторного службового розслідування подій охоплених та описаних в акті службового розслідування. Завдання суду перевірити чи є достатніми встановлені службовим розслідуванням обставини для того, щоб ставити у вину позивачу вчинення дисциплінарного проступку, а також перевірка проведеного службового розслідування на відповідність критеріям повноти, всебічності та об'єктивності.
Підсумовуючи суд доходить висновку, що заява позивача про виклик для допиту свідків задоволенню не підлягає.
Надавши оцінку аргументам, що наведені у заявах по суті справи та здобутим доказам, суд встановив, що на момент виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді командира 1- го стрілецького взводу 3 - ї стрілецької роти НОМЕР_4 окремого батальйону територіальної оборони НОМЕР_5 бригади територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «лейтенант».
На підставі бойового розпорядження ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » № 1182дск/ОТУ військову частину НОМЕР_1 із 13.10.2022 передано в оперативне підпорядкування заступника командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Встановлено, що командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято бойовий наказ № 142 від 05.11.2022 за змістом якого ТВО командира 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 (рота до складу якого входив взвод у якому проходив службу позивач), було надано розпорядження у взаємодії з інженерно - саперним взводом провести інженерне облаштування позицій у другому ешелоні з метою не допустити прориву противником 1 ешелону.
Сторонами на оспорюється, що бойовий наказ № 142 від 05.11.2022 сформовано чітко, однозначно, а його зміст доведено до відома особового складу, у тому числі і взводу де проходив службу позивач.
Однак, 07.11.2022 командири 1-3 стрілецьких рот військової частини НОМЕР_1 разом із ввіреним їм особовим складом відмовились виконувати наказ № 142 від 05.11.2022 та подали командиру військової частини відповідні рапорти, в яких було вказано причини, що на думку військовослужбовців, перешкоджали виконанню бойового наказу.
У своєму рапорті ОСОБА_4 пояснив, що 3 стрілецька рота не може виконати бойове розпорядження у зв'язку із неукомплектованістю особового складу, відсутність реабілітації, неналежного матеріального забезпечення, оснащення технічних засобів для виконання поставлених бойових завдань.
По факту відмови у виконанні бойового наказу № 142 від 05.11.2022, командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ від 07.11.2022 № 388 «Про призначення службового розслідування» (а.с. 145).
Результат проведеного службового розслідування задокументовано Актом від 14.11.2022 із відповідними додатками до нього (а.с. 123-140).
Особовий склад 1, 2 та 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 відмовилися ознайомлюватися із вказаним вище Актом службового розслідування від 14.11.2022 і факт цієї відмови задокументовано Актом про причини відсутності підписів особового складу від 17.11.2022 № 1633 (а.с. 141).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.11.2022 № 397 «Про результати службового розслідування», з поміж іншого, накладено на командира 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення «догана» відповідно до п. «Б» ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за неналежне виконання службових обов'язків, що виразилося у відкритій відмові у виконанні бойового наказу № 142 від 05.11.2022 та позбавлено права на отримання додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», а також премії (а.с. 149-163).
Позивач із наказом від 14.11.2022 № 397 у тій частині, що стосується особисто його не погоджується, та просить визнати відповідні пункти наказу протиправними і скасувати. Ключовим аргументом позову є доводи ОСОБА_1 про неможливість виконання бойового наказу із причин, які він вважає об'єктивними. До того ж позивач вважає наказ № 142 від 05.11.2022 «кримінально - протиправним» та зауважує, що за невиконання неправомірного наказу ніхто не може бути притягнений до дисциплінарної відповідальності.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується такими мотивами.
Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відтак, виникнення та перебіг обставин та подій у межах спірних правовідносин мало місце у період дії воєнного стану, що підкреслює особливу вагу дотримання військової дисципліни з метою належної взаємодії між військовими підрозділами та виконання поставлених завдань.
За своїм змістом, правовідносини у яких виник спір пов'язані із сферою дисципліни військовослужбовців та юридичної відповідальності за її порушення.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування визначені Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі та полягає у бездоганному і неухильному додержанні всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України (ст. 1 - 2 Розділу І Дисциплінарного статуту).
Згідно ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету.
Відповідно до ст. 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.
У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини унормовані Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, що затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби).
Статтею 28 Статуту внутрішньої служби передбачено, що одним із принципів будівництва та керівництва Збройними Силами України вважається єдиноначальність. Цей принцип полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази.
Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання.
Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою (ст. 30 Статуту внутрішньої служби).
Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку (ст. 35 Статуту внутрішньої служби).
Статтею 37 Статуту внутрішньої служби передбачено, що про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов'язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.
Аналізуючи системно процитовані норми Дисциплінарного статуту та Статуту внутрішньої служби суд зауважує, що відносини між командуванням військових частин Збройних Сил України та підлеглими будується за принципом єдиноначальності. Зміст цього принципу полягає у наділенні командира повнотою розпорядчої влади проявом чого є право віддавати накази та розпорядження, вимагати їх виконання та застосовувати дисциплінарні санкції у разі невиконання наказів. Цьому праву командирів кореспондує обов'язок підлеглих беззастережно, своєчасно та у повному обсязі виконувати накази.
Водночас обов'язок виконання наказів не є абсолютним адже нормами Дисциплінарного статуту та Статуту внутрішньої служби із нього передбачено виключення. Таким винятком є право військовослужбовця відмовитися від виконання явно злочинного наказу (розпорядження) командира. В іншому випадку, у разі невиконання наказу (розпорядження) командира без достатніх на це законних підстав, дії (бездіяльність) підлеглого військовослужбовця можуть бути кваліфіковані як дисциплінарний проступок та слугувати підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Повертаючись до обставин цієї справи суд дослідивши Акт службового розслідування від 14.11.2022 по факту невиконання бойового наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 142 від 05.11.2022 встановив, що вказаний бойовий наказ покладав на ТВО командира 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 у взаємодії із інженерно - саперним взводом обов'язок провести інженерне облаштування позицій у другому ешелоні з метою не допущення прориву противником першого ешелону.
Згідно статті 35 Статуту внутрішньої служби наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку. Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.
При розгляді цієї справи судом не встановлено обставин, які б вказували на невідповідність відданого наказу статті 35 Статуту внутрішньої служби.
Актом службового розслідування задокументовано, що наказ № 142 від 05.11.2022 був сформульований виразно, чітко та зрозуміло, його зміст не допускав подвійного тлумачення. Однак військовослужбовці, зокрема й командир 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , відмовився його виконувати.
Щодо обставин відмови у виконанні бойового наказу № 142 від 05.11.2022, то із Акту службового розслідування встановлено, що на підсумковій нараді 07.11.2022 з поміж інших і командир 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 надали командиру військової частини відповідні рапорти, в яких було вказано причини, які на думку військовослужбовців, заважали виконати бойовий наказ №142 від 05.11.2022.
До того ж під час службового розслідування встановлено, що 07.11.2022 до населеного пункту де знаходився ТПУ самовільно прибув особовий склад 3 стрілецької роти, в тому числі й позивач, і військовослужбовці оголосили, що бойовий наказ № 142 від 05.11.2022 виконувати не будуть (а. с. 125).
Суд зауважує, що підлеглі військовослужбовці зобов'язані окрім того, що беззастережно виконувати накази начальника, ставитися до відданих наказів з повагою, крім випадків віддання явно злочинного наказу (ст. 30 Статуту внутрішньої служби).
Водночас із характеру поведінки позивача можна зробити висновок, що він окрім того, що відмовився виконувати наказ № 142 від 05.11.2022, своїми діями продемонстрував неповагу до наказу командира. Така поведінка, перш за все, призводить до невиконання бойового завдання, а також має наслідком порушення встановленого Статутом внутрішньої служби принципу єдиноначальності організації та керівництва підрозділами Збройних Сил України, адже в силу цього принципу командир наділений всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих, що охоплює право одноособово приймати рішення, віддавати накази і забезпечувати, у тому числі шляхом вжиття передбачених Законом заходів впливу, їх виконання.
Як зазначалося раніше, якщо військовослужбовець розуміє, що він не спроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі з причин, що носять об'єктивний характер він повинен негайно доповісти про це у встановленій формі командиру (ст. 37 Статуту внутрішньої служби).
Під час службового розслідування встановлено, що ТВО командира третьої стрілецької роти ОСОБА_4 (у складі цієї роти знаходився взвод де позивач був командиром) доповів командиру військової частини НОМЕР_1 рапортом від 07.11.2022 вх. № 533 про те, що бойовий наказ № 142 підрозділ виконати не може у зв'язку з неукомплектованістю особового складу, відсутності реабілітації, належного матеріального забезпечення, оснащення, технічних засобів для виконання поставлених бойових завдань (а.с. 127).
Позивач у наданих під час службового розслідування поясненнях вказав, що підрозділ не готовий виконувати військовий наказ № 142 від 05.11.2022 оскільки морально - психологічний стан військовослужбовців знаходиться на низькому рівні, вони перебувають більше 90 днів без ротації виконавши вже 2 БР, інженерні споруди на вказаних у наказі позиціях не обладнані, немає фізичної можливості доставки матеріалів для обладнання укриття, не проведено розмінування позицій та підходів до них, не встановлено зв'язок із всіма сусідніми підрозділами, не вистачає сил та засобів та відсутня артилерійська вогнева підтримка (посилання на текст пояснень в акті службового розслідування (а.с. 127).
Разом із тим відповідач поставив під сумнів достовірність тверджень позивача та акцентував увагу на неправомірності його дій (бездіяльності). Звертав увагу на тому, що в бойовій обстановці в умовах воєнного стану підлеглий не має права демонструвати зневажливе ставлення до бойових завдань командира та відмовлятися їх виконувати.
Проаналізувавши Акт службового розслідування від 14.11.2022 суд встановив, що при дослідженні причин та умов, які зумовили невиконання бойового завдання відповідно до наказу № 142 від 05.11.2022 перевірялись можливості його виконання та стан особового складу та матеріально - технічного забезпечення.
Із рапортів та довідок начальників підрозділів забезпечення військової частини НОМЕР_1 щодо забезпечення за певними напрямками діяльності 1, 2 та 3 стрілецьких рот військової частини НОМЕР_1 встановлено таке.
У довідці від 12.11.2022 вх. 476 майор ОСОБА_5 зазначив, що стройова укомплектованість 3 стрілецької роти - 67% (а. с. 128).
Офіцер ракетно-артилерійського озброєння групи логістики військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_6 в довідці від 12.11.2022 вх. № 474 про стан забезпечення штатної кількості 3 стрілецької роти вказав, що рота забезпечена штатною зброєю та боєприпасами, крім АКСУ-У74 (9 шт.) (а. с. 128-129).
Начальник групи сил підтримки військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_7 у довідці від 12.11.2022 вх. 481 зазначив, що забезпечення інженерним майном 3 стрілецької роти становить: 48 % (30 шт.) - мала піхотна лопата; 143 % (40 шт.) - велика саперна лопата; 63 % (10 шт.) - сокира; 8 шт. - буржуйки; 550 шт. - скоби; 40 м. куб. - ліс; 5 шт. - газові балони і пальники. Також старший лейтенант ОСОБА_7 зазначив, що майно розподілялось через групу сил підтримки військової частини НОМЕР_1 , без врахування волонтерського та власного майна військовослужбовців. На складі групи сил підтримки військової частини НОМЕР_1 є запас інженерного майна, яке можна отримати підрозділами військової частини НОМЕР_1 , однак жодних заяв на отримання інженерного майна не надходило (а. с. 129-130).
Згідно довідки ТВО начальника групи логістики військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_8 від 12.11.2022 вх. 477, 3 стрілецька рота забезпечена штатним автомобільним транспортом (без урахування волонтерського і особистого транспорту) 67%.
Рапортом від 12.11.2022 вх. 551 офіцер (ПММ) групи логістики військової частини НОМЕР_1 лейтенант ОСОБА_9 доповів, що штатний автомобільний транспорт був забезпечений на 100% відповідно до поданих рапортів командирів цих підрозділів.
Начальник медичної служби - медичного пункту військової частини НОМЕР_1 капітан медичної служби Хаврук М.Ю. рапортом від 12.11.2022 доповів, що особистий склад всіх підрозділів військової частини згідно штату та відомостей забезпечений індивідуальними медичними засобами та колективними медичними засобами на 100%. Наявний запас медичного майна готовий для видачі та застосування відповідно до потреб підрозділів військової частини НОМЕР_1 згідно заявок.
Згідно довідки офіцера групи логістики військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенант ОСОБА_10 від 12.11.2022 вх. 482, 3 стрілецька рота забезпечена речовим майном на 92,9 %.
Рапортом від 12.11.2022 вх. 554 ТВО начальника продуктових складів військової частини НОМЕР_1 головний сержант ОСОБА_11 доповів, що особовий склад 3 стрілецької роти забезпечувався у повному обсязі продуктами харчування згідно, каталогу, відповідно до вимог Наказу № 140 від 29.04.2022 «Про затвердження Порядку застосування каталогу продуктів харчування» (а. с. 130).
Відповідно до довідки помічника командира батальйону з фінансово-економічної роботи - начальника служби військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_12 від 12.11.2022 вх. № 475, грошове забезпечення і додаткова винагорода (бойові) 30000 грн за жовтень 2022 виплачені 08.11.2022 та 11.11.2022 відповідно всім військовослужбовцям підрозділів військової частини НОМЕР_1 . ОСОБА_13 на 12.11.2022 нараховується додаткова винагорода (бойові) 70000 грн за жовтень 2022.
Під час проведення службового розслідування військовослужбовці особового складу 3 стрілецької роти у повному складі відмовилися давати пояснення на предмет відмови виконання бойового наказу № 142 від 05.11.2022 командира військової частини НОМЕР_1 про що ТВО 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 доповів рапортом від 10.11.2022 № 549.
Проаналізувавши встановлені під час службового розслідування обставини суд зауважує, що рапортами та довідками військовослужбовців які відповідають за певні напрямки роботи та забезпечення військової частини НОМЕР_1 у своїй більшості спростовано твердження позивача про відсутність сил та засобів, а також про наявність інших перешкод об'єктивного характеру які б могли бути причиною для відмови виконати наказ командира № 142 від 05.11.2022.
Слід зауважити, що досліджений під час службового розслідування стан особового складу, матеріально - технічного та іншого забезпечення підрозділів військової частини НОМЕР_1 за окремими показниками не досягає рівня 100 % однак навіть у такому випадку суд не може погодитися із позицією позивача про неможливість чи недоцільності виконання вказаного бойового наказу.
Як зазначалося раніше, Статутом внутрішньої служби командира військової частини наділено повнотою розпорядчої влади щодо підлеглих військовослужбовців з тою метою, щоб забезпечити дисципліну в підрозділах Збройних Сил, управління ними, а також належну взаємодію між підрозділами у районах виконання бойових завдань. З метою прийняття управлінських рішень саме командир повинен оцінити стан особового складу, достатність сил та засобів необхідних для виконання завдань та із урахуванням проведеного аналізу ухвалити відповідний бойовий наказ.
У цьому контексті необхідно зауважити, що при прийнятті відповідних наказів командир володіє певною свободою розсуду яка, з поміж іншого, ґрунтується на його знаннях у військовій сфері, а також здобутому досвіду. При цьому суд не має повноважень здійснювати переоцінку тактичної та стратегічної необхідності (обґрунтованості) виконання певних бойових завдань. Крім цього, обставини, що встановлені при розгляді цієї адміністративної справи не є достатніми для того аби судом був зроблений висновок про військову доцільність чи недоцільність бойового завдання оформленого наказом № 142 від 05.11.2022, як і висновок про достатність сил та засобів для його виконання.
Як зазначалося раніше, згідно Дисциплінарного статуту та Статуту внутрішньої служби лише у випадку явно злочинного характеру наказу командира, військовослужбовець звільняється від обов'язку його виконання та не може зазнавати негативних наслідків, зокрема й у вигляді дисциплінарного стягнення, за невиконання такого наказу. В силу своєї незгоди із наказом № 142 від 05.11.2022 та несприятливими наслідками яких позивач зазнав у зв'язку із невиконанням бойового завдання, сторона позивача вважає цей наказ «кримінально - протиправним». Однак суд не може погодитися із такою оцінкою з огляду на те, що явно злочинним можна вважати наказ, злочинний характер якого є очевидний, зрозумілий як для того, хто його віддає, так і для того, кому він адресований, а також для інших осіб. Тобто злочинність такого наказу повинна бути очевидною та існувати поза будь - яким сумнівом.
Що ж до наказу № 142 від 05.11.2022, то він не володів такими ознакам як на момент його віддання так і не встановлено його злочинний характер у встановлений законом спосіб на час ухвалення цього рішення судом.
Згідно ст. 5 Дисциплінарного статуту за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».
Статтею 45 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Відповідно до пункту «б» ч. 1 ст. 48 Дисциплінарного статуту одним із дисциплінарних стягнень які можуть накладатися на військовослужбовця є догана.
Відтак, підсумовуючи встановлені при розгляді справи обставини та надану їм оцінку суд доходить висновку, що факт невиконання позивачем наказу № 142 від 05.11.2022, а із цим і службових обов'язків був доведений під час проведення службового розслідування та задокументований у належний спосіб Актом службового розслідування по факту відмови у виконанні бойового наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 142.
Обставин які б вказували на неповноту, необ'єктивність чи поверхневість службового розслідування судом не встановлено, адже під час службового розслідування надано оцінку як змісту бойового завдання оформленого наказом № 142 так і тим фактам на які зіслався позивач як на причину його невиконання. Тому відповідач дійшов обґрунтованого висновку про порушення позивачем вимог Дисциплінарного статуту та Статуту внутрішньої служби, що кваліфіковано як дисциплінарний проступок вчинення якого є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до ст. 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Що ж до невиплати позивачу додаткової винагороди та премії суд враховує, що згідно п.п. 9.7 п. 9 окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, до наказів про виплату додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 не включаються військовослужбовці, які відмовилися виконувати бойові накази (розпорядження) - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).
Беручи до уваги факт встановлення та документування неналежного виконання позивачем службових обов'язків, що виразилося у відкритій відмові у виконанні бойового наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 142 від 05.11.2022, відповідач мав легітимні підстави для не включення позивача до наказу про виплату у листопаді 2022 року додаткової винагороди та премії.
Керуючись нормами Дисциплінарного статуту та Статуту внутрішньої служби та враховуючи результати службового розслідування командир військової частини НОМЕР_1 правомірно ухвалив наказ від 14.11.2022 № 397, яким з поміж іншого, накладено на лейтенанта ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді «догана» (а.с. 159-160). Цим же наказом позбавлено позивача додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та 10 % щомісячної премії (а.с. 161 - 162).
За таких обставин позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.11.2022 № 397 задоволенню не підлягають.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд не встановив факту їх понесення учасниками справи.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 )
Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Громадська організація "Центр захисту прав людини та протидії корупції - бульвар Європейський, 4, офіс 408, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 34733691.
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 )
Суддя Богоніс Михайло Богданович